Ухвала суду № 140334879, 01.10.2026, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/640/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7

представника потерпілих ОСОБА_8 ( в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12019140220000362, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.08.2019, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

встановив:

В провадженні Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019140220000362 від 19.08.2019 року, відносно ОСОБА_4 , за обвинуваченням в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України (справа №446/640/22, провадження №1-кп/446/106/26).

20.04.2026 в підготовчому судовому засіданні від обвинуваченого ОСОБА_4 поступило клопотання про відвід прокурора ОСОБА_3 від участі у кримінальному провадженні на стадії судового провадження.

У своїй заяві обвинувачений посилається на те, що, на його думку, на даний час встановлені обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора. Вказує, що за ухвалою Личаківського районного суду м. Львова, від 16.03.2026 року, Територіальним управлінням ДБР м. Львова, відкрито кримінальне провадження № 62026140110001452 за ст. 366 КК України за фактом складання розписки процесуальним прокурором ОСОБА_3 в обвинувальному акті за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, про те, що він відмовився його отримати. Зазначає, що дана розписка була складена в присутності понятих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 . Під час опитування понятого ОСОБА_9 працівниками Шептицького РУП ГУНП у Львівській області, він дав свідчення, що не бачив ОСОБА_4 при «врученні» обвинувального акту, а тільки заходив в під`їзд будинку, де прокурор стукав в двері квартири, але ніхто не відкривав. Тоді прокурор ОСОБА_3 попросив їх засвідчити своїми підписами, що вони і зробили, що також підтверджується поясненнями ОСОБА_9 , які долучено до матеріалів справи № 446/640/22.

Вказує, що зазначені поняті на даний час проходять, як основні свідки у досудовому розслідуванні, що проводить Територіальне управління ДБР в м. Львові.

Знаючи цю обставину, процесуальний прокурор ОСОБА_3 , всупереч ст. 222 КПК України., яка забороняє розголошення відомостей досудового розслідування без письмового дозволу слідчого або прокурора, 19.08.2026 року, у судовому засіданні, при розгляді його клопотання щодо повернення обвинувального акту прокурору, вніс своє клопотання про допит ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , яке судом було задоволено.

Відтак, вважає, що внесене клопотання прокурора ОСОБА_3 , є його свідомим наміром зробити показання свідків недопустимим доказом в досудовому розслідуванні ДБР і уникнути відповідальності за фіктивне внесення недостовірних відомостей в розписку про його відмову в одержанні обвинувального акту, який грубо порушив його права, тому вважає, що такі дії суперечать принципу змагальності сторін та об`єктивності, закріпленому у ст. 22 КПК України, та можуть вплинути на справедливість судового розгляду.

Враховуючи викладене, обвинувачений просить суд відвести прокурора від участі у кримінальному провадженні.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 клопотання про відвід прокурора ОСОБА_3 підтримав та просив задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 підтримав клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід прокурора ОСОБА_3 , оскільки покази свідків, які є важливими для правильного вирішення справи, можуть стати недопустимим доказом в досудовому розслідуванні ДБР.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про його відвід, вказав, що підстав для його відводу немає, в кримінальному провадженні, що розслідується ДБР, в статусі підозрюваного він не перебуває, натомість вказав, що обвинувачений зловживає своїми процесуальними правами і перешкоджає судовому розгляду.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід прокурора ОСОБА_3 .

Представник потерпілих ОСОБА_11 у судовому засіданні також заперечив відносно задоволення клопотання про відвід прокурора ОСОБА_3 , вважає, що обвинувачений зловживає своїми процесуальними правами.

Потерпілий ОСОБА_7 підтримав думку представника потерпілих ОСОБА_11 .

Заслухавши думку обвинуваченого та захисника, які підтримали клопотання про відвід, пояснення прокурора ОСОБА_3 , як особи, якій заявлено відвід, який заперечував проти задоволення відводу, потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які заперечили щодо клопотання обвинуваченого про відвід прокурора, представника потерпілих ОСОБА_11 , який просив відмовити в задоволенні клопотання про відвід прокурора ОСОБА_3 , суд дійшов наступного висновку.

Обставини, що виключають участь прокурора та слідчого в кримінальному провадженні викладені у ст. 77 КПК Україниі їх перелік є вичерпним.

Частинами 4, 5 ст. 80 КПК України унормовано, що заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про упередженість прокурора та бути підтверджені відповідними доказами.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 81 КПК України відвід прокурора під час судового провадження розглядає суд, який його здійснює.

Прокурор у кримінальному провадженні відноситься до сторони обвинувачення і має ряд повноважень, за допомогою яких реалізується обвинувальна функція прокурора у змагальному кримінальному процесі. Водночас відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України він зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Об`єктивність і неупередженість прокурора є не менш важливими для досягнення завдань кримінального провадження, ніж судді, оскільки він згідно зі ст. 36 КПК України наділений значним обсягом повноважень, що можуть суттєво обмежувати чи звужувати права і свободи особи.

Норми кримінального процесуального законодавства не містять ознак або властивостей, які б розкривали сутність упередженості, що вказує на оціночний характер цієї обставини в кожному конкретному випадку.

Зі змісту заявленого відводу вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 фактично посилається на обставини, які, на його думку, можуть свідчити про наявність підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України, а саме про існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора ОСОБА_3 .

Перевіряючи наведені доводи, судом не встановлено обставин, передбачених п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 77 КПК України.

Щодо доводів обвинуваченого про наявність підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів (ч. 1 ст. 37 КПК України).

Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених ч. 4, 5 ст. 36, ч. 3 ст. 313, ч. 2 ст. 341 цього Кодексу та ч. 3 цієї статті (ч. 2 ст. 37 КПК України).

За змістом ч. 1, 2 ст. 22, ч. 1 ст. 26 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Тобто прокурор, реалізовуючи свої процесуальні повноваження у кримінальному провадженні, вправі доводити перед судом свою правову позицію з того чи іншого питання за допомогою засобів, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Реалізація такого права не свідчить про упередженість прокурора у кримінальному провадженні.

Сам по собі факт здійснення досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні, в межах якого перевіряються обставини, пов`язані з діями прокурора ОСОБА_3 , не свідчить про наявність у останнього особистої заінтересованості в результатах розгляду даного кримінального провадження та не є самостійною підставою для його відводу.

Так само посилання обвинуваченого на те, що прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про допит понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які за твердженням сторони захисту, допитуються також у кримінальному провадженні, що перебуває у провадженні Територіального управління ДБР, не свідчить саме по собі про упередженість прокурора.

Наведені обвинуваченим твердження про те, що прокурор, заявляючи зазначене клопотання, нібито мав на меті зробити показання вказаних осіб недопустимими доказами у кримінальному провадженні, яке розслідується органом ДБР, та уникнути відповідальності, є припущеннями заявника та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Той факт, що обвинувачений не погоджується із позицією прокурора ОСОБА_3 , не є підставою для відводу останнього. Сторона захисту не позбавлена можливості спростувати твердження прокурора та надати суду відповідні докази.

У свою чергу суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, надасть оцінку доводам / доказам як обвинувачення, так і захисту.

При цьому питання щодо законності чи обґрунтованості окремих процесуальних дій прокурора, а також питання допустимості доказів вирішуються судом у встановленому КПК України порядку та не є тотожними питанню наявності підстав для відводу прокурора.

Заявлений відвід не може ґрунтуватися виключно на незгоді сторони кримінального провадження з процесуальними діями чи рішеннями прокурора. Для висновку про наявність підстави, передбаченої п.3 ч.1 ст.77 КПК України, необхідно встановити конкретні обставини, які об`єктивно свідчать про особисту заінтересованість прокурора або викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Таких обставин судом не встановлено, а сторона захисту належних і допустимих доказів на їх підтвердження суду не надала.

Водночас відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим. Отже, особа, яка заявляє відвід, повинна навести конкретні обставини, що свідчать про наявність передбачених законом підстав для відводу, та обґрунтувати їх відповідними доказами.

У даному випадку доводи обвинуваченого зводяться переважно до оцінки процесуальної поведінки прокурора та припущень щодо мотивів його процесуальних дій, однак не підтверджують наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 77 КПК України.

Суд також враховує положення ч.2 ст. 37 КПК України, згідно з якими прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення.

Обвинувачений не навів інших обставин, які б вказували на те, що прокурор ОСОБА_3 є упередженим по відношенню до нього або що він особисто заінтересований в результатах кримінального провадження.

Таким чином, за результатами розгляду заяви про відвід судом не встановлено жодної з обставин, передбачених ч. 1 ст. 77 КПК України, які б виключали можливість участі прокурора ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні.

Відтак, наведені в клопотанні доводи не підтверджують наявності особистої заінтересованості прокурора, його процесуальної несумісності з участю у цьому кримінальному провадженні чи інших об`єктивних обставин, які викликали б обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід прокурора ОСОБА_3 є необґрунтованим, а передбачених ч. 1 ст. 77 КПК України підстав для його задоволення не встановлено. Інших обставин, які б викликали сумнів в необ`єктивності та упередженості прокурора ОСОБА_3 , не виявлено.

З огляду на викладене, суд не вбачає законодавчо визначених підстав для задоволення заяви обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід прокурора ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст. 77,81, 372,376,615 КПК України, суд

постановив:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід прокурора ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено 05.10.2026 о 17 год. 55 хв. в залі судових засідань Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області.

Суддя ОСОБА_1