Ухвала суду № 140323114, 05.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

05 жовтня 2026 року № 520/8631/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., у порядку письмового провадження заяву представника Військової частини НОМЕР_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, в якій просить суд: рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 520/8631/26 - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вказаної заяви представник Військової частини НОМЕР_1 вказав, що скасування постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року є нововиявленими обставинами для перегляду рішення у справі № 520/8631/26

Відповідач по справі зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 року у справі № 520/8631/26 було обґрунтоване тим, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року по справі № 320/29450/24, було визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 року № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.

Однак, 04.08.2025 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрито провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року у справі № 320/29450/24 за позовом фізичної особи до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

За результатами касаційного розгляду 16.07.2026 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийнято постанову, якою касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено, вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У вказаній постанові Верховний Суд виснував, що саме Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок, а також розміри складових грошового забезпечення, і таке право є дискреційними повноваженнями, визначеними нормами Конституції України та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Окрім цього, представник ВЧ НОМЕР_1 зазначив, що за сталою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 15.09.2021 року справі № 640/33771/20 та від 09.06.2022 року у справі № 520/2098/19, передбачено, що питання грошового забезпечення військовослужбовців та осіб, які прирівнюються до них, належить до повноважень Кабінету Міністрів України. Колегією суддів констатовано, що за відсутності базового спеціального закону, норми та положення щодо структури, складових розрахунку та розмірів грошового забезпечення для певних категорій осіб, зокрема військовослужбовців, встановлюються та регулюються актами Кабінету Міністрів України, а саме Постановою № 704, якою, зокрема, й було затверджено конкретний механізм визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, а також встановлення базового критерію для розрахунку такого грошового забезпечення.

Як наслідок, Верховний Суд вважає помилковими твердження судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, зокрема у твердому (фіксованому) розмірі, оскільки таке не передбачено та не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду № 520/8631/26 від 25.05.2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Призначено заяву Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до розгляду в судовому засіданні на 09:00 год. 05 жовтня 2026 року.

Представник відповідача просив розгляд справи здійснити без участі представника Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 368 КАС України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у справі № 520/8681/26, позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено повністю: 1) визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 20 травня 2023 року по 21 березня 2025 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; 2) зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 20 травня 2023 року по 21 березня 2025 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно із положеннями п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Приписами ст. 361 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, помилковість яких обумовлена обставинами, не залежними від суду.

Істотними обставинами справи вважаються такі обставини, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі особам, які брали участь у розгляді адміністративної справи, ні суду, який розглядав та вирішував її по суті.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Тобто, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї.

Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.

Нововиявленими не вважаються нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Нововиявленими не можуть вважатися також ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у судових рішеннях від 02 травня 2018 року по справі № 2а-7523/10/1270, від 02 травня 2018 року по справі № 303/3535/16-а, від 04 вересня 2018 року по справі № 809/824/17, від 22 листопада 2018 року по справі № 826/14224/15, від 01.02.2019 року по справі № 2040/7218/18.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

У заяві Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заявник посилається на те, що Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026 по справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасування пункту 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - відмовлено.

Заявник вважає, Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 року у справі № 320/29450/24 сформував обов`язковий для врахування судами висновок про те, що Кабінет Міністрів України, реалізовуючи надані йому законом повноваження, вправі визначати базову величину, яка застосовується для обчислення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, у тому числі шляхом встановлення її у фіксованому розмірі. Відтак, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704» є чинним, а встановлена ним розрахункова величина у розмірі 1762 грн підлягає застосуванню при визначенні розміру грошового забезпечення.

Отже, обґрунтування заяви стосуються виключно зміни правового регулювання, а саме фактичне визнання Верховним Судом чинною постанови Кабінету Міністрів України Постанови № 481.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 361 КАС України перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Суд зазначає, що при первинному розгляді справи судом констатовано, що предметом даного спору є правомірність дій щодо перерахунку грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення) за період з 20.05.2023 року по 21.03.2025 року, а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2023-2025 роки з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24 із застосуванням з 20 травня 2023 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, та із застосуванням з 18 червня 2025 року розміру 1762 грн для визначення розмірів складових грошового забезпечення.

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів судом при первинному розгляді справи було встановлено, що протиправність бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування грошового забезпечення позивачу за період з 20.05.2023 року по 21.03.2025 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Тобто, у межах справи № 520/8631/26 судом при первинному розгляді справи було повно та всебічно досліджено всі наявні докази у справі, надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності у діях відповідача протиправності непроведення нарахування грошового забезпечення Позивачу за період 20.05.2023 року по 21.03.2025 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Непогодження заявника з рішенням, яке набрало законної сили, не може бути підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами.

Прийняття Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026 року по справі № 320/29450/24 нової постанови, якою в задоволенні позовних вимог до Кабінету Міністрів України про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасування пункту 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» - відмовлено, не впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену судом під час постановлення рішення від 25.05.2026, саме щодо ОСОБА_1 , та не потребує перегляду рішення суду у межах даної справи № 520/8631/26.

Відповідно до ч. 2 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Представником відповідача в ході розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами доказів існування будь-яких істотних для справи обставин, які не були і не могли бути відомі на час розгляду справи, до суду не надано. Інших підстав для перегляду справи за нововиявленими обставинами заявником не доведено, а судом не встановлено.

Обґрунтування заяви стосуються виключно зміни правового регулювання, а саме фактичне визнання Верховним Судом чинною постанови Кабінету Міністрів України Постанови № 481, що не є нововиявленою обставиною у розумінні вищевикладених норм КАС України.

Отже, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається представник ВЧ НОМЕР_1 в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом під час постановлення рішення, що переглядається, не відповідають ознакам нововиявлених обставин.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника ВЧ НОМЕР_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі № 520/8631/26.

Відповідно до ч.1 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 250, 256, 293-295, 297, 361, 368, 369 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника Військової частини ВЧ НОМЕР_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у справі № 520/8631/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Тарасенко І.М.