Рішення № 140329881, 05.10.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13802/26

Провадження № 2-о/357/317/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Кардаш О. Р., ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Біла Церква в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2026 року адвокат Коннова Н.І., який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради, в якій просила встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , правовстановлюючого документа на квартиру АДРЕСА_1 , а саме: свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_2 від 02 лютого 1993 р., видане Виконкомом Білоцерківської міської ради народних депутатів Київської області.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 (Заявник) має у власності кв. АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло № НОМЕР_2 від 02 лютого 1993 року, яке видано виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради народних депутатів №35 від 2 лютого 1993 р. Відповідно до паспорта громадянина України прізвище Заявника зазначено - « ОСОБА_2 ». Відповідно до свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_2 від 02 лютого 1993 р. зазначено прізвище « ОСОБА_3 ». Вказана розбіжність у документах унеможливлює розпорядитися нерухомим майном на власний розсуд, зокрема здійснити реєстрацію даної квартири в Єдиному реєстрі нерухомого майна. У зв`язку з цим Заявник звернувся до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області з запитом про виправлення його прізвища в свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_2 від 02 лютого 1993 р. Відповідно до відповіді на даний запит Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради повідомив, що виправлення не може бути здійснене, так як для приватизації вищевказаної квартири були подані документи, де вказано прізвище « ОСОБА_3 ». При цьому виконавчий комітет Білоцерківської міської ради надав витяг із рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів Київської області №35 від 02 лютого 1993 р. та копію довідки про склад сім`ї. Проаналізувавши дані документи, слід зазначити, що довідка про склад сім`ї складена на російській мові, де прізвище зазначено як « ОСОБА_2 », а в витязі з рішення №35 від 02 лютого 1993 р. яке виготовлене на українській мові зазначено прізвище як « ОСОБА_3 ». Проаналізувавши всі ці довідки слід зазначити, що у всіх довідках, які складені на російській мові так і на українській зазначено прізвище як « ОСОБА_2 », жодна довідка не містить прізвища « ОСОБА_3 ». Відповідно до висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної Академії наук України №056/1342-m-2 від 28 серпня 2024 р. прізвища « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_3 » є ідентичними та в даному випадку стосуються однієї особи. Це свідчить про те, що в свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_2 від 02 лютого 1993 р. допущена технічна помилка в результаті написання прізвища російською мовою « ОСОБА_2 ». Наразі спір про право відсутній. Інші особи право власності заявника не оспорюють. Він є єдиним власником даного житла. Він же користується даним житлом, сплачує комунальні послуги. Предметом розгляду заяви є встановлення факту належності правовстановлюючого документа який, необхідний заявнику для оформлення особистих, майнових прав, що випливають із цього факту. У даному випадку, виключним способом захисту права заявника є звернення до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності правовстановлюючого документу особі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2026, головуючим суддею визначено суддю Кошель Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 26 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, представників не направили, про дату, час і місце судового засідання належним чином повідомлені.

Судом 27.08.2026 р. за вх.№56126 отримано заяву, в якій заявник просив розгляд справи проводити у його відсутності, заявлені вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_4 направила до суду клопотання, яке було зареєстроване канцелярією суду 07.09.2026 р. за вх.№58566, в якому просила слухати справу №357/13802/26 без представника Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради за наявними матеріалами у справі на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно відповіді КП КОР «Київське обласне БТІ» від 15.10.2024 за №БЦ2406, ОСОБА_5 є власником квартири під АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом на право власності на житло № НОМЕР_2 від 02 лютого 1993 року, яке видано згідно рішення Виконкому Білоцерківської міської ради народних депутатів від 02 лютого 1993 року за №35.

Згідно витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 04.06.2026 за №2026/009172080, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 30.06.1982 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 та водійського посвідчення, виданих на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прізвище заявника значиться як « ОСОБА_2 ».

З свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_2 від 02 лютого 1993 року, яке видано згідно рішення Виконкому Білоцерківської міської ради народних депутатів від 02 лютого 1993 року за №35 вбачається, що квартира АДРЕСА_2 під АДРЕСА_1 , належить на праві власності громадянину ОСОБА_1 .

Згідно витягу із рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів Київської області №35 від 02 лютого 1993 р. «Про передачу в особисту та спільну власність державних квартир/будинків/ громадянам міста», прізвище заявника зазначено як « ОСОБА_3 ».

Згідно довідки про склад сім`ї, яка складена на російській мові, прізвище заявника зазначено як « ОСОБА_2 ».

Також, заявником надано: копію технічного паспорта на кв. АДРЕСА_1 , де зазначено прізвище « ОСОБА_2 »; квитанції про сплату комунальних послуг за квартиру АДРЕСА_1 , де власником зазначений ОСОБА_1 ; копію договору №134/607093 від 27.08.2025 р. про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (без обслуговування внутрішньо будинкових систем) з індивідуальним споживачем на об`єкт, кв. АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 ; копію договору на надання послуг з газопостачання №3063409-3 від 26.01.2026 р. на квартиру АДРЕСА_1 , де споживачем є ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної Академії наук України №056/1342-m-2 від 28 серпня 2024 р. прізвища « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_3 » є ідентичними та в даному випадку стосуються однієї особи.

Заявник зазначає, що в зв`язку із допущеною помилкою в свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_2 від 02 лютого 1993 р., а саме написання прізвища « ОСОБА_3 » замість вірного « ОСОБА_2 », він позбавлений можливості розпорядитися нерухомим майном на власний розсуд, зокрема здійснити реєстрацію даної квартири в Єдиному реєстрі нерухомого майна.

Згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ч.1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У той же час, в рішенні у справі «Буланов і Купчик проти України» від 09.12.2010 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й в рішенні у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011 року та інших рішення Суду.

У свою чергу національне законодавство України встановлює наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище,ім`я,по батькові, місце і час народженняякої, що зазначенів документі, не збігаютьсяз ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народженняцієї особи,зазначеним усвідоцтв іпро народження або паспорті.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в разі, якщо установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду. Проте сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають з цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено в п.12 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Як зауважено Верховним Судом у змісті постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20): «У порядку окремого провадження підлягає встановленню факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеними у свідоцтві про народження або в паспорті, а не у будь-яких документах».

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у змісті ухвали від 25 вересня 2025 року у справі № 947/20044/23 (провадження № 61-11655ск25), у якій зауважив, що встановлення факту належності правовстановлюючих документів може бути, зокрема, зумовлене: помилкою у вказівці прізвища, ім`я, по батькові особи, тобто коли особа мала паспортний документ, але в договорі вказано інше прізвище аніж в паспортному документі. В такому разі існує можливість вирішити це питання в позасудовому порядку; отриманням після укладення договору паспортного документу, в якому вказане інше прізвище аніж в договорі. В цьому випадку відсутня можливість вирішити це питання в позасудовому порядку.

Аналогічних висновків дійшов ВС в Постанові від 14.01.2026 року у справі № 462/5233/24.

Суд, аналізуючи надані заявником письмові докази, встановлені обставини справи, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки обставини, на які посилається заявник в обґрунтування своїх вимог, були підтверджені сукупністю наданих доказів.

Встановлення даного факту не пов`язане з вирішенням спору про право, породжує для заявника юридичні наслідки, оскільки вказані ним обставини знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом, а тому, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 293,315, 258-265,354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , правовстановлюючого документа на квартиру АДРЕСА_1 , а саме: свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_2 від 02 лютого 1993 р., видане Виконкомом Білоцерківської міської ради народних депутатів Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради; адреса: вул. Ярослава Мудрого, буд. 15, м. Біла Церква, Київська обл., 09117; ЄДРПОУ: 04055009.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя Б. І. Кошель