Рішення № 140323470, 05.10.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2151/26

Провадження № 2/309/1172/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Сідей Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Росоха Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Хуст цивільну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», представником якого є Філінська Л.А., звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилається на те, що 25.09.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКР КРЕДИТ ФІНАНС та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1605-4819. Зазначений кредитний договір, як вбачається із його змісту, разом із правилами відкриття кредитної лінії, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. У відповідності до ч.1 ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір укладено в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: - сума кредиту 28 800,00 грн.; - строк кредитування 300 днів; - комісія за видачу кредиту 20,00% від суми кредиту; - базовий період* 14 днів; - знижена % ставка 0,90 % в день; - стандартна % ставка 1,00 % в день.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Позивач (через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім» з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020 р. видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування коштів на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Станом на 10.04.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 98 079, 66 гривень, а саме:

- прострочена заборгованість за кредитом 27 214, 89 грн.;

- прострочена заборгованість за нарахованими процентами 50 704, 77 грн;

- заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 14 4000, 00 грн.;

- прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 5760, 00 грн..

Враховуючи вищезазначене, кредитодавець просить суд у цьому позові стягнути з позичальника суму заборгованості за Кредитним договором у розмірі 98 079, 66 гривень.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак долучив до матеріалів справи заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Представником відповідача адвокатом Буй Б.В., діючим на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, через систему «Електронний суд» 21.09.2026 подано відзив на позов, в якому викладено заперечення проти задоволення позовних вимог. Заперечення відповідача обґрунтовані наступними узагальненими доводами: 1) позивачем не доведено факт укладення між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронній формі; 2) позивачем не доведено факту надання товариством кредитних коштів ОСОБА_1 на підставі кредитного договору; 3) сума процентів річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення ОСОБА_1 свого грошового зобов`язання, підлягає списанню на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України; 4) нарахування комісії за кредитним є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 не укладалося жодного кредитного договору з такими умовами кредитування, а наданий позивачем кредитний договір не містить конкретного переліку додаткових та/або супутніх послуг, за надання яких передбачено обов`язок сплачувати комісію.

Відповідно до ч.3 ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою учасників справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постановах КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Судом встановлено, що 25.09.2025 ОСОБА_1 авторизувався в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». З використанням засобів цієї системи ОСОБА_1 заповнив та подав заявку на отримання кредиту, в якій виклав волевиявлення на отримання кредиту та вказав бажані умови кредитування. З метою прийняття товариством рішення про можливість надання кредиту на запитуваних умовах ОСОБА_1 надав необхідні для цього свої персональні дані та пройшов ідентифікацію особи.

За результатами цілеспрямованих, взаємопов`язаних та добровільних дій 25.09.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1605-4819. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису А8345, який був надісланий товариством на електронну пошту, що була вказана ОСОБА_1 в особистому кабінеті інформаційно-телекомунікаційної системи.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неукладення ним кредитного договору № 1605-4819. З матеріалів позовної заяви вбачається, що укладення кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» є можливим лише внаслідок виконання вищезазначеного алгоритму дій. Без авторизації ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі, подання ним заявки на отримання кредиту, укладення кредитного договору та його підписання шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису кредитний договір № 1605-4819 від 25.09.2025 не був би укладений.

Стороною відповідача на підтвердження своїх заперечень не надано жодного доказу, з якого б вбачалося, що електронна адреса, на яку надсилався одноразовий ідентифікатор електронного підпису для його введення при підписанні кредитного договору, не належить Відповідачу та/або не використовувався ним для цих цілей, та/або на цю електронну адресу 25.09.2025 не надходив зазначений ідентифікатор електронного підпису. Натомість ці обставини вбачаються з наданих стороною позивача доказів. Додатково суд враховує, що без введення ОСОБА_1 одноразового ідентифікатора електронного підпису для підписання кредитного договору, примірник такого договору не був би сформований, а сам договір не був би укладений.

Встановлений алгоритм укладення кредитного договору вказує на те, що кожного разу між товариством та позичальником укладається індивідуальний договір з перенесенням на нього електронних підписів сторін (кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи товариства та одноразового ідентифікатора електронного підпису позичальника). Після формування електронного примірнику цього договору він зберігається в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та надсилається на електронну пошту позичальника. Це свідчить про те, що товариство не може у будь-який час за власною ініціативою змінювати умови укладеного договору, а електронний примірник кредитного договору зберігається у тій редакції, в якій він був підписаний сторонами.

Вищевикладене свідчить про відсутність розумних підстав сумніватися у достовірності, належності та допустимості кредитного договору № 1605-4819 від 25.09.2025 як доказу, а також сумніватися в дійсності обставин, що вбачаються з цього договору.

Таким чином, судом встановлено, що 25.09.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1605-4819 від 25.05.2025.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору № 1605-4819 від 25.09.2025 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит на умовах, передбачених договором, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені договором.

У розділах 2, 4, 5 кредитного договору № 1605-4819 від 25.09.2025 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: тип кредиту - кредитна лінія; мета отримання кредиту - для задоволення особистих потреб; сума кредиту - 28 800 грн 00 коп.; строк кредитування - 300 днів з 25.09.2025 по 21.07.2026; фіксована процентна ставка у розмірі 1% за кожен день користування залишком кредиту, яка застосовується протягом перших 140 календарних днів з дати укладення договору; фіксована процентна ставка у розмірі 0,946% за кожен день користування залишком кредиту, яка застосовується з 181 календарного дня строку кредитування і до його закінчення; одноразова комісія за видачу кредиту у розмірі 20% від суми виданого кредиту; спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок.

Положення кредитного договору № 1605-4819 від 25.09.2025 містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 , зокрема, відомості про загальну вартість кредиту, витрати за ним, розмір реальної річної процентної ставки тощо, а також відтворюють положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.

Відповідачем не спростовано вищезазначені обставини та умови кредитування.

Таким чином, судом встановлено, що 25.09.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Зі змісту листа ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» № 277004-1681110346-15042026 від 15.04.2026 вбачається, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» укладено договір № 02/06/2020 від 10.06.2020, на підставі якого ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», використовуючи платіжну систему EasyPay, забезпечує здійснення платіжних операцій, ініційованих ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», без відкриття банківського рахунку.

На підставі цього договору з використанням вказаної платіжної системи 25.09.2025 було виконано транзакцію № 1681110346 щодо перерахування товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» грошових коштів у сумі 28 800 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що був зазначений ОСОБА_1 у кредитному договорі № 1605-4819 від 25.09.2025 як спосіб отримання кредитних коштів.

Положеннями чинного законодавства не встановлено обмежень у використанні засобів доказування обставин перерахування кредитодавцем грошових коштів на користь позичальника, а тому ці обставини можуть доводитися не лише на підставі первинних бухгалтерських документів, але й іншими належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Так, у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 (провадження № 61-9710св22) КЦС ВС зроблено висновок, що відсутність у справі, яка переглядається, оригіналів первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.

У цьому аспекті суд також враховує стандарт доказування «баланс ймовірностей», що застосовується під час цивільного судочинства та адаптація якого до обставин цієї справи дає можливість дійти висновку про те, що відсутність первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості через його недоведеність, але при умові, що сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальна позиція відповідача, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, свідчать про те, що заборгованість особи за кредитним договором має місце.

Відповідачем не спростовано, що у кредитному договорі № 1605-4819 від 25.09.2025 картковий рахунок № НОМЕР_1 зазначався як спосіб отримання кредитних коштів, а також що 25.09.2025 на цей картковий рахунок було зараховано грошові кошти у сумі 28 800 грн 00 коп. Відповідачем і не заявлено клопотань про витребування доказів на спростування цих обставин з огляду на те, що вони можуть становити банківську таємницю.

Не мають суттєвого значення обставини того, чи належить вказаний картковий рахунок ОСОБА_1 , оскільки як спосіб отримання кредитних коштів позичальник може вказати в кредитному договорі будь-який картковий рахунок, у тому числі той, що не відкритий на його ім`я, а належить, до приладу, його членам сім`ї, близьким родичам. Визначальним у цьому плані є лише те, що конкретний картковий рахунок був узгоджений сторонами договору як спосіб отримання кредитних коштів.

При цьому ОСОБА_1 , підписуючи кредитний договір № 1605-4819 від 25.09.2025, у п. 3.4 цього договору засвідчив, що у разі зазначення в договорі реквізитів банківського рахунку, що належить третій особі, майнові права на кредитні кошти переходять до такої третьої особи. Але решта прав та обов`язків за кредитним договором зберігаються за позичальником. Тобто, навіть якщо зазначений у кредитному договорі картковий рахунок не належить ОСОБА_1 , то перерахування товариством згідно з погодженими умовами кредитування кредитних коштів на цей рахунок є належним виконанням зобов`язання та обумовлює виникнення зворотного зобов`язання ОСОБА_1 щодо повернення кредиту та сплати інших платежів за договором.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 1605-4819 від 25.09.2025, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що після 25.09.2025 ОСОБА_1 не виконував своє зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів за його використання та комісії за видачу, що призвело до прострочення грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження повного або часткового виконання свого зобов`язання за кредитним договором після 25.09.2025.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 98 079 грн. 66 коп., з яких: 27 214 грн 89 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 50 704 грн 77 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 14 400 грн 00 коп. - сума процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, 5760 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, суд погоджується з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим лише в частині розміру заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та комісією за видачу кредиту. Суд звертає увагу, що проценти за користування кредитом нараховані у межах строку кредитування та шляхом застосування погодженої процентної ставки. Комісія за видачу кредиту нарахована у відповідності до умов кредитного договору. Залишок тіла кредиту розрахований у відповідності до умов додаткових угод, якими було надано додаткові кредити, та з урахуванням здійснених ОСОБА_1 погашень.

Суд вважає необґрунтованими заперечення ОСОБА_1 щодо нарахування та стягнення комісії. Першочергово суд звертає увагу на те, що доводи відповідача та наведена ним у відзиві судова практика стосуються щомісячної комісії за обслуговування кредиту, у той час, коли згідно з кредитним договором № 1605-4819 від 25.09.2025 на ОСОБА_1 було покладено обов`язок одноразово сплатити комісію.

У той же час, у постанові ВП ВС від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено висновок, що законодавство про споживче кредитування не забороняє банкам та фінансовим установам встановлювати комісію за видачу/обслуговування кредиту. Додатково до цього, частина 2 статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» прямо передбачає можливість кредитодавця встановлювати комісію за надання кредиту. Така комісія може включатися до загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат споживача, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування»).

Відповідачем не спростовано правомірності, обґрунтованості та правильності вищезазначеного розрахунку заборгованості.

Водночас, суд вважає безпідставним нарахування на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України процентів за прострочення виконання ОСОБА_1 свого грошового зобов`язання.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки воєнний стан в України діє з 24.02.2022 і у встановленому законом порядку не скасовувався та не припинявся, що є загальновідомими обставинами, зобов`язання між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 є зобов`язанням, за яким ОСОБА_1 надано кредит, то нарахування, здійснені ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України включно з 24.02.2022 за прострочення відповідачем свого зобов`язання, підлягають списанню.

Отже, нарахування ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України процентів у розмірі 14 400 грн 00 коп. не відповідає вимогам законодавства, а вказана сума підлягає списанню.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1605-4819 від 25.09.2025 становить 83679 грн. 66 коп., з яких: 27214 грн. 89 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 50 704 грн. 77 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 5760 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитного зобов`язання між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , 2) виконання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свого зобов`язання за кредитним договором, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором, 4) доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості.

У зв`язку з викладеним позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 42682від 04.06.2026, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» здійснило платіж у розмірі 2 662 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Хустського районного суду Закарпатської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 271 грн. 51 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 38548598; місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407) заборгованість за кредитним договором № 1605-4819 від 25.09.2025 у розмірі 83 679 (вісімдесят три тисячі шістсот сімдесят дев`ять) гривень 00 копійок, з яких: 27 214 (двадцять сім тисяч двісті чотирнадцять тисяч) гривень 89 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 50 704 (п`ятдесят тисяч сімсот чотири) гривні 77 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом; 5760 (п`ять тисяч сімсот шістдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 38548598; місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 271 (дві тисячі двісті сімдесят одну) гривню 51 копійку.

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: Сідей Я.Я.