Рішення № 140337001, 29.09.2026, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Окнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/74/26

Провадження № 2/506/148/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року селище Окни

Окнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Бурдинюк О.С.

секретаря Тинкован Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Окни у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, прокурор Подільської окружної прокуратури Одеської області про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

28.01.2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , зазначивши як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29.01.2026 року позов залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

12.02.2026 року до канцелярії суду, надійшло клопотання позивача про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 13.02.2026 року клопотання позивача задоволено та продовжено строк усунення недоліків позовної заяви.

19.02.2026 року до суду в системі «Електронний суд», надійшла заява про усунення недоліків та позовна заява з додатками у новій редакції.

24.02.2026 року надійшла відповідь щодо місця реєстрації відповідача.

Ухвалою суду від 24.02.2026 року відкрито провадження у справі.

01.04.2026 року від представника третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування Окнянської селищної ради Одеської області надійшла заява про відкладення судового засідання на іншу дату, для підготовки висновку.

20.05.2026 року представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Органу опіки та піклування Окнянської селищної ради Одеської області надала заяву щодо неможливості подання висновку, так як місце перебування відповідача не встановлено, що унеможливлює опитати останню. (а.с.77)

Ухвалою від 20.05.2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою від 12.08.2026 року до участі у розгляді справи залучено прокурора Подільської окружної прокуратури Одеської області.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що на початку 2023 року позивач познайомився з відповідачкою, а вже у серпні вони почали зустрічатися. Згодом, відповідачка переїхала проживати до позивача, а вже в травні 2024 року в сторін народився син ОСОБА_2 . Дитина народилася поза шлюбом, проте, бажаючи, щоб син виховувався в повній сім`ї, позивач став ініціатором укладення шлюбу. Однак після реєстрації шлюбу стосунки між сторонами погіршилися. Відповідачка виявилася байдужою до родини, не прагнула налагодити побут і не виявляла інтересу до потреб сина. За весь час спільного проживання вона не допомагала по господарству, а всі витрати на утримання сім`ї та догляд за дитиною він ніс самостійно. Згодом відповідачка почала залишати дім на тривалий час, вести безвідповідальний спосіб життя, перестала брати участь у вихованні, догляді дитини. На даний час сторони проживають окремо, шлюб розірвано в судовому порядку. Позовач не заявляє позовних вимог про стягнення аліментів, оскільки самостійно та повною мірою забезпечую всі потреби дитини. Крім того, на скільки йому відомо, відповідачка офіційно не працевлаштована, постійного доходу не має та наразі проживає з іншою особою, повністю відсторонившись від їхнього сина, в зв`язку з чим, позивач був змушений звернутися до суду.

Позивач в судовому засідання 15.07.2026 року на задоволенні позову наполягав, з підстав зазначених у позові, додатково пояснив, що через деякий час, після розлучення відповідач мала бажання повернутися, однак він відмовився. Де зараз проживає відповідачка та засоби зв`язку з нею позивачу невідомі.

Представник третьої особи Орган опіки та піклування Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області Чаповська Л.М., в судовому засіданні 15.07.2026 року повідомила, що так як раніше дана сім`я не перебувала на обліку як сім"я яка перебуває у складних життєвих умовах, скарг на відповідачку не надходило, тому вирішення питання щодо позовних вимог Орган опіки залишає на розсуд суду.

Позивач, відповідачка та представник третьої особи, повідомлені належним чином у судове засідання не з`явилася, про поважність причини неявки суд не сповістили, з заявою про відкладення не зверталася.

Прокурор Барбанягра І.П. в судовому засіданні 29.09.2026 року надав висновок про недоцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, обгрунтувавши свою позицію.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, суд приходить до наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , батьком дитини вказаний ОСОБА_1 , а мати - ОСОБА_3 , про що зроблено відповідний актовий запис №30 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 /а.с.16/.

06.02.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, про зроблено відповідний актовий запис №2 та видано свідоцтво про шлюб /а.с. 13/.

25.11.2025 року рішенням Окнянського районного суду Одеської області по справі 506/886/25 за позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 шлюб розірвано /а.с.14-15/.

Згідно з довідкою КНП «Окнянський ЦПМСД» Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області від 14.08.2025 року, ОСОБА_2 , 2024 р.н. своєчасно проходить профілактичний медогляд, на час огляду загальний стан дитини задовільний /а.с. 19/;

Відповідно до довідки Чорнянської АЗПСМ батько ОСОБА_1 з народження опікується своїм малолітнім сином ОСОБА_2 , 2024 р.н., вчасно відвідує дитячу консультацію, дитина доглянута та здорова. Профілактичні щеплення отримує згідно з графіку /а.с.20/;

Крім того, згідно з договором купівлі-продажу у власності позивача є житловий будинок з надвірними спорудами /а.с.21-22/;

Згідно з довідкою Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області від 14.08.2025 року до складу сім"ї ОСОБА_1 , входить дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_2 /а.с.24/;

Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 14.08.2025 року Чорнянського старостинського округу, комісією встановлено, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Проживає разом зі сином ОСОБА_2 , 2024 року народження. Дитина знаходиться на його повному утриманні та забезпечена всім необхідним для життя. Мати дитини ОСОБА_2 , 2004 р.н., не проживає разом з сином з 14.05.2025 року, не приймає участі в вихованні сина /а.с. 26/;

Згідно з довідкою Чорнянського старостинського округу Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області від 16.10.2026 року до ОСОБА_1 ,, зареєстрований та проживає на території громад з своїм сином ОСОБА_2 , 2024 р.н., дитина перебуває на його повному утримання та забезпеченні /а.с.27/;

Крім того, ОСОБА_1 , за місцем роботи характеризується позитивно, як добросовісний активний, робітник /а.с. 28/.

Згідно з довідкою про доходи від 26.01.2026 року, ОСОБА_1 має постійний дохід в вигляді заробітної плати з ТОВ «ХЛІБОРОБ» /а.с. 29/.

Крім того, згідно з характеристикою Чорнянського старостинського округу Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на території громади проживала з 2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 у будинку свого чоловіка. За час проживання зарекомендувала себе негативно /а.с.30/;

Згідно з постановою Красноокнянського районного суду від 15.06.2023 року ОСОБА_3 звільнена від адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП та оголошено усне зауваження /а.с. 54/.

Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_5 суду повідомила, що дійсно позивач її сусід, він самостійно виховує сина, а мати не приймає участі в його вихованні.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із частинами 2 та 4 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення вищенаведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше) є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, законом визначено, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо та є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц.

У підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, позивач послалася на те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків, пов`язаних з вихованням сина, а саме: не піклується про нього, не забезпечує матеріально, не приймає участь у його вихованні.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини є умисною протиправною поведінкою, яка характеризується психічним ставленням особи до своєї поведінки та її наслідків: усвідомлення особою суспільної небезпеки своєї поведінки; передбачення її суспільно небезпечних наслідків; бажання настання таких наслідків або свідоме припущення їх настання.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази застосування до відповідачки будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Крім того, суд враховує, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження свідомого ухилення відповідачкою від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до свого сина до звернення до суду.

Відповідно до частин 4-6 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Вказаний висновок має рекомендаційний характер.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд враховує, що у справі відсутні будь-які докази застосування до відповідачки будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування за весь час проживання, також у справі відсутні докази перебування сім`ї на обліку у соціальних органах як такої, що опинилась в складних життєвих обставинах.

Слід також звернути увагу, що, незважаючи на твердження позивача, що лише він утримує сина, а відповідачка ніякої матеріальної допомоги не надає, позивач не порушує питання про стягнення аліментів на утримання дитини, оскільки йому відомо, що відповідачка ніде не працює.

Суд критично ставиться до даного твердження, так як, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх слів, тому це, є лише його суб`єктивним поясненням, яке потребує підтвердження.

Крім того, відсутність роботи/заробітку не звільняє батьків від обов`язку утримувати дитину. Навіть якщо особа офіційно не працює, суд за позовом про стягнення аліментів призначає їх у твердій грошовій сумі або в частці від заробітку. Якщо доходу немає, аліменти вираховуються, виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості відповідно до вимог ст. 195 СК України.

Таким чином, позивач добровільно взяв на себе фінансове забезпечення дитини. Також відсутність роботи є тимчасовою обставиною, а не умисним ухиленням від забезпечення дитини.

Окрім того, при прийнятті рішення суд враховує також той факт, що зі слів позивача, відповідачка через деякий час намагалася з ним примиритися та відновити сім`ю, однак позивач відмовився.

Таким чином, позивач самостійно спростував своє твердження про те що, відповідачка байдужа до родини та дитини.

Так, у справах про позбавлення батьківських прав або визначення місця проживання дитини Верховний Суд постійно наголошує, що ухилення від виховання має бути навмисним та систематичним, натомість одиничні випадки або короткий проміжок часу, не можуть свідчити про систему.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позбавлення відповідачки батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, тому з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, за обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення її батьківських прав, суд вважає, що необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог.

Стороною позивача належними та допустимими доказами не доведено, що позбавлення відповідачки батьківських прав щодо дитини є обґрунтованим заходом впливу і буде слугувати якнайкращим інтересам саме дитини та не доведено, що змінити поведінку матері по відношенню до дитини немає можливості.

З огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідачки такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), проте, наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Разом з тим, згідно з письмових пояснень представника Органом опіки та піклування Окнянської селищної ради, вбачається про неможливість надання висновку, оскільки сім`я ОСОБА_2 на обліку, як така, що опинилася в складних життєвих обставинах не перебувала, інформація про невиконання матір`ю батьківських обов`язків не надходило, а її відсутність, унеможливлює встановити причини невиконання нею батьківських обов`язків та надати до суду відповідний висновок.

05 серпня 2026 року набув чинності Закон України №2541-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування функцій органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту прав дітей у зв`язку з утворенням Державної служби України у справах дітей», яким змінено порядок розгляду судами окремих категорій справ з приводу прав неповнолітніх осіб, в т.ч. з приводу позбавлення батьківських прав.

Зокрема, із урахуванням змін, внесених вказаним Законом до Цивільного процесуального Кодексу України, та до Закону України «Про прокуратуру», з метою забезпечення захисту прав малолітніх та неповнолітніх осіб справи про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини, а також про усиновлення дитини суд розглядає з обов`язковою участю прокурора; участь прокурора під час розгляду справ вказаних категорій є обов`язковою; прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених Законом України «Про прокуратуру» та Цивільним процесуальним кодексом України".

Відповідно до ч.6 ст. 56 ЦПК України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, прокурор можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за власною ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування, прокурора у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених цим Кодексом, іншими законами, або якщо суд визнає це за необхідне. Участь прокурора є обов`язковою під час розгляду справ про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини, а також про усиновлення дитини.

На підставі Закон України №2541-ІХ прокурором Подільської окружної прокуратури Одеської області 29.09.2026 року до суду було надано висновок, згідно з яким прокурор просить суд відмовити в задоволенні позову та попередити відповідачку ОСОБА_2 про необхідність посилення уваги до виховання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та покласти на Орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Дана позиція прокурора обумовлена тим, що доказів злісного, навмисного чи винного ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини позивачем не наддано. Фактів злісного, навмисного чи винного ухилення від виконання батьківських обов`язків, що є обов`язковою умовою застосування ст. 164 СК України, не виявлено.

Надання можливості відповідачу змінити ставлення до виховання дитини стосується, насамперед, урахування якнайкращих інтересів дитини. У разі відсутності реальних змін у поведінці відповідача як матері стосовно дитини протягом розумного строку після ухвалення судового рішення позивач не позбавлений можливості повторно ініціювати питання про позбавлення її батьківських прав. При цьому, при розгляді такої справи суд повинен буде врахувати той факт, що до відповідача раніше застосовувалось попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, та на підставі наданих сторонами доказів оцінити, чи було вчинено ним дії на виконання такого попередження. Залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі №464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі №317/2256/22,від 22 січня 2025 року в справі №333/8983/23, від 04 квітня 2025 року в справі №629/3692/23).

Крім того, суд звертає увагу позивача, що надана до суду постанова Красноокнянського районного суду від 15.06.2023 року згідно з якою ОСОБА_3 звільнили від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП та оголошено усне зауваження, ніяким чином не характеризує її як мати та її ставлення до дитини, так як, згідно постанови під час конфлікту вона ображала грубою нецензурною лайкою свого співмешканця, більш того дані події відбувалися навіть до народження дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.121, 164-166 Сімейного кодексу України, ст.ст.4, 5, 12, 13, 76, 81-83, 141, 265, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області (ЄДРПОУ:44071463, Одеська область, Подільський район, селище Окни, вул. Незалежності, 2, 67900), прокурор Подільської окружної прокуратури Одеської області( ЄДРПОУ 0352855232, Одеська область. м. Подільськ, пр-т. Шевченка, 10, 66302) про позбавлення батьківських прав - відмовити повністю.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та покласти на Орган опіки та піклування Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області обов`язок контролю стосовно виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків у відношенні до сина.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію судового рішення, протягом двох днів з дня його складання, надіслати особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повний текст рішення виготовлено 05.10.2026 року.

СуддяО.С. Бурдинюк