Рішення № 140341714, 06.10.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4626/26

пр.№ 2/464/3086/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2026 Сихівський районний суд м.Львова в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.

секретаря судових засідань Лазар Д.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання на підставі наявних у суду матеріалів цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

представник позивача звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 5932,50 грн та судових витрат.

Обґрунтовує позов тим, що 09.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір №10001600512 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору і первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти у розмірі 2100 грн, на засадах строковості, поворотності, платності на 30 днів, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав відповідачу грошові кошти шляхом перерахування на карту відповідача. Натомість, відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання.

11.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Інвест фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив останньому право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до відповідача.

23.05.2024 укладено договір №23/05/24, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступило позивачу права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до відповідача. Загальний розмір заборгованості у відповідача на день формування позовної заяви становить 5932,50 грн, яких: заборгованість за сумою кредиту 2100 грн, заборгованість по відсотках 3832,50 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути примусово з відповідача, а також відшкодувати понесені судові витрати, які становлять сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн.

Матеріали позову надійшли 24.06.2026 до Сихівського районного суду міста Львова через систему «Електронний Суд», відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 головуючою суддею у справі визначено суддю Горбань О.Ю.

Ухвалою від 03.07.2026 постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У наданий відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали останній правом на подання відзиву не скористався. Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору. Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлений про розгляд справи і незалежно від того чи отримав він адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд позов задовольняє.

Матеріалами справи підтверджується, що 09.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір №10001600512 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору і первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти у розмірі 2100 грн, на засадах строковості, поворотності, платності на 30 днів, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав відповідачу грошові кошти шляхом перерахування на карту відповідача. Натомість, відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання.

При цьому, суд зважує на приписи п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», згідно яких електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

У вказаному кредитному договорі первісним кредитором і відповідачем погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним, відповідає презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), у зв`язку з чим він у силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання.

06.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, якою позичальником погоджено пролонгацію строку кредиту та умови сплати кредитних коштів. (а.с.14)

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Факт виконання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест фінанс» своїх зобов`язань по наданню ОСОБА_1 обумовленої кредитним договором суми фінансових ресурсів у загальній сумі 2100 грн підтверджується платіжним дорученням з номером і датою трансакції 09.02.2020 (а.с.24)

11.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Інвест фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив останньому право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до відповідача.

23.05.2024 укладено договір №23/05/24, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступило позивачу права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до відповідача.

. Копія витягу долучена позивачем до позовної заяви. Копія договору факторингу та реєстр прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Отже, наявні у матеріалах справи докази підтверджують перерахування відповідачу коштів за договором позики.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, не повернув кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування кредитом у повному обсязі, що спричинило утворення заборгованості в розмірі 5932,50 грн, яких: заборгованість за сумою кредиту 2100 грн, заборгованість по відсотках 3832,50 грн.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі №201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Тобто, установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву.

Вирішуючи дану справу, суд переконаний, що позивачем доведено належними, достатніми й достовірними доказами перерахування первісним кредитором позичальнику обумовленої кредитним договором суми фінансових ресурсів, тому позовні вимоги підлягають до задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість в розмірі 5932,50 грн.

Задовольняючи позов, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, що становлять 2662,4 грн судового збору.

Що стосується заяви про відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Позивачем до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги, акт про отримання правової допомоги, платіжну інструкцію.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.08.2019 у справі №915/237/18, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, те, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 5932,50 грн, тобто справа відноситься до малозначних, суд вважає, що сума заявлених витрат на правничу допомогу (9000 грн) є непропорційною щодо ціни позову, є більшою від ціни позову і перевищує тіло кредиту більше ніж в 4 рази, а тому підлягає зменшенню до 1500 гривень.

На підставі статей 525, 526, 527, 530, 610, 634, 639, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд-

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за Договором №10001600512 від 09.02.2020 в розмірі 5932 (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн 50 коп., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 2100 грн; сума прострочених платежів по процентах - 3832 грн 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» судові витрати в розмірі 2662 грн 40 коп., витрати на правничу допомогу в розмірі 1500 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», місцезнаходження: м.Київ, вул.Гедройця Єжи, 6 офіс 521, ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Олена ГОРБАНЬ