Ухвала суду № 140321166, 05.10.2026, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/308/26

провадження № 1-кп/588/74/26

У Х В А Л А

05 жовтня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

за участю: секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурор ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

представник потерпілої ОСОБА_6 ,

цивільний відповідач ОСОБА_7 ,

цивільний відповідач ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Тростянці клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Підопригори Лебединського район Сумської області, громадянин України, освіта професійно-технічна, офіційно не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Питання, яке є предметом судового розгляду

На розгляді Тростянецького районного суду Сумської області перебуває указане кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , якому хвалою суду від 24.08.2026 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 жовтня 2026 року.

В судовому засіданні 05.10.2026 прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 діб.

ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що за версією обвинувачення 12.12.2025 близько 08 години 10 хвилин водій автомобіля марки «Dacia-Sandero» державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рухаючись проїзною частиною вул. Вознесенської в м. Тростянець у напрямку від центра, зупинився з увімкненим показчиком повороту ліворуч для виконання маневру повороту ліворуч на пров. Вознесенський, та надавав перевагу у русі зустрічному водію автомобіля марки «Honda CR-V» державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що рухався в зустрічному до нього напрямку, та перевозив пасажирів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В цей час у попутному напрямку позаду автомобіля марки «Dacia-Sandero» державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9 на автомобілі марки «Mercedes-Benz-Sprinter» державний номер НОМЕР_3 рухався водій ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Під час руху ОСОБА_4 грубо порушуючи вимоги п.п. 2.3.б, 12.3, 12.4, 12.9.б та 13.3 Правил дорожнього руху, будучи не уважним та не стеживши за зміною дорожньої обстановки, відволікшись від керування транспортним засобом на панель приладів транспортного засобу, перевищуючи максимально допустиму швидкість руху в межах населеного пункту, під час об`їзду зупиненого автомобіля марки «Dacia-Sandero» державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9 не дотримався безпечного інтервалу для руху, маючи об`єктивну можливість виявити останнього в межах проїзної частини, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив зіткнення із задньою частиною вищевказаного транспортного засобу, який у подальшому зіткнувся із зустрічним автомобілем «Honda CR-V» держ. номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 .

Внаслідок виниклої дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_9 , отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до КНП ОМР «Охтирська ЦРЛ», а у подальшому переведений на стаціонарне лікування до «Харківської обласної клінічної лікарні», де помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Порушення пунктів 2.3.«б», 12.3 та 13.3 Правил дорожнього руху допущені водієм ОСОБА_4 знаходяться в прямому причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди, та наслідками, що настали, у вигляді спричинення смерті ОСОБА_9 .

Дії ОСОБА_4 по порушенню правил дорожнього руху умисні, а форма вини до наслідків необережна.

Позиція сторін кримінального провадження

Прокурор, що здійснює процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, ОСОБА_3 у судовому засіданні заявлене клопотання підтримав, просив задовольнити. Зазначив, що враховуючи особу підозрюваного застосування менш суворого запобіжного заходу не гарантуватиме з його боку належної правової поведінки та можливість завершення розслідування.

Прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, навів мотиви викладені в тексті клопотання. Зазначив що існують ризики передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 статті 177 КПК України. Навів мотиви неможливості застосування більш мяких запобіжних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечували вважали достатнім запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Інші учасники з приводу зміни запобіжного заходу позиції не висловили.

Обґрунтування позиції суду та застосовані норми права

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, суд виходить з таких мотивів.

Згідно з частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути обрано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У своєму клопотанні сторона обвинувачення посилається на наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 4, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Оскільки тримання під вартою є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і належної поведінки. Ризики указані в ухвалі суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є актуальними на даний час.

Попередній запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, який був встановлений ухвалою слідчого судді 23.02.2026 року, ОСОБА_4 належним чином не виконував, не прибував в судові засідання призначені на 28.04.2026, 13.05.2026, 19.05.2026, 04.06.2026.

Ухвали про привід обвинуваченого у судові засідання також не були виконані, оскільки ОСОБА_4 був відсутній за зареєстрованим місцем проживання та на телефонні дзвінки працівників поліції не відповідав.

В судовому засіданні захисник посилався на те, що в судові засідання ОСОБА_4 не з`являвся з технічних причин через відсутність телефону. Але, в попередньому судовому засіданні ОСОБА_4 зазначав, що причиною неявки був саме страх покарання, що відображено в ухвалі суду від 24.08.2024 року. Крім того суд викликав обвинуваченого не телефоном, а судовими повістками, які надсилались за місцем його реєстрації.

Діяння ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковано за частиною 2 статті 286 КК України. Указане кримінальне правопорушення відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до восьми років. Сторона обвинувачення не піднімала питання про зміну кваліфікації.

Щодо наведених стороною обвинувачення ризиків, то ризик впливу на свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є не високими, з огляду на визнання обвинуваченим вини та той факт, що рішення про виклик свідків не прийняти судом. Але, ці ризики зберігаються, враховуючи, що обвинувачений вже заявляв про визнання своєї вини після чого не з`являвся в судові засідання, а також той факт, що після допиту обвинуваченого порядок дослідження доказів може бути змінений та вирішено питання щодо необхідності допиту свідків. Ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень. Допит свідків в судовому засіданні ще не проведено, остаточно питання необхідності допиту не вирішено, позиція потерпілої не з`ясована.

Щодо ризику вчинення інших злочинів, суд вважає, що відсутні обґрунтовані ризики вважати, що обвинувачений може вчинити інші злочини чи продовжити кримінальне правопорушення, оскільки злочин в якому він обвинувачується вчинено з необережною формою вини.

Щодо наявності інших ризиків зазначених стороною обвинувачення суд вважає їх обґрунтованими.

Тривалість даного кримінального провадження безпосередньо пов`язана з ухиленням обвинуваченого від виконання своїх процесуальних обов`язків.

Суд дійшов висновку, що існує ризик переховування обвинуваченого від суду та ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих, тому є необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За змістом статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 може впливати на свідків, які ще не дали свідчення у суді та потерпілу, мають вагоме значення у розгляді справи. Представник потерпілих при обговоренні питання обсягу доказів, які підлягають дослідженню висловився щодо необхідності допиту свідків. Це питання відкладено до допиту обвинуваченого, який заплановано після завершення дослідження письмових доказів. Докази вже передані суду стороною обвинувачення.

Отже, суд дійшов висновку про те, що прокурором доведено, що установлені ризики виправдовують необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання на тримання під вартою, суд враховує:

- вимоги статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку»;

- правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Харченко проти України», відповідно до якої тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля.

Згідно з частиною шостою статті 22 Кримінального процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

З огляду на встановлені судом ризики, тривалість судового провадження у суді першої інстанції та невиконання обвинувачем вимог покладених на нього особистим зобов`язанням, суд дійшов висновку про те, що прокурором доведено, що установлені ризики виправдовують необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд вважає неможливим застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки його відбування сторона захисту пропонує організувати за тією ж адресою, за якою ОСОБА_4 проживав в період коли тривалий час, з квітня по серпень 2026 року ухилявся від участі в судових засіданнях, не відкривав двері помешкання працівникам поліції.

Ураховуючи викладене суд приходить до висновку, що продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде доцільним для здійснення подальшого розгляду судом кримінального провадження відносно останнього та буде пропорційним за встановлених судом обставин та запобігатиме установленим ризикам.

Відповідно до частини 1 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

З часу обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою пройшов один місяць та 12 днів. За цей час суд перейшов до розгляду справи по суді пред`явленого обвинувачення, розглянута частина клопотань та долучено до справи надані стороною обвинувачення докази. Враховуючи попередню поведінку обвинуваченого, для забезпечення розгляду справи у розумний строк необхідно забезпечити його участь шляхом продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Ураховуючи викладене суд приходить до висновку, що продовження до обвинуваченого строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде достатнім для забезпечення виконання ним покладених процесуальних обов`язків, буде пропорційним за встановлених судом обставин та запобігатиме установленим ризикам.

Ухвалою суду від 24.08.206 року обвинуваченому визначено заставу в розмірі 60 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. Станом до день розгляду цього клопотання застава не була внесена, обвинувачений залишається під вартою. Захисник просив зменшити розмір застави. Розмір застави було встановлено менше, ніж 2 місяці тому, на момент встановлення визначено обґрунтований розмір застави, підстави для його зміни зараз відсутні.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, справи «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

На підставі частини 5 статті 182 КПК України вважаю необхідним щодо обвинуваченого ОСОБА_4 який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, залишити без змін визначену суму застави 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 199 680 грн.

При цьому покласти на ОСОБА_4 , обов`язки, визначені пунктами 1-4, 8 частини 5 статті 194 КПК України в разі внесення застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі порушення вказаних обов`язків при внесенні застави, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Держбюджету України.

Отже, клопотання прокурора слід задовольнити повністю.

Керуючись положеннями статей 183, 194, 197, 331, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 днів, до 03 грудня 2026 року включно.

Визначити заставу в розмірі 60 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач: ТУ ДСА України в Сумській області код: 26270240, назва банку: ДКСУ м.Київ МФО: 820172, розрахунковий рахунок: UA558201720355249001000008869.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки: 1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду, із визначеною періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) утримуватися від спілкування із потерпілою ОСОБА_14 (крім вирішення питань відшкодування шкоди) та свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_10 ; 5) здати на зберігання до Державної міграційної служби України паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - залишити без задоволення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, у провадження якого знаходиться справа.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу негайно вручити обвинуваченому після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється із моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 05.10.2026 року.

Суддя ОСОБА_1