Ухвала суду № 140340778, 02.10.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської областіСправа № 213/1374/26

Номер провадження 1-кп/213/200/26

У Х В А Л А

02 жовтня 2026 року місто Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінального провадження за №12025041740000354

стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноармійськ Донецької області, громадянина України, проживаючого у АДРЕСА_1 ,

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження, в якому ОСОБА_4 обвинувачується за ч.2 ст. 307 КК України, запобіжний захід обрано у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 . Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України, його дій виразилися у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних психотропних речовин.

Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від 6 до 10 років, що свідчить про можливість обвинуваченого переховуватися від суду. Під час досудового розслідування свідки надали у відношенні обвинуваченого викривальні покази, тому не виключена можливість впливу обвинуваченого на свідків. Одним з основних джерел доходів ОСОБА_4 є злочинна діяльність пов`язана з незаконним збутом психотропних речовин, тому може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення. Домашній арешт надасть змогу продовжити вчиняти нові злочини пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів, а також продовжити займатися їх збутом безпосередньо за місцем свого мешкання. Особиста порука не може бути застосована, оскільки відсутні особи, які заслуговують на довіру.

Обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Клопотання обґрунтоване тривалістю судового процесу, тривалістю перебування під вартою. На думку обвинуваченого на теперішній час суттєво зменшилися обставини та ризики, підозра втратила свою обґрунтованість, оскільки відсутні будь-які докази його причетності до правопорушення, оперативна закупка проведена поза межами строку дії ухвали, обшук житла проведений без ухвали суду та без легалізації, грошові кошти не вилучалися. Показання свідків зафіксовані, тому ризик впливу на свідків відсутній. Розмір застави, визначений судом, для обвинуваченого та його родини не помірний. Має постійне місце мешкання, не має наміру переховуватися від суду. На думку обвинуваченого цілодобового домашнього арешту з покладанням обов`язків цілком достатньо для забезпечення його належної процесуальної поведінки.

Захисник обвинуваченого підтримала клопотання свого підзахисного, проти клопотання прокурора заперечувала.

Суд, вислухавши клопотання учасників провадження, думку з приводу заявлених клопотань, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених клопотань, приходить до наступних висновків.

Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labita v.Italy» від 06.04.2000 р., тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за який законом передбачено покарання від 6 до 10 років позбавлення волі, а тому обвинувачений, усвідомлюючи відповідальність, яка йому загрожує у випадку доведеності його вини, може переховуватися від суду.

Ухвалою судді від 19 серпня 2026 року дане кримінальне провадження прийняте до розгляду. В судовому засіданні 21.09.2026 року, при вирішенні питання щодо стадії розгляду, обвинуваченим висловлено бажання розпочати розгляд по суті з початку. Встановлено порядок дослідження доказів по справі.

Таким чином, оскільки судовий розгляд кримінального провадження не закінчено, свідки будуть викликатися та допитуватися безпосередньо у судовому засіданні новим складом суду, у зв`язку з чим, враховуючи принцип безпосереднього дослідження доказів судом, обвинувачений може незаконно впливати на свідків, з якими він знайомий у цьому провадженні, які ще не допитані судом або будуть допитуватися повторно.

Обвинувачений ОСОБА_4 , не одружений, не має неповнолітніх дітей, не має постійного та законного джерела доходу, ніде не працює, а отже існує доволі великий ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення. Доказів того, що хтось з близьких йому людей може перебувати поряд та надавати відповідну допомогу, суду не надано.

Суд вважає, що застосування на даний час більш м`якого запобіжного заходу не буде гарантувати виконання ОСОБА_4 своїх процесуальних обов`язків.

Можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги 183 КПК України. Вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Тяжкість, характер та обставини інкримінованого злочину свідчить про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу, суд зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Доводи обвинуваченого про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід не пов`язаний триманням під вартою, не є слушними, оскільки обмеження права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодній інший спосіб запобігти його втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Твердження обвинуваченого про його незадовільний стан здоров`я, який унеможливлює перебування в умовах установи виконання покарань, суд вважає неспроможними, оскільки в матеріалах провадження відсутні дані, які б свідчили про неможливість перебування ОСОБА_4 в зазначених умовах за станом здоров`я.

Щодо посилання обвинуваченого на те, що він є головою правління кредитної спілки, та отримує дохід, суд також не приймає це до уваги, як джерело прибутку обвинуваченого. Кредитна спілка «Добробут 2» зареєстрована у місті Покровськ Донецької області, тобто на території де тривалий час ведеться активні бойові дії, даних про переміщення спілки суду не надано.

Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.

Частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 статті 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженн і щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

Дана стаття не забороняє суду визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні, посилаючись на безпосереднє право суду вирішувати застосовувати заставу чи ні. Таким чином, оскільки визначення розміру чи не визначення її розміру є правом, а не обов`язком суду, суд вважає за можливе застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Частиною 4 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частина 5 статті 182 КПК України регулює визначення розміру застави, а саме застава визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Ухвалою суду від 05.08.2026 року застава визначена у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому суд не погоджується з розміром який просить встановити прокурора, та визначає заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів.

Враховуючи викладене, суд клопотання прокурора задовольняє частково, тому як клопотання обвинуваченого задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 130, 131, 170-174, 314-317, 350,372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 1 грудня 2026 року включно.

Визначити розмір застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) 00 копійок, в разі сплати якого вважати обраним запобіжний захід - заставу.

В разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов`язки:

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному проваджені;

- здати на зберігання до суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії цієї ухвали.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави, а до нього може бути застосовано інший запобіжний захід.

Строк дії ухвали та термін дії покладених на обвинуваченого обов`язків визначити до 01.12.2026р. включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення, для осіб, що перебувають під вартою з моменту отримання копії.

Повний текст ухвали проголошено 05 жовтня 2026 року о 9 годині 00 хвилин.

Головуючий суддя ОСОБА_1