Ухвала суду № 140331750, 02.10.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа №243/4202/26

Провадження № 2/552/4070/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026 м. Полтава

Київський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді: Гончарової А.О.

секретар - Обуховський В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

ВСТАНОВИВ:

До Слов`янського міськрайонного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду від 14.05.2026 року відкрито провадження в справі.

26.05.2026 року до суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з підстав перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

21 травня 2026 року Вища рада правосуддя (ВРП) ухвалила рішення № 960/0/15-26, згідно з яким із 1 червня 2026 року змінено територіальну підсудність судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області шляхом її передачі до Київського районного суду міста Полтави.

Повторним авторозподілом, справу №243/4202/26 протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду, а саме судді Гончаровій А.О.

В судове засідання учасники справи не з`явились, хоча про дату, час та місце слухання справи їх було повідомлено в установленому законом порядку.

Суд, дослідивши матеріали, які додані до клопотання про зупинення провадження у справі, дійшов висновку про таке.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.

Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

Разом з тим системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження / збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.

Зазначені висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 12.11.2025р. (справа ;754/947/22).

Відповідачем на підтвердження факту перебування на службі в ЗСУ надано витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.08.2022 №221, а також довідку Міністерства оборони України від 26.05.2026 року №9/6/45, де вказано що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з мобілізацією у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, судом встановлено, що відповідач по теперішній час перебуває на військовій службі у Збройних Силах України.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні з 24 лютого 2022 року, після оприлюднення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та неодноразово був продовжений. Станом на момент прийняття цієї ухвали воєнний стан не скасований та проводиться загальна мобілізація.

Отже, відповідно до діючого законодавства, маються обумовлені в законодавстві підстави для зупинення розгляду справи.

А тому, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 251, 258-260, 353, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі - задовольнити.

Провадження у справі № 243/4202/26 (провадження №2/552/4070/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - зупинити до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України.

Зобов`язати ОСОБА_1 повідомити суд про звільнення його з військової служби протягом п`яти днів з моменту такого звільнення.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.О. Гончарова