Рішення № 140324567, 02.10.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6984/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 жовтня 2026 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді Колодяжного С.Ю.

з участю секретаря судового засідання Задорожної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи Четверта Львівська державна нотаріальна контора Львівської області, П`ята Львівська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через свого представника 11.09.2025 року звернулися до суду із позовною заявою, в якій просять визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку права спадкування на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку права спадкування на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та після її смерті залишилося, серед іншого, 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 . 1/3 частини вказаної квартири успадкував ОСОБА_3 , а іншу частини квартири ОСОБА_4 заповіла матері позивачів ОСОБА_5 . Крім ОСОБА_3 та ОСОБА_6 інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 не було. ОСОБА_5 протягом тривалого часу проживала із ОСОБА_1 у Французькій Республіці, страждала на психічний розлад хворобу Альцгеймера, та на момент смерті ОСОБА_4 вже була недієздатною, однак ще не мала опікуна. 08.11.2024 року позивач ОСОБА_1 офіційно стала опікуном ОСОБА_5 , після чого вона звернулася від імені ОСОБА_5 до П?ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області для подання заяви про прийняття спадщини, однак листом від 12.12.2024 року їй було відмовлено, оскільки термін для прийняття спадщини пропущено. 08.01.2025 року позивач ОСОБА_1 в інтересах матері ОСОБА_5 звернулася в Залізничний районний суд м.Львова з позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом. Однак дану справу суд розглянути не встиг, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла. У встановлений законом спосіб та строк позивачі звернулися до приватного нотаріуса Четвертої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте в отриманні свідоцтва про право на спадщину їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті їх матері ОСОБА_5 , яка була спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4 , та яка вчасно не прийняла спадщину за заповітом на вказану квартиру. Зазначають, що у зв?язку із смертю їх матері ОСОБА_5 вони позбавлені можливості захистити свої спадкові права та інтереси, у зв?язку з чим просять позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 08.10.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення такої ухвали для подання відзиву на позовну заяву та п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання пояснень щодо нього, із викладенням своїх аргументів і міркувань на підтримку або заперечення проти позову або відзиву.

12.01.2026 року в порядку ст.200 ЦПК України судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 23.09.2026 року позивачі не з`явилися, хоча про дату, час і місце проведення такого були повідомлені належним чином, при цьому 29.06.2026 року представник позивачів подав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності за наявними у справі доказами, що є його правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України.

Третя особа П?ята Львівська державна нотаріальна контора, будучи належним чином повідомленою про час, день та місце розгляду справи, не забезпечила явку у судове засідання свого уповноваженого представника, натомість 21.11.2025 року подала заяву про розгляд справи за відсутності такого (а.с.111).

Третя особа Четверта Львівська державна нотаріальна контора, будучи належним чином повідомленою про час, день та місце розгляду справи, не забезпечила явку у судове засідання свого уповноваженого представника, натомість 24.11.2025 року подала заяву про розгляд справи за відсутності такого (а.с.113).

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, відзиву, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

За таких обставин, відповідно до ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивачів проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої ст.4 ЦПК України, частини першої ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) зроблено актовий запис №682 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.241).

За життя ОСОБА_4 25.06.2010 року склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О., зареєстрований в реєстрі за №1-1001, за яким заповіла ОСОБА_6 , 1947 року народження, належну їй на праві власності 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 (а.с.5).

Згідно інформаційної довідки №399308080 від 15.10.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (а.с.7).

Також встановлено, що ОСОБА_6 з 15.11.2014 року проживала у Французькій Республіці (а.с.13), була особою з інвалідністю та мала важку стадію хвороби Альцгеймера, що підтверджується медичними документами Французької Республіки (а.с.15-28)

Рішенням суду міста Булонь-Біянкур відділу у справах захисту прав дорослих від 20.04.2023 року ОСОБА_8 (доньку) призначено опікуном ОСОБА_9 (а.с.31-37).

Вказані документи перекладено з французької мови на українську мову.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 24.10.2024 року визнано на території України рішення суду міста Булонь-Біянкур відділу у справах захисту прав дорослих №R.G.:22/00198 № Порталіс: 5ММ5-6-В7G-GG від 20.04.2023 року (а.с.41-42).

З дослідженої судом копії спадкової справи №705/2020 (а.с.144-173) вбачається, що із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , звернулися її син ОСОБА_3 (а.с.145) та ОСОБА_1 від імені ОСОБА_6 (а.с.166).

Листом №1625/02-14/2 від 12.12.2024 року П?ята Львівська державна нотаріальна контора Львівської області повідомила ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , про те, що ОСОБА_6 пропущено строк для прийняття спадщини, у зв?язку з чим їй необхідно звернутися до суду для продовження терміну для прийняття спадщини (а.с.9).

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується повною копією свідоцтва про смерть №76 від 16.01.2025 року, видане у м.Булонь-Біянкур Французької Республіки (а.с.53-54).

З дослідженої судом копії спадкової справи №50/2025 (а.с.126-137) вбачається, що із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернулися її донька - ОСОБА_1 (а.с.50, 126 зворот) та її син ОСОБА_2 (а.с.51, 127).

Постановою державного нотаріуса Четвертої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області від 06.08.2025 року відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті їх матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була спадкоємцем за заповітом ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка вчасно не прийняла спадщини за заповітом на цю частину квартири померлої і не оформила на себе право власності на вказану частину квартири (а.с.50).

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.

Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

Таким чином, спадкова трансмісія це перехід права на прийняття спадщини від померлого спадкоємця за заповітом або за законом, який не встиг реалізувати це право внаслідок своєї смерті (трансмітент), до його спадкоємців (трансмісар), тобто перехід права, а не виникнення права на спадкування після смерті першого спадкодавця.

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У постанові Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі № 720/2683/19 (провадження № 61-15347св20) Верховний Суд дійшов до висновку, що «об`єктом спадкової трансмісії є суб`єктивне цивільне право на прийняття спадщини, що не було реалізоване спадкоємцем у зв`язку з його смертю.

До трансміссара переходить лише можливість прийняття спадщини або відмовитися від її прийняття, якою особа може скористатися, а не безпосередньо спадкове майно. Перехід же спадкового майна є наслідком реалізації права на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця. Не належить до об`єкта спадкової трансмісії право на прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті трансмітента, адже це є самостійним суб`єктивним правом, відмінним від права на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця. У разі застосування механізму спадкової трансмісії мають місце дві спадщини, що відкрилися: 1) після смерті спадкодавця та 2) після смерті трансмітента.

Трансміссар має право на прийняття спадщини в порядку трансмісії та спадщини, що відкрилася після трансмітента. Це два самостійних суб?єктивних цивільних права, які можуть бути реалізовані незалежно одне від одного. Спадкоємці трансмітента можуть прийняти спадщину в порядку спадкової трансмісії і відмовитися від прийняття спадщини або, навпаки, можуть прийняти спадщину після смерті трансмітента і відмовитися від прийняття спадщини, що відкрилася у зв?язку зі смертю першого спадкодавця. Дії трансміссарів у цих двох самостійних правовідносинах незалежні та мають різні правові наслідки.

Таким чином, перехід права на прийняття спадщини відповідно до статті 1276 ЦК України не є компонентом спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента. Трансміссар, здійснюючи право на прийняття спадщини, набуває спадкової маси не від трансмітента, який так і не встиг її прийняти, а від першого спадкодавця. Утім до трансміссара переходить право не лише прийняти спадщину, а й відмовитися від її прийняття, адже спадкоємець завжди має варіантність поведінки він не зобов`язаний набувати тих прав і обов`язків, що мав за життя спадкодавець та які не припинилися внаслідок його смерті.

Застосування механізму спадкової трансмісії як юридичної фікції (закон виходить з того, що оскільки спадкоємець мав право прийняти спадщину, але не встиг цього зробити внаслідок смерті, то він нібито спадщину прийняв) можливе за наявності послідовної сукупності таких умов-фактів (юридичний склад): 1) смерть спадкодавця; 2) закликання до спадкування спадкоємця-трансмітента; 3) смерть спадкоємця-трансмітента після смерті спадкодавця, але до спливу строку на прийняття спадщини (смерть трансмітента має настати протягом шести місяців з дня, наступного після смерті спадкодавця); 4) право на прийняття спадщини або відмова від її прийняття після смерті спадкодавця не було здійснене трансмітентом; 5) трансмітент має спадкоємця (трансміссара), який закликається до спадкування після смерті трансмітента; 6) трансміссар в установлений законом строк здійснив своє право на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті першого спадкодавця.

Спадкова трансмісія є особливим порядком здійснення права на спадкування.

У разі переходу права на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії застосовуються як загальні правила, що регламентують способи (необхідність вчинення трансміссарам дій, що свідчать при прийняття спадщини за статтею 1269 ЦК України, недопущення прийняття спадщини з умовою чи застереженням відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України), строки прийняття та відмови від спадщини, так і спеціальні норми переходу права на прийняття спадщини до трансміссара. Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців (стаття 1276 ЦК України). Такий же порядок передбачений пунктами 3.25, 3.26 глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 з відповідними змінами.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що оскільки право трансмісара на прийняття спадщини в порядку трансмісії та право на прийняття спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента є самостійними суб`єктивними цивільними правами, то спадкоємець має вчинити самостійні юридичні дії, які засвідчували б його волевиявлення, спрямоване на прийняття спадщини після смерті першого спадкодавця (в порядку спадкової трансмісії), так і після смерті трансмітента (спадкоємця за заповітом або за законом, який помер після відкриття спадщини після смерті першого спадкодавця і не встиг її прийняти), зокрема подати дві окремі заяви про прийняття кожної із спадщин або в одній заяві зазначити про прийняття обох спадщин».

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) вказано, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини».

Суд приймає до уваги покликання позивачів щодо поважності причин пропуску строку ОСОБА_6 на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , оскільки на час смерті первісного спадкодавця ОСОБА_6 була недієздатною, а позивач ОСОБА_1 ще не була її опікуном, відтак не могла звернутися із заявою до нотаріуса в інтересах ОСОБА_6 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

В подальшому, 10.01.2025 року ОСОБА_1 в інтересах своєї матері ОСОБА_6 10.01.2025 року звернулася до Залізничного районного суду м.Львова із позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, що підтверджує покликання позивачів про те, що опікуном ОСОБА_6 вчинялися активні юридичні дії з метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

На підставі викладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 2795,40 грн., сплачений позивачами, підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів (а.с.182, 83).

Керуючись ст.3, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи Четверта Львівська державна нотаріальна контора Львівської області, П`ята Львівська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 2795,40 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 ;

треті особи Четверта Львівська державна нотаріальна контора Львівської області, ЄДРПОУ 02899401, місцезнаходження: м.Львів, вул.Зелена, 2;

П?ята Львівська державна нотаріальна контора Львівської області, ЄДРПОУ 02899447, місцезнаходження: м.Львів, вул.Генерала Чупринки, 69.

Текст рішення складено 02.10.2026 року.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний