Рішення № 140325782, 15.09.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/2670/26

Провадження № 2/466/2522/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючий суддя Едер П. Т.

секретар с/з Якубів І. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічний позов представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Куспись Євгенія Адамовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» про визнання кредитного договору нікчемним,-

в с т а н о в и в:

27 березня 2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у якій позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» суму заборгованості за кредитним договором № 13-028-867-2-21-Г в розмірі 51 719,38 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 29 895,14 гривень; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 3 554,24 гривень; заборгованості по сплаті комісій (в тому числі прострочена): 18 270,00 гривень та стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судові витрати: зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 гривень; на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11 200,00 гривень.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтування позивача.

22.04.2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний Договір № 13-028-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», розміщені на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір.

За доводами позивача, сторони погодили та своїм підписом Позичальник підтвердила, що цей Кредитний договір з усіма додатками та Договором, являють у сукупності для Сторін один єдиний Договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для Договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті цього Кредитного договору, чи додатках до нього, так i у Договорі (додатках до нього) (п. 5.2 Кредитного договору). Також Позичальник своїм підписом підтвердила, що: з Договором, який розміщений на офіційному сайті Кредитодавця www.megabank.ua та/або у відділеннях Кредитодавця, а також з умовами цього Кредитного договору, ознайомлена і згодна; один оригінал Договору із додатками, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту ним отримані (п. 9.1 Кредитного договору).

За умовами п. 7.1 Кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 21.04.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.

Відповідно до п. 7.2 Кредитного договору, закінчення строку Договору не звільняє Позичальника від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредитні кошти (далі Кредит), в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору.

Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою (п.1.2. Кредитного договору). Для обліку Кредиту та нарахованих процентів за Кредитом Кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п. п. 3.1.1., 3.1.2. Кредитного договору).

Позичальник зобов`язувалася: повернути одержаний Кредит у повному обсязі до 21.04.2026. Графік платежів наведений в додатку до Кредитного договору; своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за Договором на передбачених Договором умовах (п. 3.2.3 Кредитного договору).

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування Кредитом Відповідач виконала не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення платежів.

Згідно виписок по рахунку Позичальника останній платіж на погашення заборгованості здійснено 02.05.2022, відповідно, затримка оплати щомісячних платежів становить більше одного календарного місяця. З урахуванням цього на думку позивача, він вправі вимагати сплати всієї суми заборгованості за кредитом, в тому числі тієї, строк повернення якої ще не настав.

У відповідності до приписів ч.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» Позивачем було у письмовій формі рекомендованим листом направлено Відповідачу вимогу (повідомлення) щодо усунення порушень Кредитного договору шляхом повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, протягом тридцяти календарних днів з дати отримання даної вимоги. Однак, зазначена вимога Відповідачем не виконана, внаслідок чого у останньої сформувалась заборгованість перед Позивачем, що складається із: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена): 29 895,14 грн.; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 3 554,24 грн.; заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена): 18 270,00 грн. Загальна сума заборгованості: 51 719,38 грн.

Щодо переходу права вимоги позивач зазначає наступне.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Відповідно до п. 4 Договору № GL1N426240, Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 (Двадцять один мільйон сімсот двадцять три тисячі двісті одинадцять гривень) 51 копійку, надалі за текстом Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор. Таким чином, Новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до Відповідача боржника за Кредитним договором № 13-028-867-2-21-Г від 22.04.2021 року. Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України. Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Первісний кредитор) 27.12.2024 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до п. 4 Договору № 1/12, з урахуванням змін, внесених у цей пункт Додатковою угодою №1 від 23.05.2025 року, Сторони узгодили ціну Договору та строки здійснення розрахунків за Договором. Зокрема, відповідно до Додаткової угоди №1 від 23.05.2025 року п. 4 було викладено в наступній редакції: «Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000,00 (Двадцять два мільйони сімсот тридцять тисяч гривень) 00 копійок, надалі за текстом Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків Первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому Договорі. Таким чином, відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості Боржників за Основними Договорами.

Згідно з Розрахунком заборгованості Відповідача боржника за Кредитним договором № 13- 028-867-2-21-Г від 22.04.2021 року, сформованої АТ «МЕГАБАНК» станом на 03.09.2024 року (дата укладання Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість Боржника/Відповідача становить:

- заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена): 29 895,14 грн.;

- заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 3 554,24 грн.;

- заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена): 18 270,00 грн.

Загальна сума заборгованості: 51 719,38 грн.

Позивач вказує, що всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», а в подальшому ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «МЕГАБАНК» станом на день відступлення права вимоги 03.09.2024 року. У свою чергу, ні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», ні ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови Кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

Щодо сплати комісій позивач зазначає, що положення Кредитного договору, яким сторони визначили обов`язок Позичальника сплачувати щомісячну комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості, а також інші умови кредитного договору відповідають нормам спеціального закону, а саме Закону України «Про споживче кредитування».

Обґрунтування заперечень відповідача.

15 травня 2026 на адресу суду поступив відзив на позовну заяву представника відповідача адвоката Куспись Є. А.

У відзиві представник відповідача зазначає, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідач не укладала кредитного договору, стягнення заборгованості по якому є предметом спору. У позовній заяві представник Позивача зазначає, що за умовами п. 7.1. Кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 21.04.2026 року, але в будь якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. Однак, відповідно до умов кредитного договору №13-028-867-2-21-Г від 21.04.2021 року, зокрема п. 7.1., Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 21 квітня 2029 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. Таким чином, в пред`явленому до Відповідача позові, зокрема вищевказаному кредитному договорі міститься недостовірна інформація щодо самого строку дії договору, хоча в позовній заяві представник Позивача стверджує протилежне.

Разом з тим представник відповідача зауважує, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 24 липня 2021 року, ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 шлюб, про що було зроблено відповідний актовий запис за № 256. Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_2 взяла прізвище чоловіка ОСОБА_4 . Тобто з 24 липня 2021 року Відповідач ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_4 у зв`язку з державною реєстрацією шлюбу, відтак усі подальші операції та укладення договорів не могли здійснюватися на дівоче прізвище так званого Позичальника. Дані обставини підтверджують, що Позивач володіє застарілими чи сфальсифікованими даними, які не перевірялися банком або факторинговими компаніями під час укладення договорів відступлення прав вимоги.

Разом з тим сторона відповідача зауважує, що дійсно 23.04.2019 року між Відповідачем та акціонерним товариством «МЕГАБАНК» було укладено кредитний договір на суму 28600 грн. (двадцять вісім тисяч шістсот гривень) терміном на три роки, до 21.04.2023 року. Однак, по даному кредитному договору кредиторська заборгованість була погашена, відтак відсутня прострочена заборгованість. Дана обставина знаходить своє підтвердження у звіті наданому Українським Бюро Кредитних Історій (стор. 33-35). Тобто фактично перед кредитором в особі АТ «Мегабанк» заборгованість була погашена, а нові договори не укладалися.

У наданих Позивачем виписках по рахунках Відповідача, зокрема в період з 22.04.2021 по 02.12.2022 р.р. вбачається, що 22.04.2021 року ОСОБА_2 було зараховано на рахунок IBAN НОМЕР_2 35 000 грн. В призначенні зазначено наступне: «видача позичкових коштів згідно договору №13-028-867-2-21-Г від 22/04/2021 ОСОБА_2 через касу». Тобто, з вищезазначеного, згідно тверджень Позивача вбачається, що ОСОБА_2 отримала в касі банку готівкові кошти у розмірі 35 000 грн. (тридцять п`ять тисяч гривень нуль копійок). Однак абсолютно ніяких підтверджень отримання зазначених коштів Відповідачем, сторона Позивача не надає, лише посилається на власноруч сформовані виписки.

Більше того, згідно так званого кредитного договору №13-028-867-2-21- Г від 22/04/2021, зокрема п. 3.1.1. закріплено, що кредитодавець зобов`язується для обліку кредиту відкрити позичковий рахунок № НОМЕР_3 , а згідно п. 3.1.2. кредитного договору, кредитодавець зобов`язується для обліку нарахованих процентів за Кредитом відкрити рахунок № НОМЕР_4 . Однак згідно виписки по рахунках з 22.04.2021 по 02.12.2022 рр., на рахунок IBAN № НОМЕР_2 було зараховано кошти в розмірі 35 000 грн. А самі погашення заборгованості за відсотками відбувалися за іншими рахунками, а не тими, що вказані безпосередньо в кредитному договорі. Зокрема, якщо досліджувати надані стороною Позивача виписки, то вбачається, що погашення заборгованості відбувалося за рахунками, які не належали Відповідачу та не були вказані в кредитному договорі, а саме: IBAN НОМЕР_5 IBAN НОМЕР_6 .

Також згідно вищезазначеної виписки вбачається, що прихід на рахунок IBAN НОМЕР_2 було зараховано 35 000 грн. Сума нарахованих відсотків станом на 01.06.2021 рік по 01.12.2022 рік становила 8 204,11 грн. Таким чином, на обумовленому рахунку залишалися кошти в розмірі 26 795,89 грн.: 35 000 грн. (сума кредиту) 8 204,11 грн. (погашення заборгованості) = 26 795,89 грн. Таким чином, відповідач зазначає, що ОСОБА_2 не отримувала на касі банку кредитні кошти в розмірі 35 000 грн. (тридцять п`ять тисяч гривень) і не використовувала їх для власних потреб. Стороною Позивача дані обставини не доведені.

Представник відповідача зазначає, що Позивачем надано інформацію по рахунках, які згідно кредитного договору №13-028-867-2-21-Г від 22/04/2021 не були відкриті в межах даного Договору на Позичальника. Тому, в даному випадку, надані Позивачем виписки по банківських рахунках є сумнівними та неналежними доказами. Окремої уваги потребує і той факт, що відповідно до відомостей, що містяться у долученому до відзиву звіті Українського Бюро Кредитних Історій, зокрема на сторінці 32-33 відсутні відомості відносно простроченої заборгованості за кредитним договором №13-028-867-2-21-Г від 22/04/2021 р. Первинний кредитор АТ «Мегабанк» перебував в процедурі ліквідації з 17.08.2022 року. Банк фактично припинив свою діяльність. Перепродаж неіснуючого боргу через ланцюг факторингових компаній (ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ«ФК ЄВРОКРЕДИТ») не створює для Відповідача жодних правових зобов`язань, оскільки відповідно до відомостей, що містяться у звіті Українського Бюро Кредитних Історій немає абсолютно ніяких відомостей щодо вторинного кредитора, прострочена заборгованість 0 грн., статус ліквідація фінансової установи. Відомості про наявність кредитного боргу та того, що кредитний борг проданий відсутні.

Щодо спливу термінів позовної давності представник відповідача зазначає наступне. З матеріалів справи, а також відомостей, наведених у позовній заяві вбачається, що останній платіж на погашення заборгованості нібито здійснено 02.05.2022 року, після чого утворилося прострочення. Отже, право вимоги у кредитора (включаючи правонаступників) щодо стягнення всієї суми заборгованості виникло у червні 2022 року. Таким чином, у даному випадку вбачається сплив трирічного строку позовної давності для звернення до суду з вимогами щодо стягнення заборгованості. Дана обставина обумовила звернення Відповідача до суду з відповідним клопотанням про застосування термінів позовної давності у справі №466/2670/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Таким чином, аналізуючи вищезазначене, відсутні підстави для задоволення позову.

Тому, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» в повному обсязі.

15 травня 2026 року на адресу суду через систему "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Куспись Євгенія Адамовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» про визнання кредитного договору нікчемним, в якій просить суд ухвалити рішення, яким визнати кредитний договір №13-028-867-2-21-Г від 22.04.2021 року укладений між акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_2 , нікчемним; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 800 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот гривень); стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» на користь ОСОБА_5 витрати на сплату судового збору у розмірі 1331 грн. 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що вона, відповідач за первісним позовом не заперечує, що між АТ «МЕГАБАНК» та нею дійсно існували договірні відносини щодо користування кредитом. Так, 23.04.2019 року між нею та акціонерним товариством «МЕГАБАНК» було укладено кредитний договір на суму 28600 грн. (двадцять вісім тисяч шістсот гривень) терміном на три роки, до 21.04.2023 року. Однак, по даному кредитному договору кредиторська заборгованість була погашена, що підтверджується інформацією, наведеною у звіті Українського Бюро Кредитних Історій (стор. 33-35). Тобто фактично перед кредитором в особі АТ «Мегабанк» заборгованість була погашена, а нові кредитні договори не укладалися.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 24 липня 2021 року, ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 шлюб, про що було зроблено відповідний актовий запис за № 256. Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_2 взяла прізвище чоловіка ОСОБА_4 . Тобто з 24 липня 2021 року Відповідач ОСОБА_2 змінила прізвище на ОСОБА_4 у зв`язку з державною реєстрацією шлюбу. При цьому, ТзОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» пред`явило позов до « ОСОБА_2 », використовуючи застарілі та неперевірені дані з електронних баз, що додатково свідчить про відсутність у Позивача оригіналів документів та належної ідентифікації клієнта. 17.02.2022 року кредитор АТ «Мегабанк» перебував в процедурі ліквідації з 17.08.2022 року. Банк фактично припинив свою діяльність. Відповідно до відомостей, що містяться у звіті Українського Бюро Кредитних Історій по АТ «МЕГАБАНК» немає абсолютно ніяких відомостей щодо вторинного кредитора, прострочена заборгованість становить 0 грн., статус ліквідація фінансової установи. Відомості про наявність кредитного боргу та того, що кредитний борг проданий відсутні.

Сторона відповідача доводить, що відповідно до офіційних відомостей Українського Бюро Кредитних Історій, за ОСОБА_6 не зафіксовано використання чи активації кредитного ліміту за цим договором. Жодних касових документів, які б підтверджували видачу готівки або безготівкове перерахування коштів банком АТ «МЕГАБАНК» на рахунок ОСОБА_2 немає і не існувало. Факту передачі грошей не відбулося, позивач за зустрічним позовом не укладала кредитного договору, а отже, договір є нікчемним та неукладеним.

Процесуальні дії суду по справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 01 квітня 2026 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 24 червня 2026 року прийнято до розгляду зустрічний позов та витребувано докази.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 26 серпня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.

У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Журавльов С. Г. не з`явилася, 24.08.2026 на адресу суду подав клопотання, у якому просив розглянути справу за відсутності представника позивача.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Куспись Є. А. не з`явилася, 11.09.2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Куспись Є. А. подав заяву про розгляд справи без участі, у якій просив розглянути справу без їх участі, позовні вимоги за первісним позовом не підтримують.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до задоволення, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Судом встановлено, що 22.04.2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір № 13-028-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», розміщені на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір.

За умовами п. 7.1 Кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 21.04.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.

Відповідно до п. 7.2 Кредитного договору, закінчення строку Договору не звільняє Позичальника від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредитні кошти (далі Кредит), в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору.

Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою (п.1.2. Кредитного договору). Для обліку Кредиту та нарахованих процентів за Кредитом Кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п. п. 3.1.1., 3.1.2. Кредитного договору).

Позичальник зобов`язувалася: повернути одержаний Кредит у повному обсязі до 21.04.2026. Графік платежів наведений в додатку до Кредитного договору; своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за Договором на передбачених Договором умовах (п. 3.2.3 Кредитного договору).

Умовами кредитного договору передбачене стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

В судовому розгляді встановлено, що свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування Кредитом відповідач ОСОБА_1 виконала не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення платежів.

Згідно виписок по рахунку Позичальника останній платіж на погашення заборгованості здійснено 02.05.2022, відповідно, затримка оплати щомісячних платежів становить більше одного календарного місяця.

У відповідності до приписів ч.4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» Позивачем було у письмовій формі рекомендованим листом направлено Відповідачу вимогу (повідомлення) щодо усунення порушень Кредитного договору шляхом повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, протягом тридцяти календарних днів з дати отримання даної вимоги.

Однак, зазначена вимога відповідачем ОСОБА_1 не виконана, внаслідок чого у останньої сформувалась заборгованість перед Позивачем, що складається із: заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена): 29 895,14 грн.; заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 3 554,24 грн.; заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена): 18 270,00 грн. Загальна сума заборгованості: 51 719,38 грн.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.ст.526, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

В судовому розгляді встановлено, сторони погодили та своїм підписом Позичальник підтвердила, що цей Кредитний договір з усіма додатками та Договором, являють у сукупності для Сторін один єдиний Договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для Договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті цього Кредитного договору, чи додатках до нього, так i у Договорі (додатках до нього) (п. 5.2 Кредитного договору). Також Позичальник своїм підписом підтвердила, що: з Договором, який розміщений на офіційному сайті Кредитодавця www.megabank.ua та/або у відділеннях Кредитодавця, а також з умовами цього Кредитного договору, ознайомлена і згодна; один оригінал Договору із додатками, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту ним отримані (п. 9.1 Кредитного договору).

Положення Кредитного договору, яким сторони визначили обов`язок Позичальника сплачувати щомісячну комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості, а також інші умови кредитного договору відповідають нормам спеціального закону, а саме Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того положеннями ст.512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст.513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст.516 ЦК України.

Правилами ст.517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

Відповідно до п. 3.3.4 Кредитного договору, Кредитодавець має право без згоди Позичальника повністю або частково передати (відступити) свої права та зобов`язання по Кредитному договору, а також по правочинам, пов`язаним із забезпеченням виконання зобов`язань за Кредитним договором.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Відповідно до п. 4 Договору № GL1N426240, Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 (Двадцять один мільйон сімсот двадцять три тисячі двісті одинадцять гривень) 51 копійку, надалі за текстом Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор. Таким чином, Новий кредитор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до Відповідача боржника за Кредитним договором № 13-028-867-2-21-Г від 22.04.2021 року. Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України. Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Первісний кредитор) 27.12.2024 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідно до п. 4 Договору № 1/12, з урахуванням змін, внесених у цей пункт Додатковою угодою №1 від 23.05.2025 року, Сторони узгодили ціну Договору та строки здійснення розрахунків за Договором. Зокрема, відповідно до Додаткової угоди №1 від 23.05.2025 року п. 4 було викладено в наступній редакції: «Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000,00 (Двадцять два мільйони сімсот тридцять тисяч гривень) 00 копійок, надалі за текстом Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків Первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому Договорі. Таким чином, відповідно до умов Договору № 1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості Боржників за Основними Договорами.

Згідно з Розрахунком заборгованості відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 13- 028-867-2-21-Г від 22.04.2021 року, сформованої АТ «МЕГАБАНК» станом на 03.09.2024 року (дата укладання Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість Боржника/Відповідача становить:

- заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена): 29 895,14 грн.;

- заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 3 554,24 грн.;

- заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена): 18 270,00 грн.

Загальна сума заборгованості: 51 719,38 грн.

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодилась з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Зазначений договір є чинними та підлягає виконанню сторонами.

Отримавши кредитні кошти, відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) не повернула.

Суд також бере до уваги, що відповідач не надала жодних доказів, які б спростовували розмір визначеної заборгованості. Надані позивачем розрахунок заборгованості та виписки з рахунку підтверджують наявність боргу у розмірі 51 719,38 грн.

Суд вважає, що заборгованість за кредитним договором розрахована обґрунтовано, будь-яких інших розрахунків з даного приводу від відповідача на адресу суду не надійшло.

Розмір заявленої позивачем заборгованості за кредитом та заборгованості по сплаті відсотків, комісії підтверджується наданими позивачем виписками та розрахунками заборгованості, які є арифметично правильними та відповідають умовам договору, тобто є належними та допустимими доказами утвореної заборгованості.

Верховним Судом у постанові від 07 червня 2023 року справа №234/3840/15-ц зазначено, що «заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти». Крім того, у постанові верховним Судом зазначено, що «незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі».

Вказана позиція Суду узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19, у якій зокрема зазначено, що «якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому, суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем».

У даному випадку, у разі незгоди відповідача з поданим представником позивача розрахунком заборгованості за кредитним договором, відповідач має право подати контррозрахунок.

Однак, стороною відповідача в ході розгляду справи не було подано контррозрахунку та не надано належних доказів щодо погашення заборгованості відповідачем.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання з погашення боргу за кредитним договором, не здійснила платежів для повного погашення кредитної заборгованості на рахунки позивача, що не спростовано відповідачем.

Доводи сторони відповідача, якими вони заперечують позовні вимоги не обґрунтовані та не надано суду жодного належного та допустимого письмового доказу на спростування заявлених позивачем вимог та наданих на їх підтвердження доказів. Заперечення відповідача ОСОБА_1 спрямовані на намагання уникнути нею виконання взятих на себе зобов`язань та уникнення відповідальності за договірними відносинами.

На адресу суду на виконання ухвали суду від 24.06.2026 року поступила заява представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Журавльова С. Г. про виконання ухвали суду, згідно якої позивач надає наступні документи, а саме: оригінал Кредитного договору № 13-028-867-2-21-Г від 21.04.2026 року; оригінал заяви-Анкети на отримання кредиту від 22 квітня 2021 року; копія паспорта ОСОБА_2 серії НОМЕР_7 , виданого Личаківським РВ у м. Львові ГУДМС України у Львівській області, засвідчена 22.04.2021 року банком та ОСОБА_5 ; копія картки платника податків на ім`я гр. ОСОБА_2 .

Згідно ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином і в строк, передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов`язання.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Доводи сторони відповідача про відсутність заборгованості та безпідставність позовних вимог у суді жодними належними доказами не підтверджено, доводи та обґрунтування сторони позивача не спростовані.

Враховуючи наведене, беручи до уваги розрахунок суми позову, представлений позивачем, з огляду на встановлені судом обставини справи, а також норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про підставність первісних позовних вимог щодо стягнення суми заборгованості за кредитом, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Що стосується зустрічного позову представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Куспись Є. А. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» про визнання кредитного договору нікчемним, в якому просить суд ухвалити рішення, яким визнати кредитний договір №13-028-867-2-21-Г від 22.04.2021 року укладений між акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_2 , нікчемним; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105; ЄДРПОУ: 40932411) на користь ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_8 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 800 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот гривень); стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105; ЄДРПОУ: 40932411) на користь ОСОБА_5 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_8 ) витрати на сплату судового збору у розмірі 1331 грн. 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок), то такий, на думку суду не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вже встановлено судом, 22.04.2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний Договір № 13-028-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», розміщені на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір.

Сторони погодили та своїм підписом Позичальник підтвердила, що цей Кредитний договір з усіма додатками та Договором, являють у сукупності для Сторін один єдиний Договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для Договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті цього Кредитного договору, чи додатках до нього, так i у Договорі (додатках до нього) (п. 5.2 Кредитного договору). Також Позичальник своїм підписом підтвердила, що: з Договором, який розміщений на офіційному сайті Кредитодавця www.megabank.ua та/або у відділеннях Кредитодавця, а також з умовами цього Кредитного договору, ознайомлена і згодна; один оригінал Договору із додатками, Тарифи, Паспорт споживчого кредиту ним отримані (п. 9.1 Кредитного договору).

За умовами п. 7.1 Кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 21.04.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.

Відповідно до п. 7.2 Кредитного договору, закінчення строку Договору не звільняє Позичальника від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Кредитного договору.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредитні кошти (далі Кредит), в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору.

Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою (п.1.2. Кредитного договору). Для обліку Кредиту та нарахованих процентів за Кредитом Кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п. п. 3.1.1., 3.1.2. Кредитного договору).

Позичальник зобов`язувалася: повернути одержаний Кредит у повному обсязі до 21.04.2026. Графік платежів наведений в додатку до Кредитного договору; своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за Договором на передбачених Договором умовах (п. 3.2.3 Кредитного договору).

З зазначених позивачем за зустрічним позовом обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 червня 2015 року у справі № 6-449цс15, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 за подібних правовідносин, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.

Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину.

Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити cпip по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Судове рішення щодо правових наслідків недійсного правочину, в якому суд у мотивувальній частині робить висновки щодо дійсності чи нікчемності правочину, відповідає зазначеному принципу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Стаття 534 цього ж кодексу передбачає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Іншого укладеного між позивачем та відповідачами кредитного договору не передбачено.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, позивач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Тому доводи позивача викладені у зустрічній позовній заяві є необґрунтованими.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи те, що до пред`явлення позову Повх ( ОСОБА_5 ) не оскаржувала спірний кредитний договір, а зустрічний позов подано про визнання кредитного договору нікчемним лише після пред`явленої вимоги позивача про стягнення заборгованості нарахованої на підставі умов цього договору, тому суд доводи якими ОСОБА_7 ( ОСОБА_5 ) обґрунтовує зустрічні позовні вимоги розцінює, як спробу уникнути передбаченої спірним договором відповідальності за порушення його умов.

Щодо клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Куспись Є. А. про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові від 12.07.2017 (справа № 6-2458цс16), закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів.

Як зазначалося раніше в позовній заяві, 22.04.2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний Договір № 13-028-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», розміщені на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (№211), запроваджено з 12.03.2020 р. до 22.05.2020 р. на всій території України карантин. У подальшому його було неодноразово продовжено (востаннє Постанова Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 р, якою продовжено карантин до 30.06.2023). А впровадження карантину в Україні певним чином впливає на перебіг позовної давності.

30.03.2020 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№ 540-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 12. Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020. Згідно з п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Запровадження на всій території карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених ст. 257 ЦК України. Вирішувати питання поважності пропуску такого строку не потрібно.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 947/8885/21 (провадження № 61-7480сво22), у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року в справі № 206/3045/23 (провадження № 61-3852св24).

Тобто, продовження строків позовної давності в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону, і тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається.

Тобто, строк позовної давності щодо звернення до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості за Кредитним договором було продовжено на строк дії карантину.

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

04.09.2025 року набув чинності закон 4434-IX про відновлення перебігу строків позовної давності. Таким чином, з перехідних положень Цивільного кодексу виключається норма, що зупиняла на час воєнного стану перебіг строків позовної давності.

Таким чином, перебіг строку позовної давності у період з 02.04.2020 року по 04.09.2025 року був зупинений: спочатку у зв`язку із запровадженням карантину, а починаючи з 24.02.2022 року у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні.

Суд не вбачає, підстав для відмови у позові у зв`язку із закінченням строків позовної давності, оскільки позовна заява подана в межах строку позовної давності.

За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги підлягають до задоволення, а у задоволенні зустрічних позовних слід відмовити. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували даний висновок суду.

Розподіл судових витрат.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11 200,00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно вимог ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Право на її закріплене положеннями ст.59 Конституції України. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абз.2 п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абз.3, 4, 5 п.п.3.1, абз.1 п.п.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України» від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України» від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача надано копію Договору про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року; копію Акту приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги №12084851 від 05.01.2026 року, підписаний між ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» та АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ «АЛЬЯНС ДЛС», який містить опис робіт (наданих послуг), які підлягають оплаті згідно п. 3.4.3 Договору про надання правничої допомоги, загальна сума 11 200,00 грн.; копію ордеру; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Зважаючи на викладене, враховуючи предмет позову, час, витрачений адвокатом для надання послуг, з урахуванням обсягу роботи, зазначеного в детальному розрахунку наданих правничих послуг, та кількості годин, необхідних, з точки зору суду, для його виконання фахівцем у галузі права, з урахуванням зібраних та наданих суду доказів, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що сума 11 200,00 грн. є співмірною.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та понесені витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 11 200,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 77, 81, 141, 142, 263-265, 268, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411, місцезнаходження: Україна, 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) суму заборгованості за кредитним договором № 13-028-867-2-21-Г в розмірі 51 719,38 грн. (п`ятдесят одна тисяча сімсот дев`ятнадцять гривень 38 копійок), що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 29 895,14 грн.; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 3 554,24 грн.; заборгованості по сплаті комісій (в тому числі прострочена): 18 270,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411, місцезнаходження: Україна, 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) судові витрати: зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривнi 40 копійок) та на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11 200,00 грн. (одинадцять тисяч двісті гривень 00 копійок).

У задоволенні зустрічного позову представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Куспись Євгенія Адамовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» про визнання кредитного договору нікчемним відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.10.2026 року.

Суддя П. Т. Едер