Ухвала суду № 140338360, 01.10.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 Справа №607/22879/25 Провадження №1-кп/607/676/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря с/з ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

та захисника адвоката ОСОБА_5

під час проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025211040001662 від 03 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025211040001662 від 03 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні прокурор зазначив, що ним було подано клопотання про зміну застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу із домашнього арешту на тримання під вартою, проте враховуючи те, що на даний час строк домашнього арешту закінчився, просить застосувати відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що остання обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, а також існують ризики того, що обвинувачена ОСОБА_4 зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, адже остання ухилялася від явки до суду, оскільки будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи, неодноразово не з`являлася на судовий розгляд, в тому числі під час дії домашнього арешту, у зв`язку з чим судом було надано дозвіл на її затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу. Також ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, які ще не допитані в ході судового розгляду. Крім того ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, адже після скерування обвинувального акту до суду, надійшов ще один обвиунвальний акт щодо вчинення останньою аналогічного корисливого злочину проти власності. За вказаних обставин вважає, що більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належне виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки у неї на утриманні перебуває неповнолітня дитина, яку вона виховує, однак підтверджуючих документів суду не надав.

Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала думку свого захисника та просила застосувати до неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Вирішуючи клопотання прокурора про застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням думки обвинуваченої та її захисника, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ч.1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України та не може бути застосовано, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

В судовому засіданні встановлено, що прокурором та матеріалами кримінального провадження доведено наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, які із урахуванням вимог ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, та за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.

Також прокурором доведено відповідно до ст. 194 КПК України наявність достатніх підстав вважати, що існують передбачені ст. 177 КПК України ризики, оскільки обвинувачена з огляду на санкцію статтей обвинувачення, усвідомлюючи тяжкість скоєних злочинів та у разі доведеності її вини, можливість призначення їй судом покарання, пов`язаного з позбавленням волі, зможе переховуватись від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Про існування вказаного ризику свідчить також те, що ухвалою суду від 08.05.2026 раніше застосований відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було змінено на домашній арешт із забороною залишати житло в період з 22.00 год. до 07.00 год. ранку наступної доби. Поряд з цим у період дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_4 з невідомих суду причин неодноразово не з`являлася на судовий розгляд, за місцем реєстрації та проживання була відсутня, відтак 18.06.2026 прокурор звернувся до суду з клопотанням про зміну застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу з домашнього арешту на тримання під вартою та із клопотанням про дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу. Ухвалою суду від 18.06.2026 надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою.

Крім того, на переконання суду, обвинувачена ОСОБА_4 зможе незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, адже з матеріалів кримінального провадження їй відоме місце проживання останніх, тому вона може чинити на свідків тиск з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до суду. Крім того ОСОБА_4 раніше судима, не працює, не має постійного джерела доходу, в межах даного кримінального провадження обґрунтовано обвинувачується у вчиненні декількох тяжких злочинів проти власності в умовах воєнного стану, що свідчить про систематичність та стійкість її протиправної поведінки та про підвищену її суспільну небезпеку як особи, яка може вчинити інше кримінальне правопорушення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, а тому враховуючи вимоги ст. 178 КПК України та з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_4 , а також зважаючи на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується остання, суд вважає, що в задоволенні клопотання сторони захисту про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід відмовити, а клопотання прокурора задовольнити та застосувати відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят діб.

При цьому суд ставиться критично та не бере до уваги пояснення сторони захисту про наявність на утриманні обвинуваченої неповнолітньої дитини, оскільки ця обставина не підтверджена жодними належними та допустимими доказами, а сама лише усна заява не створює для суду правових підстав для обмеження у виборі запобіжного заходу. Окрім цього сам факт наявності неповнолітньої дитини не є абсолютною перешкодою для застосування найсуворішого запобіжного заходу, а стороною захисту не надано документів, які б свідчили, що дитина проживає виключно з матір`ю та у разі її ізоляції, залишиться без належного піклування інших членів сім`ї або органів опіки, що в сукупності з доведеними прокурором ризиками робить тримання під вартою виправданим і необхідним. Водночас у відповідності до ч. 9 ст. 194 КПК України слід зобов`язати прокурора в даному кримінальному провадженні повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування про можливий факт залишення дитини, матір`ю якої може бути обвинувачена ОСОБА_4 без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини.

Згідно ч. 3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255 - 255-3 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи обставини кримінального провадження, особу обвинуваченої, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченій ОСОБА_4 заставу в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240,00 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень), оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку суду, може гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків.

Крім того, застосовуючи до обвинуваченої альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яку може бути нею внесено у будь-який момент, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 ряд обов`язків, відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись: главою 18 КПК України, ст.ст. 317, 318, 331, 372, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника адвоката ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.

Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 00 год. 00 хв. 30 листопада 2026 року.

Визначити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави в сумі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240,00 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень), яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/22879/25, згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.10.2026.

Роз`яснити, що обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цього запобіжного заходу.

У разі внесення застави покласти на обвинувачену ОСОБА_4 строком до 23 год. 59 хв. 30 листопада 2026 року такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту м. Тернопіль, в якому вона проживає, без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що якщо вона, будучи належним чином повідомленою, не з`явилася за викликом до суду без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Зобов`язати прокурора Тернопільського відділу Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 повідомити уповноважений підрозділ органів Національної поліції та орган опіки та піклування про можливий факт залишення дитини, матір`ю якої може бути обвинувачена ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без батьківського піклування для вжиття невідкладних заходів щодо тимчасового влаштування дитини.

Судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025211040001662 від 03 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України, відкласти на 11.00 год. 14 жовтня 2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддяОСОБА_1