Ухвала суду № 140333622, 01.10.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/2148/26

провадження № 1-кс/632/336/26

У Х В А Л А

Іменем України

01 жовтня 2026 р. м. Златопіль

Слідчий суддя Златопільського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора Златопільського відділу Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , представника заінтересованої особи ТОВ «Агро-ЮА», адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Златополі Лозівського району Харківської області клопотання прокурора Златопільського відділу Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12026221120000276 від 21.09.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1971 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Златопільського відділу Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Златопільського міськрайонного суду Харківської області із клопотанням про накладення арешту на майно, в кримінальному провадженні №12026221120000276 від 21.09.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1971 КК України, а саме: комбайн марки «John Deer», моделі «9770 STS», р.н. НОМЕР_1 , та насіння соняшнику орієнтованою вагою 5000,00 кг, яке перебуває у бункері комбайну, заборонивши відчуження вказаного майна, передавши їх на відповідальне зберігання власнику.

В обґрунтування клопотання суб`єкт звернення вказав, що в провадженні СВ ВП №1 Лозівського РВП ГУНП і Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026221120000276 від 21.09.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1971 КК України в якому прокурорами Лозівської окружної прокуратури, в тому числі Златопільського відділу, здійснюється процесуальне керівництво.

Досудовим розслідуванням встановлено, що станом на 21 вересня 2026 року, невстановлена на даний час особа, без належного оформлення права власності, права користування чи оренди, в порушення вимог земельного законодавства, самовільно зайняла земельну ділянку комунальної власності в охоронній зоні, в межах прибережної захисної смуги біля водного об`єкту, розташованого в територіальних межах Олексіївської сільської територіальної громади Лозівського району Харківської області, шляхом її обробітку (оранки) та посіву і вирощування сільськогосподарської культури соняшнику, чим завдано значної шкоди її законному володільцю. 21 вересня 2026 року проведено огляд місця події, в ході якого на земельній ділянці з кадастровим номером 6324584200:04:000:0081, розташованій у територіальних межах Олексіївської сільської територіальної громади Лозівського району Харківської області, виявлено та вилучено знаряддя вчинення кримінального правопорушення у виді комбайну марки «John Deere», моделі «9770 STS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в бункері якого виявлено насіння соняшнику орієнтовною вагою 5000,00 кг. Власником зазначеного майна є ТОВ «АГРО-ЮА», код ЄДРПОУ 32779854, яке зареєстровано за адресою: 64113, Харківська обл., Лозівський р-н, селище Троїцьке, вул. Центральна, будинок 7. Після проведення огляду вищевказане майно, а саме: комбайн марки «John Deere», моделі «9770 STS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та насіння соняшнику орієнтовною вагою 5000,00 кг, яке перебувало у бункері комбайну, передано на відповідальне зберігання агроному ТОВ «АГРО-ЮА» ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 .

Власником земельної ділянки з кадастровим номером 6324584200:04:000:0081 є Олексіївська сільська рада Лозівського району Харківської області. Земельна ділянка частково розташована в прибережно-захисній смузі водного об`єкту ставу. Будь-які рішення щодо виділення вищевказаної земельної ділянки під посів сільськогосподарських культур, сільською радою не приймалися, у тому числі щодо укладання договорів оренди. Кошти до бюджету сільської ради за користування вказаною земельною ділянкою не надходили.

21.09.2026 року постановою слідчого комбайн марки «John Deere», моделі «9770 STS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та насіння соняшнику орієнтовною вагою 5000,00 кг. були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12026221120000276 від 21.09.2026 року.

Слідчий вважає, що в ході огляду місця події виявлено та вилучено знаряддя та предмет вчинення кримінального правопорушення-злочину, а саме згадані вище комбайн марки «John Deere», моделі «9770 STS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та насіння соняшнику орієнтовною вагою 5000,00 кг, яке перебувало у бункері комбайну, які у розумінні ст. ст. 84, 98 КПК України є доказом вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи положення ч. 7 ст. 237 КПК України вилучені під час огляду місця події комбайн марки «John Deere», моделі «9770 STS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та насіння соняшнику орієнтовною вагою 5000,00 кг, відносяться до тимчасово вилученого майна. Кількість насіння була визначена орієнтовно за результатом видимого огляду, а точну вагу буде встановлено пізніше під час проведення досудового розслідування.

Необхідність в арешті вказаного майна прокурором обґрунтована забезпеченням кримінального провадження, а саме: встановлення істини в кримінальному провадженні, здобуття фактичних даних, на підставі яких можливо встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають суттєве значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна. Комбайн має доказове значення, оскільки був виявлений та вилучений на конкретній земельній ділянці під час збирання соняшнику, тобто підчас фактичного самовільного використання земельної ділянки, а насіння соняшнику має доказове значення для встановлення обставин вирощування та збирання сільськогосподарської культури на вказаній земельній ділянці. Відсутність арешту може створити можливість зміни фактичного стану майна, його переміщення, передачі іншій особі або іншого розпорядження ним, що може ускладнити проведення подальших слідчих дій та збереження доказового значення майна.

В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги клопотання з викладених у ньому підстав, просив їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи, адвокат ОСОБА_4 , у судовому засіданні заперечував проти накладення арешту, вказував на необґрунтованість клопотання, просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначив: по-перше, відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 1971 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні прибережної захисної смуги, бо прокурор посилається на норми Земельного кодексу України щодо охоронних земель, а потрібно керуватися нормами Водного кодексу; по-друге, відповідно до землевпорядної документації не зазначено, що земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги, отже відсутні як суб`єктивна, так і об`єктивна сторони кримінального правопорушення за вказаною статтею КК України. Щодо арешту комбайну зазначив, що прокурор не довів можливість використання його як доказу, він не може вважатися знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберіг на собі слідів правопорушення, не є його предметом і не набутий злочинним шляхом. Так само і насіння соняшника в бункері комбайну не може бути ані знаряддям, ані предметом інкримінованого злочину, його вага визначена орієнтовно, тобто не має індивідуальних ознак. Воно є сільськогосподарською продукцією і в бункері воно не можн зберігатися, бо потребує для цього спеціальних умов, інакше воно зіпсується. Крім того, представник вказує на не співмірність втручання у право власності, бо в розпал зборки врожаю кожна одиниця техніки на рахунку. Арешт комбайну з насінням в бункері фактично зашкодить господарській діяльності товариства та загрожує втратою врожаю на інших полях.

У клопотанні про арешт майна та у постанові про визнання майна речовими доказами у кримінальному провадженні відсутнє належне обґрунтування, за яким із критеріїв ч.1ст. 98 КПК України вказане раніше майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, що свідчить про формальність згаданої постанови. Вважає, що у даному випадку накладення арешту на раніше вказане майно порушує права власника майна, як законного власника, отже не відповідає завданню, визначеному ст. 170, 173 КПК України та перевищує розумний баланс та співмірність втручання у права ТОВ «АГРО-ЮА».

Представник заінтересованої особи Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області до судового засідання не прибув, надавши заяву про розгляд клопотання прокурора без його участі.

Неявка представника даної заінтересованої особи не є перешкодою для розгляду клопотання прокурора.

Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення прокурора та представника ТОВ «АГРО-ЮА», дослідивши матеріали, додані до нього сторонами, слідчий суддя встановив обставини та відповідні до них правовідносини.

Пункт 1 ч. 2 статті 167 КПК України передбачає, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та або зберегли на собі його сліди.

Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Підставою для накладення арешту на майно прокурор зазначає, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, з метою забезпечення збереження зазначених в клопотанні об`єктів, як речових доказів та можливої спеціальної конфіскації.

Слідчий суддя зауважує, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. При вирішенні клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя/суд враховує підстави для арешту майна, зокрема, що арешт майна застосовується з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчим суддею встановлено, що 21.09.2026 року постановою слідчого комбайн марки «John Deere», моделі «9770 STS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та насіння соняшнику орієнтовною вагою 5000,00 кг. були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12026221120000276 від 21.09.2026 року.

Слідчим суддею встановлено, що вилучене майно, на думку слідчого, згідно даної постанови є речовими доказами по кримінальному провадженню, тому безумовно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Проте, з викладеним слідчим у постанові слідчий суддя погодитися не може.

Так, комбайн та насіння соняшника (приблизна вага) не підпадають під визначення знаряддя чи предмету кримінального правопорушення-злочину склад якого передбачений ч. 2 ст. 1971 КК України

Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1971 КК України є конкретна земельна ділянка (або її частина) з особливим правовим режимом зокрема особливо цінні землі, землі в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель (наприклад, прикордонна смуга). Це земельна ділянка із визначеними індивідуальними ознаками: місцезнаходженням, точною адресою, межами, розміром, координатами та наявним кадастровим номером у Державному земельному кадастрі (за його наявності). Обов`язковою ознакою предмета є його належність до особливо цінних земель, земель в охронних зонах тощо, або якщо діяння вчинено повторно чи групою осіб.

У кримінально-правовій доктрині та судовій практиці у справах за ст. 1971 КК України специфічне знаряддя відсутнє, оскільки саме самовільне зайняття (як матеріальний чи триваючий злочин) здійснюється шляхом фактичного захоплення території, утримання її у володінні або користуванні без відповідних правовстановлюючих документів. Для самого факту зайняття землі за ч. 2 ст. 1971 КК наявність чи відсутність фізичних знарядь не впливає на кваліфікацію вирішальним є факт незаконного заволодіння.

При тимчасовому вилученні комбайну з насінням соняшника, земельну ділянку з індивідуальними ознаками, на якій збирався врожай, було визначено і вона не передана в оренду та перебуває у власності Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області. З наданих сільрадою документів, а також з проектів щодо відведення у власність земельної ділянки кадастровий номер 6324584200:04:000:0081 не відображено її особливого статусу.

Згідно ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Як зазначив ККС, для наявності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1971 КК України, достатньо факту самовільного зайняття земельної ділянки в зонах особливого режиму використання земель, зокрема, це стосується і прибережних захисних смуг, з метою якої діяльності та які наслідки настали у даному випадку для кваліфікації значення не мають.

Таким чином, чи належить земельна ділянка кадастровий номер 6324584200:04:000:0081, або якась її частина, до прибережної захисної смуги, чи ні, встановлюватиме досудове розслідування, а також суд при розгляді кримінального провадження по суті і відсутність у землевпорядній документації зазначення про особливий статус ділянки не має значення на даній стадії.

Слідчий суддя вважає, що у даному випадку зазначені прокурором підстави накладення арешту на вказане майно відсутні, їх відсутність також обґрунтована заінтересованою особою, власником комбайну та насіння.

Відповідно до ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З огляду на викладене вище, а також враховуючи положення ч. 2,3 ст.170 КПК, слідчий суддя не може визнати майно, на яке прокурор просить накласти арешт, таким, що відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК і воно не повинно вилучатися та арештовуватися. Відсутність такого арешту ніяким чином не вплине на досягнення цілей застосування такого заходу. Відчуження, знищення чи приховання цього майна не перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні, адже прокурором не доведено, що відповідно до складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 1971 КК України, особливо об`єкту та об`єктивної сторони, воно зберегло на собі сліди правопорушення, або може бути знаряддям чи предметом правопорушення, майно детально описано та зафіксовано процесуальними документами. Прокурором чи слідчим не заявлено про необхідність проведення будь-яких слідчих дій з вилученим майном та про цілі проведення таких дій. Не обґрунтовано можливості застосування спеціальної конфіскації. Натомість, арештом може бути порушена співмірність втручання у право власності, бо в розпал зборки врожаю кожна одиниця техніки на рахунку і арешт комбайну з насінням в його бункері (про умови його зберігання у клопотанні не йдеться) фактично зашкодить господарській діяльності товариства та загрожує втратою врожаю на інших полях.

У клопотанні про арешт майна та у постанові про визнання майна речовими доказами у кримінальному провадженні відсутнє належне обґрунтування, за яким із критеріїв ч.1ст. 98 КПК України вказане раніше майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, що свідчить про формальність згаданої постанови. Слідчий суддя вважає, що у даному випадку накладення арешту на раніше вказане майно порушує права власника майна, як законного власника, отже не відповідає завданню, визначеному ст. 170, 173 КПК України та перевищує розумний баланс та співмірність втручання у права ТОВ «АГРО-ЮА», тому клопотання прокурора задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Керуючись вимогами ст.170,172-173, 309, 532 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Златопільського відділу Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12026221120000276 від 21.09.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1971 КК України, про арешт комбайну марки «John Deer», моделі «9770 STS», р.н. НОМЕР_1 , та насіння соняшнику орієнтованою вагою 5000,00 кг, яке перебувало у бункері комбайну залишити без задоволення.

Відмова у задоволенні клопотання є підставою для повернення власникові тимчасово вилученого майна.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляція безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 05.10.2026 року.

Суддя: ОСОБА_1