Ухвала суду № 140329958, 18.09.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/8154/26

Провадження № 1-кп/359/669/2026

У Х В А Л А

18 вересня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі колегії суддів:

головуючого судді доповідача ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_9 ,

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією та використання системи дистанційного зв`язку ВКЗ, в кримінальному провадженні №22026000000000156, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.02.2026 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

та

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

по обвинуваченню у скоєнні ними кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України,

розглянувши заявлені клопотання,

в с т а н о в и в :

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України. Наступне судове засідання призначено на 14.00 год. 25.09.2026 року.

Термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 спливає 19.09.2026 року, проте до указаного часу, судовий розгляд даного кримінального провадження завершити неможливо.

З цього приводу 11.09.2026 року стороною обвинувачення подано письмові клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб без визначення розміру застави.

Прокурор в судовому засіданні подані клопотання підтримав повністю, посилаючись на те, що на теперішній час встановлені ризики, визначені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та запобігти зазначеним ризикам.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження тримання ОСОБА_8 під вартою, у зв`язку з чим надав письмові заперечення. У своїх запереченнях зазначив, що стороною обвинувачення ОСОБА_8 затримано без передбачених законом підстав, а ухвали про обрання та продовження строку тримання під вартою його підзахисного є необґрунтованими. Викладені у клопотанні про продовження запобіжного заходу припущення про те, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_8 буде переховуватись від суду, продовжить та вчинить інші кримінальні правопорушення, обґрунтовані, виключно, наявністю підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Тому захисник вважає клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам закону.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 просив відмовити у продовженні тримання під вартою його підзахисного, посилаючись на формальний характер доводів прокурора щодо зазначених у клопотанні ризиків.

Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 підтримали позиції своїх захисників.

Заслухавши пояснення сторін провадження, ознайомившись з матеріалами клопотань прокурора, матеріалами кримінального провадження в обсязі, необхідному для розгляду заявленого клопотання, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

З урахуванням наведених норм, в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без права внесення застави.

Востаннє, ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.07.2026 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою без права внесення застави щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 строком на 60 діб.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

Тобто, за наявності вказаних обставин існує можливість збільшення наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Крім того, ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться захисником на користь обвинуваченого ОСОБА_8 , проте в даному конкретному випадку приходить до переконання, що ці аргументи не переважають вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.

Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

На даний час підстави для збереження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у кримінальному провадженні не відпали.

Обраний відносно обвинувачених запобіжний захід, з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю інкримінованого їм обвинувачення, кореспондує з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження такого строку, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги позицію учасників судового провадження, зокрема думку прокурора, суд вважає доцільним продовження раніше застосованого щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до положень ст. ст.183, 194-197 КПК України із урахуванням зазначених ухвалою суду ризиків і підстав застосування такого запобіжного заходу, які на теперішній час не змінились та продовжують існувати.

Так, ризик переховування від суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо кожного з обвинувачених залишається реальним. ОСОБА_6 та ОСОБА_8 обвинувачуються в особливо тяжкому злочині, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Імовірність такого покарання у поєднанні з характером інкримінованих дій, їх конспіративним способом і твердженнями сторони обвинувачення про зв`язок із представником іноземної держави створює вагомий мотив уникати суду.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження інкримінованої діяльності, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, також не втратив актуальності. За змістом обвинувачення, дії мали системний характер, тривали протягом певного часу, здійснювалися із застосуванням доступних засобів зв`язку та були спрямовані проти обороноздатності держави під час збройної агресії. Зазначені обставини стосовно кожного обвинуваченого свідчать, що за відсутності належного процесуального контролю цей ризик не може бути усунутий.

Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченим у вигляді тримання під вартою, судом враховуються також вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Суд погоджується із думкою прокурора в тій частині, що на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Тому, враховуючи, що запобігання наведених ризиків становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні правопорядку та відправлення кримінального судочинства, цей інтерес має превалююче значення над принципом поваги до свободи особистості та виправдовує продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає за необхідне продовжити обвинуваченим даний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, суд вважає за необхідне цього разу визначити розмір застави, з визначенням відповідних обов`язків у разі її внесення, згідно вимог ст. 182 та ч. 3 ст. 183 КПК України.

Вирішуючи питання щодо можливості визначення застави як альтернативи триманню під вартою, суд враховує, що відповідно до абзацу восьмого частини четвертої статті 183 КПК України під час дії воєнного стану суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 111 КК України. Водночас наведене положення закону не встановлює безумовної заборони визначення застави та не звільняє суд від необхідності індивідуальної оцінки обставин кримінального провадження, даних про особу обвинуваченого та наявних ризиків.

У цьому кримінальному провадженні суд, встановивши наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК України, водночас не встановив таких обставин, які б унеможливлювали забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених шляхом визначення застави в поєднанні з покладенням на них передбачених законом процесуальних обов`язків. При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_6 та ОСОБА_8 є громадянами України, мають зареєстровані місця проживання, раніше не судимі, а також враховує їхній вік, сімейний та соціальний стан, стан здоров`я та інші дані про особу.

Наведені обставини, хоча й не усувають встановлених ризиків та не є достатніми для застосування більш м`якого запобіжного заходу без додаткових гарантій, у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження дають суду підстави вважати, що належна процесуальна поведінка обвинувачених може бути забезпечена шляхом визначення застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинувачених альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне покласти на них обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що визначення застави у розмірі ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332800 грн. 00 коп. щодо кожного з обвинувачених є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки та запобігання встановленим ризикам, зокрема ризику переховування від суду, і водночас відповідає вимогам співмірності та індивідуалізації запобіжного заходу.

На підставі наведеного та керуючись ст. 31, 35, 177-194, 331, 350, 376, 384 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора ОСОБА_10 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.

Продовжити утримувати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_6 під вартою становить до 24.00 год. 16.11.2026 року.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп.

Сума застави протягом дії ухвали може бути внесена у національній грошовій одиниці як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: (Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області; код отримувача (ЄДРПОУ) 26268119; р/р UA768201720355259001000018661, МФО 820172; Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ; призначення платежу: застава за ...(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали ... (назва суду) ... від ... (дата ухвали)., по справі № ..., кримінальне провадження № …, внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Вразі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: прибувати до визначеної службової особи - прокурора та суду, із визначеною періодичністю та за першою вимогою, в судові засідання; не відлучатися за межі України без дозволу суду; не залишати місця тимчасового проживання ( АДРЕСА_1 ) до завершення судового розгляду; повідомляти прокурора та суд про необхідність зміни свого місця проживання; здати на зберігання до уповноважених органів держави документи що надають право на виїзд (в`їзд) за межі території України.

У разі внесення застави обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово Бориспільську окружну прокуратуру та Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається затриманому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Строк дії обов`язків, в разі внесення застави, встановити для обвинуваченого терміном в 60 діб з моменту внесення застави та звільнення з місць позбавлення волі.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.

Продовжити утримувати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_8 під вартою становить до 24.00 год. 16.11.2026 року.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу в розмірі ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп.

Сума застави протягом дії ухвали може бути внесена у національній грошовій одиниці як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: (Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області; код отримувача (ЄДРПОУ) 26268119; р/р UA768201720355259001000018661, МФО 820172; Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ; призначення платежу: застава за ...(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали ... (назва суду) ... від ... (дата ухвали)., по справі № ..., кримінальне провадження № …, внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Вразі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки: прибувати до визначеної службової особи - прокурора та суду, із визначеною періодичністю та за першою вимогою, в судові засідання; не відлучатися за межі України без дозволу суду; не залишати місця тимчасового проживання ( АДРЕСА_2 ) до завершення судового розгляду; повідомляти прокурора та суд про необхідність зміни свого місця проживання; здати на зберігання до уповноважених органів держави документи що надають право на виїзд (в`їзд) за межі території України.

У разі внесення застави обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово Бориспільську окружну прокуратуру та Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається затриманому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Строк дії обов`язків, в разі внесення застави, встановити для обвинуваченого терміном в 60 діб з моменту внесення застави та звільнення з місць позбавлення волі.

Ухвала суду про продовження обвинуваченим запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з моменту проголошення ухвали суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Оголошення повного тексту ухвали суду здійснено 21.09.2026 року.

Головуючий : ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_2