Ухвала суду № 140341630, 06.10.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/4456/26

Провадження № 2/463/1972/26

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

06 жовтня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Шпуляра І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 , третя особа Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення безпідставно набутих коштів,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовною заявою до відповідача про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 7864,43 гривень.

Позовна заява поступила до суду 11.05.2026 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 14.05.2026 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб. Визначено сторонам строк та черговість подання заяв по суті справи.

21 травня 2026 року представником відповідача - адвокатом Зубачем А.З. подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 11.06.2026 року, за клопотанням представника позивача залучено до участі у справі в якості третьої особи Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України».

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 08.07.2026 року, провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі за № 380/8941/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення

06 серпня 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Зубачем А.З. подано клопотання про відновлення провадження у справі у зв`язку із набранням 28.07.2026 року законної сили судового рішення у справі № 380/8941/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 01.09.2026 року, провадження у справі поновлено.

В судове засідання призначене на 16.09.2026 року учасники процесу не з`явилися, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Ухвалою суду від 16.09.2026 року, у зв`язку із неявкою сторін, розгляд справи відкладено на 06.10.2026 року.

В судове засідання 06.10.2026 року сторона позивача повторно не забезпечила участь уповноваженого представника, який належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, всіма можливими засобами, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутності не подав.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Зубач А.З. 06.10.2026 року в судове засідання повторно не з`явилися, про дату, місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином. При цьому, представник відповідача 15.09.2026 року подав клопотання про розгляд справи у їхній відсутності.

Представник третьої особи у судове засідання повторно не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, письмові пояснення не подав.

Враховуючи вищенаведене та відповідно до вимог ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності сторін.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу 06.10.2026 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи передбачені ст.223 ЦПК України.

В розумінні положень п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Як вбачається з матеріалів справи, сторона позивача забезпечена представником Гурським Т.Т., який 16.09.2026 року та 06.10.2026 року повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, заяви про розгляд справи у його відсутності не подав.

Підстави вважати неявки представника позивача з поважних причин в судове засідання, відсутні. Сторона позивача доказів, які б підтверджували поважність причин неявки в судові засідання призначені на 16.09.2026 року та 06.10.2026 року не надала.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач чи його представник направляли на адресу суду заяву про розгляд справи без їхньої участі.

Суд також зазначає, що сприяв сторонам у дотриманні принципу змагальності сторін надаючи їм можливість подати всі необхідні докази та заяви, чим останні не скористались.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відтак, суд не вбачає жодних обставин, які перешкоджали позивачу забезпечити явку свого представника ОСОБА_2 у судові засідання, а у випадку відсутності такої можливості, забезпечити явку іншого представника та вжити заходів щодо участі у розгляді даної справи. Жодних підтверджуючих доказів про неможливість з`явитися в судові засідання призначені на 16.09.2026 року та 06.10.2026 року, стороною позивача суду не представлено.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Так, системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Наведене кореспондується із правовими висновками, викладеними ряді у постанов Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, зокрема у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, у справі № 658/1141/18 від 21 вересня 2020 року.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи вищенаведене, оскільки позивач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не забезпечило участь свого представника під час розгляду справи, такий повторно у судове засідання не з`явився без поважних причин, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав та не вжив заходів щодо участі у розгляді даної справи, суд дійшов висновку, що позовну заяву необхідно залишити без розгляду.

При цьому, суд зазначає, що залишення позову без розгляду не порушує та не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду.

Керуючись ст.ст.223, 257, 260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 , третя особа Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення безпідставно набутих коштів - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, буд.10, код ЄДРПОУ 13814885.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Третя особа: Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», місцезнаходження: 49005, м.Дніпро, вул.Феодосія Макаревського, буд.1-А, код ЄДРПОУ 03191673.

Суддя Грицко Р.Р.