Ухвала суду № 140342054, 05.10.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7907/21

Провадження № 1-кп/466/101/26

У Х В А Л А

29 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ОСОБА_12

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020140000000870 від 17.11.2020 про обвинувачення

ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146,ч.4 ст.28-ч.3 ст.146,ч.1 ст.255 КК України;

ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.4 ст.28-ч.3 ст.146,ч.2 ст.255 КК України;

ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146,ч.4ст.28-ч.3 ст.146,ч.2 ст.255 КК України;

ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146,ч.4ст.28-ч.3 ст.146,ч.2 ст.255 КК України;

ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146,ч.4ст.28-ч.3 ст.146,ч.2 ст.255 КК України;

ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146,ч.4ст.28-ч.3 ст.146,ч.2 ст.255 КК України;

ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146, ч.4 ст.28-ч.3ст.146, ч.1 ст. 255, ч.2 ст.255 КК України,-

встановив:

в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться зазначене вище кримінальне провадження, яке поступило з Львівської обласної прокуратури 30.08.2021 року (т.2 а.с.70).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 від 02.09.2021 призначено підготовче судове засідання (т.2 а.с.72).

Ухвалою підготовчого судового засідання Шевченківського районного суду м.Львова від 17.09.2021 за клопотанням обвинувачених постановлено здійснювати розгляд справи колегіально у складі трьох суддів (т.2 а.с.98-101).

На досудовому слідстві ОСОБА_7 ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 25.03.2021, обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

07.08.2026 на адресу суду прокурор Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 подав клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання строком на два місяці.

В обґрунтування клопотання зазначає, що існують обґрунтовані ризики, що обвинувачений ОСОБА_7 , якому за вчинення особливо тяжких злочинів, передбачених ч.3 ст. 146, ч. 2 ст. 255 КК України загрожує до 12 років позбавлення волі, може переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих, свідків і співучасників, володіючи їхніми персональними даними, що робить необхідним застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

В підготовчому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_12 просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора, обґрунтовуючи тим що таке є безпідставним, оскільки воно побудоване на загальних припущеннях без долучення обов`язкових доказів. Зазначає, що з моменту обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу під час досудового розслідування пройшов тривалий час, всі ризики, які враховувались та існували, наразі вони зникли. Вказує, що обвинувачений ОСОБА_7 протягом п`яти років добросовісно виконує свої обов`язки, вчасно з`являється в судові засідання, відтак підстави для задоволення клопотання прокурора відсутні.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов до наступного висновку.

Так, слідчим суддею Галицького районного суду м. Львова від 25.03.2021 ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який у подальшому не продовжувався.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).

За загальним правилом, підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

За ч. 1 ст. 179 КПК України, особисте зобов`язання полягає у зобов`язанні обвинуваченого виконувати покладені на нього судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Доводи прокурора про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є необґрунтованими та нічим не підтвердженими. Натомість тривала належна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_7 та сумлінне виконання ним покладених обов`язків переконливо свідчать про відсутність будь-яких ризиків його неналежної поведінки.

Відповідно до вимог ст. 177, 178, 194 КПК України суд має встановити не лише формальну наявність передбаченого законом ризику, але й те, що такий ризик є достатньо обґрунтованим та що застосування запобіжного заходу є необхідним.

Конституційний Суд України також наголошує на необхідності індивідуальної оцінки ризиків та конкретних обставин особи при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.

У цьому випадку прокурор не навів переконливого пояснення, чому після тривалого періоду перебування ОСОБА_7 без запобіжного заходу виникла необхідність його застосування саме тепер.

Єдиною новою обставиною є саме звернення прокурора з відповідним клопотанням. Проте сама по собі зміна позиції сторони обвинувачення не є доказом виникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання є наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обґрунтовуючи застосування запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, слід зазначити, що відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, вирішуючи питання про доцільність обрання, запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та таким чином обмеження права особи на свободу пересування без погодження з органами прокуратури та суду і особисту недоторканість, яке можливе лише у передбачених законом випадках та за встановленою процедурою, судом повинно бути враховано, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав та інтересів.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно обвинуваченого ОСОБА_7 є не обґрунтованим, оскільки обвинувачений самостійно з`являються до суду, жодного разу не допустив неявки до суду без поважної причини, він виконує належним чином всі покладені на нього обов`язки, за час розгляду кримінального провадження жодного разу не впливав на свідків, а тому твердження прокурора про існування ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України безпідставні.

Отже, в ході розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд не знайшов та прокурор не довів, існування ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому клопотання прокурора задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-179, 184, 194, 372, 376 КПК України, суд,

постановив:

У задоволенні клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та апеляційному оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 05.10.2026р.

Суддя ОСОБА_1