Рішення № 140335323, 05.10.2026, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/1070/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Сича С.М.,

за участю секретаря Левченко М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.02.2026 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем в електронній формі укладено Кредитний договір №100384299, за яким їй було надано кредит в розмірі 10000 грн. 00 коп. на 360 днів до 30.01.2027 року з денною процентною ставкою 0,98 % в день, комісією за надання кредиту в сумі 2250 грн. 00 коп. та комісією за обслуговування кредиту в розмірі 16280 грн. 00 коп. Проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 16843 грн. 20 коп.

26.06.2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу №МТ-260626-1, за яким ТОВ «Мілоан» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Новий Колектор» приймає права вимоги до боржників, вказані у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 26.06.2026 року до Договору факторингу №МТ-260626-1 до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за Кредитним договором №100384299.

Станом на 06.08.2026 року заборгованість відповідачки за Кредитним договором №100384299 становить 29415 грн. 44 коп., із яких: 10000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 6245 грн. 44 коп. заборгованість за процентами; 8170 грн. 00 коп. заборгованість за комісією; 5000 грн. 00 коп. заборгованість за штрафом.

Посилаючись на наведені обставини, просить стягнути на свою користь із відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 29415 грн. 44 коп., судовий збір в сумі 2662 грн. 40 коп. та витрати, понесені внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками в розмірі 223 грн. 38 коп. (а.с.1-5).

Ухвалою судді від 19.08.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.41, 42).

24.08.2026 року на адресу суду від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона звертає увагу суду на те, що позов поданий до закінчення встановленого кредитним договором строку кредитування, частина комісії в сумі 5180 грн. 00 коп. кваліфікується позивачем як «нестандартна комісія за обслуговування кредиту», позивачем не надано розрахунку заборгованосі за процентами в сумі 6245 грн. 44 коп., не доведено правомірність нарахування штрафу в розмірі 5000 грн. 00 коп., неи надано доказів повідомлення відповідача про перехід права вимоги до позивача, а аткож проси суд перевірити докази направлення їй копії позовної заяив з додатками (а.с.47-49).

02.09.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, покликаючись на те, що вручення відповідачеві процесуальних документів у справі є належним повідомленням про вимогу кредитора достроково повернути кредит, комісії нараховані відповідно до умов кредитного договору, а розмір штрафу зумовлений допущеним відповідачкою неналежним виконанням договірних зобов`язань (а.с.53-54).

21.09.2026 року на адресу суд від відповідачки надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вона наводить доводи, аналогічні тим, що містяться у відзиві на позов (а.с.58-61).

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За змістом ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами ст.ст. 2, 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Звертаючись із позовом до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та допустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд має забезпечити сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 04.02.2026 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем в електронній формі укладено Договір про споживчий кредит №100384299 (далі - Кредитний договір).

За п.1.2 Кредитного договору сума кредиту становить 10000 грн. 00 коп.

В п.1.3 Кредитного договору визначено, що кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконаня позичальником Графіку платежів.

Відповідно до п.1.4 Кредитного договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у Додатку №1 до договору. Дата остаточного погашення заборгованості 30.01.2027 року.

За п.1.5.1 Кредитного договору комісія за надання кредиту становить 2250 грн. 00 коп.

Згідно із п.1.5.2 Кредитного договору комісія за обслуговування кредиту становить 16280 грн. 00 коп.

В силу п.1.5.3 Кредитного договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду (строк між датою видачі кредиту та першою датою платежу), визначеного Графіком платежів, нараховується за ставкою 90 % річних на фактичну заборгованість за кредитом.

За п.1.5.4 Кредитного договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, становлять 180 % річних на фактичну заборгованість за кредитом. Нараховані проценти за користування кредитом складатимуть 16843 грн. 20 коп.

За п.2.1 Кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (а.с.29-36).

Згідно із платіжним дорученням №115343416 від 04.02.2026 року на картку НОМЕР_1 ТОВ «Мілоан» перераховано 10000 грн. 00 коп. (а.с.14).

26.06.2026 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу №МТ-260626-1, за яким ТОВ «Мілоан» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Новий Колектор» приймає права вимоги до боржників, вказані у Реєстрі боржників (а.с.22-28).

Відповідно до Реєстру боржників від 26.06.2026 року до Договору факторингу №МТ-260626-1 до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за Кредитним договором №100384299 (а.с.8,9).

Відповідно до Відомостей про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором за період з 04.02.2026 року по 06.03.2026 року проценти нараховувалися в розмірі 24 грн. 66 коп. щоденно, подальше нарахування процентів проводилося за різними сумами коштів (а.с.11-13).

Згідно із Довідкою про розмір заборгованості станом на 06.08.2026 року заборгованість відповідачки за Кредитним договором №100384299 становить 29415 грн. 44 коп., із яких: 10000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 6245 грн. 44 коп. заборгованість за процентами; 8170 грн. 00 коп. заборгованість за комісією; 5000 грн. 00 коп. заборгованість за штрафом (а.с.16).

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).

Згідно із частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з частиною 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

У відповідності до частини 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір підписаний відповідачем за допомогою електроного підпису одноразового ідентифікатора 629871, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою кредитного договору, яким урегульовані всі його істотні умови, як-от сума кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки. При цьому відповідачка факту укладення Кредитного договору та отримання коштів в сумі 10000 грн. 00 коп. не заперечує.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Із матеріалів справи випливає, що до ТОВ «Новий Колектор» на підставі Договору факторингу №МТ-260626-1 перейшли права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором, що передусім підтверджується витягом із Реєстру боржників від 26.06.2026 року.

Суд вважає неспроможними доводи відповідачки про те, що тпозивачем не надано оказів повідомлення її про відступлення права вимоги, оскільки згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно із ст. ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Щодо заборгованості за нарахованими процентами за правомірне користування коштами в розмірі 6245 грн. 44 коп., то суд виходить із того, що такий розмір заборгованості було визначено позивачем станом на 06.08.2026 року.

Згідно із Графіком платежів (додаток №1 до Кредитного договору) перший розрахунковий період закінчується 06.03.2026 року, а тому за цей час проценти мають бути нараховані за ставкою 90% річних.

Відповідно до Відомостей про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором за період з 04.02.2026 року по 06.03.2026 року проценти нараховувалися в розмірі 24 грн. 66 коп. щоденно, що узгоджується із умовами Кредитного договору, а їх загальний розмір складає 739 грн. 80 коп. (24, 66 Х 30 (кількість днів)).

За період з 07.03.2026 року по 06.08.2026 року проценти мають бути нараховані за ставкою 180 % річних та їх загальний розмір за цей час становить 7544 грн. 43 коп. (10000, 00 (тіло кредиту) : 100 Х (180 : 365) х 153 (кількість днів)).

Таким чином, із відповідача в межах заявлених позовних вимог слід стягнути на користь позивача проценти в сумі 6245 грн. 44 коп.

Вирішуючи по суті позовні вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості по комісії в сумі 8170 грн. 00 коп., суд послуговується правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, який зводиться до того, що відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Відтак, включення до тексту Кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту в сумі 2250 грн. 00 коп., а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Як вбачається із Графіку платежів (додаток №1 до Кредитного договору) комісія за надання кредиту в сумі 2250 грн. 00 коп., що передбачена п.1.5.1 Кредитного договору, мала бути сплаченою відповідачем 06.03.2026 року, тобто термін її сплати настав, а отже таку суму заборгованості слід стягнути із відповідача на користь позивача.

Визначаючись із вимогою про стягнення решти заборгованості по комісії, суд виходить із того, що за Графіком платежів (додаток №1 до Кредитного договору) комісія за обслуговування кредитної заборгованості, передбачена п.1.5.2 Кредитного договору, в загальному розмірі 16280 грн. 00 коп. мала сплачуватися рівними платежами (кожних 15 днів) по 740 грн. 00 коп. в період з 21.03.2026 року по 30.01.2027 року.

В ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За змістом Кредитного договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) встановлена в п.1.5.2 договору винагорода за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуванням про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори, інші сервісні повідомлення, консультування т анадання інформації з питань, пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього договору.

Наведене вище положення Кредитного договору свідчить про те, що сторони урегулювали перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу, та за які кредитодавцем встановлена періодична комісія за обслуговування кредиту. При цьому Кредитним договором передбачено цілодобове, тобто більше одного разу на місяць, надання позичальнику актуальної облікової інформації щодо кредитної заборгованості.

З огляду на викладене, суд вважає, що положення Кредитного договору щодо обов`язку позичальника періодично сплачувати плату за обслуговування кредиту у даному конкретному випадку не є нікчемними в силу закону.

За Графіком платежів (додаток №1 до Кредитного договору) відповідач станом на 06.08.2026 року мав сплатити комісію за обслуговування кредитної заборгованості в загальному розмірі 7400 грн. 00 коп. (749 грн. 00 коп. Х 10 (кількість платежів)).

Таким чином, із відповідача в межах заявлених позовних вимог слід стягнути на користь позивача комісію за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 5920 грн. 00 коп. (8170 грн. 00 коп. 2250 грн. 00 коп.).

Відтак, із відповідача підлягає стягненню на користь позивача комісія в сумі 8170 грн. 00 коп.

Щодо вимоги про стягнення суми кредиту в розмірі 10000 грн. 00 коп., то суд звертає увагу на те, що за змістом Графіку платежів (Додаток №1 до Кредитного договору) тіло кредиту позичальник мав вносити періодичними платежами (всього 21) по 10 грн. 00 коп., а іншу основну частину тіла кредиту в розмірі 9790 грн. 00 коп. сплатити не пізніше 30.01.2027 року.

Відповідно до ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до п.2.4.3 Кредитного договору у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого не настав, в повному обсязі. Кредитодавець у письмовій формі повідомляє позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав або повернення кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюються позичальником 30 календарних днів. Якщо протягом цього періоду позичальник усуну порушення умов договору, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Як слідує із матеріалів справи, ні первісний кредитор, ні позивач не дотрималися вимог ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» щодо досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення тіла кредиту, що свідчить про передчасне заявлення такої позовної вимоги в частині стягнення тіла кредиту, строк виплати якого на час пред`явлення позову не настав.

Такий висновок суду узгоджується в цілому із правовою позицією, сформульованою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.

Суд вважає неспроможними доводи позивача про те, що вручення відповідачеві процесуальних документів у справі є належним повідомленням про вимогу кредитора достроково повернути кредит, оскільки вони не узгоджуються із наведеними вище правовими нормами, якими регламентовано реалізацію права кредитора вимагати дострокового виконання умов кредитного договору.

Аналіз частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» дозволяє стверджувати, що вимога кредитодавця про дострокове повернення споживчого кредиту не може втілюватися в позовній заяві. Подання кредитодавцем позовної заяви до суду є складовою цивільного процесу, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть бути кваліфіковані як вимога у розумінні частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». У випадку, якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не здійснивши пред`явлення вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту на підставі частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», то відсутній обов`язок споживача (позичальника) повернути достроково споживчий кредит і відповідно не може відбутися порушення прав кредитодавця (див. постанову Верховного Суду від 23 вересня 2026 року у справі № 758/7615/23).

Разом із тим, станом на 06.08.2026 року відповідач згідно із Графіком платежів (Додаток №1 до Кредитного договору) мав сплатити періодичні платежі по тілу кредиту в загальному розмірі 100 грн. 00 коп. ( 10 грн. 00 коп. Х 10 (кількість платежів)), які підлягають стягненню із нього на користь позивача, як такі, строк сплати яких настав. В іншій частині у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Вирішуючи питання про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за штрафом в розмірі 5000 грн. 00 коп. за Кредитним договором, суд виходить із того, що Законом України №2120-IX від 15.03.2022 року, який набрав чинності 17.03.2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Цим же Законом України №2120-IX від 15.03.2022 року Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Отже, норми пункту 6-1 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» були близькими за своїм сутнісним змістом положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відтак, упродовж періоду з 17.03.2022 року по 24.12.2023 року одна і та ж сфера суспільних відносин водночас була врегульована однопредметними нормативними правовими актами.

Частиною 2 ст.4 ЦК України визначено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Отже, хоча Закон України №3498-IX від 22.11.2023 року прийнятий пізніше, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Разом з тим, при існуванні складної змістової колізії застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин.

Аналіз навдених вище нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо звільнення позичальників, у тому числі за договором споживчого кредиту, у період дії в Україні воєнного стану від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання.

Такі висновки суду опосередковано узгоджуються із правовою позицією, сформульованою у пунктах 14-22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.

Суд вважає, що оскільки вказана заборгованість за штрафом нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то позичальник на підставі п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняється від обов`язку її сплати на користь кредитодавця, унаслідок чого вона підлягає списанню кредитодавцем.

З огляду на викладене, у задоволенні позовної вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за штрафом в розмірі 5000 грн. 00 коп. за Кредитним договором необхідно відмовити.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором в сумі 14515 грн. 44 коп. (100, 00 + 6245, 44 + 8170, 00). У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

За змістом ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п.4 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становить 29415 грн. 44 коп. За наслідками розгляду справи суд стягнув із відповідача на користь позивача 14515 грн. 44 коп., тобто позовні вимоги були задоволені в розмірі 49,34 від ціни позову.

З огляду на викладене на користь позивача із відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог слід стягнути судовий збір в сумі 1313 грн. 62 коп. та витрати, понесені внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками, в розмірі 110 грн. 21 коп.

Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268, 279 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за Кредитним договором №100384299 від 04.02.2026 року в розмірі 14515 (чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятнадцять) грн. 44 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1313 (одна тисяча триста тринадцять) грн. 62 коп. та витрати, понесені внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками, в розмірі 110 (сто десять) грн. 21 коп., а разом 1423 (одна тисяча чотириста двадцять три) грн. 83 коп.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», код ЄДРПОУ 43170298, адреса:вул. Алмазова Генерала, буд.13, офіс 601, м.Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 05.10.2026 року.

Суддя