Рішення № 140336225, 02.10.2026, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1305/26

Провадження №2-а/157/46/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 рокумісто Камінь-КаширськийКамінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання Дем`яник К.Ю.,

представника позивача адвоката Колєсніка Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача поліцейський відділу поліцейської діяльності № 1 (смт Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Кух Віталій Анатолійович, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом шляхом подання через систему «Електронний суд» позовної заяви, що підписана його представником адвокатом Колєсніком Б.В., повноваження якого підтверджуються ордером на надання правничої допомоги серії АС № 1195625 від 14 липня 2026 року, до Головного управління Національної поліції у Волинській області (місцезнаходження: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, Волинська область), третя особа - поліцейський відділу поліцейської діяльності № 1 (смт Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Кух Віталій Анатолійович (службова адреса: вул. Свободи, 55, сел. Маневичі, Волинська область), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського відділу поліцейської діяльності № 1 (смт Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Куха Віталія Анатолійовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7417865 від 22 червня 2026 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а також стягнути на його користь судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 532 грн 48 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції у Волинській області. В обґрунтування вимог представник позивача зазначає, що поліцейським відділу поліцейської діяльності № 1 (смт Любешів) Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області капралом поліції Кухом В.А. 22 червня 2026 року о 04 годині 26 хвилин щодо ОСОБА_1 було винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7417865, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 гривень. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач нібито 22 червня 2026 року о 03 годині 27 хвилин (за іншими даними тієї ж постанови - о 04 годині 19 хвилин 57 секунд) у селі Оленине по вулиці Тихій керував мотоциклом марки «GEON 200», не зареєстрованим у встановленому законом порядку, чим нібито порушив п. 30.1 ПДР України, перевозив пасажира без шолома безпеки, чим нібито порушив п. 2.3 «г» ПДР України, а також не мав та не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим нібито порушив п. 2.1 та п. 2.1 «а» ПДР України, у чому поліцейський вбачає ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КпАП України (керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом), із об`єднанням порушень згідно із ч. 2 ст. 36 КпАП України. Однак викладені в оскаржуваній постанові обставини не відповідають дійсності, саме правопорушення позивачем не вчинялось та ним цілком оспорюється, а постанова винесена поспіхом, без жодного належного та допустимого доказу, з грубим порушенням процедури розгляду справи. Фактичні обставини подій були наступними. У ніч на 22 червня 2026 року позивач жодним транспортним засобом не керував: він прогулювався пішки вулицею Тихою в селі Оленине разом зі своєю дівчиною. Мотоциклом марки «GEON 200», про який йдеться в оскаржуваній постанові, у дійсності керувала інша особа- ОСОБА_1 . Прибулі на місце поліцейські, серед яких був інспектор ОСОБА_2 , безпідставно вирішили, що мотоциклом нібито керував саме позивач. Позивач одразу, неодноразово та послідовно заперечував факт керування будь-яким транспортним засобом, про що прямо заявляв поліцейським, і ці його заяви зафіксовані нагрудними відеокамерами (боді-камерами) поліцейських № 40 та № 47, згаданими у графі «7. До постанови додаються» оскаржуваної постанови. Поліцейські на місці події продемонстрували позивачу відеозапис, яким, на їхнє переконання, нібито підтверджується факт керування. Втім на цьому відеозаписі не видно ані обличчя, ані навіть статури (тілобудови) особи, яка керувала мотоциклом, тобто такий запис об`єктивно не дає можливості ідентифікувати керманича, про що позивач одразу зауважив поліцейським. Зазначений відеозапис, як і записи боді-камер, залишився у розпорядженні поліції та у сторони позивача відсутній, у зв`язку із чим у прохальній частині позовної заяви викладено клопотання про витребування відповідних доказів у відповідача. Незважаючи на послідовні заперечення позивача та відсутність будь-яких доказів керування ним мотоциклом, поліцейський Кух В.А. просто на місці події, о 04 годині 26 хвилин 22 червня 2026 року, тобто за лічені хвилини після зазначеного в самій постанові часу нібито виявлення правопорушення (04 година 19 хвилин 57 секунд), виніс оскаржувану постанову. Очевидно, що за такий проміжок часу жодного об`єктивного, всебічного та повного з`ясування обставин справи, як цього вимагає ст. 280 КпАП України, здійснено не було та об`єктивно бути не могло. Копію оскаржуваної постанови позивачу на місці події не вручили, адже він відмовився її підписувати з огляду на заперечення своєї провини. Натомість її було надіслано позивачу поштою супровідним листом відділу поліцейської діяльності № 1 (смт Любешів) Камінь-Каширського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області: рекомендоване поштове відправлення № L442010017419 прийнято АТ «Укрпошта» у відділенні поштового зв`язку с-ще Любешів лише 30 червня 2026 року, 4 липня 2026 року воно прибуло до пересувного відділення, яке обслуговує с. Оленине, а фактично вручено позивачу лише 7 липня 2026 року. При цьому за даними офіційного сервісу відстеження АТ «Укрпошта» станом на 17 липня 2026 року відомості про вручення відправлення досі не актуалізовані (останній зафіксований статус - «Видано для доставки на адресу отримувача» від 4 липня 2026 року), що підтверджується долученими відомостями про відстеження поштового відправлення та копією конверта. На самому ж конверті, що знаходиться у позивача в оригіналі наявна відповідна відмітка (відтиск печатки АТ «Укрпошта») про те, що він в дійсності забрав відповідне поштове відправлення лише 7 липня 2026 року. Оскаржувана постанова не містить посилання на жодний належний та допустимий доказ вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення: у графі «7. До постанови додаються» зазначено лише «Відео з нагрудної боді камери номер 40, 47», без будь-яких відомостей про технічні засоби, якими здійснено відеозаписи, їх серії, моделі, приналежність та порядок отримання таких записів, що унеможливлює перевірку належності й допустимості цих матеріалів як доказів. Понад те, у постанові взагалі не зазначено державний номерний знак чи будь-які інші ідентифікаційні ознаки мотоцикла (графа «5. Транспортний засіб» містить лише запис «НЕ ЗАРЕЄСТРО»), а номер паспорта позивача вказано з помилкою (008254495 замість 008254895), що красномовно свідчить про поспішність і поверховість розгляду справи. Об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КпАП України, становить саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Відтак обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за цією нормою є належно доведений факт керування транспортним засобом саме цією особою. Позивач 22 червня 2026 року мотоциклом марки «GEON 200» (як і будь-яким іншим транспортним засобом) не керував: він прогулювався пішки разом зі своєю дівчиною. Мотоциклом керувала інша особа, яка може підтвердити ці обставини як свідок. Свою незгоду з «версією» поліцейських позивач висловлював одразу на місці події, неодноразово та послідовно, що зафіксовано нагрудними відеокамерами поліцейських № 40 та № 47. Така послідовна і незмінна позиція особи з першої хвилини спілкування з поліцією є вагомим доводом на її користь та повністю спростовує викладені у постанові обставини. В оскаржуваній постанові не зазначено жодного належного доказу: у графі «7. До постанови додаються» вказано лише «Відео з нагрудної боді камери номер 40, 47» - без відомостей про приналежність, серію, дату виробництва і найменування технічних приладів, без долучення свідоцтв щодо них, що не дає можливості встановити, що відеозаписи здійснено спеціальними технічними засобами, які використовуються у підрозділах поліції для виявлення та фіксування порушень у встановленому порядку. Головне ж полягає в тому, що навіть той відеозапис, який поліцейські демонстрували позивачу на місці події, не фіксує ані обличчя, ані статури особи, яка керувала мотоциклом, а отже, жодним чином не ідентифікує позивача як керманича. На виконання вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція № 1026), відповідач на підтвердження зазначених у постанові обставин мав би надати безперервний (суцільний) відеозапис з портативних відеореєстраторів (нагрудних камер) поліцейських з моменту прибуття на місце події до завершення розгляду справи. Пунктами 4-6 Розділу ІІ Інструкції № 1026 передбачено, що відеозйомка ведеться безперервно, а п. 1 Розділу VІІ заборонено самовільне видалення відеозаписів, примусове виключення відеореєстраторів та перешкоджання здійсненню відеозапису. Саме на цих записах зафіксовані неодноразові заперечення позивача щодо факту керування, тому їх витребування та дослідження має істотне значення для правильного вирішення справи. Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17, від 17 липня 2019 року у справі № 295/3099/17 та від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а, за якими відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом, якщо постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. У даному ж випадку «розгляд» справи тривав лічені хвилини: згідно із самою постановою правопорушення нібито виявлено о 04 годині 19 хвилин 57 секунд, а вже о 04 годині 26 хвилин справу було «розглянуто» і постанову винесено. За такий проміжок часу позивач був об`єктивно позбавлений можливості підготуватися до розгляду справи, скористатися правничою допомогою адвоката, подати докази своєї невинуватості (зокрема, забезпечити пояснення особи, яка дійсно керувала мотоциклом) та заявити відповідні клопотання, а його послідовні заперечення щодо факту керування були повністю проігноровані та не отримали жодної оцінки в постанові. Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 524/9827/16-а погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що невжиття інспектором жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги порушує права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, визначені ст. 268 КпАП України, а відтак порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Цей висновок підтверджує, що будь-яке порушення прав особи, визначених ст. 268 КпАП України, свідчить про грубе порушення порядку розгляду справи та має наслідком безумовне скасування винесеної постанови. Справу розглянув та оскаржувану постанову виніс той самий поліцейський Кух В.А., який особисто «виявив» нібито вчинене правопорушення, сформував його «доказову базу» та сформулював обвинувачення, тобто особа, яка поєднала в собі функції виявлення правопорушення, обвинувачення та вирішення справи і має очевидний особистий інтерес у результатах її розгляду (виправданні власних дій), що суперечить загальновизнаному принципу «ніхто не може бути суддею у власній справі» (nemo judex in causa sua) та вимогам об`єктивного і неупередженого розгляду справи, закріпленим у ст. 280 КпАП України. Копію постанови позивачу на місці не вручено, а надіслано її поштою з грубим порушенням установленого ч. 2 ст. 285 КпАП України триденного строку. Підсумовуючи викладене, оскаржувана постанова є протиправною, винесеною за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, без жодного належного та допустимого доказу факту керування позивачем транспортним засобом, упередженою посадовою особою, з грубим порушенням права позивача на захист та порядку розгляду справи, а тому підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Ухвалою судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області Ходачинського Р.О. від 24 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також залучено до участі у справі поліцейського відділу поліцейської діяльності № 1 (смт Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Куха Віталія Анатолійовича як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

03 серпня 2026 року до Камінь-Каширського районного суду Волинської області від представника відповідача - ГУНП у Волинській області Сорочук А. надійшла заява, у якій вона просить позов ОСОБА_1 залишити без розгляду у зв`язку з пропуском встановленого законом строку звернення до суду. В обґрунтування зазначає, що на місці події 22.06.2026 працівником поліції було складено відповідні матеріали відносно ОСОБА_1 , винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7417865 від 22.06.2026 за ч. 2 ст. 126 КпАП України у вигляді штрафу 3 400 грн. Інспектором поліції ознайомлено позивача з постановою згідно зі ст. 285 КпАП України, з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 268 КУпАП України. Від отримання постанови позивач відмовився, що підтверджується постановою серії ЕНА № 7417865 від 22.06.2026 та відеозаписом з нагрудної боді камери поліцейського від 22.06.2026, де зафіксовано повідомлення позивача про складання адміністративних матеріалів - постанови відносно нього (постанова за ч. 2 ст. 126 КпАП України) та підтверджує обізнаність позивача про наявність оскаржуваної постанови ще 22.06.2026. Відповідно позивач мав можливість оскаржити цю постанову у строки, визначені законом. За таких обставин, позивач, вважаючи незаконною постанову про накладення відносно нього адміністративного стягнення, ще у день винесення спірної постанови мав право її оскаржити. Водночас не реалізація такого права, як і права відразу отримати копію оскаржуваної постанови, зумовлено, у тому числі, його власною пасивною поведінкою. За наведених обставин, відмова позивача від отримання спірної постанови призвела до набрання нею законної сили та розпочала відлік строку на її оскарження, оскільки саме з цього моменту позивач був обізнаний про її існування та у разі наявності сумнівів в її законності міг скористатись правом захисту своїх прав. Позовну заяву про оскарження постанови серії ЕНА № 7417865 від 22.06.2026 позивачем подано до суду 17.07.2026, тобто із пропуском встановленого десятиденного строку на оскарження постанови. Враховуючи наведене, можна зробити висновок, що позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, зокрема наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від його волі, обставин, які унеможливили своєчасне звернення за судовим захистом.

Крім того, 03 серпня 2026 року представником відповідача ГУНП у Волинській області Сорочук А. подано відзив на позовну заяву, в якому остання зазначає, що 22.06.2026 о 03:27 в селі Оленине, Камінь-Каширського району, Волинської області, по вулиці Тиха, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом мотоцикл марки «GEON 200», не зареєстрований у встановленому порядку, чим порушив п.п.30.1 ПДР, водій перевозив пасажира без шолома безпеки, чим порушив п. 2.3г ПДР, не маючи права керування таким транспортним засобом, не видавалося посвідчення водія відповідної категорії, чим порушено п. 2.1. ПДР України та ч. 2 ст. 126 КпАП України. Правопорушення об`єднані за ч. 2 ст. 36 КпАП України. З матеріалів справи вбачається, що 22.06.2026, під час комендантської години, керуючи вищезазначеним транспортним засобом та помітивши службове авто поліції, ОСОБА_3 намагався втекти від працівників поліції, згодом залишивши власний транспортний засіб на узбіччі, що підтверджується відеозаписом відео реєстратора (файл 2026_0622_032521_0000000_000000_0036, файл 2026_0622_032533_0000000_000000_0037). Наздогнавши ОСОБА_1 , поліцейський відповідно до ч. 3 ст. 18 та ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» представився та повідомив водія про факт ведення відеофіксації на нагрудну бодікамеру та вказав останньому про керування в комендантську годину та спробу втечі, не зазначаючи транспортний засіб, яким керував позивач. Однак, як вбачається з відеозапису з місця події, (файл 2026_0622_032835_0000000_000000_0039) ОСОБА_1 почав стверджувати, що не керував мотоциклом, а проходив повз, тобто чітко зазначаючи транспортний засіб, що підтверджує приховані мотиви обману зі сторони позивача. Спроба втечі позивача від працівника поліції спрямована на уникнення відповідальності. Твердження позивача про те, що він нібито не керував транспортним засобом, є суб`єктивними, спробою ввести суд в оману, та спростовується належними, допустимим, законними доказами у справі, зокрема власними спостереженнями поліцейських та відеозаписам з відео реєстратора службового транспортного засобу поліції від 22.06.2026, де вбачається фіксація керування позивачем мотоциклом марки «GEON 200» (файл 2026_0622_032521_0000000_000000_0036). Більше того, згідно зі спостереження поліцейських та відеозаписом бодікамери, інших осіб на місці події не зафіксовано. Разом з тим, не варто залишати поза увагою спостереження представників влади, суб`єктів владних повноважень працівників поліції на місці події. Долучені до матеріалів справи докази не викликають сумнівів у їх достовірності та дають можливість встановити дійсні обставини справи. Транспортним засобом - мотоциклом марки «GEON 200», що не зареєстрований у встановленому порядку, водій перевозив пасажира без шолома безпеки. Поліцейський попросив для перевірки документи відповідно до п. 2.1а, 2.16, 2.1 ґ ПДР України. Згідно з відомчою інформаційно-телекомунікаційною системою ІПНП водій не мав права керування транспортним засобом, посвідчення водія ОСОБА_1 в законному порядку не видавалося. Розпочато було розгляд справи. Вказане підтверджується відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського, що додається. Працівником поліції на місці події складено відповідні матеріали відносно ОСОБА_1 , винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7417865 від 22.06.2026 за ч. 2 ст. 126 КпАП України у вигляді штрафу 3 400 грн. Інспектором поліції ознайомлено позивача з постановою згідно зі ст. 285 КпАП України, з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 268 КпАП України та строками оскарження згідно зі ст. 289 КпАП України, що підтверджується відеозаписом та спростовує твердження позивача щодо не роз`яснення його прав, передбачених ст. 268 КпАП України. Від підпису та копії постанови позивач відмовився, направлено рекомендованим листом. Разом з тим, твердження позивача про відсутність посилання в оскаржуваній постанові на відеозапис не відповідає дійсності та спростовується самою постановою ЕНА № 7417865 від 22.06.2026. Вищезазначений, відеозапис фіксує реальні дані, які мають істотне значення для розгляду справи та має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Постанова винесена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у межах компетенції уповноваженої службової особи. Вважає, що позовна заява складається виключно з набору правових норм і не містить доказів, які б спростовували факт вчиненого позивачем адміністративного правопорушення. Із змісту відеозаписів технічних приладів з бодікамери інспектора та відеореєстратора можливо чітко та однозначно встановити час та місце вчинення правопорушення за ч. 2 ст. 126 КпАП України, а також особу, яка його вчинила, а саме ОСОБА_1 . Крім того, на відеозаписі зафіксовано початок розгляду справи, оголошення особи, яка буде розглядати справу та проголошення ст. 63 Конституції України, ст. 268 КпАП України. Інспектор оцінивши докази виніс постанову за ч. 2 ст. 126 КпАП України. Враховуючи, що справа про вчинення гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 126 КпАП України розглянута посадовою особою, яка уповноважена КпАП України розглядати справи про вчинення адміністративних правопорушень, суб`єктом владних повноважень, справа розглянута в межах наданих повноважень, при прийняті рішення було оцінено докази за внутрішнім переконанням в їх сукупності та керуючись законом і правосвідомістю. Справа про адміністративне правопорушення розглянута в строк, стягнення накладено в межах санкції передбаченої ч. 2 ст. 126 КпАП України під час виконання службових обов`язків з дотриманням процедури розгляду справи, а тому є підстави щодо залишення постанови серії ЕНА №7417865 від 22.06.2026 без змін, а позовної заяви без задоволення.

06 серпня 2026 року представник позивача адвокат Колєснік Б.В. подав до суду відповідь на відзив відповідача, у якому зазначає, що посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 30 серпня 2022 року у справі № 739/304/22, за якою сам факт відмови особи від отримання копії постанови свідчить про її обізнаність про наявність такої постанови, до обставин цієї справи не стосується. Позивач від отримання копії постанови не відмовлявся: на місці події її йому не вручали та не намагались вручити взагалі, а надіслали поштою лише 30 червня 2026 року (рекомендоване поштове відправлення № L442010017419) і фактично вручили 7 липня 2026 року, що підтверджується конвертом з відміткою відділення поштового зв`язку та відомостями про відстеження, долученими до позовної заяви. Відмова особи підписати постанову, про яку йдеться у відзиві, і відмова від отримання її копії - це різні речі. Приписи ч. 2 ст. 285 КпАП України зобов`язують орган (посадову особу) вручити копію постанови особі, щодо якої її винесено, або вислати її протягом трьох днів; відповідач цього обов`язку не виконав, надіславши копію на восьмий день. За приписами ж ч. 2 ст. 286 КАС України перебіг десятиденного строку на оскарження постанови у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху починається саме з дня її вручення. Отже, підстав для залишення позовної заяви без розгляду немає. Обов`язковою умовою відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП є доведений факт керування транспортним засобом саме тією особою, яку притягнуто до відповідальності. На підтвердження цього факту відповідач послався у відзиві на відеозаписи відеореєстратора - файли «2026_0622_032521_0000000_000000_0036» та «2026_0622_032533_0000000_000000_0037». Ознайомившись із наданим диском, належить звернути увагу суду на таке. Файл 0036 має тривалість 8,8 секунди; це нічна зйомка з рухомого транспортного засобу, більшу частину кадру займають засвітлення і затемнені ділянки, а в останні секунди в кадрі проглядається лише віддалене яскраве світло на дорозі з невиразним темним силуетом. Ані обличчя, ані статури особи, ані типу транспортного засобу, ані номерного знака на цьому записі розрізнити неможливо. Файл 0037 має тривалість 1 хвилину 39,7 секунди і фіксує нічний рух службового автомобіля вулицею населеного пункту; жодного кадру, на якому було б видно особу, яка керує мотоциклом, цей запис не містить. Долучена відповідачем «ілюстративна таблиця» доказового значення також не має: вона складається з двох кольорових знімків мотоцикла, який стоїть на підніжці на траві біля металевої огорожі, і не містить жодного тексту ні дати й часу зйомки, ні відомостей про технічний засіб, яким її виконано, ні відомостей про особу, яка її склала, ні пояснювальних написів. Жодної людини на цих знімках немає, державного номерного знака на мотоциклі не видно. Сторона позивача ніколи не заперечувала ані існування мотоцикла, ані того, що він перебував на місці події. Заперечується інше - що ним керував позивач. Саме цієї обставини жоден із наданих відповідачем матеріалів не підтверджує. Твердження, викладені у відзиві, спростовуються відеозаписами, які надав сам відповідач. По-перше, у відзиві стверджується, що «згідно спостереження поліцейських та відеозапису боді камери, інших осіб на місці події не зафіксовано». Це не відповідає дійсності. На наданому самим відповідачем файлі «2026_0622_032835_0000000_000000_0039» тривалістю 4 хвилини 49 секунд у кадрі поряд із позивачем перебуває його дівчина, обличчя якої чітко видно; обидві особи разом спілкуються з поліцейським. Це узгоджується і зі звуковим рядом наданих відповідачем записів, у якому позивач неодноразово повторює: «я йшов з дівчиною з поля», «ви зупинили мене з дівчиною», «я не маю права з дівчиною вийти». По-друге, наведене твердження відзиву спростовує і саму оскаржувану постанову. Позивачу інкриміновано, зокрема, перевезення пасажира без шолома безпеки (порушення п. 2.3г ПДР України), тобто сама постанова виходить із того, що на мотоциклі перебувало щонайменше двоє осіб. Стверджуючи одночасно, що інших осіб на місці події не зафіксовано, відповідач спростовує власне твердження. По-третє, у відзиві стверджується, що «на відеозаписі зафіксовано початок розгляду справи, оголошення особи, яка буде розглядати справу та проголошення ст. 63 Конституції України, ст. 268 КпАП України». Записи цього не підтверджують, а свідчать про протилежне. На передостанньому наданому записі нагрудної камери № 40 (файл ...040034AA), який починається о 04 годині 00 хвилин 35 секунд, поліцейський оголошує позивачу вже готовий результат: що на нього складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмову від огляду, протокол за невиконання вимоги працівника поліції про зупинку транспортного засобу, а також, що він керував мотоциклом марки «GEON 200», незареєстрованим у встановленому порядку, перевозив пасажирку без шолома безпеки і не мав посвідчення водія відповідної категорії, - після чого одразу запитує: «Підпис у постанові, протоколі будете ставити?» (хоча самого оголошення протоколу та постанови не відбулось взагалі). Жодного оголошення особи, яка розглядатиме справу, жодного роз`яснення прав, передбачених ст. 268 КпАП України, і жодного проголошення ст. 63 Конституції України на наданих записах немає. Понад те, одразу після цього оголошення, на 56 секунді того самого файлу, поліцейський промовляє: «Відео припиняється», - після чого записи справді уриваються: останній наданий файл закінчується о 04 годині 02 хвилинах 34 секундах. Отже, відеофіксацію було припинено свідомо і саме на тій стадії, коли позивачу належало вручити копію постанови та роз`яснити порядок її оскарження. Це прямо суперечить пункту 1 розділу VII Інструкції № 1026, яким заборонено примусове виключення відеореєстраторів та перешкоджання здійсненню відеозапису, і пояснює, чому записів за подальший час відповідач не надав. Ці ж записи виявляють і розбіжність у часі. За змістом оскаржуваної постанови правопорушення виявлено о 04 годині 19 хвилинах 57 секундах, а постанову винесено о 04 годині 26 хвилинах. Натомість із наданих записів вбачається, що результат розгляду оголошено позивачу вже о 04 годині 00-01 хвилині, а о 04 годині 02 хвилинах поліцейські відпустили його словами «Ідіть гуляйте». Таким чином, час, зазначений у постанові, не узгоджується із часом, зафіксованим на записах самого відповідача. Із цього ж запису вбачається, що щодо позивача було складено також протокол за ч. 1 ст. 130 КпАП України і протокол за невиконання вимоги про зупинку транспортного засобу, а сам він був відсторонений від керування транспортним засобом «до повного витверезіння» (файл ...035624AA, 37 секунда). Жодного з цих матеріалів відповідач суду не надав, хоча вони становлять частину матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду якої винесено оскаржувану постанову. Показово при цьому, що, стверджуючи про керування позивачем мотоциклом у стані сп`яніння, поліцейські через хвилину відпустили його з місця події пішки. В оголошенні поліцейського прямо йдеться про перевезення позивачем «пасажирки», тобто особи жіночої статі, - що вкотре спростовує твердження відзиву про відсутність на місці події інших осіб. По-четверте, надані записи є неповними. З наданої відповідачем послідовності файлів відеореєстратора відсутній файл із порядковим номером 0038, унаслідок чого проміжок приблизно з 03 години 27 хвилин 13 секунд до 03 години 28 хвилин 35 секунд записом не покритий. Записи нагрудної камери № 40 мають розрив з 03 години 57 хвилин 18 секунд до 04 години 00 хвилин 35 секунд. Записів нагрудної камери № 47, прямо зазначеної у графі «7. До постанови додаються» оскаржуваної постанови, відповідач не надав узагалі. Це прямо суперечить вимогам пунктів 4-6 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, за якими відеозйомка ведеться безперервно, та пункту 1 розділу VII цієї Інструкції, яким заборонено перешкоджання здійсненню відеозапису. По-п`яте, технічний засіб, яким виконано записи, не ідентифікується навіть за самим записом. У службовому написі, накладеному в кадрі нагрудної камери № 40, зазначено: «номер: 000000», «Серійний номер: 0000000», а координати супутникової навігації - «GPS: E000.000000 N00.000000 000KPH». Таким чином, довід позовної заяви про те, що оскаржувана постанова не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, чого вимагає ст. 283 КпАП України, відзивом не спростовано, а навпаки - підтверджено: цих відомостей немає ні в постанові, ні в самому записі. У відзиві вперше з`являються обставини, яких немає в оскаржуваній постанові: що події відбувалися «під час комендантської години», що позивач «намагався втекти від працівників поліції», що він мав «приховані мотиви обману». Жодна з цих обставин у постанові не зафіксована, у ній не описана і не була підставою для притягнення позивача до відповідальності. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України суд перевіряє обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень, тобто з`ясовує, чи прийнято його з урахуванням усіх обставин, що мали значення, на момент його прийняття. Доводи, сформульовані представником відповідача через понад місяць після винесення постанови, зміст самої постанови замінити не можуть. Понад те, центральний довід відзиву - нібито позивач першим і сам назвав транспортний засіб, тоді як поліцейський про транспортний засіб не казав, - прямо спростовується звуковим рядом записів, наданих самим відповідачем. На файлі «2026_0622_032835_0000000_000000_0039» на першій хвилині запису відбувається такий обмін репліками: на запитання поліцейського «Чому не зупиняєтесь?» позивач перепитує «Чим? Пішки?»; у відповідь чує «Транспортним засобом»; знову перепитує «Яким?» і «Яким транспортом?» - і саме поліцейський відповідає, що «все зафіксовано на нагрудну бодікамеру». Позивач при цьому одразу заявляє: «Не знаю, я пішки йду, хата моя... з дівчиною вийшов». Мотоцикл на цьому записі вперше названо на 4 хвилині 07 секунді, і названо його поліцейським: «Так, порушуєте комендантську годину, також на мотоциклі не зупиняєтесь», лише після чого позивач перепитує: «Я?.. Я їхав на мотоциклі?». Так само й на записі нагрудної камери № 40 (файл ... 034123AA, 1 хвилина 03 секунди) саме поліцейський указує на предмет розмови: «Ось тут знаходиться транспортний засіб, ось той самий, без номера». Отже, обставини, на якій побудовано твердження відзиву про «приховані мотиви обману зі сторони позивача», у дійсності не було: транспортний засіб назвав і показав саме поліцейський, а позивач із перших хвилин спілкування послідовно заперечував керування, наполягаючи, що йшов пішки зі своєю дівчиною. Відеозапис підтверджує і довід позовної заяви про помилку в номері паспорта позивача: на 2 хвилині 03 секунді файлу 0039 поліцейський уголос зчитує з планшета «...08254495», тобто той самий помилковий номер, який згодом потрапив до оскаржуваної постанови (правильний - 008254895). Підтверджується й довід про демонстрацію позивачу відеозапису на місці події: «Ми зараз вам все відео пред`явимо», «Зараз будемо дивитися докази». Навіть у тому вигляді, в якому доводи відзиву сформульовані, вони ґрунтуються на припущеннях, тоді як за ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Твердження ж про «спробу втечі» жодного стосунку до складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КпАП України, не має і фактом керування транспортним засобом не є. Відзив не містить жодного заперечення проти доводів позовної заяви про те, що позивача було позбавлено можливості скористатися правничою допомогою адвоката, подати докази своєї невинуватості та заявити клопотання (ст. 268 КУпАП); що його послідовні заперечення щодо факту керування не отримали жодної оцінки в постанові; що справу розглянув і постанову виніс той самий поліцейський, який особисто «виявив» правопорушення і сформував його доказову базу; що копію постанови не вручено на місці, а надіслано з порушенням триденного строку, встановленого ч. 2 ст. 285 КпАП України. Цитування у відзиві змісту статей 251, 252, 280 та 283 КпАП України саме собою жодного з цих доводів не спростовує. Понад те, розшифровка наданих відповідачем записів підтверджує, що позивач ще на місці події прямо заявляв про наявність свідка і пропонував його допитати: «Дівчина підтвердить» (запис нагрудної камери № 40, файл ...035124AA, 2 хвилини 29 секунд). Ця заява залишилася без будь-якого реагування: дівчину не опитали, її даних не встановили, у постанові про неї не згадано жодним словом. Це є самостійним порушенням права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, подавати докази і заявляти клопотання (ст. 268 КпАП України) та обов`язку органу з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КпАП України). Одночасно ця ж обставина вкотре спростовує твердження відзиву про те, що інших осіб на місці події не зафіксовано. Твердження відзиву про те, що постанова «відповідає вимогам ст. 283 КпАП України, оскільки в ній містяться точні дані стосовно розгляду адміністративної справи», спростовується самим текстом постанови: у графі «5. Транспортний засіб» міститься лише запис «НЕ ЗАРЕЄСТРО» без державного номерного знаку чи інших ідентифікаційних ознак мотоцикла, номер паспорта позивача зазначено з помилкою (008254495 замість 008254895), а відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, немає взагалі.

Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області під головуванням судді Ходачинського Р.О. від 11 вересня 2026 року задоволено заяву судді Ходачинського Р.О. про самовідвід, постановлено справу передати до канцелярії суду для повторного розподілу.

Ухвалою судді Антонюк О.В. від 22 вересня 2026 року адміністративну справу прийнято до розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його представник адвокат Колєснік Б.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві та відповіді на відзив підстав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача ГУНП у Волинській області та третя особа поліцейський ВПД № 1 (смт Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Кух В.А. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що у задоволені позову належить відмовити, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 22 червня 2026 року поліцейським ВПД № 1 (смт Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Кухом Віталієм Анатолійовичем було винесено постанову серії ЕНА № 7417865 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КпАП України.

Як вбачається із змісту вказаної постанови від 22 червня 2026 року, ОСОБА_1 22 червня 2026 року о 03 год 27 хв у с. Оленине по вул. Тихій керував мотоциклом марки «GEON 200», не зареєстрованим у встановленому законом порядку, чим порушив п. 30.1 ПДР України, та перевозив пасажира без шолома безпеки, чим порушив п. 2.3 «г» ПДР України, а також водій не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР України, дані порушення об`єднані згідно із ч. 2 ст. 36 КпАП України.

Частиною 2 ст. 126 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Пунктом 2.1. «а» Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Статтею 251 КпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (частини 2, 3 ст. 90 КАС України).

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З наданих представником відповідача відеозаписів з нагрудної камери поліцейського від 22 червня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 о 04 год 19 хв 22 червня 2026 року керував транспортним засобом (мотоциклом), вимогу працівників поліції про зупинку, що була подана із використанням проблискових маячків синього та червоного кольорів службового транспортного засобу не виконував, в ході переслідування, останній зупинився та при безпосередньому під`їзді працівників поліції перебував поряд з мотоциклом разом із пасажиром особою жіночої статті.

З цього ж відеозапису вбачається, що зовнішнє вбрання (одяг) особи, яка керувала транспортним засобом, мотоциклом, та пасажира цього транспортного засобу, особи жіночої статті, яка перебувала без шолому, повністю збігається із тими, у яких перебували відповідно ОСОБА_1 та особа жіночої статті під час того, як до останніх миттєво під`їхали службових автомобілем працівники поліції.

Крім того, на час переслідування зазначеного мотоцикла і подальшого миттєвого під`їзду працівників поліції службових автомобілем до транспортного засобу, який на цей час вже був у нерухомому стані, поряд з цим транспортним засобом будь-яких інших осіб, окрім вказаних, не було.

Повна ідентичність зовнішнього вбрання (одягу) водія та пасажирки під час переслідування з одягом ОСОБА_1 та його супутниці в момент зупинки, а також миттєвий під`їзд поліцейських до нерухомого мотоцикла та відсутність на місці події будь-яких інших сторонніх осіб, повністю виключають можливість підміни водія та спростовують будь-які твердження позивача та його представника про керування транспортним засобом іншою особою.

Сукупність вищезазначених об`єктивних даних, зафіксованих на відеозаписі 22 червня 2026 року, є прямим та беззаперечним доказом того, що за кермом мотоцикла перебував саме позивач ОСОБА_1 , і ця обставини у цьому конкретному випадку не може бути спростована показаннями свідків.

Зазначений відеозапис з бодікамери поліцейського від 22 червня 2026 року містить чітку хронологію подій та візуальні докази (ідентичність одягу водія і пасажирки під час руху та після зупинки, миттєвість під`їзду поліції, відсутність сторонніх осіб на місці), які у своїй сукупності повністю виключають сумніви у тому, що саме позивач керував транспортним засобом.

З урахуванням наведеного, викладені у позовній заяві доводи позивача про те, що він не керував о 03 год 27 хв 22 червня 2026 року транспортним засобом не відповідають дійсності

Доводи позивача та його представника про те, що інспектор Кух В.А. поєднав у собі функції виявлення правопорушення та розгляду справи, що нібито порушує принцип неупередженості, є безпідставними та ґрунтуються на хибному тлумаченні норм права. Обов`язок винести постанову на місці вчинення правопорушення без складання протоколу прямо покладений на інспектора частиною 2 статті 258 КпАП України. Поліцейський діяв виключно в межах дискреційних повноважень та як службова особа органу державної влади, а не як приватна особа із власним інтересом. Чинне законодавство України не передбачає передачу справи іншому поліцейському для розгляду у випадку виявлення правопорушення у сфері ПДР на місці його вчинення.

З матеріалів справи вбачається, що поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанову ним про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, у зв`язку з чим відсутні підстави для її скасування.

Інші доводи позивача та його представника не спростовують законності постанови поліцейського, яка оскаржується, та правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на останнього стягнення у виді штрафу.

Щодо клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, то таке є безпідставним, зважаючи на таке.

Згідно з матеріалами справи, оскаржувана постанова не була вручена позивачу у день її винесення поліцейським, а надіслана поштовим зв`язком. Позивач отримав цю постанову 07 липня 2026 року і 17 липня звернувся то суду, тобто у межах встановлено ч. 2 ст. 286 КАС України строку.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 159, 242-246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

У позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача поліцейський відділу поліцейської діяльності № 1 (смт Любешів) Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Кух Віталій Анатолійович, по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7417865 від 22 червня 2026 року, про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення його повного тексту.

Дата складення повного судового рішення 05 жовтня 2026 року.

Головуючий:О.В. Антонюк