Ухвала суду № 140322622, 05.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

05 жовтня 2026 р. справа № 200/7800/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року в адміністративній справі № 200/7800/24 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо ненарахування та невиплати з 01.07.2021р. щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 2000 грн. згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713"Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", а також щодо зменшення розміру пенсії з 76% до 70% грошового забезпечення та обмеження її максимальним розміром при здійсненні перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити з 01.07.2021 ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб, з урахуванням раніше виплачених сум, а також здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.12.2019, згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2023 по справі №200/6521/23, застосувавши основний розмір пенсії 76% грошового забезпечення, із врахуванням раніше проведених виплат та без обмеження її максимальним розміром (а саме десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність), з виплатою виниклої заборгованості.

Рішення набрало законної сили 15.04.2025.

Позивач звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якому просив суд зобов`язати суб`єкт владних повноважень (боржника) Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати звіт про виконання судового рішення у справі № 200/7800/24 від 15.01.2025.

В обґрунтування вказаної заяви позивач послався на те, що рішення суду у справі №200/7800/24 від 15.01.2025 не виконане.

Ухвалою суду від 12.01.2026 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі №200/7800/24 задоволено, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення.

У встановлений судом строк від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2026 року встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області додатковий строк для подання звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/7800/24 протягом 30 календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень даної ухвали шляхом надання деталізованої інформації щодо виконання рішення суду по справі № 200/7800/24, а саме:

- яку суму щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб нараховано та виплачено на виконання рішення суду по справі 200/7800/24 та чи виплачується зазначена доплата до пенсії після набрання судовим рішенням законної сили;

- яку суму пенсійних виплат перераховано та виплачено після перерахунку пенсії за вислугу років з 01.12.2019, згідно рішенню Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2023 по справі №200/6521/23, із застосуванням основного розміру пенсії 76% грошового забезпечення, із врахуванням раніше проведених виплат та без обмеження її максимальним розміром (а саме десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність) нараховано та виплачено на виконання рішення суду по справі 200/7800/24 та чи виплачувалась позивачу пенсія в зазначеному розмірі після набрання судовим рішенням законної сили.

06 квітня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надійшов звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2025 року у справі № 200/7800/24.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2026 у справі №200/7800/24 відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецької області у прийнятті звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 200/7800/24. Установлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області новий строк для подання звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 200/7800/24 протягом трьох місяців з дня набрання даною ухвалою суду законної сили.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Вища рада правосуддя рішенням від 21.05.2026 960/0/15-26 змінила територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду на Харківський окружний адміністративний суд.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 23.09.2026 справа розподілена до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Олексія Котеньова.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2026 прийнято до розгляду заяву позивача в порядку ст. 382 КАС України у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області інформацію щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 січня 2025 року в адміністративній справі № 200/7800/24. Витребувані докази зобов`язано надати до суду протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 01.10.2026 надійшла заява на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2026, до якої долучено інформацію щодо стану виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №200/7800/24.

У поданій заяві відповідач зазначає, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2025, яке набрало законної сили 15.04.2025, виконано ним у частині проведення перерахунку пенсії позивача та нарахування відповідної заборгованості. За результатами проведеного перерахунку сума заборгованості за період з 01.12.2019 по 28.02.2026 становить 304 620,78 грн. Відповідач зазначає, що фактична виплата нарахованої заборгованості здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку та в межах бюджетного фінансування. При цьому Головне управління продовжує вживати заходів, залежних від нього, спрямованих на забезпечення фінансування відповідних виплат. Зокрема, відповідач посилається на направлення до Пенсійного фонду України звернень від 17.04.2026 №0500-0510-5/41682, від 02.06.2026 №0500-0510-5/58565, від 19.06.2026 №0500-0510-5/66781 та від 15.07.2026 №0500-0510-5/75564 щодо забезпечення виплати заборгованості за судовим рішенням. Відповідач зазначає, що не наділений повноваженнями самостійно визначати або збільшувати бюджетні призначення Пенсійного фонду України та не може забезпечити фінансування видатків понад передбачені бюджетні асигнування. Водночас, за твердженням відповідача, ним продовжується вжиття передбачених законодавством та залежних від нього заходів щодо забезпечення повного виконання рішення суду.

З огляду на викладене, відповідач просить суд прийняти та долучити до матеріалів справи надану інформацію, врахувати, що судовий контроль за виконанням рішення вже здійснювався, не встановлювати повторно судовий контроль та не застосовувати до Головного управління додаткових заходів судового контролю.

Окрім того, в матеріалах справи міститься звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, поданий відповідачем на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2026.

У вказаному звіті відповідач також зазначив, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 200/7800/24 виконано в частині проведення перерахунку пенсії та нарахування належних позивачу сум. Зокрема, за результатами виконання рішення суду нараховано заборгованість за період з 01.12.2019 по 28.02.2026 у розмірі 304620,78 грн, яка, за твердженням відповідача, частково виплачена. Відповідач зазначив, що виплата нарахованої заборгованості здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку та в межах передбачених бюджетних асигнувань. Відповідач посилається на те, що Головне управління не має повноважень самостійно визначати чи збільшувати бюджетні призначення та забезпечувати виплату заборгованості понад обсяги фінансування, визначені бюджетом Пенсійного фонду України.

Дослідивши поданий відповідачем звіт та матеріали справи, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року, вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за №4094-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень (далі також - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

За приписами частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частинами першої-третьої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Відповідно до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

За приписами частин першої-третьої, десятої та одинадцятої статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Поряд з цим, у разі невиконання судового рішення звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування, а також відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.

Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.

За змістом наданого до суду звіту про виконання судового рішення, поданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2026, заяви відповідача від 01.10.2026 та доданих до них документів судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області вчинено певні дії на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 200/7800/24.

Зокрема, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача за вислугу років з 01.12.2019 із застосуванням основного розміру пенсії 76 % грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, а також нараховано заборгованість, яка виникла внаслідок такого перерахунку та виконання рішення суду.

За твердженням відповідача, за результатами проведеного перерахунку розмір заборгованості за період з 01.12.2019 по 28.02.2026 становить 304 620,78 грн. Вказану суму відповідач обліковує як заборгованість, що підлягає виплаті позивачу на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2025.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачу нараховано щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас, як убачається зі змісту звіту, відповідач пов`язує фактичну виплату нарахованої заборгованості з порядком фінансування пенсійних виплат за минулі періоди та наявністю відповідних бюджетних асигнувань. Відповідач посилається, зокрема, на положення Порядку № 1165, відповідно до якого пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання судових рішень, здійснюються за окремою бюджетною програмою за рахунок коштів Державного бюджету України.

За інформацією відповідача, позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, у зв`язку з чим нарахована заборгованість підлягає виплаті в порядку, передбаченому Порядком № 1165. При цьому відповідач зазначає, що до відповідного переліку отримувачів включено загальну суму заборгованості за період з 01.10.2019 по 28.02.2026 у розмірі 798 234,52 грн, у тому числі 304 620,78 грн за рішенням суду від 15.01.2025 у цій справі.

Разом із тим, досліджуючи питання виконання рішення суду, суд виходить із того, що резолютивною частиною рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2025 на відповідача покладено обов`язок не лише провести відповідний перерахунок пенсії позивача та нарахувати належні йому суми, а й здійснити їх виплату з урахуванням раніше проведених виплат, а також виплатити виниклу заборгованість.

Отже, належним результатом виконання зазначеного судового рішення є не лише визначення відповідачем розміру заборгованості та проведення відповідного перерахунку, а й фактична виплата позивачу належних йому коштів.

Судом встановлено, що на цей час відповідачем визначено суму заборгованості, яка підлягає виплаті на виконання судового рішення, у розмірі 304 620,78 грн. Водночас матеріали справи не містять доказів фактичної виплати позивачу зазначеної суми у повному обсязі.

При цьому відповідач у поданому звіті зазначає, що заборгованість у сумі 304 620,78 грн буде виплачуватися відповідно до вимог бюджетного законодавства та в межах відповідних бюджетних призначень. Таким чином, із самого змісту звіту вбачається, що на момент його подання відповідна сума заборгованості позивачу фактично не була виплачена у повному обсязі.

Таким чином, надані відповідачем документи підтверджують проведення перерахунку пенсії, визначення розміру заборгованості та вчинення відповідачем певних організаційних заходів, спрямованих на забезпечення її подальшої виплати, однак не підтверджують завершення виконання судового рішення в частині фактичної виплати позивачу присуджених коштів.

Суд зазначає, що саме по собі проведення перерахунку пенсії, нарахування заборгованості, відображення відповідних сум в електронній пенсійній справі, включення їх до переліку одержувачів пенсійних виплат за минулий період, а також направлення відповідачем запитів до Пенсійного фонду України щодо забезпечення фінансування не є тотожними фактичній виплаті коштів особі, на користь якої ухвалено судове рішення.

Посилання відповідача на положення бюджетного законодавства, відсутність у Головного управління повноважень самостійно збільшувати бюджетні призначення та централізований порядок фінансування відповідних виплат суд враховує при оцінці причин, з яких рішення суду не виконано у повному обсязі. Водночас саме по собі таке посилання не свідчить про фактичне виконання судового рішення та не підтверджує виплату позивачу суми заборгованості у розмірі 304 620,78 грн.

Відтак, наданий відповідачем звіт та додані до нього документи підтверджують вчинення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області певних дій, спрямованих на виконання рішення суду, однак не підтверджують його повного виконання в частині фактичної виплати позивачу нарахованої заборгованості.

Отже, звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №200/7800/24, поданий на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2026, не підлягає прийняттю.

Разом із тим, суд наголошує, що невиплата позивачу нарахованої пенсії, яка обґрунтована відсутністю цільових бюджетних коштів, не може бути свідченням повного виконання судового рішення, оскільки при цьому порушується гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ у справі Кечко проти України від 08 листопада 2005 року).

За практикою ЄСПЛ, зокрема у справі Шмалько проти України, суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.

Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Також така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції, а також в ухвалах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 200/3958/19-а, від 03.04.2025 у справі № 560/1080/19, від 05.08.2025 у справі № 580/2522/24 тощо

Відповідно до ч. 9 ст.382-3 КАС України суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Положеннями ч.ч.2 та 3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов`язковість судових рішень).

Згідно зі ст. 2 Закону України від 05.06.2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч.1 ст. 7 вказаного Закону виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Так, положеннями Закону України Про виконавче провадження визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно із до ч.3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Також, засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Так, з метою забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, з урахуванням положень частини дев`ятої статті 382-3 та статті 378 КАС України, суд вважає за необхідне змінити спосіб та порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 200/7800/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суми заборгованості, нарахованої на виконання зазначеного судового рішення, у розмірі 304620,78 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241-243, 248, 253, 256, 374, 383 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 200/7800/24, поданого на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2026.

Змінити спосіб та порядок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі № 200/7800/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №200/7800/24 грошової суми в розмірі 304 620,78 (триста чотири тисячі шістсот двадцять гривень 78 копійок).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвалу у повному обсязі виготовлено 05 жовтня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ