Ухвала суду № 140320221, 01.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні скарги

Справа № 338/833/21

Провадження №1-кс/338/240/26

01 жовтня 2026 року селище Богородчани

Слідчий суддя Богородчанський районний суд Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника скаржника-адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скарги підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_3 на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 06 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12021096120000041 від 10 липня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді надійшли скарги ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_3 , у яких вони просять скасувати повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 06.10.2021 у кримінальному провадженні №12021096120000041 від 10.07.2021 за ч.4 ст.296, ч.1 ст.122 КК України.

Із поданих матеріалів вбачається, що 20.07.2021 ОСОБА_5 було вручено повідомлення про підозру від 19.07.2021 за ч.4 ст.296 КК України. 16.09.2021 постановою керівника Івано-Франківської окружної прокуратури строк досудового розслідування у провадженні продовжено до трьох місяців. 06.10.2021 до ЄРДР внесено відомості за ч.1 ст.122 КК України у кримінальному провадженні №12021091120000098. Цього ж дня вказане провадження об`єднано з кримінальним провадженням №12021096120000041, якому залишено номер №12021096120000041, та складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри за ч.4 ст.296, ч.1 ст.122 КК України.

Сторона захисту обґрунтовує вимоги кількома групами доводів.

Захист посилається на порушення порядку продовження строку досудового розслідування. За змістом скарг, клопотання слідчого про продовження строку датовано 15.09.2021, 16.09.2021 воно було передане уповноваженому прокурору, який того ж дня постановив рішення про продовження строку, а копії клопотання та вже прийнятої постанови були вручені ОСОБА_5 одночасно 16.09.2021. На думку скаржників, така послідовність позбавила підозрюваного та захисника реальної можливості подати письмові заперечення до вирішення питання прокурором, як це передбачено ч.3 ст.295 КПК України, а тому наступне повідомлення про зміну підозри від 06.10.2021 було здійснено поза межами належно продовженого строку досудового розслідування.

Скаржники вказують на обставини, які, на їх думку, викликали обґрунтовані сумніви у неупередженості прокурора, який прийняв постанову про продовження строку досудового розслідування. Захист посилається на те, що його рідний брат суддя цього ж суду до 16.09.2021 здійснював функції слідчого судді у цьому кримінальному провадженні. Із цього захист робить висновок про існування підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.77 та ч.1 ст.80 КПК України, для самовідводу прокурора.

Захисник зазначає, що текст повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри не містить окремого викладу прав підозрюваного, передбаченого п.7 ч.1 ст.277 КПК України, а вручення окремої пам`ятки про процесуальні права та обов`язки не усуває, на його думку, невідповідності письмового повідомлення вимогам закону.

Скаржники заперечують достатність фактичних даних для підозри. Вони посилаються, зокрема, на звернення ОСОБА_5 до поліції та адміністратора до загострення конфлікту, відомості про вживання іншими учасниками алкоголю та куріння, матеріали про переслідування ОСОБА_5 іншими особами та його рух у напрямку власного номера, відеозаписи й інші відомості, які, на думку сторони захисту, не узгоджуються із версією про хуліганський мотив і свідчать на користь захисної версії події.

30.09.2026 ОСОБА_5 подав додаткові пояснення до скарги, які його захисник просив долучити та врахувати під час розгляду. У цих поясненнях скаржник наводить доводи про однобічність фактичного викладу підозри та посилається на публікації інтернет-видань «Цензор.НЕТ» і «Галицький кореспондент», а також коментарі читачів до однієї з публікацій. На думку скаржника, зіставлення різних за обсягом викладів події демонструє, що врахування її передісторії - звернень до адміністратора та поліції, поведінки компанії до конфлікту, подальшого розвитку подій - здатне істотно змінити оцінку мотиву і спрямованості його дій. ОСОБА_5 окремо наголошує, що не вважає коментарі читачів доказами невинуватості, а наводить їх як ілюстрацію залежності сприйняття події від повноти вихідної інформації.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, оскільки перебуває за кордоном. Захисник-адвокат ОСОБА_3 вважав за можливе провести розгляд за відсутності підзахисного, скарги підтримав та просив врахувати додаткові пояснення ОСОБА_5 . Захисник наголошував, що повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри не містить передбаченого п.7 ч.1 ст.277 КПК України переліку прав підозрюваного. При цьому адвокат зазначив, що не пов`язує цей недолік із фактичним порушенням права ОСОБА_5 на захист, а вважає саму невідповідність змісту процесуального документа імперативній вимозі закону достатньою підставою для його скасування. Також захисник підтримав доводи щодо наявності підстав для самовідводу прокурора за ст.77, 80 КПК України через близьке споріднення із слідчим суддею, який раніше здійснював судовий контроль у цьому провадженні, водночас про будь-яку домовленість, спільну заінтересованість чи узгоджені дії між ними не стверджував. Щодо продовження строку досудового розслідування адвокат зазначив, що ОСОБА_5 фізично прибув до слідчого 16.09.2021 та, за твердженням захисту, не міг отримати процесуальні документи раніше. Тому, постанова про продовження строку прийнята з істотним порушенням процедури, а повідомлення про зміну підозри від 06.10.2021 здійснене поза межами належно продовженого строку. Крім того, захисник звернув увагу на матеріали огляду місця події та додатки до нього, в яких, за його оцінкою, зафіксовано предмети і сліди, що узгоджуються із вживанням алкогольних напоїв, курінням та використанням музичної колонки компанією потерпілих. На думку захисту, ці дані разом зі зверненнями ОСОБА_5 до поліції та адміністратора вимагали повнішої перевірки версії про захисний характер його дій і не узгоджуються з однобічним викладом передумов конфлікту у повідомленні про підозру.

Прокурор ОСОБА_4 проти задоволення скарг заперечив. Вважав продовження строку досудового розслідування законним та обумовленим реальною необхідністю завершення судових експертиз, зокрема дослідження вилученої кулі та визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілої. Наголосив, що вирішення питання про продовження строку мало процесуальний характер і приймалося уповноваженим прокурором у межах досудового розслідування. Заперечив наявність будь-якої заінтересованості чи упередженості прокурора, який прийняв відповідну постанову, вказуючи, що сам по собі родинний зв`язок із слідчим суддею не свідчить про особисту або іншу заінтересованість у результатах провадження. Щодо доводів за ст.277 КПК України прокурор зазначив, що пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваному вручалася неодноразово, а при врученні повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри 07.10.2021 ОСОБА_5 окремо вручено відповідну пам`ятку, його права оголошено і роз`яснено, що засвідчено особистим підписом ОСОБА_5 . У письмових запереченнях та доданих матеріалах прокурор також посилався на сукупність показань, матеріалів оглядів, відеозаписів, медичних документів і висновків експертиз та балістичних досліджень, як на достатню фактичну основу повідомленої підозри.

Вислухавши думку представника скаржника та прокурора, дослідивши скарги, подані прокурором письмові заперечення з додатками, долучені захисником додаткові пояснення ОСОБА_5 від 30.09.2026, додані до них публікації та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя в межах предмета судового контролю за п.10 ч.1 ст.303 КПК України, приходить до таких висновків.

1. Щодо допустимості скарг та строку звернення

Відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом, - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри є самостійним процесуальним актом, який у межах досудового розслідування може бути предметом судового контролю за правилами п.10 ч.1 ст.303 КПК України.

За наданими суду матеріалами досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021096120000041 не закрито прокурором, а обвинувальний акт до суду не направлено. Тому сам по собі значний проміжок часу з 06.10.2021 не є достатньою підставою для повернення скарг за п.3 ч.2 ст.304 КПК України.

Отже, скарги підлягають розгляду по суті.

2. Межі судового контролю при оскарженні повідомлення про підозру

КПК України не містить вичерпного переліку матеріально-правових підстав для скасування повідомлення про підозру. Із системного тлумачення ст.276-279, п.10 ч.1 ст.303 та ч.2 ст.307 КПК України випливає, що слідчий суддя перевіряє: належність суб`єкта складення та погодження повідомлення, дотримання істотних вимог до його змісту, а також наявність на відповідній стадії достатніх фактичних даних, які об`єктивно пов`язують особу з кримінальним правопорушенням.

Слідчий суддя при цьому не здійснює судового розгляду обвинувачення, не встановлює винуватість, не вирішує остаточно питання про достовірність кожного доказу, наявність необхідної оборони чи правильність остаточної кваліфікації. Ці питання можуть бути вирішені судом по суті після дослідження доказів у змагальному процесі. Судовий контроль за підозрою спрямований на недопущення існування процесуального статусу підозрюваного без достатньої фактичної та процесуальної основи.

Такий підхід відповідає правовій природі повідомлення про підозру, розкритій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі №536/2475/14-к.

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для повідомлення про підозру не є тотожним стандарту доведення винуватості та залежить від стадії і ступеня процесуального втручання.

3. Щодо процедури продовження строку досудового розслідування

Частина третя ст.295 КПК України у редакції, чинній на час відповідних подій, передбачала вручення копії клопотання про продовження строку досудового розслідування підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання клопотання прокурору, уповноваженому на його розгляд, та право сторони захисту до подання клопотання прокурору надати письмові заперечення, які долучаються до клопотання.

В судовому засіданні встановлено несвоєчасне отримання клопотання про продовження строку досудового розслідування. За змістом ухвали слідчого судді від 08.10.2021, копію клопотання про продовження строку досудового розслідування було вручено ОСОБА_5 15.09.2021. Постанова прокурора про продовження строку датована 16.09.2021. У судовому засіданні захисник заперечив фактичну можливість вручення 15.09.2021, стверджуючи, що ОСОБА_5 прибув до слідчого лише 16.09.2021. Разом із тим навіть за зафіксованою у наданих матеріалах датою 15.09.2021 передбачений ч.3 ст.295 КПК України п`ятиденний проміжок між врученням копії стороні захисту та поданням клопотання уповноваженому прокурору об`єктивно не міг бути дотриманий, оскільки вже 16.09.2021 клопотання було вирішене прокурором.

Таке порушення не може визнаватися належним виконанням встановленої законом процедури, воно стосується процесуальної гарантії сторони захисту.

Водночас предметом цього провадження є законність повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, а не самостійне оскарження постанови прокурора від 16.09.2021 про продовження строку. Перелік рішень, дій та бездіяльності, що можуть бути оскаржені слідчому судді під час досудового розслідування, визначений ст.303 КПК України, і окремого оскарження такої постанови прокурора не передбачає. Цей самий процесуальний аспект уже був предметом розгляду ухвалою слідчого судді від 08.10.2021. Тому скарга на повідомлення про підозру не може бути використана як процесуальний спосіб окремого скасування чи ревізії постанови про продовження строку.

Разом із тим наведене не позбавляє суд можливості оцінити доводи захисту настільки, наскільки він стосується саме законності оскаржуваного повідомлення: чи спричинило встановлене порушення процедури такий правовий наслідок, за якого строк досудового розслідування не був продовжений і станом на 06.10.2021 сторона обвинувачення вже не мала процесуальних повноважень здійснювати зміну підозри.

Разом із тим зі змісту КПК України не випливає, що будь-яке порушення ч.3 ст.295 КПК автоматично анулює постанову прокурора про продовження строку досудового розслідування або означає, що строк є непродовженим незалежно від інших обставин. КПК не визначає таку постанову нікчемною в силу закону та не наділяє слідчого суддю в межах скарги на повідомлення про підозру, повноваженням опосередковано скасувати процесуальний акт, який не є самостійним предметом цієї скарги.

Слід розмежувати факт порушення ч.3 ст.295 КПК та правовий наслідок цього порушення. Саме по собі несвоєчасне вручення клопотання, без установлення того, що через це прокурор не мав законних повноважень продовжити строк або що строк досудового розслідування фактично сплив до вчинення оскаржуваної процесуальної дії, не є достатнім для автоматичного скасування наступного повідомлення про підозру.

При оцінці цього наслідку суд враховує також зміст ст.296, 297 КПК України у редакції, чинній на час подій. Підставою для продовження строку була необхідність отримання доказів та проведення чи завершення експертизи, які з об`єктивних причин не могли бути завершені раніше.

З матеріалів, долучених прокурором, вбачається, що на час вирішення питання про продовження строку, тобто на 1516 вересня 2021, не були завершені судово-медичне дослідження ступеня тяжкості ушкоджень потерпілої та балістичне дослідження вилученої кулі. Результати цих досліджень мали безпосереднє значення для подальшої фактичної та правової оцінки події, а висновок щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень згодом був покладений в основу додаткової кваліфікації за ч.1 ст.122 КК України. Сторона захисту, посилаючись на порушення строку вручення копії клопотання, не навела конкретного заперечення проти його змістовних підстав, яке за критеріями ст.296, 297 КПК України саме по собі зумовлювало б відмову у продовженні строку та реалізацію права на захист. В судовому засіданні захисник не вказав жодної конкретної обставини, яку не зміг реалізувати протягом формально передбаченого законом п`ятиденного строку, в зв`язку з чим, не вказував про порушення права на захист.

Не встановлено таких безспірних даних, які дозволяли б дійти висновку, що постанова про продовження строку була прийнята після спливу строку досудового розслідування або що на 06.10.2021 строк досудового розслідування безумовно закінчився.

Самі по собі дата складання клопотання 15.09.2021 та дата постанови 16.09.2021 не дають достатньої фактичної основи для позитивного висновку, що клопотання було подане вже після спливу встановленого законом граничного строку, а строк досудового розслідування на 06.10.2021 був непродовженим.

Встановлене порушення порядку попереднього вручення клопотання за ч.3 ст.295 КПК України саме по собі не утворює достатньої правової підстави для скасування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 06.10.2021.

Отже, п`ятиденна гарантія попереднього ознайомлення з клопотанням не була додержана, однак за встановлених в судовому засіданні обставин не доведено причинного зв`язку між цим процедурним порушенням і відсутністю передбачених законом підстав для продовження строку чи втратою прокурором відповідного процесуального повноваження. Суто формальне констатування дефекту процедури, без установленого законом наслідку, не дає підстав вважати наступне повідомлення про підозру автоматично недійсним.

4. Щодо доводів про неупередженість прокурора

Пункт 3 ч.1 ст.77 КПК України виключає участь прокурора у кримінальному провадженні, якщо він, його близькі родичі чи члени сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості. За наявності таких підстав прокурор зобов`язаний заявити самовідвід відповідно до ст.80 КПК України.

Сам факт близького родинного зв`язку між прокурором та слідчим суддею, який до того здійснював судовий контроль у тому самому кримінальному провадженні, є обставиною, яка об`єктивно потребує уваги. Водночас він не тотожний доказу заінтересованості прокурора або його родича у результаті провадження і не утворює автоматичного відводу незалежно від конкретного процесуального контексту.

Близьке споріднення між відповідними особами не заперечується. Однак п.3 ч.1 ст.77 КПК України пов`язує відвід не з самим фактом існування родинного зв`язку прокурора зі слідчим суддею, а з особистою заінтересованістю прокурора, його близького родича чи члена сім`ї у результатах провадження або з іншими конкретними обставинами, які об`єктивно викликають обґрунтовані сумніви у неупередженості. Здійснення близьким родичем прокурора незалежної функції слідчого судді у тому самому провадженні саме по собі не є тотожним заінтересованості цього слідчого судді у результаті розслідування і не переносить таку заінтересованість на прокурора.

Наведені стороною захисту рішення ЄСПЛ у справах Huseyn and Others v. Azerbaijan та Dainelienл v. Lithuania стосувалися насамперед гарантій безсторонності суду за ст.6 Конвенції у ситуаціях близьких родинних зв`язків судді з представниками сторони обвинувачення. Вони підтверджують значення об`єктивного критерію безсторонності, однак не встановлюють автоматичного правила, за яким прокурор підлягає відводу лише тому, що його близький родич раніше здійснював функцію незалежного слідчого судді у тому самому провадженні.

Не встановлено конкретної особистої чи майнової заінтересованості слідчого судді -родича в результаті кримінального провадження, здійснення ним функції обвинувачення, участі в слідчо-прокурорській групі чи інших обставин, які самі по собі перетворювали б родинний зв`язок на об`єктивну заінтересованість прокурора в певному результаті.

Захисник у судовому засіданні не стверджував про існування домовленості між братами, узгодження ними процесуальних рішень, вплив слідчого судді на прокурора чи будь-яку іншу конкретну форму спільної заінтересованості. Довід адвоката зводився лише до факту споріднення. За відсутності додаткових об`єктивних обставин, цього недостатньо для висновку про існування передбачених ст.77 КПК України підстав для обов`язкового самовідводу прокурора.

Голослівні посилання ОСОБА_5 на висловлювання слідчого про нібито «вказівку зверху» та «зв`язки» учасників події, не підтверджене матеріалами, які дозволяли б установити незаконне втручання конкретної особи у прийняття постанови від 16.09.2021. Саме по собі відтворення такого твердження скаржником, не створює об`єктивної підстави для висновку про упередженість прокурора.

Отже, наведені обставини у їх підтвердженому обсязі не дають достатніх підстав для висновку, що прокурор не мав права приймати процесуальне рішення виключно через родинний зв`язок із суддею.

5. Щодо відповідності повідомлення вимогам ст.277 КПК України

Відповідно до п.7 ч.1 ст.277 КПК України письмове повідомлення про підозру має містити права підозрюваного. Тому відсутність такого елемента у самому тексті повідомлення є формальною невідповідністю буквальному припису ст.277 КПК України.

Слідчий суддя погоджується з доводом захисту в тій частині, що вимога п.7 ч.1 ст.277 КПК України про наявність прав підозрюваного у письмовому повідомленні та передбачений ч.8 ст.42 КПК України обов`язок одночасно вручити окрему пам`ятку про процесуальні права й обов`язки є різними нормативними приписами. Тому саме по собі вручення окремої пам`ятки не перетворює відсутній у тексті повідомлення елемент на формально наявний.

Водночас вирішальним для застосування способу захисту у вигляді скасування повідомлення є не лише формальне відхилення від форми, а його істотність для законності процесуального статусу та реалізації права на захист.

КПК України не встановлює автоматичної недійсності повідомлення про підозру внаслідок кожного окремого дефекту його форми. Вирішуючи скаргу за п.10 ч.1 ст.303 КПК України, суд оцінює характер порушення у сукупності з процедурою повідомлення та його впливом на визначеність підозри і можливість особи реально здійснювати свої процесуальні права.

У долучених прокурором матеріалах міститься повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри з відміткою про його вручення ОСОБА_5 07.10.2021 та про одночасне вручення пам`ятки про процесуальні права й обов`язки, оголошення і роз`яснення прав, що засвідчено особистим підписом ОСОБА_5 . Ця обставина стосується саме оскаржуваного повідомлення, а не лише первісної підозри.

У цьому ж кримінальному провадженні питання реалізації ОСОБА_5 права знати свої процесуальні права у зв`язку з первісним повідомленням про підозру вже було предметом судового контролю: ухвалою слідчого судді Богородчанського районного суду від 07.10.2021 у задоволенні відповідної скарги відмовлено, а ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23.10.2021 це рішення залишено без змін. Апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_5 було вручено пам`ятку та роз`яснено права, що підтверджувалось підписами у матеріалах.

Зазначені рішення не можуть наперед встановлювати законність іншого зміненого повідомлення від 06.10.2021, однак вони є релевантними для оцінки доводу про фактичне позбавлення ОСОБА_5 можливості знати та реалізовувати права підозрюваного. На момент зміни підозри він уже мав процесуальний статус підозрюваного та захисника.

Крім того, в судовому засіданні захисник прямо зазначив, що не стверджує про фактичне порушення права ОСОБА_5 на захист унаслідок такого оформлення документа, а наполягає на скасуванні підозри саме через формальну невідповідність п.7 ч.1 ст.277 КПК України. За цих обставин суд не встановив, що відсутність переліку прав безпосередньо у тексті повідомлення вплинула на зрозумілість суті підозри, обсяг повідомленого фактичного обвинувачення, правову кваліфікацію, доступ до захисника або реальну можливість користуватися процесуальними правами.

За викладених обставин відсутність повторного переліку прав, не є достатньою самостійною підставою для скасування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри. Такий висновок ґрунтується на оцінці не лише формального дефекту (п.7 ч.1 ст.277 КПК України), а на відсутності його реальних процесуальних наслідків.

6. Щодо достатності фактичних даних для підозри

За п.3 ч.1 ст.276 КПК України повідомлення про підозру здійснюється за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

За практикою ЄСПЛ поняття обґрунтованої підозри передбачає існування фактів або інформації, здатних переконати об`єктивного спостерігача, що особа могла вчинити правопорушення (зокрема, Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom; Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine). На стадії повідомлення про підозру не вимагається доказовий рівень, необхідний для обвинувального вироку.

У провадженні наявні показання потерпілих та свідків, відеозаписи, матеріали огляду місця події, медичні та судово-медичні матеріали, балістичне дослідження та інші відомості, які у сукупності об`єктивно пов`язують ОСОБА_5 з подією, що розслідується, та застосуванням ним засобу, наслідком якого орган досудового розслідування вважає заподіяння тілесного ушкодження.

Доводи захисту про попередню поведінку інших учасників, звернення до поліції, переслідування ОСОБА_5 , його відступ у напрямку номера, вживання іншими особами алкоголю та куріння, а також про можливий захисний характер його поведінки є істотними для розслідування і подальшої правової оцінки відповідно до ч.2 ст.9 КПК України.

Суд окремо враховує посилання захисника на матеріали огляду місця події, у яких, за його оцінкою, зафіксовано сліди вживання алкогольних напоїв, куріння та наявність музичної колонки, а також на відомості про попередні звернення ОСОБА_5 до поліції й адміністратора. Такі дані мають значення для відтворення повної послідовності конфлікту та перевірки версії захисту.

Додаткові пояснення ОСОБА_5 та додані публікації, коментарі, також звертають увагу на висловлювання учасників події про передумови конфлікту, межі їх безпосереднього сприйняття окремих епізодів і на відмінність між первинним та розширеним медійним викладом. Ці матеріали підтверджують існування конкуруючих версій розвитку подій, але публікації засобів масової інформації є вторинним переказом, а коментарі невстановлених читачів суб`єктивними реакціями на різний за змістом інформаційний матеріал. Вони не можуть замінити безпосереднє дослідження показань, відеозаписів, матеріалів огляду та експертних висновків.

Сам факт існування доказів на користь альтернативної версії не означає відсутності достатніх підстав для підозри. На цьому етапі остаточно не вирішується, яка з конкуруючих версій є достовірною, чи діяла особа в стані необхідної оборони, чи доведено хуліганський мотив поза розумним сумнівом. Очевидної несумісності версії обвинувачення з об`єктивними матеріалами не встановлено.

Посилання скаржника на реакції читачів як на ілюстрацію «об`єктивного стороннього спостерігача» також не змінює стандарту перевірки обґрунтованої підозри. Сформульований у практиці ЄСПЛ критерій об`єктивного спостерігача є правовим стандартом оцінки наявних у провадженні фактів та інформації, а не соціологічним чи медійним тестом, який визначається кількістю або змістом коментарів осіб, що ознайомилися з певною публікацією.

Наявні матеріали свідчать про фактичний спір щодо причин, розвитку конфлікту, мотиву та юридичної оцінки дій, але не про відсутність самого мінімально достатнього фактичного зв`язку ОСОБА_5 з інкримінованою подією.

Вимога п.6 ч.1 ст.277 КПК України полягає у стислому викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, відомих на момент повідомлення про підозру, а не у відтворенні в тексті повідомлення всіх доказів, повної хронології взаємин сторін чи всіх версій захисту. Обов`язок сторони обвинувачення за ч.2 ст.9 КПК України всебічно досліджувати як викривальні, так і виправдувальні обставини зберігається незалежно від ступеня деталізації письмової підозри, проте неповне, на думку захисту, відображення передісторії конфлікту не є тотожним відсутності достатніх доказів для підозри.

Оцінюючи достатність фактичної основи саме за матеріалами, поданими в цьому провадженні, слідчий суддя виходить із первинних процесуальних джерел: показань учасників, відеоматеріалів, матеріалів огляду, медичних і судово-медичних документів, балістичних досліджень та інших долучених відомостей.

У сукупності викладене не дає слідчому судді підстав для скасування повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 06.10.2021 ні повністю, ні щодо окремої правової кваліфікації.

Отже, недодержання п`ятиденного строку, передбаченого ч.3 ст.295 КПК України, є процесуальним порушенням, однак у межах цього розгляду не встановлено такого його правового наслідку, який би робив постанову про продовження строку незаконною або свідчив про безумовне закінчення строку досудового розслідування до зміни підозри. Факт споріднення прокурора із слідчим суддею, без конкретних даних про заінтересованість чи інші об`єктивні ознаки упередженості, не утворює самостійної підстави для відводу. Відсутність переліку прав безпосередньо у тексті повідомлення є формальною невідповідністю п.7 ч.1 ст.277 КПК України, проте за підтвердженого вручення пам`ятки, фактичного роз`яснення прав, участі захисника та відсутності доводу про реальне обмеження права на захист, - не становить у цій справі достатньої підстави для скасування підозри. Додаткові пояснення, публікації та наведені захистом обставини підтверджують наявність альтернативної версії розвитку конфлікту, однак не усувають достатнього на стадії підозри фактичного зв`язку ОСОБА_5 з інкримінованою подією.

Відповідно до ч.2 ст.307 КПК України за результатами розгляду скарги слідчий суддя вправі постановити ухвалу, зокрема, про скасування повідомлення про підозру або про відмову у задоволенні скарги.

За наведених обставин скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.2, 7, 9, 17, 42, 77, 80, 94, 115, 219, 276-279, 294, 295, 303-307, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_5 на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 06 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні №12021096120000041 від 10 липня 2021 року відмовити.

У задоволенні скарги захисника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_3 на повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 06 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні №12021096120000041 від 10 липня 2021 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, без виклику якої постановлено ухвалу і яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1