Рішення № 140321552, 02.10.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа №754/1854/26

Провадження №2/750/3281/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого - судді - Григор`єва Р.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Коваленко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №20.06.2024-100000502 від 20.06.2025 у загальному розмірі 8295,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 20 червня 2024 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та відповідачем було укладено кредитний договір №20.06.2024-100000502 від 20.06.2025.

Відповідач належним чином свої зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 8295,00 грн, з яких 3000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 3255,00 грн. заборгованість по процентах, 540,00 грн. залишок комісій; 1500,00 грн. залишок штрафів.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та відсутність погашення заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.06.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не прибув, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у судові засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації, які в силу положень частини восьмої статті 128 ЦПК України вважаються врученими.

Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення, у судовому засіданні 02.10.2026 постановлено протокольну ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 20.06.2024 підписав Пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), Заявку на отримання кредиту, Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформовану на сайті Кредитодавця, які в сукупності відповідно до п.2.2 Пропозиції становлять електронний кредитний договір №20.06.2024-100000502 (кредитної лінії) (далі -за текстом Договір).

За умовами Договору Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо Комісія (ї) встановлена (і) договором (п.3.1).

Відповідно до Заявки кредитного договору №20.06.2024-100000502 (кредитної лінії): дата надання/видачі кредиту - 20.06.2024; сума кредиту - 3000,00 грн.; строк на який надається кредит - 124 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 21.10.2024 (п.п.1-5).

Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів. (п.7 Заявки).

Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,0% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт» (п.8 Заявки).

Денна процентна ставка 1,47% (п.9 Заявки).

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі- «Комісія за надання», «Комісія», економічна сутність плата за надання Кредиту) 270 грн. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіків платежів (п.11 Заявки).

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі «Комісія за обслуговування», «Комісія») 270 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (п.12 Заявки).

Денна процентна ставка 1,47%; ОРРПС - 12185,3716%; орієнтовна загальну вартість кредиту для споживача - 8460,00 грн; загальні витрати за споживчим кредитом - 5460,00 грн.

Кредит надається Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності; спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5375-41ХХ-ХХХХ-8640 (п. 4.1 Пропозиції).

Відповідно до листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ТОВ «УПР» вих №26-2201 від 22.01.2025, відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, перераховані 20.06.2024 на платіжну карту НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 3000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 26.12.2025, заборгованість складає 8295,00 грн., з яких 3000 грн становить заборгованість за основною сумою кредиту, 3255,00 грн. заборгованість за процентами, 540,00 грн. - заборгованість по комісіям, 1500,00 грн. заборгованість по штрафам.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами частин першої, другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оцінюючи надані докази, суд виходить з того, що ОСОБА_1 шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором Пропозиції про укладення кредитного договору (оферту), Заявку на отримання кредиту, Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформовану на сайті Кредитодавця, були укладені електронний кредитний договір №20.06.2024-100000502 від 14.12.2025.

Відповідно до листа ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ТОВ «УПР» вих №26-2201 від 22.01.2025, відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, перераховані 20.06.2024 на платіжну карту НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 3000,00 грн.

Відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість за основним зобов`язанням в розмірі 3000,00 грн. та процентами за користування кредитом в розмірі 3255,00 грн.

За наведених обставин, позовні вимоги ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» про стягнення з ОСОБА_1 - 3000,00 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту, 3255,00 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 270 грн. комісії, пов`язаної за надання кредиту, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 270,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до Договору №20.06.2024-100000502 від 20.06.2024, комісія з обслуговування кредитної заборгованості 270 грн. нараховується: за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет яку віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Разом із тим суд не може погодитися з тим, що наведені дії є самостійними додатковими або супутніми послугами, за які може стягуватися окрема плата.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

З аналізу змісту Договору вбачається, що переважна більшість дій, за які встановлено комісію, фактично полягає у виконанні кредитодавцем власних обов`язків щодо адміністрування кредиту, ведення обліку платежів, інформування позичальника про стан виконання договору та забезпечення можливості виконання грошового зобов`язання.

Такі дії нерозривно пов`язані із виконанням кредитного договору, здійснюються насамперед в інтересах самого кредитодавця та не можуть розглядатися як самостійні додаткові послуги, що надаються споживачу за окрему плату.

Саме по собі включення до договору переліку таких дій не змінює їх правової природи та не створює для споживача нового самостійного об`єкта цивільних прав, який міг би бути предметом оплатної послуги.

Крім того, суду не надані належні та допустимі докази того, що Відповідачем вимагалася будь - яка інформація, трактована в Договорі як складова обслуговування кредиту і така інформація надавалася Відповідачу частіше одного разу на місяць.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначила, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач замовляв будь-які додаткові платні послуги, відмінні від тих, які кредитодавець був зобов`язаний надавати в силу закону та укладеного договору, суд доходить висновку, що умова договору щодо сплати комісії за обслуговування кредиту суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемною, а тому правові підстави для стягнення з відповідача 270,00 грн відсутні.

Щодо вимоги про стягнення штрафу (пені).

Відповідно до п. 6.1 Договору №20.06.2024-100000502 від 20.06.2024 позичальник зобов`язується забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: б) неустойки, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Позивач просить стягнути з відповідача 1500,00 грн заборгованості за штрафом.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 виснував, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів.

Оскільки кредитний договір між сторонами укладено 20 червня 2024 року, тобто під час дії воєнного стану, а заявлена до стягнення неустойка виникла саме внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у період дії зазначених законодавчих обмежень, вимога про її стягнення суперечить імперативним приписам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача 1500,00 грн штрафу (пені) відсутні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6525,00 грн. заборгованості за кредитним договором, що складається із 3000,00 грн основної суми кредиту, 3255,00 грн заборгованості зі сплати відсотків та 270,00 грн комісії за надання кредиту.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується матеріалами справи. Позов судом задоволено частково, а саме на 78,66%. Тому пропорційно до задоволених позовних вимог з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 1905,50 грн (2422,40 грн. х 78,66%) на відшкодування судового збору.

Керуючись статтями 2, 5, 12, 13, 7681, 89, 141, 258, 259, 263265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором №20.06.2024-100000502 від 20.06.2024 у загальному розмірі 6525 (шість тисяч п`ятсот двадцять п`ять) грн. 00 коп., з яких 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту, 3255 (три тисячі двісті п`ятдесят п`ять) грн. заборгованість по відсоткам та 270 (двісті сімдесят) грн. 00 коп. - заборгованість за комісією за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 1905 (одна тисяча дев`ятсот п`ять) гривень 50 коп.

Врешті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Р.Г. ГРИГОР`ЄВ