Ухвала суду № 140341195, 05.10.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/7794/24

4-с/215/6/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Данилевського М.А., за участю секретаря судових засідань Потніченко Ю.В., скаржниці ОСОБА_1 (в режимі відеоконференцзв`язку з власних технічних засобів поза межами суду), представника скаржниці адвоката Демченка О.О., представника Покровського відділу державної виконавчої служби Корсака О.Ю.,

розглянувши в місті Кривому Розі в залі судових засідань Тернівського районного суду міста Кривого Рогу скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пушки Інни Василівни, стягувач КП «Кривбасводоканал»,

ВСТАНОВИВ:

13.04.2026 ОСОБА_1 звернулась до Тернівського районного суду міста Кривого рогу із скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), державний виконавець Пушка Інна Василівна, стягувач КП «Кривбасводоканал», в якій просила визнати протиправними дії державного виконавця Пушки І.В., щодо накладання арешту та звернення стягнення на соціальні кошти; визнати протиправну бездіяльність виконавця щодо неповернення соціальних коштів після погашення боргу, зобов`язати Покровський ВДВС повернути Скаржнику неправомірно списані кошти в сумі 27 896,71 грн.

В обґрунтування скарги зазначає, що в межах виконавчого провадження № 77953836 державним виконавцем Пушкою І.В. було накладено арешт на рахунок скаржниці відкритий в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 . На цей рахунок скаржниця отримує виключно соціальну допомогу на дітей.

Листом Мін`юсту № 16496/05.2-06 від 03.03.2026 та відповіддю НБУ від 23.03.2026 підтверджено, що з рахунку скаржниці було неправомірно списано 27 896,70 грн. (у травні 2025 та лютому 2026 років). Надана суду банківська виписка містить чітке призначення кожного платежу «Соціальна виплата». Відповідно до ст. 73 Закону «Про виконавче провадження», на такі кошти накладено абсолютну заборону щодо стягнення.

У Постанові про відкриття ВП від 05.05.2025 державний виконавець навмисно або внаслідок халатності не вказала ідентифікатор доступу (п. 6 Постанови порожній). Це грубе порушення ст. 28 Закону, яке позбавило скаржницю можливості дистанційно (перебуваючи за кордоном) контролювати хід провадження та вчасно надати докази соціального статусу рахунку.

Виконавець виправдовує свої дії «необізнаністю». Проте АТ «Ощадбанк» у відповіді від 12.03.2026 прямо зазначає, що кошти списані на підставі платіжної інструкції

(наказу) виконавця. НБУ у своєму роз`ясненні також підтверджує, що відповідальність за визначення статусу коштів несе саме виконавець. Оскільки в системі банку ці гроші позначені як соціальна допомога, виконавець мала всі можливості зупинити незаконне стягнення, але не зробила цього.

Борг перед КП «Кривбасводоканал» був повністю погашений 11.02.2026 (що визнає Мін`юст). Однак, попри завершення провадження, незаконно утримані соціальні кошти (крім залишку 25,15 грн) скаржниці повернуті не були, що є протиправним привласненням державного грошового гаранта на її дітей.

Просила скаргу задовольнити. Визнати протиправними дій державного виконавця Пушки І.В. щодо накладення арешту та звернення стягнення на соціальні кошти, визнати протиправною бездіяльності державного виконавця щодо неповернення соціальних коштів після погашення боргу та зобов`язати Покровський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернути скаржниці списані кошти в сумі 27 896,71 грн.

Представник скаржниці адвокат Демченко О.О. підтримав вимоги скарги з підстав зазначених вище, просив її задовольнити.

Представник Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судовому засіданні та в наданих письмових поясненнях зазначив, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

На виконанні у відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання судового наказу по справі № 215/7794/24 від 22.12.2024 року виданого Тернівським районним судом міста Кривого Рогу про стягнення заборгованості у розмірі 25025,19 грн. з ОСОБА_1 на користь КП «Кривбасводоканал» боргу у сумі 25025,19 грн.

05.05.2025 року керуючись ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, про що за вихідним №143689 від 05.05.2025 повідомлено сторонам для відома.

Також, державним виконавцем винесено постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 369,00 грн., виконавчого збору у сумі 2502,51 грн. З метою перевірки майнового стану боржника направлено запити до Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України з метою виявлення джерел отримання доходів боржником, до МВС України з метою виявлення рухомого майна, зареєстрованого за боржником.

Згідно відповіді Пенсійного Фонду України встановлено, що боржник на обліку як пенсіонер не перебуває.

Керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», 05.05.2025 державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника та за допомогою КЕП направлено для виконання до банків «Учасників-обміну» і всі постанови прийняті банками до виконання. Державним виконавцем постійно направлялись платіжні вимоги до фінансових установ для примусового списання грошових коштів з розрахункових рахунків боржника.

12.05.2025 частково виконано платіжну вимогу державного виконавця, на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти у сумі 4134,52 грн., які розподілено та перераховано згідно ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» Залишок заборгованості за виконавчим провадженням - 23762,18 грн.

06.02.2026 на депозитний рахунок відділу за наслідком виставлення платіжних вимог, надійшли кошти у сумі 23680,00 грн, які розподілено та перераховано згідно ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження».

Залишок заборгованості за виконавчим провадженням становив 82,19 грн. 11.02.2026 року на депозитний рахунок відділу, для повного погашення боргу за виконавчим провадженням, надійшли грошові кошти у сумі 82,19 грн.

Того ж дня, ураховуючи викладене, керуючись ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження, державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів.

Ураховуючи викладене, керуючись вимогами п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

В скарзі заявник ставить питання про те, що держаний виконавець не повинен був звертати стягнення на кошти, що були зараховані на р/рахунок ОСОБА_1 оскільки вказані кошти перераховано в якості соціальної допомоги. При цьому аргументуючи вказане безпідставністю стягнення. Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Ч. 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. При цьому, саме Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів, згідно із частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки, банківськими установами було прийнято постанову державного виконавця про накладення арешту на кошти, які містяться на р/ рахунках скаржника, що підтверджує факт, що фінансові установи не визначають ці рахунки та кошти на них такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

Згідно ч. 1 ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Діючим Законом України «Про виконавче провадження» визначено порядок оскарження дій або бездіяльності державного виконавця. У відповідності до Закону, Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Закон містить чітке визначення процесуальних строків, у відповідності до яких заявник може звернутися до суду зі скаргою щодо захисту своїх прав, а саме: скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи те, що заявник вказує, що звертався до відділу з відповідною заявою ще 25.12.2025, а перші грошові кошти було списано з р/рахункових рахунків у березні 2025 заявником пропущено строк звернення.

Заінтересована особа (стягувач) КП «Кривбасводоканал» у судове засідання не з`явилась, про день, місце та час розгляду скарги повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали скарги, письмові матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, на примусовому виконанні Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження з примусового виконання судового наказу по справі № 215/7794/24 від 22.12.2024 року виданого Тернівським районним судом міста Кривого Рогу про стягнення заборгованості у розмірі 25025,19 грн. з ОСОБА_1 на користь КІ «Кривбасводоканал» боргу у сумі 25025,19 грн.

05.05.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, про що за вихідним № 143689 від 05.05.2025 повідомлено сторонам для відома.

Також, державним виконавцем винесено постанови про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 369,00 грн., виконавчого збору у сумі 2502,51 грн., Зметою перевірки майнового стану боржника направлено запити до Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України з метою виявлення джерел отримання доходів боржником, до МВС України з метою виявлення рухомого майна, зареєстрованого за боржником.

Згідно відповіді Пенсійного Фонду України встановлено, що боржник на обліку як пенсіонер не перебуває.

Керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», 05.05.2025 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника та за допомогою КЕП направлено для виконання до банків «Учасників-обміну» і всі постанови прийняті банками до виконання. Державним виконавцем постійно направлялись платіжні вимоги до фінансових установ для примусового списання грошових коштів з розрахункових рахунків боржника.

12.05.2025 року, частково виконано платіжну вимогу державного виконавця, на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти у сумі 4134,52 гри, які розподілено та перераховано згідно ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» Залишок заборгованості за виконавчим провадженням - 23762,18 грн.

06.02.2026 року на депозитний рахунок відділу за наслідком виставлення платіжних вимог, надійшли кошти у сумі 23680,00 грн, які розподілено та перераховано згідно ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження».

Залишок заборгованості за виконавчим провадженням становив 82,19 грн. 11.02.2026 року на депозитний рахунок відділу, для повного погашення боргу за виконавчим провадженням, надійшли грошові кошти у сумі 82,19 грн.

11.02.2026 державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів.

Ураховуючи викладене, керуючись вимогами п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно положення ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У свою чергу, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Звертаючись до суду з даною скаргою, заявниця, як на підставу для її задоволення, посилається на неправомірність дій державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника, які містяться на банківському рахунку, оскільки даний рахунок використовується останньою виключно для отримання соціальної виплати на дитину, що в свою чергу порушує її право на соціальне забезпечення та належний рівень життя, а тому вважає, що вказаними діями державного виконавця порушуються його права.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Згідно статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Згідно статті 68 Закону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до абзацу 12 пункту 3 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 162, поточний рахунок - рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Законодавством України не передбачено відкриття рахунків зі спеціальним режимом для фізичних осіб.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі N 6-535цс15.

23 червня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 554/11715/24, провадження № 61-13432св25 (ЄДРСРУ № 137606422) досліджував питання щодо примусового звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках в банку із спеціальним режимом використання.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначене правило визначає ті кошти, що складають, зокрема, пенсію як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Разом із тим, 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, у якому зокрема зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника(крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

На підставі Закону України від 11 квітня 2023 року № 3048-ІХ, який набрав чинності 06 травня 2023 року, пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» викладено у новій редакції, зокрема зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

За змістом пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15), а також підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21), на які як на підставу касаційного перегляду справи послався заявник.

Крім того, у пунктах 74-77 постанови від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

У постановах від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23, від 29 січня 2025 року у справі № 279/809/24 Верховний Суд констатував, що саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VІІІ, повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їхнього обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути таку постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VІІІ. У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їхнє подальше списання не можна вважати протиправними.

Отже, Закон №1404-VІІІ не покладає на виконавця обов`язку здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту. Частина третя статті 52 Закону №1404-VІІІ такий обов`язок покладає на банк - саме він повинен перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт коштів, зобов`язаний повідомити виконавця та повернути постанову про арешт коштів боржника без виконання. Водночас, обов`язок виконавця полягає у знятті арешту з коштів на рахунку боржника саме за умови надання документального підтвердження, що відповідний рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, банком або боржником.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку з накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року в справі № 338/1125/23.

У постанові Верховного Суду від 09 березня 2026 року в cправі № 904/2345/24 викладено такі висновки, що законодавець визначив механізм отримання виконавцем актуальної інформації щодо стану виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню, в разі їх добровільного повного чи часткового виконання боржниками: оперативне інформування виконавця покладається на сторони виконавчого провадження шляхом обов`язкового повідомлення про вказані обставини.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2026 року в cправі №204/9551/18 вказано, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, або боржник не довів належність арештованих коштів до пенсійних (або інших соціальних виплат), то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними. Помилковим є твердження, що саме на виконавця покладений обов`язок здобувати докази для з`ясування правового режиму арештованого банківського рахунку, водночас, як роз`яснено Верховним Судом, обов`язок державного виконавця полягає у знятті арешту з рахунку боржника саме за умови надання такої інформації про рахунок банком або боржником.

Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.08.2024 у справі № 338/1125/23 та від 10.01.2025 у справі № 755/9274/23, від 19.06.2025 у справі № 922/2424/21.

Таким чином, разі накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання, боржник може самостійно звернутися до виконавця із відповідною заявою та документами, що підтверджують спецрежим використання рахунку та просити зняти відповідне обмеження.

Верховний суд також акцентує увагу, якщо поточний рахунок, відкритий в банку, є універсальним і окрім пенсійних чи соціальних виплат, його можна використовувати для зарахування будь-яких інших виплат, переказів, тощо - то арешт накладено правомірно.

Оцінюючи доводи і аргументи учасників справи, а також надані учасниками справи докази, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», відповідно до якої хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "РуїзТорія проти Іспанії" (RuizToriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скарги.

Враховуючи викладене, скарга ОСОБА_1 про визнання протиправними дій державного виконавця Пушки І.В. щодо накладення арешту та звернення стягнення на соціальні кошти задоволенню не підлягає. А отже не підлягає й задоволенню вимоги скарги про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо неповернення соціальних коштів після погашення боргу та зобов`язання Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та зобов`язання Покровського ВДВС повернути скаржниці списані кошти в сумі 27 896,71 грн.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), державний виконавець: Пушка Інна Василівна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 05.10.2026.

Суддя