Ухвала суду № 140322344, 05.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

05.10.2026 № 520/17087/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 35 525 гривень 36 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 15.01.2019 року включно за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4463 гривні 15 копійок в місяць за період з 01.03.2018 року по 15.01.2019 року включно у загальній сумі 46 791 гривня 09 копійок відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Ухвалою судді від 23.06.2026 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачам надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачам - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України дані щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірні періоди, із обов`язковим зазначенням відомостей щодо розміру та складових грошового забезпечення позивача за лютий та березень 2018 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України подати до суду витребувані документи протягом п`ятнадцяти календарних днів із дня отримання копії даної ухвали.

Розгляд справи по суті здійснюється з урахуванням надмірного навантаження в Харківському окружному адміністративному суді та днів перебування судді у відпустці у періоди з 06.07.2026 по 20.07.2026 та з 10.08.2026 по 23.08.2026.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі такого.

Суд зазначає, що приписами ст. 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Приписами пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Суд наголошує, що виходячи з буквального тлумачення норм процесуального законодавства, для застосування положень пункту 4 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, необхідним є одночасна наявність наступних елементів, 1) ті самі сторони; 2) той самий предмет; 3) ті самі підстави.

Судом установлено, що в позовній заяві, що розглядається в межах даної справи, позивач заявив позовні вимоги про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням базового місяця - січень 2008 року у сумі 35525,36 грн та індексації-різниці грошового забезпечення 4463,15 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 15.01.2019 включно у загальній сумі 46791,09 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Водночас питання щодо права позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за зазначені періоди вже було предметом судового розгляду у справі №200/4394/22.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2023 у справі №200/4394/22, зокрема, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року ОСОБА_1 . Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 15.01.2019 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 ОСОБА_1 . Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 встановити ОСОБА_1 фіксовану суму індексації грошового забезпечення у березні 2018 року з урахуванням висновків суду.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 р. у справі № 200/4394/22 задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 р. у справі №200/4394/22 - змінено. Абзац шостий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 р. у справі № 200/4394/22 - виключено. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 р. у справі №200/4394/22 - залишено без змін.

Тобто, у задоволенні фіксованої індексації судом апеляційної інстанції відмовлено.

Отже, предметом судового розгляду у справі №200/4394/22 були саме правовідносини між ОСОБА_1 та Військовою частиною НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за періоди, з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 15.01.2019, які заявлені позивачем і в цій справі.

Щодо вимог про виплату індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 15 січня 2019 року суд зазначає, що і це питання було безпосередньо охоплено резолютивною частиною рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у справі №200/4394/22, з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2023 року, якою в цій частині позову відмовлено.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2023 у справі № 200/4394/22, з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023, військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України проведено нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно. Відповідно до наданого позивачем розрахунку нарахування та виплати індексації грошового забезпечення загальний розмір нарахованої індексації становить 85927,84 грн (а.с.49-51).

Таким чином, відповідачем фактично виконано судове рішення у справі №200/4394/22 у частині визначеного ним обов`язку щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що у справі № 200/4394/22 судом нібито не досліджувалась правильність математичного розрахунку індексації та відповідачу було надано право самостійно визначити її розмір.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, а питання щодо способу та обсягу виконання встановленого судом обов`язку не може бути повторно розглянуте судом у межах нового позову як самостійний спір щодо тих самих правовідносин.

Посилання позивача на те, що фактично йому виплачено суму, яка, на його думку, є меншою за належну, не створює нового самостійного предмета спору щодо права на індексацію за відповідний період, оскільки таке право вже було встановлено судовим рішенням у справі №200/4394/22.

Фактично доводи позивача у цій частині спрямовані на повторне визначення розміру виплати, яка має бути здійснена на виконання судового рішення у справі № 200/4394/22. У вимогах щодо фіксованої індексації апеляційним судом було відмовлено.

При цьому незгода позивача з діями відповідача щодо виконання зазначеного судового рішення або невиконання такого рішення не породжує нового публічно-правового спору, який підлягає вирішенню шляхом пред`явлення нового адміністративного позову. У разі невиконання або неналежного виконання судового рішення позивач не позбавлений права скористатися передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України механізмами судового контролю за виконанням судових рішень, а також процедурами примусового виконання на підставі виданого виконавчого листа.

Суд зазначає, що звернення до суду з окремим позовом фактично спрямоване на повторне вирішення спору, який уже був предметом судового розгляду та вирішений судовим рішенням, що набрало законної сили, що суперечить принципу юридичної визначеності та обов`язковості судового рішення.

Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу зазначених вище законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а.

Суд зазначає, що ст. 382 КАС України визначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд зазначає, що зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у цій справі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Таку позицію підтримано Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18), в якій звернуто увагу на те, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Спір у цій справі фактично розглянутий судом та спрямований на виконання іншого судового рішення у справі №200/4394/22, яким вирішено питання щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2025 по 28.02.2018 включно.

Підсумовуючи наведене вище, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Відповідно, якщо позивач уважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішення суду у справі №200/4394/22, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а та від 17.05.2023 у справі №580/5096/22.

Як уже було встановлено, правове обґрунтування, підстави, учасники та предмет позову в даній справі та у справі №200/4394/22 за змістом є тотожними.

Відтак суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі №520/17087/26 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.

Як убачається зі змісту позовної заяви у цій справі, позивач, серед іншого, просить зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих із сум індексації грошового забезпечення, виплачених на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2023 у справі №200/4394/22.

Водночас судом установлено, що питання щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого із сум індексації грошового забезпечення, виплачених на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2023 у справі №200/4394/22, уже було предметом судового розгляду у адміністративній справі №520/17089/26.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2026 у справі №520/17089/26 розглянуто позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, предметом якого було, зокрема, визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку компенсацію із сум грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2023 у справі №200/4394/22. Рішення суду на момент розгляду не набрало чинності.

У зазначеній справі судом досліджено обставини нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення на виконання рішення у справі №200/4394/22, у тому числі питання утримання податку з доходів фізичних осіб та нарахування відповідної грошової компенсації.

Зокрема, судом установлено, що із загальної суми нарахованої індексації грошового забезпечення у розмірі 51170,03 грн відповідачем утримано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 9210,61 грн, водночас військовою частиною НОМЕР_1 нараховано грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у такому самому розмірі - 9210,61 грн. Відповідні обставини підтверджені розрахунками нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Крім того, судом установлено, що 20.05.2026 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 50402,48 грн, що відповідає сумі індексації після утримання обов`язкових платежів та з урахуванням нарахованої грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

За результатами розгляду справи №520/17089/26 суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача у частині заявлених вимог щодо грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, вимога позивача у цій справі щодо нарахування та виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого із сум індексації грошового забезпечення, виплачених на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2023 у справі №200/4394/22, стосується правовідносин, які вже були предметом судового розгляду та отримали правову оцінку суду у справі №520/17089/26.

Пунктом 4 частини 1 статті 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відтак, повторний розгляд зазначеної вимоги у межах цієї адміністративної справи призвів би до повторного вирішення спору щодо тих самих правовідносин, які вже були предметом судового розгляду, що не відповідає завданню адміністративного судочинства та принципу юридичної визначеності.

За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю.

Згідно частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 238, 243, 248, 256 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №520/17087/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН