Ухвала суду № 140342281, 06.10.2026, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/1602/24

Провадження № 1-кп/689/40/26

УХВАЛА

06 жовтня 2026 року с-ще Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

представника потерпілого ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ярмолинецького районного суду матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні №12022240000000486 від 17.11.2022 р., за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 (в редакції від 22.11.2018 р.), ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України,

встановив:

ОСОБА_14 звернулась із клопотанням скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.02.2024 р. у справі №686/25570/22 на автомобіль марки «Audi TT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , 1999 року випуску, у частині заборони користування ним, залишивши чинним арешт у частині заборони його відчуження (перереєстрації); скасувати арешт з ключа від автомобіля «Audi TT» та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 у частині, що перешкоджає їх поверненню власниці; за необхідності залишити в матеріалах кримінального провадження завірену копію свідоцтва.

Клопотання мотивоване тим, що даний автомобіль не міг бути придбаний за кошти, здобуті злочинним шляхом, оскільки кошти за перший інкримінований обвинуваченій епізод злочинної діяльності надійшли лише 27.01.2023 р., у той час як автомобіль був придбаний 17.01.2023 р.. В якості речового доказу даний автомобіль доказового значення не має, а для забезпечення можливої конфіскації та забезпечення цивільних позовів достатнім є заборонити його відчуження, надавши можливість користуватись ним.

Обвинувачена та її захисник підтримали клопотання з аналогічних мотивів.

ОСОБА_4 посилався на те, що проживаючи в м. Київ та утримуючи трьох малолітніх дітей під час повітряних тривог та прогнозованих комунальних проблем ОСОБА_14 потрібен транспортний засіб для користування.

Інші присутні учасники провадження покликались на розсуд суду або не висловлювали своїх міркувань щодо цього клопотання.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов до наступних висновків.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 4, 5 ст. 190 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі у т.ч. з конфіскацією майна.

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.02.2024 року у справі № 686/25570/22, провадження № 1-кс/686/1725/24 (ЄДРСР № 117102313), накладено арешт на майно, вилучене під час вказаного обшуку, у тому числі на автомобіль марки «Audi TT», свідоцтво про його реєстрацію та ключ, шляхом заборони користування та розпорядження (відчуження). Метою арешту в ухвалі визначено збереження речових доказів та забезпечення відшкодування шкоди потерпілим та можливої конфіскації.

Суд погоджується з заявником, що даний автомобіль не був придбаний або набутий за рахунок доходів від інкримінованої злочинної діяльності, адже згідно з обвинувальним актом перший інкримінований епізод щодо потерпілого ОСОБА_15 охоплює період з 09.01.2023 р. по 30.01.2023 р., однак фактичне надходження грошових коштів за цим епізодом, відбулося лише 27.01.2023 р..

Також, суд погоджується із заявником, що даний автомобіль не має доказового значення як речовий дока, оскільки проведеними експертизами не встановлено зміни номерних агрегатів. Це визнано і стороною обвинувачення.

Водночас, на думку суду, арешт на автомобіль слід залишити для забезпечення цивільних позовів а можливої конфіскації, враховуючи суму збитків численних цивільних позовів. Посилання заявника на знецінення автомобіля внаслідок тривалого зберігання на арешт майданчику не є підставою для скасування арешту та не спростовує можливості знецінення автомобіля внаслідок його використання.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно із ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Згідно із ст. ст. 7, 16 КПК України, загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 р., кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до Постанов Європейського Суду від 09.06.2005 р. по справі «Бакланов проти Російської Федерації», від 24.03.2005 р. по справі «Фрізен проти Російської Федерації», судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994 р., Series А №296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 р.). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі ст. 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 р. у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 р. у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A №98).

Таким чином, враховуючи що судом встановлено, що підстави, з яких було накладено арешт, не відпали, баланс інтересів між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав обвинуваченої не порушений, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 372 КПК України,

постановив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_5 , про скасування арешту - вімовити.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом 7 діб з моменту оголошення.

Суддя ОСОБА_1