Рішення № 140329046, 05.10.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/4198/26

Провадження № 2/159/2579/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Грідяєвої М.В.

при секретарі Шокот С.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ковель в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Ковельагроспецпостач» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, грошової компенсації за невикористану відпустку,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТЗДВ «Ковельагроспецпостач» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, грошової компенсації за невикористану відпустку, вказуючи на те, що наказом директора ТЗДВ «Ковельагроспецпостач» №5/К від 22.01.2021 року його прийнято на роботу на посаду заступника директора за строковим трудовим договором з 25.01.2021 року з посадовим окладом 9000 грн. на місяць, наказом директора ТЗДВ «Ковельагроспецпостач» №2/К від 31.03.2026 року його звільнено з роботи 31.03.2026 року за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, яким зобов`язано провести з ним повний розрахунок та виплатити компенсацію невикористаної відпустки тривалістю 49 календарних днів за відпрацьований період з 25.01.2024 року по день звільнення -21 календарний день за період з 25.01.2024 року по 24.01.2025 року; 24 календарних дні з 25.01.2025 року по 24.01.2026 року; 4 календарних дні з 25.01.2026 року по 31.03.2026 року. На підставі додаткових угод до трудового договору з 26.09.2024 року він працював не повний робочий день з оплатою пропорційно відпрацьованому часу до 30.04.2025 року. З 01.05.2025 року у роботодавець повинен був здійснювати оплату в розмірі посадового окладу 9000 грн., який повинен застосовуватися для обчислення розміру середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки. З його заробітної плати проводились відрахування податків, зборів та сум за виконавчими документами. 30.04.2026 року шляхом надсилання поштового відправлення він звернувся до відповідача з вимогою здійснити донарахування заробітної плати за період з 01.05.2025 по 31.03.2026 року до рівня посадового окладу 9000 грн., провести перерахунок та донарахування компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, нарахувати середній заробіток за весь час затримки розрахунку, надати довідки по заробітній платі. 22.05.2026 року він повторно надіслав на електронну адресу відповідача вказану вимогу. Відповідей він не отримав, як і перерахунку та виплати належних йому сум. Розмір заборгованості в зв`язку з недонарахуванням до рівня посадового окладу в розмірі 9000 грн. становить в загальному розмірі 55331 грн. 15 коп.: травень 2025 року 5562 грн. 75 коп. без утримання налогів та зборів та 2239 грн. 01 коп. після відрахувань; червень 2025 року 5563 грн. 87 коп. 2239 грн. 46 коп.; липень 2025 року 5511 грн. 66 коп. 2218 грн. 45 коп.; серпень 2025 року 5613 грн. 91 коп.- 2219,35; вересень 2025 року 5512 грн. 79 коп. 2218 грн. 90 коп.; жовтень 2025 року 5511 грн. 66 коп.; - 2218 грн. 45 коп.; листопад 2025 року 5515 грн. 04 коп. 2219 грн. 80 коп.; грудень 2025 року 5511 грн. 66 коп. 2218 грн. 45 коп.; січень 2026 року 5562 грн. 72 коп. 2141 грн. 66 коп.; лютий 2026 року 5565 грн. 2142 грн. 54 коп.; березень 2026 року 9069 грн. 93 коп. -3491 грн. 92 коп.. Компенсація за невикористану відпустку 49 календарних днів за період з 25.01.2024 року по 31.03.2026 року з посадового окладу 9000 грн. дорівнює 14498 грн. 61 коп. з розрахунку 9000 х 12=108000/365=298,89 х49. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2026 року по 30.06.2026 року становить 27747 грн. 20 коп. з розрахунку 9000х12253 =426,88 х65. Посилається на норми КЗпроП України, ЗУ «Про відпустки». Попередній розмір судових витрат становить 10000 грн. витрати на професійну правничу допомогу, докази понесення яких буде подано в порядку, передбаченому ч.8 ст.141 ЦПК України. Просить стягнути з ТЗДВ «Ковельагроспецпостач» на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 55331 грн. 15 коп., грошову компенсації за невикористану відпустку в розмірі 14498 грн. 61 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 27747 грн. 20 коп., допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за березень 2026 року в розмірі 9069 грн. 93 коп., судові витрати стягнути з відповідача.

В судове засідання позивач не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно письмової заяви просить розглянути справу у його відсутність, позов підтримує.

Представник відповідача ТЗДВ «Ковельагроспецпостач» в судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Суд ухвалив слухати справу заочно.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, позов ОСОБА_1 до ТЗДВ «Ковельагроспецпостач» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, позивач з 25.01.2021 року по 31.03.2026 року працював на посаді заступника директора ТЗДВ «Ковельагроспецпостач», був прийнятий на роботу з посадовим окладом 9000 грн. на місяць, з 01.10.2024 року по 30.04.2025 року з неповним робочим днем з оплатою пропорційно відпрацьованому часу, звідки звільнений за власним бажанням за ст.38 КЗпроП України, що підтверджується, наказами №52/К від 22.01.2021 року, трудовим договором №5 від 25.01.2021 року, додатковими угодами №1 від 24.01.2022 року та №2 від 25.01.2021 року, наказом №24/к від 26.09.2024 року. Згідно листа ТЗДВ «Ковельагроспецпостач» та ВДВС з заробітної плати позивача здійснювалися утримання окрім податків, стягнення за виконавчими документами. Позивач звертався до відповідача з вимогою провести повний розрахунок. Згідно наказу про звільнення наказано виплатити позивачу компенсацію невикористаної відпустки тривалістю 49 календарних днів за період з 25.01.2024 року по 31.03.2026 року.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору від 29.06.2026 року, ОСОБА_1 за період з березня 2025 року по березень 2026 року ТЗДВ «Ковельагроспецпостач» нараховано та виплачено: травень 3437 грн. 25 коп., червень 3436 грн. 13 коп., липень 3488 грн. 34 коп., серпень 3486 грн. 09 коп., вересень 3487 грн. 21 коп., жовтень 3488 грн. 33 коп., листопад 3484 грн. 96 коп., грудень 3488 грн. 34 коп., січень 2026 3437 грн. 25 коп., лютий 3435 грн., березень 9069 грн. 93 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги стягнення заборгованості по заробітної платі, позивач зазначає про недонарахування розміру заробітної плати з травня 2025 року по день звільнення 31.03.2026 року з розміру посадового окладу 9000 грн. Суд частково погоджується з доводами позивача, так як відповідно до додаткової угоди №2 від 26.09.2024 року та наказу №29/к від 26.09.2024 року, переведення ОСОБА_1 на неповний робочий день з оплатою пропорційно відпрацьованому часу по 3 години в день з понеділка по п`ятницю був на період з 01.10.2024 року по 30.04.2025 року, тобто починаючи з травня 2025 року по день звільнення відповідач повинен був нараховувати та виплачувати заробітну плату позивачу з розміру посадового окладу 9000 грн. З доводами позивача про невиплату повного розміру заробітної плати в березні 2026 року суд не погоджується, так як згідно відомостей з Державного реєстру нарахована заробітна плата була виплачена.

Таким чином заборгованість по заробітної плати позивача з розміру посадового окладу 9000 грн. за період з травня 2025 року по лютий 2026 року складає 55331 грн. 09 коп. без відрахування обов`язкових податків з розрахунку ( травень 9000 грн. - 3437 грн. 25 коп. = 5562 грн. 75 коп., червень 9000- 3436 грн. 13 коп. = 5563 грн. 87 коп., липень 9000 грн. - 3488 грн. 34 коп. = 5511 грн. 66 коп., серпень 9000 грн.- 3486 грн. 09 коп. = 5513 грн. 91 коп., вересень 9000 - 3487 грн. 21 коп. = 5512 грн. 79 коп., жовтень 9000- 3488 грн. 34 коп. = 5511 грн. 66 коп., листопад 9000 - 3484 грн. 96 коп. = 5515 грн. 04 коп., грудень 9000 - 3488 грн. 34 коп. = 5511 грн. 66 коп., січень 9000 - 3437 грн. 25 коп = 5562 грн. 75 коп.., лютий 9000- 3435 грн. =5565 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідачем суду не були надіслані довідки про розмір заборгованості по заробітній платі та про середній розмір заробітної плати позивача, в зв`язку з чим суд робить розрахунок заборгованості по заробітній плати та розміру середньої заробітної плати на підставі наявних в справі матеріалів.

Відповідно до 115 КЗпроП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпроП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпроП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Вказана правова позиція висловлена у постанові ВСУ від 24.06.2015 року.

Передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 зазначеного Кодексу. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 березня 2013 р. у справі №6-15цс13).

В зв`язку з чим, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку, враховуючи законодавче обмеження періоду стягнення середнього заробітку не більше як за шість місяців за період з 01.04.2026 року (наступний день після звільнення) по 30.09.2026 року.

При розрахунку середнього заробітку суд враховує вимоги ПКМУ «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995 року, згідно якої врахуванню при розрахунку днів затримки розрахунку підлягає не календарні дні, а робочі дні. В зв`язку з чим за період з 01.04.2026 року по 30.09.2026 року кількість робочих днів складає 131 дня (квітень 2026 року - 22 дні, травень 2026 року -21 день, червень 2026 року- 22 дня, липень 2026 року-23 дня, серпень 2026 року 21 дня, вересень 2026 року - 22 дня) х 428 грн. 57 коп. (середньоденна заробітна плата позивача, з розрахунку 9000 грн. (20 днів у лютому 2022 року) + 9000 грн. ( 22 днів у березні 2026 року)=1800 грн. / 42 ), таким чином розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 56142 грн. 67 коп., з розрахунку: 428 грн. 57 коп. х 131 днів., без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористану відпустку також підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ч.1 ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

При розрахунку середнього заробітку для виплати компенсації за невикористані відпустки суд враховує вимоги ПКМУ «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995 року, яка проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. В зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація за невикористані відпустки тривалістю 49 календарних днів за період з 25.01.2024 року по 31.03.2026 року в розмірі 14498 грн. 61 коп. з розрахунку 9000 х 12365=295 грн. 89 коп. х49 календарних днів.

Відповідно до ст.141 ЦПК України в зв`язку задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, від сплати якого позивач при поданні позову звільнений законодавством в розмірі 3328 грн.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.116, 117 КЗпроП України, ПКМУ «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995 року, ст.ст.10,12, 89, 137, 141, 259, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Ковельагроспецпостач» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, грошової компенсації за невикористану відпустку задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Ковельагроспецпостач» на користь ОСОБА_1 55331 грн. 09 коп.- заборгованість по заробітній платі, 56142 грн. 67 коп. - середній заробіток за час затримки розрахунку, 14498 грн. 61 коп. компенсацію за невикористані відпустки, а всього: 125972 грн. 37 коп., з яких відрахувати податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Ковельагроспецпостач`на користь держави 3328 грн. судового збору.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення суми заборгованості по заробітній платі за лютий 2026 рік в розмірі 3435 грн.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення складене 05.10.2026 року.

Суддя:М. В. ГРІДЯЄВА