Рішення № 140324593, 02.10.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6569/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Палюх Н.М., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрзалізниця», третя особа: Виробничий підрозділ «Вокзал станції Львів» філії «Вокзальна компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення матеріальної допомоги при звільнені,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на її користь одноразову грошову допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків, з утриманням з цієї суми, передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті та трьох середньомісячних заробітків у зв`язку із звільненням уперше з роботи на пенсію за віком, з утриманням з цієї суми, передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті; стягнути з відповідача на її користь матеріальну допомогу на оздоровлення згідно наказу №38 від 26.08.2020 та наказу №334 від 12.07.2019; стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати. В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що згідно з наказом виробничого підрозділу «Вокзал станції Львів» філії «Вокзальна компанія» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» №123/ос від 02.06.2026 ОСОБА_1 звільнено 02.06.2026 з посади буфетника з розряду за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Цим ж наказом передбачено виплату позивачці одноразової матеріальної допомоги у розмірі 3-ох середньомісячних заробітків у зв`язку із звільненням вперше з роботи на пенсію за віком при стажі в галузі 26 років 2 місяці 2 дні згідно з умовами колективного договору вокзалу станції Львів п.5.1.3. Станом на день звільнення, а також на день подання позовної заяви, роботодавець не виплатив належну позивачці при звільненні вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію одноразову матеріальну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків, тим самим не виконавши свої зобов`язання за Колективним договором та допустивши заборгованість. Правових підстав для призупинення виплати позивачці одноразової та матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком у відповідача не було, будь-яких змін до колективного договору, укладеного між адміністрацією Профспілковим комітетом вокзалу станції Львів Львівської залізниці на 2009-2012 роки з цього приводу внесено не було, відтак є обґрунтованими та підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь вказаної матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Окрім цього, при звільненні позивачка встановила, що їй не була виплачена матеріальна допомого на оздоровлення згідно з наказом №38 від 26.08.2020 та №334 від 12.07.2019. Зокрема, згідно з змінами до колективного договору вокзалу станція Львів на 2009-2012 роки, дію якого продовжено, п.8.2 передбачає надання працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) починаючи з 01.01.2018. Проте такі виплати на надходили на рахунок позивача. За наведеного просить позов задовольнити.

27 липня 2026 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачу було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.

20 серпня 2026 року відповідач на позовну заяву надав відзив, у якому зазначає, що позивачка була звільнена наказом (розпорядженням) від 02.06.2026№ 123/ ОС про припинення трудового договору з 02.06.2026 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Згідно ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ (далі- Закон № 2136-ІХ) (в редакції, чинній з 24.03.2022 по 13.09.2025), введеного на період воєнного стану, дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця. На період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами), відповідно до вимог Закону № 2136-ІХ, 14.03.2022 правлінням АТ «Укрзалізниця» прийнято рішення (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) про деякі питання оплати праці працівників АТ «Укрзалізниця. Зокрема, п. 1.1.4 вказаного рішення вирішено на період дії правового режиму воєнного стану в Україні керівникам регіональних філії, філії, структурних (виробничих) підрозділів, апарату управління АТ «Укрзалізниця» забезпечити реалізацію наступного заходу: інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики. На виконання рішення правління від 14.03.2022 №Ц-45/31 Ком.т. керівникам структурних підрозділів апарату управління АТ «Укрзалізниця» та керівникам регіональних філій, філій направлено до виконання перелік кодів видів оплат, за якими проводитиметься нарахування на період дії правового режиму воєнного стану. Згідно даного переліку, нарахування та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення (вид оплати № 392), одноразової матеріальної допомоги працівникам, які виходять на пенсію вперше, в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті відповідно до умов колективного договору (код виплати № 602) призупиняється на період дії воєнного стану з 24.03.22 відповідно до норм Закону України №2136-ІХ. З наведеного вбачається, що призупинення роботодавцем передбаченої колективним договором виплати матеріальної допомоги, за якою працівник звернувся після 24.03.2022, повністю узгоджується зі ст. 11 Закону № 2136-ІХ. 27.06.2024 правлінням АТ «Укрзалізниця» прийнято рішення (протокол № Ц-82/39 Ком.т.), згідно п. 9 якого, підпункт 1.1.4 п. 1.1 рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т.) в частині призупинення виплати матеріальної допомоги на оздоровлення втратив чинність з 01.07.2024. В подальшому, на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті було знов призупинено. Тимчасове призупинення виплати одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, яке відбувалось відповідно до норм чинного законодавства та локальних нормативних документів відповідача, є обґрунтованим, тому вимога про сплату цієї матеріальної допомоги не підлягає задоволенню. Стосовно виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019-2020 роки, позовні вимоги також не можуть бути задоволені, оскільки Позивачці були здійснені виплати за цей період, що підтверджується платіжними відомостями від 09.08.2019 № 45 про перерахування коштів на відпустку за платіжним дорученням № 2061517; від 11.09.2020 № 7 про перерахування коштів на відпустку за платіжним дорученням № 3037473 та розрахунковими листами за серпень 2029 та вересень 2020. За наведеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

24 серпня 2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому зазначає, що у відзиві відповідач фактично не оспорює право позивача на отримання одноразової матеріальної допомоги при звільненні, передбаченої чинним Колективним договором, укладеним між адміністрацією та Профспілковим комітетом вокзалу станції Львів Львівської залізниці на 2009-2012 роки, проте посилається на тимчасове призупинення такої виплати, що фактично означає незаконне відтермінування розрахунку на невизначений строк. Обґрунтовуючи зупинення виплат, відповідач посилається на те, що приписи статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ та рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол №Ц-45/31 Ком.т). Проте таке застосування норм матеріального права є неправильним, оскільки Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» прийнятий 15.03.2022, набрав чинності 24.03.2022, в той час, як рішення правління АТ «Укрзалізниця», на підставі якого призупинені виплати позивачу, прийняте 14.03.2022. Обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, які передбачають призупинення виплат, зокрема матеріальної допомоги, на період дії воєнного стану поширюється лише на правовідносини, які виникають між працівником та роботодавцем, і до звільненого працівника не можуть бути застосовані. Також зазначає, що ч.1 ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 зазнала змін, тому дія окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені цим Законом, може бути зупинена тільки за взаємною згодою сторін колективного договору у порядку, визначеному колективним договором. Окрім цього, згідно зі змінами до колективного договору вокзалу станція Львів на 2009-2012 роки, дію якого продовжено, пункт 8.2 передбачає надання працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу (місячної тарифної сітки), починаючи з 01.01.2018. Проте такі виплати не надходили на рахунок позивача у повному обсязі. Просить позов задовольнити.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до частини 8 статті 178 та частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала буфетником 3 розряду Вокзалу станції Львів філії «Вокзальна компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та згідно з Наказом (розпорядженням) №123/ос від 02.06.2026 про припинення трудового договору звільнена 02.06.2026 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, на підставі ст. 38 КЗпП України. Встановлено виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 3-ох середньомісячних заробітків та 3-ох середньомісячних заробітків у зв`язку із звільненням вперше з роботи на пенсію за віком при стажі у галузі 26 р. 02 м. 02 дн. згідно з умовами колективного договору вокзалу станції Львів п.5.1.3. Виплату матеріальної допомоги провести відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024 (витяг з протоколу №Ц-82/63 Ком.т).

Відповідно до п.п. 1.1.4 Витягу з протоколу №Ц-54/31Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022, додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено.

Згідно з Витягом з протоколу №Ц-82/63Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.10.2024, виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію (включаючи додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті), яку було призупинено згідно з підпунктом 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т), відновлювати поетапно відповідно до пункту 3.2.21 Галузевої угоди працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились /будуть звільнені у період з січня до грудня 2024 у порядку черговості згідно з пунктом 2 цього рішення та з урахуванням пункту 3 цього рішення.

Відповідно до Повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні від 02.06.2026, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 було нараховано та виплачено 22880,01 грн, а саме: оплата почасовиків, лікарн. мин ПФУ, лікарняний не зданий, надбавка за вислугу, премія за 06.2026, компенсація звільн. понад 1 рік до 31.12.2023, компенсація звільн. понад 1 рік, матеріальна допомога, що має системат.харак., компенсація звільн. до 1 року, компенсація звільн. понад 1 рік з 01.01.2024, компенсація звільн. понад 1 рік.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 94 КЗпП України та статтею 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до статті 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до частин першої, третьої статті 2 Закону України «Про колективні договори і угоди», колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Угода укладається на національному, галузевому, територіальному рівнях на двосторонній або тристоронній основі: на національному рівні - генеральна угода; на галузевому рівні - галузеві (міжгалузеві) угоди; на територіальному рівні - територіальні угоди.

За змістом статті 8 Закону України «Про колективні договори і угоди», угодою на національному рівні регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин.

У частині першій статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Частиною першою та другою статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Згідно з пунктом 1.1. Колективного договору на 2009-2012 роки, колективний договір укладено з метою регулювання трудових відносин, соціальних, економічних інтересів працівників і Адміністрації вокзалу

Відповідно до п.1.2, положення колективного договору поширюються на працівників і керівництво вокзалу. На пенсіонерів поширюються окремі пункти , визначені в його тексті.

Пункт 1.3 Колективного договору вокзалу встановлює мінімальні і обов`язкові застосування трудові та соціальні гарантії і пільги.

Згідно з 5.1.3 Колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом вокзалу станції Львів Львівської залізниці на 2009-2012 роки, при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачувати одноразову грошову допомогу в залежності від стажу роботи в галузі: до 5 років 1 середньомісячний заробіток; від 5-10 років 2 середньомісячні заробітки; більше 10 років 3 середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівника за власним бажанням на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачувати додаткову одноразову грошову допомогу у зв`язку з виходом на пенсію за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи у галузі: для жінок з 15 до 20 1 середньомісячний заробіток; з 20 до 25 2 середньомісячні заробітки; з 25 до 20 3 середньомісячних заробітки; з 30 до 35 4 середньомісячних заробітки; понад 35 5 середньомісячних заробітків.

Згідно зі ст.1,2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інші заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно зі статтями 21, 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Позивачу 25 лютого 2025 року виповнилося 60 років, тобто вона досягла пенсійного віку.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу.

Умовою надання одноразової винагороди в розмірі 3 середньомісячних заробітків, передбаченої колективним договором є досягнення пенсійного віку.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відтак, судом встановлено, що у цій справі настали зазначені умови, оскільки позивач досягнула пенсійного віку і звільнилася з підприємства.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 23 цього Закону, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу.

Звертаючись до суду із позовом позивач зазначає, що при звільненні відповідачем їй не виплачена одноразова допомога у розмірі 3 середньомісячних заробітків, передбаченої колективним договором.

Згідно з 5.1.3 Колективного договору, при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію виплачувати одноразову грошову допомогу в залежності від стажу роботи в галузі: більше 10 років 3 середньомісячні заробітки. У разі звільнення працівника за власним бажанням на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачувати додаткову одноразову грошову допомогу у зв`язку з виходом на пенсію за сумлінну працю на залізничному транспорті в таких розмірах при стажі роботи у галузі: для жінок з 25 до 20 3 середньомісячних заробітки.

Разом з тим, слід зазначити, що постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 залишено без змін рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Зі змісту зазначеного рішення суду вбачається, що у порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювали питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Крім того, товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року.

Зважаючи на викладене, підпункт 1.1.4 пункту 1.1 протокольного рішення правління від 14.03.2022 № Ц-54/31 «Про деякі питання оплати праці працівників акціонерного товариства «Укрзалізниця», який скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили, не є підставою для відтермінування виплати позивачу спірних матеріальних допомог.

Згідно з Довідкою про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку виплат на випадок безробіття) середня заробітна плата ОСОБА_1 становить 5038,15 грн.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача невиплаченої при звільненні одноразової матеріальної допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків, що становить 15114, 45 грн, та трьох середньомісячних заробітків у зв`язку із звільненням уперше з роботи на пенсію за віком у розмірі 15114, 45 грн, з утриманням з цієї суми, передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на її користь матеріальної допомоги на оздоровлення згідно наказу №38 від 26.08.2020 та наказу №334 від 12.07.2019, суд зазначає наступне.

В обґрунтування цієї вимоги позивач покликається на те, що згідно зі змінами до колективного договору вокзалу станція Львів на 2009-2012 роки, дію якого продовжено, пункт 8.2 передбачає надання працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу (місячної тарифної сітки), починаючи з 01.01.2018. Проте такі виплати не надходили на рахунок позивача у повному обсязі.

Так, відповідно до п.8.2 Колективного договору зі змінами, затвердженими протоколом №21 від 31.01.2017, адміністрація зобов`язується у межах фінансових можливостей надавати працівникам матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки), починаючи з 01.01.2018.

Відповідно до Платіжної відомості №45, згідно з платіжним дорученням №2061517 від 09.08.2019, ОСОБА_1 перераховано 3000,00 грн.

Відповідно до Платіжної відомості №7, згідно з платіжним дорученням №3037473 від 11.09.2020, ОСОБА_1 перераховано 6400,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що позивачка, зазначаючи, що такі виплати не надходили на її рахунок у повному обсязі, не надає суду будь-яких доказів на підтвердження таких обставин, а саме розміру суми, яка повинна була бути їй виплачена, чи виписки з банківського рахунку про рух коштів за даний період.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Враховуючи вище наведене, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної допомоги на оздоровлення згідно наказу №38 від 26.08.2020 та наказу №334 від 12.07.2019, у зв`язку з недоведеністю.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

При поданні позову позивачем судовий збір не був сплачений з посиланням на п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого звільняються від сплати судового збору позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України встановлено, що у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст.10, 11, 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену при звільненні одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків, що становить 15114, 45 грн, та трьох середньомісячних заробітків у зв`язку із звільненням уперше з роботи на пенсію за віком у розмірі 15114, 45 грн, з утриманням з цієї суми, передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

У решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товаристве «Укрзалізниця», адреса місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройца, 5, ЄДРПОУ 40075815.

Третя особа: Виробничий підрозділ «Вокзал станції Львів» філії «Вокзальна компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця», адреса місцезнаходження: 79023, м.Львів, пл.Двірцева,1.

Суддя: