Рішення № 140321613, 05.10.2026, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2-о/733/8/26

Єдиний унікальний №733/2273/25

Рішення

Іменем України

05 жовтня 2026 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі головуючого судді Вовченка А.В.,

за участю секретаря Мошенець Л.М.,

заявника ОСОБА_1 та

представника заінтересованих осіб ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ічнянський сектор Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року

установив:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою, в обґрунтування якої вказав, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Чемер Олишівського району Чернігівської області. У 1963 році він пішов до Чемерської ЗОШ, яку закінчив 28.06.1973 року. Після школи закінчив курси тракториста-комбайнера та влаштувався працювати в Чемерський колгосп «Черовна Україна». 11.11.1973 року став на військовий облік, отримав військовий квиток та був призваний на проходження військової служби ІНФОРМАЦІЯ_2 . Службу в армії закінчив у 1975 році, після чого продовжив працювати трактористом в Чемерському колгоспі «Черовна Україна». Влітку 1976 року одружився з ОСОБА_3 , від спільного проживання з якою у них народилося двоє синів: ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 . 20.02.1976 року отримав паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року, який втратив у 2000-2001 році. У 1985 році він з родиною переїхав до м. Києва, де вони проживали по АДРЕСА_1 , де і був зареєстрований. 05.07.1990 року він придбав будинок у АДРЕСА_2 , після чого 07.07.1990 року зареєстрував своєї місце проживання за новою адресою. Починаючи з 1974 року і по сьогоднішній день, він за межі України не виїзджав. З урахуванням викладеного, просить встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, так як встановлення даного факту йому необхідне для отримання паспорту громадянина України.

Ухвалою судді від 10 листопада 2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку окремого провадження (а.с. 9); 08.12.2025 року заявником подані додаткові документи (а.с. 23-33); ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 08.12.2025 року залучено до участі в справі як заінтересовану особу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (а.с. 34); 05.02.2026 року заявником подані додаткові документи (а.с. 51,60); ухвалою судді Вовченка А.В. від 28 липня 2026 року прийнято до свого провадження дану справу та призначено судовий розгляд (а.с. 70).

02.12.2025 року від Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області подані пояснення на заяву ОСОБА_1 , відповідно до яких, у додатках, отриманих Ічнянським сектором УДМС в Чернігівській області, відсутні докази, які підтверджують постійне проживання заявника в України станом на 24.08.1991 року (а.с. 13-15).

Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримав та просив її задовольнити із зазначених у ній підстав, при цьому зазначив, що з 1986 року він працював у Голосіївському парку культури та відпочинку приблизно до 2000 року.

Представник заінтересованих осіб ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначила , що дані про те, що ОСОБА_1 працював в Україні в 1991 році у справі відсутні.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що заявник доводиться їй співмешканцем, з яким вона проживає однією сім`єю з 2006 року. Останній був знайомий з її покійним чоловіком та його товаришем. Вона знає ОСОБА_1 з кінця 1980 років, який неодноразово приїжджав до них з чоловіком в м. Ічню, у тому числі і з початку 90 років. Їй відомо, що ОСОБА_1 народився в с. Чемер Чернігівської області, який працював у м. Києві, зокрема у Голосіївському парку.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показала, що ОСОБА_6 доводиться їй матір`ю, яка з 2006 року проживає разом із ОСОБА_1 , який був товаришем її покійного батька. Їй відомо, що ОСОБА_1 народився в с. Чемер Чернігівської області, який проживав та працював у м. Києві, зокрема у Голосіївському парку. Також в останнього є будинок, який він купив у Полтавській області.

Заслухавши заявника, представника заінтересованих осіб, показання свідків, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Чемер Олешківського району Чернігівської області, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 3).

Згідно атестату про середню освіту, ОСОБА_1 у 1973 році закічив повний курс Чемерської середньої школи Козелецького району Чернігівської області (а.с. 31).

У цей же рік ОСОБА_1 отримав військовий квиток НОМЕР_1 у ІНФОРМАЦІЯ_5 , який був призваний на військову службу 11 листопада 1993 року та звільнений з неї 29 листопада 1975 року (а.с. 23).

У 1977 році ОСОБА_1 отримав свідоцтво про закінчення Мринського сільського професійно-технічного училища № 11 Чернігівського управління професійно-технічної освіти по підготовці трактористів (а.с. 25).

Із довідки члена колгоспу № 004545 вбачається, що 23 квітня 1986 року ОСОБА_1 була встановлена ІІІ група інвалідності (а.с. 27), після чого 16 травня 1991 року ОСОБА_1 була продовжена ІІІ група інвалідності (а.с. 26).

Відповідно до копії домової книги для прописки громадян в будинку АДРЕСА_3 видно, що ОСОБА_1 був прийнятий на облік 07.07.1990 року, який переїхав на постійне місце проживання з АДРЕСА_1 (а.с. 29-30).

Відповідно до договору від 03 липня 1990 року, ОСОБА_1 придбав у

ОСОБА_8 житловий будинок, розташований в АДРЕСА_4 , право власності на який який був зареєстрований за ОСОБА_1 у Полтавському міжміському бюро технічної інвентаризації 05.07.1990 року, р. № 1589 (а.с. 32-33).

Відповідно до копії листа виконавчого комітету Гадяцької міської ради від 09.07.1990 року вбачається, що ОСОБА_1 , який проживає по АДРЕСА_5 , виділено з Гадяцького цегельного заводу через торгову базу «Укрторгбудматеріали» 5 000 штук цегли, яку необхідно вибрати негайно (а.с. 24).

Зі слів заявника, 20.02.1976 року він отримав паспорт громадянина СРСР зразка 1974 року, який втратив у 2000-2001 році.

Актом обстеження від 05 листопада 2025 року, складеного депутатом Ічнянської міської ради Чумаченко Л.М., у присутності ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , підтверджується про факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_6 по АДРЕСА_6 (а.с. 5)

Згідно ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Із вказаного вбачається, що законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Належність до громадянства та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час. При цьому, юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних,релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Відповідно до п. 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У

таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 або 13.11.1991.

У пункті 44 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Стаття 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Так, досліджені в судовому засіданні докази розцінюються судом як допустимі та достовірні, оскільки видані установами, діяльність яких передбачає надання такої інформації, тому в силу положень ст. 80 ЦПК України є такими, що в сукупності з показаннями заявника дає змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.

Аналізуючи надані докази в сукупності та дослідивши обставини, на які посилається заявник, суд дійшов висновку, що станом на 24.08.1991 року останній проживав на території України, а також те, що від встановлення зазначеного факту залежить отримання ним паспорта громадянина України і чинним законодавством не передбачено іншого порядку для його встановлення, у зв`язку з чим заявлені ОСОБА_1 вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76, 80, 81, 89, 259, 263, 264, 265, 293, 294, 315, 319 ЦПКУкраїни, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного

проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканця АДРЕСА_7 , уродженця с. Чемер Олешківського району Чернігівської області, на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 , відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків та паспортні дані відсутні.

Заінтересована особа: Ічнянський сектор Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, місце розташування: вул. Т.Г.Шевченка, 1, м. Ічня, Прилуцький район, Чернігівська область, ЄДРПОУ 37804450.

Заінтересована особа: Управління державної міграційної служби України в Чернігівській області, місце розташування: вул. Шевченка, 51-А, м. Чернігів, ЄДРПОУ 37804450.

Повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя А. В. Вовченко