Рішення № 140330284, 30.09.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/442/26

Провадження № 2/368/828/26

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"30" вересня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області

у складі: головуючого - судді Шевченко І.І

за участю секретаря Назаренко А.І.

позивача ОСОБА_1

прокурора Побірайка Ю.О.

та представника третьої особи Невдобенко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Кагарлик в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Кагарлицької міської ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в :

позивач просить суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовуючи наступним.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є бабусею малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач проживає разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 та самостійно займається його вихованням і утриманням. Вказане підтверджується довідкою виконавчого Комітету Кагарлицької міської ради Зеленоярського старостинського округу від 10.10.2026 року №21, а також довідкою виконавчого Комітету Кагарлицької міської ради Зеленоярського старостинського округу від 39.02.2025 року №15.

Батьками малолітнього ОСОБА_5 є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

25.10.2015 року ОСОБА_6 та відповідач розірвали шлюб згідно з рішенням Кагарлицького районного суду Київської області у справі №368/683/15-ц.

Вказаним рішенням ОСОБА_4 залишено на виховання відповідача.

22.07.2024 року син позивача ОСОБА_6 був призваний на військову службу під час мобілізації. Згідно зі сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.10.2024 року №2/4782, ОСОБА_6 зник безвісти в результаті артилерійського обстрілу східніше населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області.

Отже, із батьків лише відповідач може опікуватися ОСОБА_5 . Крім того, відповідач зобов`язана виконувати батьківські обов`язки в силу закону та відповідно до вказаного вище рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 25.10.2015 року у справі №368/683/15-ц, яким дитину залишено на виховання відповідача.

Проте, фактично, усі батьківські обов`язки щодо малолітнього ОСОБА_5 виконує позивач. Позивач проживає разом з дитиною, забезпечує онуку побутові умови, займається його вихованням, здоров`ям, розвитком, навчанням. Позивач утримує ОСОБА_5 зі своєї пенсії, самостійно забезпечує дитину матеріально. Відповідач повністю відсутня в житті дитини: не бачиться з власним сином, не підтримує з ним зв`язку, не телефонує, не цікавиться життям, не забезпечує фінансово. Тобто, відповідач повністю ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо свого сина ОСОБА_4 .

Відповідачу байдуже, що вона є єдиною з батьків, яка залишилася в дитини та не намагається дати дитині необхідну турботу, піклування, забезпечити їй належні умови життя. Тобто, відповідач покинула свого сина, завдавши йому подвійної травми, оскільки обоє з батьків фактично відсутні в житті ОСОБА_5 .

Враховуючи, що відповідач самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, її доцільно позбавити батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Всупереч ст. 150 Сімейного кодексу України, відповідач не виконує своїх обов`язків щодо сина ОСОБА_5 , не піклується про його фізичний і духовний розвиток, навчання, не забезпечує медичного догляду, лікування, не створює умов для отримання ним освіти.

Отже, відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків та не виявляє жодного інтересу до життя дитини: не цікавиться її забезпеченням, умовами проживання, здоров`ям, навчанням, інтересами, не допомагає фінансово та побутово.

Попри те, що батько дитини зник безвісти під час виконання обов`язків військової служби та в дитини залишилася тільки мати, відповідач не виконує ніяких батьківських обов`язків, фактично покинула свого сина.

Враховуючи викладене, позивач вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 Сімейного кодексу України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Враховуючи тривалу бездіяльність відповідача щодо виконання своїх батьківських обов`язків та її особисту незацікавленість у житті малолітнього ОСОБА_5 , то наявні усі підстави стверджувати, що змінити її поведінку в кращу сторону на даний час неможливо.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається лише при наявності вини у діях батьків.

Вина - це певне психічне ставлення особи до своєї неправомірної поведінки та її наслідків. Вина боржника є суб`єктивною умовою відповідальності. Застосовування цього поняття в цивільному праві має свої особливості.

Якщо розглядати поведінку відповідача та її ставлення до виконання батьківських обов`язків, то відповідач байдуже ставиться до них та до можливості позбавлення її батьківських прав.

Викладене свідчить, що відповідач остаточно втратила інтерес щодо виховання сина ОСОБА_5 , не бажає брати участі у його житті, виконувати батьківські обов`язки.

Позбавлення відповідача батьківських прав та оформлення позивачем опіки над ОСОБА_5 дасть можливість позивачу юридично бути опікуном та представником дитини. На даний час позивач одноособово виконує усі батьківські обов`язки щодо дитини, але юридично не є її опікуном, що створює перешкоди в захисті інтересів малолітнього ОСОБА_5 .

Отже, наявні всі підстави стверджувати, що на даний час відповідач ухилилася від виконання обов`язків щодо виховання та забезпечення малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття, дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Відповідно до ст. 56 Цивільного кодексу України, органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, наявні всі підстави для задоволення даного позову та позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення. Заяв та клопотань не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник третьої особи в особі Відділу (служби) у справах дітей та сім`ї Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області Невдобенко А.М. підтримує висновок служби у справах дітей та сім`ї Кагарлицької міської ради про підтвердження самоусунення відповідача ОСОБА_2 від виконання батьківського обов`язку, а тому вважають за доцільне позбавляти батьківських прав відповідача щодо її сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд, вислухавши позивача, прокурора, представника третьої особи, малолітню дитину, психолога, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно паспорту НОМЕР_1 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Жовтневе Кагарлицького району Київської області.

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками якого є ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .

Згідно сповіщення сім`ї ОСОБА_9 сповіщено зі скорботою про те, що її син солдат ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 , навідник кулеметного взводу НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 , призваний на військову службу по мобілізації 22.08.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_8 в результаті артилерійського обстрілу східніше н.п. Торецьк, Бахмутського р-ну, Донецької області, відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність 07.10.2024 року зник безвісти.

Згідно довідки виданої виконкомом Кагарлицької міської ради Зеленоярським старостинським округом ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, її онук ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на її

утриманні.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 25.05.2015 р. шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 було розірвано.

Згідно характеристики виданої Зеленоярським старостинським округом Кагарлицької міської ради на ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає АДРЕСА_2 працює ПОСП «Дніпро». За час проживання в селі Зелений Яр проявила себе з позитивної сторони зарекомендувала себе як відповідальна, працьовита та доброзичлива людина. Гр. ОСОБА_1 проживає у власному будинку з неповнолітнім внуком ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вона сама займається вихованням внука, з дітьми завжди уважна, спокійна, турботлива. В побуті доброзичлива, чуйна, товариська, ввічлива. Бере активну участь життєдіяльності села, займається веденням особистим селянським господарством. Алкогольними напоями не зловживає.

Згідно характеристики на ОСОБА_4 2013 року народження, учня 7 -А класу КЗКМР «Кагарлицький ліцей №3» Обухівського району Київської області. ОСОБА_10 навчається в даному навчальному закладі з першого класу. За час навчання зарекомендував себе як старанний, здібний, активний, комунікабельний учень. Має достатній рівень навчальних досягнень та хороші здібності по засвоєнню навчального матеріалу. Пам`ять розвинена. Увага - стійка, але до уроків готується несистематично. Проявляє інтерес до навчання. Має схильність до предметів художньо - естетичного циклу. Мовлення розвинуте добре. Мова виразна, думки висловлює чітко, словниковий запас - значний. Уміє логічно мислити, аналізувати, робити правильні висновки. Переважають такі риси характеру: акуратність, відповідальність, доброзичливість, наполегливість, цілеспрямованість, користується авторитетом серед однокласників. Бере активну участь у громадському та спортивному житті класу. До доручень ставиться відповідально. Уроків без поважних причин не пропускає. Не має вад здоров`я. Мама, ОСОБА_2 , контакту із навчальним закладом, де навчається дитина не підтримує, батьківські збори не відвідує, із вчителями не спілкується та не цікавиться успішністю та поведінкою сина.

Згідно довідки про доходи виданої ОСОБА_1 про те, що вона отримує пенсію за віком.

Згідно довідки про доходи виданої ОСОБА_1 про те, що вона працює у ПОСП «Дніпро» та отримує заробітну плату.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

В силу ч. 7 ст. 7 СК України, дитині має бути забезпечена можливість здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою ВР України від 27.02.1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Частиною 7 ст. 7 СК України, передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.03.21991 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України, зокрема п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для матері так і для дитини (ст. 166 СК України). Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (п. 57, 58).

У п. 100 справи «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Не може також бути виправданим захід, що роз`єднує сімейні зв`язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів, такими як цільова матеріальна допомога та соціальна підтримка, а не шляхом розлучення сім`ї (як приклад, рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має один з батьків.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відповідачки у справі, стосовно її неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач у справі, посилається, зокрема на те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню її малолітньої дитини.

Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 було встановлено рішення комісії з питань захисту прав дитини №7 від 12 травня 2026 року, в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , виконавчий комітет Кагарлицької міської ради як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 батьківських прав щодо ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Згідно зі статтею 166 СК України, позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

При вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц.

Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

З огляду на вищевикладене, обставини справи та досліджені судом докази, які дають суду підстави дійти до однозначного висновку, що відповідачка свідомо нехтує своїми обов`язками матері перед своєю дитиною, зокрема взагалі не цікавиться життям дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини, як складову виховання; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, тобто ухилилася від виконання своїх обов`язків щодо утримання і виховання дитини.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є доведеними, а тому є такими, що підлягають задоволенню, оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачкою.

Як роз`яснено у п. п. 15,16 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Судом враховується, що дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, який відповідачка не може забезпечити. Зокрема, за час розгляду справи відповідачка не довела суду такої можливості.

На підставі викладеного, з урахування досліджених доказів, приймаючи до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, необхідно дійти висновку, що позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам дитини, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. ст. 164, 166 СК України, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 264, 265, 268, 273 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Кагарлицької міської ради як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення подавши безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення суду складено 05.10.2026 р.

Суддя І.І. Шевченко