Ухвала суду № 140335992, 02.10.2026, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/1747/26

Провадження № 2-з/386/12/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року селище Голованівськ

Суддя Голованівського районного суду

Кіровоградської області Гарбуз О. С.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за його позовною заявою до ТОВ «БЕССАРАБІАН ТРЕЙДІНГ» про витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову по цивільній справі за позовом останнього до ТОВ «БЕССАРАБІАН ТРЕЙДІНГ» про витребування майна з чужого незаконного володіння, шляхом направлення 01.10.2026 заяви через підсистему "Електронний суд" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, яка надійшла до суду 01.10.2026. В заяві просить накласти арешт на нерухоме майно, а саме: частину комплексу будівель і споруд загальною площею 9698,01 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2893348635020, право власності на яку зареєстровано за ТОВ «БЕССАРАБІАН ТРЕЙДІНГ», код ЄДРПОУ 39948842; заборонити ТОВ «БЕССАРАБІАН ТРЕЙДІНГ» вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, передачу, поділ, виділ, об`єднання, зміну правового статусу або інше розпорядження зазначеною 1/2 частиною нерухомого майна; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо переходу права власності або інших речових прав на зазначену 1/2 частину нерухомого майна до скасування заходів забезпечення позову у встановленому законом порядку.

Заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звертається до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕССАРАБІАН ТРЕЙДІНГ» про витребування майна з чужого незаконного володіння. Предметом спору у зазначеній цивільній справі є 1/2 частина комплексу будівель і споруд загальною площею 9698,01 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2893348635020. Як вбачається з матеріалів, доданих до позовної заяви, 07.03.2024 позивачем було набуто у спільну часткову власність 1/2 частину зазначеного комплексу будівель і споруд на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Захаренком Вадимом Володимировичем, зареєстрованого в реєстрі за № 572.

Представник позивача вказав, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на зазначену 1/2 частину нерухомого майна було зареєстровано за ОСОБА_1 . У подальшому належна позивачу 1/2 частина нерухомого майна була зареєстрована за ТОВ «БЕССАРАБІАН ТРЕЙДІНГ». Підставою для проведення відповідних державних реєстраційних дій стали, зокрема, акт приймання-передачі від 12.08.2025 та рішення учасника ТОВ «БЕССАРАБІАН ТРЕЙДІНГ» №12/08 від 12.08.2025, однак позивач заперечує факт підписання ним зазначеного акта приймання-передачі та факт вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на передачу належної йому 1/2 частини нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «БЕССАРАБІАН ТРЕЙДІНГ». Таким чином, позивач стверджує, що вибуття належного йому нерухомого майна з його власності відбулося без його волевиявлення. Зазначені обставини стали предметом перевірки в межах кримінального провадження №12026121230000068 від 24.04.2026, що додатково підтверджує наявність реального спору щодо правомірності набуття відповідачем права на спірне нерухоме майно.

На теперішній час право власності на спірну 1/2 частину нерухомого майна зареєстровано за ТОВ «БЕССАРАБІАН ТРЕЙДІНГ», у зв`язку з чим саме відповідач має можливість розпоряджатися цим майном. У даному випадку позовні вимоги ОСОБА_1 безпосередньо стосуються конкретного нерухомого майна належної йому 1/2 частини комплексу будівель і споруд загальною площею 9698,01 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2893348635020.

Представник позивача зазначає, що запропонований позивачем захід забезпечення позову безпосередньо пов`язаний із предметом спору та є співмірним із заявленими позовними вимогами. Необхідність накладення арешту на спірне майно обумовлена тим, що на момент звернення до суду право власності на спірну 1/2 частину нерухомого майна зареєстровано за відповідачем, який формально має можливість розпоряджатися ним. При цьому, спірне майно вже вибуло з власності позивача та було зареєстроване за відповідачем на підставі документів, факт підписання яких позивач заперечує. Тобто, ризик зміни правового статусу спірного майна не є абстрактним. Відносно цього самого нерухомого майна вже були проведені реєстраційні дії, внаслідок яких право власності на належну позивачу частину було переоформлено на іншу юридичну особу.

За таких обставин існує обґрунтований ризик того, що до моменту розгляду справи по суті відповідач може відчужити спірне майно на користь третіх осіб, передати його в іпотеку, внести до статутного капіталу іншої юридичної особи або вчинити інші дії, спрямовані на зміну його правового статусу.

Представник позивача зазначив, що у разі подальшого відчуження спірної 1/2 частини нерухомого майна позивач буде змушений вживати додаткових заходів для поновлення свого порушеного права, встановлення кола осіб, які набудуть права на спірне майно та оспорювання відповідних правочинів і реєстраційних дій. Це, у свою чергу, істотно ускладнить ефективний захист права позивача та виконання можливого рішення суду про витребування майна. Накладення арешту на спірну 1/2 частину нерухомого майна забезпечить її збереження у незмінному правовому стані до вирішення спору судом та унеможливить її подальше відчуження або інше розпорядження. При цьому, зазначений захід не вирішує спір по суті, не встановлює право власності позивача та не передбачає фактичного задоволення позовних вимог до ухвалення рішення у справі. Арешт накладається виключно з метою забезпечення можливості ефективного захисту порушеного права та реального виконання майбутнього судового рішення. Водночас позивач просить накласти арешт виключно на спірну 1/2 частину нерухомого майна, яка є предметом позову, а не на весь комплекс будівель і споруд. Таким чином, обраний захід забезпечення позову є безпосередньо пов`язаним із предметом спору, необхідним, адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами.

Позивач вважає, що підстави для застосування зустрічного забезпечення у даній справі відсутні, оскільки заявлений захід забезпечення позову безпосередньо пов`язаний із предметом спору, є співмірним із заявленими позовними вимогами та спрямований виключно на недопущення відчуження спірного нерухомого майна до вирішення спору по суті.

Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає, виходячи зі слідуючих підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову №9 від 22 грудня 2006 року роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяви про забезпечення позову, враховуються правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.10.2025 по справі №461/4457/23 про те, що суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв`язку із вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову потрібно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що спір в даній справі виник з приводу 1/2 частини нерухомого майна, яку позивач просить витребувати із незаконного володіння відповідача, право власності на яку зареєстровано за останнім 16.09.2025.

Дослідивши заву про забезпечення доказів та додані до неї докази, враховуючи вищезазначені норми законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність обставин, що свідчать про необхідність накладення арешту.

Позивачем суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач намагається або має намір відчужити спірну частину майна на користь третіх осіб, передати її в іпотеку, внести до статутного капіталу іншої юридичної особи або вчинити інші дії, спрямовані на зміну її правового статусу.

Звідси, відсутні підстави вважати, що незастосування арешту майна призведе до істотного ускладнення чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, яким може бути відчужено майно з незаконного володіння відповідача.

З цих підстав, аргументи, викладені в заяві про забезпечення позову, є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149-153, 258-261, 353 ЦПК України, суддя -

постановив:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за його позовною заявою до ТОВ «БЕССАРАБІАН ТРЕЙДІНГ» про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Гарбуз О. С.