Рішення № 140336230, 30.09.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9017/26

2/296/4687/26

Р І Ш Е Н Н Я (ЗАОЧНЕ)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Шкирі В.М., за участі секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» - Котової Світлани Миколаївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

30.07.2026 представник позивача - ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» - Котова С.М. звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №105355079 від 25.02.2026 в сумі 8 946,38 грн..

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що 21.05.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5552627, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 2 000,00 грн строком на 360 днів із стандартною процентною ставкою у розмірі протягом першого розрахункового 0.95% за кожен день користування кредитом. Стандартна ставка за весь строк кредитування 3 461,9400% річних. Орієнтована загальна вартість кредиту складає 9 040,00 грн. Загальні витрати за кредитом на дат укладення Договру включають Комісію та становить 7 040,00 грн. У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту може нараховуватися штраф у розмірі 75% від суми простроченого зобов`язання на 2-й день прострочення. Граничний розмір штрафів не більше подвійної суми кредиту.

Свої зобов`язання ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало та перерахувало відповідачу 2 000,00 грн.

Відповідачем не виконано умов договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5552627 від 21.05.2025, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 7215,76 грн., з яких:

- 1999,98 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 4215,78 грн. сума заборгованості за відсотками;

- 1 000,00 грн. сума штрафу.

Наразі право вимоги за цим договором має ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», оскільки між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № С7-270126-1 від 27.01.2026, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5552627 від 21.05.2025 .

Наявність заборгованості у відповідача за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5552627 від 21.05.2025 зумовлює звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 14.09.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження та вирішено розглядати її з повідомленням сторін (ініціатива суду) - 30.09.2026 о 09-00 годині.

30.09.2026 сторони чи їх представники до суду не з`явилися.

Представник позивача разом із позовною заявою подав заяву про розгляд справи без його участі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, заперечень проти позову не надала, як і будь-яких заяв чи клопотань.

Судом було вжито усіх заходів передбачених ЦПК України для належного повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи. Так ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду на 09-00 годину 30.09.2026, направлено відповідачу ОСОБА_1 за останнім відомим місцем проживання: АДРЕСА_1 . Проте, 25.09.2026 до суду повернувся конверт з відправленням, згідно довідки Укрпошти від 16.09.2026 причина невручення; "адресат відсутній "

У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .

Також на виконання вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України 18.08.2026 ОСОБА_1 було повідомлено про призначене судове засідання шляхом розміщення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, вважається, що саме 18.08.2026 відповідач повідомлений про розгляд цієї справи судом 30.09.2026.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі№ 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті

Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

21.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладений в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5552627.

Згідно умов договору, кредитодавець:

- надає позичальнику кредит в розмірі 2 000,00 грн строком на 360 днів (з 21.05.2026), періодичність платежів кожні 15 днів (п. 1.2, 1.3 договору);

- нараховує разову комісію за надання кредиту- 200,00 гривень (п. 1.4 договору)

-нараховує процентну ставку - 0.95% за кожен день користування кредитом (п. 1.4.1 договору), та реальна річна процентна ставка становить 3461,9400% річних (1.5.1 договору); нарахування процентів здійснюється методом «факт/факт», включно день видачі та повернення (п. 3.1 договору);

Загальна вартість кредиту - 9 040 грн. (п. 1.6.1 договору);

Перерахування коштів кредиту здійснюється на платіжну картку НОМЕР_1 *4712 (п. 2.1 договору);

У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту може нараховуватися штраф у розмірі 75% від суми простроченого зобов`язання на 2-й день прострочення. Граничний розмір штрафів не більше подвійної суми кредиту (п. 6.3, 6.4 договору)

Згідно Таблиці обчислення загальної вартості кредиту (додаток №1 до договору про надання коштів в умовах споживчого кредиту №5552627 від 21.05.2025) відповідач мав погасити кредит в сумі 2000,00 грн. двома платежами: 14.06.2025 - 0,01 грн та 16.05.2025 -1999,99 грн . Відсотки мали погашатися кожні 15 днів по 285,00 грн , всього 24 платежі що склало б 6840,00 грн (285,00 грн. х 24 платежі = 6840,00 грн) Комісія мала бути сплачено одноразово в сумі 200,00 грн 04.06.2025.

ОСОБА_1 підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 19660.

Кредитодавець на виконання умов договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5552627 від 21.05.2025 року, перерахував Відповідачу 21.05.2025 о 13:38 - 2000,00 грн. на банківський картковий рахунок № НОМЕР_2 , Банк-еквайзер АТ "ПУМБ" (код авторизації 370529) що підтверджується ТОВ «Пейтек» (Вих №20260127-678).

Згідно розрахунку заборгованості, відповідач на виконання умов договору 04.06.2025 сплатив 0,01 грн тіла кредиту, 200,00 грн одноразової комісії та 285,00 грн. відсотків, як і передбачалося додатком №1 до договору про надання коштів в умовах споживчого кредиту №5552627 від 21.05.2025. В подальшому 19.06.2025 відповідач сплатив 0,01 грн тіла кредиту та 284,85 грн відсотків за користування кредитом

Оскільки відповідачем не виконано умов щодо повернення кридиту та відсотків за ним наявна заборгованість в сумі 7 215,76 грн., з яких:

- 1999,98 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 4215,78 грн. сума заборгованості за відсотками;

- 1000,00 грн. сума штрафу.

Між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № С7-270126-1 від 27.01.2026, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5552627 від 21.05.2025

Так, згідно 2.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п.3.2. цього Договору, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. З дати відступлення права вимоги, Клієнт перестає бути стороною за Кредитним Договором, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за Кредитним Договором та набуває всіх прав за ним. [Момент переходу права грошової вимоги до Позивача є день підписання відповідного Реєстру прав вимоги].

Відповідно до переліку (Реєстру) Боржників №1 від 27.01.2026 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №С7-270126-1 від 27.01.2026 року в тому числі до Відповідача в сумі 7215,76 грн. з яких 1999,98 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 4215,78 грн. сума заборгованості за відсотками; - 1000,00 грн. сума штрафу.

Таким чином суд встановив, що позивач набув права вимоги до відповідача та між ними між існують зобов`язальні, цивільно -правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюється нормами ЦК України.

Вирішуючи спір по суті суд прийшов наступного.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положнь ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд під час розгляду справи встановив, що 21.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладений в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5552627.

Згідно умов договору, кредитодавець:

- надає позичальнику кредит в розмірі 2 000,00 грн строком на 360 днів (з 21.05.2026), періодичність платежів кожні 15 днів (п. 1.2, 1.3 договору);

- разова комісія за надання кредиту становить 200,00 гривень (п. 1.4 договору)

- стандартна процентна ставка яка складає 0.95% за кожен день користування кредитом, денна процентна ставка за вказаним кредитом розраховується за формулою (ЗВСК/ЗРК)/t*100%= /7040,00/2000,00)/360*100% що складає 0,9778% (п. 1.4.1 договору);

- реальна річна ставка становить 3461,9400% річних (1.5.1 договору);

- загальна вартість кредиту становить 9 040 грн. (п. 1.6.1 договору);

- загальні витрати за кредитом становлять 7 040 грн. (п. 1.7.1 договору);

- перерахування коштів кредиту здійснюється на платіжну картку НОМЕР_1 *4712 (п. 2.1 договору);

- нарахування процентів здійснюється методом «факт/факт», включно день видачі та повернення (п. 3.1 договору);

- у разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту може нараховуватися штраф у розмірі 75% від суми простроченого зобов`язання на 2-й день прострочення. Граничний розмір штрафів не більше подвійної суми кредиту (п. 6.3, 6.4 договору)

Згідно Таблиці обчислення загальної вартості кредиту (додаток №1 до договору про надання коштів в умовах споживчого кредиту №5552627 від 21.05.2025) відповідач мав погасити кредит в сумі 2000,00 грн. двома платежами: 14.06.2025 - 0,01 грн та 16.05.2025 -1999,99 грн . Відсотки мали погашатися кожні 15 днів по 285,00 грн , всього 24 платежі що склало б 6840,00 грн (285,00 грн. х 24 платежі = 6840,00 грн) Комісія мала бути сплачено одноразово в сумі 200,00 грн 04.06.2025.

ОСОБА_1 підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 19660.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим (постанова Верховного Суду від 09.09.2020 (справа №732/670/19), від 12.01.2021 (справа №524/5556/19), від 31.08.2022 (справа №280/4456/20), від 09.02.2023 (справа №640/7029/19).

Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано

Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, вважає, що 21.05.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5552627.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кредитодавець на виконання умов договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5552627 від 21.05.2025 року, перерахував Відповідачу 21.05.2025 о 13:38 - 2000,00 грн. на банківський картковий рахунок № НОМЕР_2 , Банк-еквайзер АТ "ПУМБ" (код авторизації 370529) що підтверджується ТОВ «Пейтек» (Вих №20260127-678).

Доказів зворотнього суду не надано.

Отже, факт отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів від первісного кредитора ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в сумі 2 000,00 грн., 21.05.2025, суд вважає доведеним.

Щодо відсотків за користування кредитними коштами.

За умовами договору ОСОБА_1 мав сплатити відсотки за користування кредитними коштами в сумі 2 000 гривень, з розрахунку - 0.95 % в день , що нараховується щоденно ( п.1.4.1) 2000,00 грн х 0,95%= 19,00 грн х 15 днів =285,00 грн .

Договором передбачено, що відсотки в сумі 285,00 грн мають сплачуватися кожні 15 днів та становити 24 платежі (285,00 грн х 24 платежі 6840,00 грн)

Згідно розрахунку заборгованості, відповідач на виконання умов договору 04.06.2025 сплатив 0,01 грн. тіла кредиту, 200,00 грн одноразової комісії та 285,00 грн. відсотків, як і передбачалося додатком №1 до договору про надання коштів в умовах споживчого кредиту №5552627 від 21.05.2025. В подальшому 19.06.2025 відповідач сплатив 0,01 грн. тіла кредиту та 284,85 грн відсотків за користування кредитом. Сукупно відповідач сплатив 0,02 грн кредиту, 200,00 грн комісії за видачу кредиту та 569,85 грн відсотків, за користування кредитом.

Отже ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» станом на 27.01.2026 мало право вимоги до ОСОБА_2 в сумі 6215,76 грн .

-1999,98 гривень (заборгованість за основною сумою боргу);

-4215,78 гривень ( заборгованість за відсотками);

Щодо нарахування штрафу в сумі 1000,00 грн

Штраф нарахований 06.07.2025 213,75 грн., 21.07.2025 427,5 грн., 05.08.2025 213,75 грн., 20.08.2025 145 грн. , що в сумі складає 1000 грн. на підставі п.6.3 Кредитного договору, яким передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) Клієнтом своїх грошових зобов`язань за Договором Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов`язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф: у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов`язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 дійшов висновку, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

З аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на вказаний кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Отже, нарахований штраф мав бути списаний.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № С7-270126-1 від 27.01.2026, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5552627 від 21.05.2025

Так, згідно 2.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п.3.2. цього Договору, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. З дати відступлення права вимоги, Клієнт перестає бути стороною за Кредитним Договором, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за Кредитним Договором та набуває всіх прав за ним. [Момент переходу права грошової вимоги до Позивача є день підписання відповідного Реєстру прав вимоги].

Відповідно до переліку (Реєстру) Боржників №1 від 27.01.2026 року Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №С7-270126-1 від 27.01.2026 року в тому числі до Відповідача в сумі 7215,76 грн. з яких 1999,98 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 4215,78 грн. сума заборгованості за відсотками; - 1000,00 грн. сума штрафу.

Оскільки первісний кредитор мав право вимоги до позивача в сумі 7 215,76 грн , яка складається з:

-1999,98 гривень - заборгованість за основною сумою боргу;

-4215,78 гривень - заборгованість за відсотками;

то саме в такому розмірі і до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» перейшло право вимоги до відповідача за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.05.2025 № №5552627.

Отже суд приймає рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 6215,76 грн. в якості заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.05.2025 №5552627

Щодо судових витрат.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому за приписами п.4 ч.3 ст133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що ТОВ "Новий колектор" понесло судові витрати, що складаються з 2 662,40 грн сплаченого судового збору, які зараховані до спеціального фонду державного бюджету України.

Ціна позову 7 215,76 грн, судом задоволено вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 6 215,76 грн, що дорівнює 86,14 % від ціни позову.

Оскільки суд задовільнив позов частково то відповідно з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2 293,42 грн (6215,76 грн : 7215,76 грн х 2662,40 грн = 2 293,42 грн) , що пропорційно до задоволених вимог.

Щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Матеріали справи містять докази, що на виконання ч.1 ст.177, ч.7 ст.43 ЦПК України позивачем на адресу відповідача було направлено позовну заяву з додатками у паперовому виді - цінним листом з описом вкладення.

Згідно квитанції № 2178405 від 29.07.2026 витрати на відправку кореспонденції склали 259,38 грн .

Оскільки позов задоволено частково, а саме на 86,14% то відповідно , з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 223,43 грн, як витрат, що пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, як те передбачено п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України (пропорційно задоволених вимог).

Керуючись ст. ст.509,525,526,530,610,1048,1054 ЦК України ст.ст.12, 13 , 81, 133 , 141, 258,259,263-265,354,355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов представника Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» - Котової Світлани Миколаївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5552627 від 21.05.2025 року, яка станом на 27.01.2026 становить 6215 (шість тисяч двісті п`ятнадцять) гривень 76 копійок, з яких:

-1999 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 99 копійок - заборгованість за тілом кредиту;

-4215 (чотири тисячі двісті п`ятнадцять) гривень 78 копійок - заборгованість за відсотками;

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» витрати зі сплати судового збору в сумі 2 293 (дві тисячі двісті дев`яносто три) гривні 42 копійки та витрат понесених позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу в сумі 223 (двісті двадцять три) гривні 43 копійки.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м. Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 30.09.2026

Відомості про учасників справи

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження юридичної особи: 01133, місто Київ, вул. Алмазова Генерала будинок 13, офіс 601, р/р НОМЕР_3 (Гривня), АТ "ОТП БАНК", код банку 300528

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Cуддя В. М. Шкиря