Ухвала суду № 140322595, 05.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

05 жовтня 2026 року № 520/28342/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Полях Н.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, площа Соборна, буд. 3, Донецька обл., м. Слов`янськ, 84122) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 не у повному нарахованому розмірі та віднесення частини належної їй щомісячної пенсійної виплати до видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, із застосуванням механізму пропорційного розподілу бюджетних асигнувань;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату пенсії з 28.08.2026 позивачу, ОСОБА_1 , призначеної на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13.06.2025 у справі №200/3353/25, у повному нарахованому розмірі, за рахунок загальних видатків, передбачених на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без віднесення її або її частини до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, без застосування механізму пропорційного розподілу видатків (бюджетних асигнувань), передбаченого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 та Порядком використання коштів державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

28.09.2026 відповідачем до суду було подано клопотання, в якому він просив:

- закрити провадження у справі №520/28342/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що заявлені позовні вимоги є такими, що стосуються порядку та повноти виконання судових рішень, які набрали законної сили, а тому вони не утворюють нового публічно-правового спору та не можуть бути предметом розгляду в окремому позовному провадженні.

Зазначено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.06.2025 у справі №200/3353/25, яке набрало законної сили 13.11.2025, визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії та зобов`язано відповідний орган Пенсійного фонду України повторно розглянути її заяву про призначення пенсії із зарахуванням до страхового стажу визначених судом періодів роботи.

Крім того, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі №200/1329/26, яке набрало законної сили 15.07.2026, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати нарахованої позивачу пенсії із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 та зобов`язано відповідача здійснити ОСОБА_1 з 13.11.2025 виплату пенсії за віком у повному обсязі без застосування положень зазначеної постанови, з урахуванням виплачених сум.

На переконання відповідача, право позивача на отримання пенсії у відповідному розмірі та обов`язок пенсійного органу здійснювати її виплату вже встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, тоді як предметом незгоди позивача у цій справі є спосіб та повнота виконання таких судових рішень.

Відповідач посилався на те, , що застосування ним під час виконання судових рішень певного нормативного регулювання не змінює процесуальної природи спірних правовідносин, якщо відповідні дії вчинені з метою реалізації обов`язку, вже встановленого судом. На його думку, визначальним у такому випадку є не факт прийняття нового акта, здійснення нового розрахунку чи застосування іншого нормативно-правового акта, а функціональний зв`язок таких дій із виконанням судового рішення.

У клопотанні наголошено, що вимоги позивача фактично спрямовані на перевірку правомірності дій відповідача, учинених на стадії виконання судових рішень у справах №200/3353/25 та №200/1329/26. Отже, на думку відповідача, належним способом захисту прав позивача є застосування спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, передбачених статтями 382, 382-1 382-3 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не звернення з новим адміністративним позовом.

Обґрунтовуючи клопотання, відповідач також послався на правові висновки Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26, відповідно до яких застосування суб`єктом владних повноважень нормативного акта під час виконання судового рішення саме по собі не створює нового публічно-правового спору, якщо порушення, на яке посилається особа, полягає в неналежному виконанні вже ухваленого судового рішення.

З огляду на викладене відповідач вважає, що подання цього адміністративного позову підміняє передбачений процесуальним законом інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням, у зв`язку із чим просить закрити провадження у справі.

29.09.2026 представником позивача до суду було подано заяву, в якій він просив:

- відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі №520/28342/26.

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.06.2025 у справі №200/3353/25 вирішувалося питання правомірності відмови у призначенні позивачу пенсії та зарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу, питання правомірності віднесення після призначення пенсії поточних щомісячних виплат позивача до категорії перерахованих пенсій за рішенням суду, включення відповідних сум до спеціального переліку та здійснення їх виплати пропорційно обсягу бюджетних асигнувань у справі №200/3353/25 не досліджувалося та судом не вирішувалося. З огляду на це представник позивача вважає, що перевірка правомірності застосування до вже призначеної пенсії окремого механізму її поточної виплати виходить за межі судового контролю за виконанням рішення у справі №200/3353/25 та потребує розгляду в окремому позовному провадженні. Також представник вважає, що посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 15.09.2026 у справі №580/490/26 є нерелевантним до обставин цієї справи, оскільки у справі, розглянутій Верховним Судом, попереднім судовим рішенням було безпосередньо покладено на пенсійний орган обов`язок здійснити перерахунок та виплату пенсії, а подальший спір стосувався реалізації саме цього обов`язку. Натомість рішення у справі №200/3353/25 обов`язку здійснювати виплату пенсії не встановлювало.

Крім того, представник позивача зауважив, що питання застосування до пенсії позивача постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 уже вирішено рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі №200/1329/26, яке набрало законної сили 15.07.2026. Цим рішенням відповідача зобов`язано здійснювати позивачу з 13.11.2025 виплату пенсії за віком у повному обсязі без застосування положень постанови №821, з урахуванням виплачених сум.

У заяві наголошено, що предметом цього спору є не повторне вирішення питання щодо незастосування постанови Кабінету Міністрів України №821, а правомірність застосування відповідачем до поточної пенсії позивача нового нормативного механізму, передбаченого пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 та Порядком використання коштів державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 №157.

Представник позивача зазначив, що рішення у справі №200/3353/25 не є рішенням про перерахунок пенсії та не встановлює окремого розміру пенсійної виплати, оскільки на час розгляду цієї справи пенсію позивачу взагалі не було призначено. За результатами повторного розгляду заяви органом Пенсійного фонду України здійснено первинне призначення пенсії та визначено її розмір відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На думку представника позивача, відповідач безпідставно ототожнив усю суму призначеної позивачу пенсії з різницею між розміром пенсії, призначеної або перерахованої на виконання судового рішення, та розміром пенсії, визначеним органом Пенсійного фонду України відповідно до нормативно-правових актів, і поширив на всю суму пенсії механізм пропорційної виплати в межах окремо визначених бюджетних асигнувань.

З огляду на викладене представник позивача вважає, що між сторонами виник новий публічно-правовий спір щодо правомірності застосування до поточної пенсійної виплати позивача механізму, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України №1046 та Порядком №157, який підлягає розгляду в окремому позовному провадженні, а тому підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Розглянувши клопотання відповідача, заяву позивача, а також наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно із частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частинами другою та четвертою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382 382-3 і 383 цього Кодексу.

Частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено спеціальний процесуальний порядок вирішення питань, пов`язаних із невиконанням або неналежним виконанням судового рішення. Застосування такого порядку виключає необхідність пред`явлення нового адміністративного позову з метою повторного підтвердження права, яке вже захищене судовим рішенням, що набрало законної сили.

Як встановлено судом, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.06.2025 у справі №200/3353/25 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25.04.2025 №056650011216 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії та зобов`язано повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до страхового стажу визначених судом періодів роботи.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі №200/1329/26, яке набрало законної сили 15.07.2026, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати нарахованої ОСОБА_1 пенсії із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити позивачу з 13.11.2025 виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у повному обсязі без застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, з урахуванням виплачених сум.

У мотивувальній частині зазначеного рішення суд установив, що виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначається порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, після призначення або перерахунку пенсії особа має отримувати її в повному розмірі, а відсутність відповідного фінансування не звільняє орган Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти особу права на отримання належних сум пенсії.

Отже, судовим рішенням у справі №200/1329/26, яке набрало законної сили, вже підтверджено право ОСОБА_1 на отримання призначеної їй пенсії у повному обсязі та встановлено відповідний обов`язок Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснювати таку виплату.

У цій справі позивач просить визнати протиправними дії того самого відповідача щодо виплати тієї самої пенсії не у повному нарахованому розмірі та зобов`язати відповідача здійснювати її виплату у повному обсязі, посилаючись на неправомірність застосування відповідачем пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 та Порядку використання коштів державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 №157.

Таким чином, спір у справі, яка розглядається, виник не у зв`язку з первинним визначенням права позивача на призначення пенсії або встановленням її розміру, а внаслідок незгоди позивача зі способом, у який відповідач після 28.08.2026 виконує встановлений рішенням у справі №200/1329/26 обов`язок щодо виплати пенсії у повному обсязі.

Сам факт того, що після набрання законної сили рішенням у справі №200/1329/26 відповідач обґрунтував порядок подальшої виплати пенсії іншим нормативно-правовим актом, не змінює процесуальної природи спірних правовідносин. Застосування постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 та Порядку №157 не спричинило виникнення між сторонами правовідносин щодо іншого виду пенсійного забезпечення або нового, раніше не встановленого пенсійного права. Відповідні нормативні положення були застосовані відповідачем під час здійснення виплати тієї самої пенсії, обов`язок виплачувати яку у повному обсязі вже встановлений судовим рішенням.

При цьому зміст заявлених вимог свідчить, що позивач заперечує правомірність застосування відповідачем вказаних положень нормативно-правового акту саме під час реалізації встановленого рішенням у справі №200/1329/26 обов`язку щодо повної виплати пенсії.

Відтак предметом незгоди позивача є повнота та спосіб виконання відповідачем судового рішення, що набрало законної сили.

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26 (провадження №К/990/23528/26) Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення або дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання щодо їх правомірності підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Верховний Суд також указав, що прийняття відповідачем під час виконання судового рішення нового індивідуального акта, здійснення нового розрахунку або застосування нормативного акта саме по собі не є достатнім для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи такі дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого судовим рішенням.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що якщо застосування нормативного акта відбулося під час виконання судового рішення, а особа пов`язує порушення своїх прав саме з таким способом виконання, належним процесуальним способом захисту є звернення із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Подання окремого адміністративного позову за таких обставин підміняє спеціальний інститут судового контролю загальним позовним провадженням.

Суд вважає зазначені висновки Верховного Суду релевантними до спірних правовідносин, оскільки як у справі №580/490/26, так і у справі, що розглядається, на користь позивача вже було ухвалено судове рішення, яким установлено обов`язок пенсійного органу здійснювати виплату пенсії у повному обсязі, а наступне звернення до суду зумовлене незгодою зі способом виконання такого обов`язку через застосування відповідачем нормативного механізму, який ставить повноту виплати пенсії в залежність від окремо визначених бюджетних асигнувань.

Аргумент представника позивача про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 є новим нормативно-правовим актом, не спростовує наведеного висновку, оскільки зміна нормативного обґрунтування дій відповідача не змінила їх змісту та мети. Такі дії й надалі стосуються реалізації вже встановленого судом обов`язку виплачувати позивачу пенсію у повному обсязі.

Суд зазначає, що резолютивною частиною рішення відповідача зобов`язано здійснити позивачу з 13.11.2025 виплату пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у повному обсязі, а кінцевої дати виконання такого обов`язку судом не встановлено.

Отже, перевірка правомірності застосування відповідачем постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 та Порядку №157 під час подальшої виплати позивачу пенсії стосується належності виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі №200/1329/26 та має здійснюватися в межах передбаченої статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України процедури судового контролю.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

У постанові від 15.09.2026 у справі №580/490/26 Верховний Суд, установивши, що заявлені позовні вимоги фактично стосуються порядку виконання судового рішення в іншій справі та мають вирішуватися за правилами статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, погодився із закриттям провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 238 цього Кодексу.

Ураховуючи тотожність заявлених у цій справі вимог обов`язку, вже встановленому судовим рішенням у справі №200/1329/26, а також те, що позивач фактично просить повторно підтвердити її право на отримання пенсії у повному обсязі та зобов`язати відповідача належно виконувати раніше ухвалене судове рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про закриття провадження у справі підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 238, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, площа Соборна, буд. 3, Донецька обл., м. Слов`янськ, 84122) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, площа Соборна, буд. 3, Донецька обл., м. Слов`янськ, 84122) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Полях Н.А.