Рішення № 140319036, 05.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/22204/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 20 липня 2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення №212750000233 від 20.04.2026 прийняте о 10 год. 41 хв. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 на підставі довідки Територіального управління судової адміністрації України в Херсонській області №02-507/25 від 14.05.2025 про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 у справі №420/36060/25;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01 січня 2024 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління судової адміністрації України в Херсонській області №02-507/25 від 14.05.2025 про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає 145344,00 грн, в розмірі 56% від вказаної суми, а саме нарахувати 81392,64 грн, виходячи з 23 років 03 місяців 11 днів стажу судді;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надати до суду у 10-денний строк з моменту отримання копії рішення по справі звіт про виконання рішення по цій справі.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Вищої ради правосуддя №1401/0/15-17 від 06.06.2017 її звільнено з посади судді Скадовського районного суду Херсонської області у відставку, та з червня 2017 року вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області як суддя у відставці.

За твердженням позивача, на підставі рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 12 жовтня 2017 року у справі №663/2128/17 їй зараховано в стаж судді 1/2 частину навчання на денному відділенні вищого навчального закладу та зобов`язано органи Пенсійного фонду України нарахувати щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 86% від грошового забезпечення працюючого судді відповідно до норм Закону України №2453-VI від 07.07.2010, оскільки було встановлено, що вона має 23 роки 03 місяці 11 днів стажу, який дає право на відставку та з якого має бути розраховане грошове утримання.

Позивач вказує, що після втрати чинності Законом України №2453-VI рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі №540/1811/21 визнано незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зменшення їй грошового утримання з 86% до 50% та зобов`язано нарахувати його в розмірі 56% від грошового забезпечення, зазначеного в довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області від 27.02.2020 №343/02. Виходячи з цієї довідки, де вказана заробітна плата працюючого судді 100896 грн, вона до теперішнього часу отримує 56% від цієї суми, тобто 56501,76 грн.

Позивач зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі №420/36060/25 її позов задоволено частково: скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №1074 від 02 жовтня 2025 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі оновленої довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області №02-507 від 14.05.2025 та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок відповідно до цієї довідки. При цьому, за твердженням позивача, незважаючи на те, що порушення прав суддів у відставці при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з боку органів Пенсійного фонду України мають системний характер, суд відмовив їй у превентивному захисті права, тобто в конкретному зобов`язанні відповідача здійснити перерахунок, нарахувавши саме 56% грошового утримання, оскільки, як зазначив суд, захисту підлягає лише порушене право. Позивач вважає, що не отримала повного та ефективного судового захисту, чим скористався відповідач та повторно порушив її право.

Як вказує позивач, на її звернення від 11.05.2026 супровідним листом від 15.05.2026 №0800-0207-9/42816 їй наданий Перерахунок пенсії від 20.04.2026, рішення №212750000233, згідно з яким їй нараховано щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 726,72 грн, тобто в розмірі 50% замість 56% від грошового забезпечення працюючого судді, зазначеного в довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області від 14.05.2025 №02-507 в сумі 145344,00 грн.

Позивач зазначає, що листом від 04.06.2026 №26344-25202/В-02/8-0800/26 відповідач повідомив, що перерахунок здійснено з урахуванням того, що її стаж, який враховується при нарахуванні грошового утримання судді у відставці, складає 11 років 4 місяці 6 днів, а тому відсоток розрахунку пенсії від суддівської винагороди становить 50%. Крім того, відповідач зазначив, що рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі №540/1811/21 стосується лише обов`язку нарахування на підставі довідки від 27.02.2020 №343/02 та не поширюється на довідку від 14.05.2025 №02-507/25.

На переконання позивача, рішення суб`єкта владних повноважень не містить чіткого визначення передбачених законом підстав та мотивів відкидання рішень судів, попередніх нескасованих рішень органів Пенсійного фонду України щодо визначення її стажу та розміру грошового утримання, норм законів, згідно з якими їй у 2017 році обраховано стаж судді. Неврахування 11 років 11 місяців 05 днів стажу роботи в органах прокуратури Луганської області на посадах стажиста помічника прокурора м.Ровеньки, стажиста слідчого прокуратури Перевальського району, слідчого прокуратури Перевальського району, старшого слідчого прокуратури м. Алчевська та помічника прокурора м. Алчевська свідчить, на думку позивача, про необґрунтованість та протиправність рішення відповідача.

Позивач стверджує, що внаслідок неврахування у повному обсязі 23 років 03 місяців 6 днів стажу відповідач протиправно зменшив розмір щомісячного довічного грошового утримання з 56% до 50% суддівської винагороди, чим порушив її майнове право, оскільки воно має складати не 72672,00 грн, а 81392,64 грн.

Позивач посилається на статті 8, 21, 22, 64 Конституції України, на рішення Конституційного Суду України щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення, на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» і зазначає, що зменшення розміру належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності, а набуте право не може бути скасоване чи звужене.

Позивач також посилається на абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII, за яким судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання), та на статтю 43 Закону України «Про статус суддів» №2862-XII у редакції, чинній на час призначення її на посаду судді, якою до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, зараховувався також час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. З посиланням на статтю 56 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII позивач зазначає, що посада помічника прокурора охоплюється поняттям «прокурор».

У позові вказано, що на день призначення позивача на посаду судді (січень 2006 року) діяв Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995, а також пункт 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року №865, які давали право на зарахування до стажу судді половини строку навчання на денному відділенні вищого навчального закладу за юридичною спеціальністю. Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області у справі №663/2128/17 зобов`язано зарахувати їй до стажу половину строку навчання за період з 01 вересня 1988 року до 30 червня 1993 року, що становить 2 роки 5 місяців, і це рішення залишено в силі ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2018 року.

У позові позивач наводить детальне нормативне обгрунтування щодо зарахування зазначених періодів зазначеного нею стажу до стажу судді.

З посиланням на постанови Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №607/8146/17 та від 20.04.2021 у справі №344/5707/19 позивач вказує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним та застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Позивач вказує, що всі документи, визначені постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1, зокрема Розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, вона надала, про що свідчить призначення та отримання нею щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням зазначеного стажу.

Маючи 23 повних роки стажу, який зараховується до стажу судді, на переконання позивача, вона має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 56% від грошового забезпечення працюючого судді (20 років - 50% та 3 роки - 6%), що відповідає частині третій статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Посилання відповідача в листі на те, що для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання має враховуватися лише стаж судді 11 років, на думку позивача, не узгоджується з жодною нормою закону, як і теза про те, що встановлений раніше органами Пенсійного фонду України та підтверджений судовими рішеннями відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання стосується тільки розрахунків на підставі раніше наданих довідок.

Щодо способу захисту позивач зазначає, що її вимоги про конкретне зобов`язання відповідача здійснити перерахунок, нарахувавши 56% грошового утримання від суми, вказаної в довідці, не порушують дискреційних повноважень відповідача та спрямовані на забезпечення ефективного захисту порушеного права. При формулюванні позовних вимог нею взято до уваги постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 у справі №420/13370/25.

Вимогу про встановлення судового контролю позивач обґрунтовує частиною першою статті 382 КАС України, за якою в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат та інших соціальних виплат за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.

Позивач стверджує, що відповідач свідомо ухилився від належного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 у справі №420/36060/25, нарахувавши їй 50% грошового утримання замість 56%, які вона отримувала 9 років, а тому є підстави вважати, що він ухилятиметься і від виконання рішення в цій справі. Позивач також посилається на постанову Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує в повному обсязі.

У відзиві наведено частину третю статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та зазначено, що питання щодо зарахування періодів роботи до стажу роботи на посаді судді для обчислення призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, якою наведено вичерпний перелік посад, стаж роботи на яких зараховується до стажу судді.

Представник відповідача вказує, що відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року №2862-XII, яка була чинною на час призначення позивача на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи у галузі права не менш як три роки. З огляду на це право на зарахування стажу роботи в галузі права тривалістю три роки мають судді, яких призначено на посаду судді вперше згідно з вимогами, встановленими цим Законом на день їх обрання.

Навівши частину четверту статті 43 Закону України «Про статус суддів» та статтю 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10 липня 1995 року №584/95, представник відповідача зазначає, що системний аналіз цих норм дає підстави для висновку, що суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Проте статтею 137 Закону України №1402-VIII визначено вичерпний перелік посад, стаж роботи на яких зараховується саме до стажу судді та може бути врахований при здійсненні перерахунку або призначення згідно з цим Законом.

За твердженням представника відповідача, зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду навчання чинним законодавством не передбачено. Посилання позивача на те, що період роботи в органах прокуратури Луганської області має бути зараховано до стажу роботи на посаді судді, що дає їй право на відставку, представник відповідача вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки законодавством передбачена можливість зарахування до стажу судді лише того періоду, який вимагається законом як мінімальний для набуття суддею права для призначення на посаду судді.

Представник відповідача зазначає, що у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані різні закони при визначенні окремих складових, з яких перераховується щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

На переконання представника відповідача, безпідставними є висновки позивача про наявність у неї права на зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів роботи, визначених у Законі України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-XII. При визначенні періодів роботи на посаді суддів, які враховуються при обчисленні відсоткового відношення для перерахунку, потрібно керуватися одними вимогами законодавства, а саме чинного Закону України №1402-VIII.

Як вказано у відзиві, робота на посадах стажиста помічника прокурора, стажиста слідчого прокуратури, слідчого прокуратури, старшого слідчого прокуратури, помічника прокурора у статті 137 цього Закону не зазначена та не може бути врахована до стажу роботи на посаді судді.

На думку представника відповідача, такі висновки узгоджуються з рішенням Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020, в якому зазначено: «Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності».

Представник відповідача вказує, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 у справі №420/36060/25, залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026, відповідач виконав у межах покладених зобов`язань. Зобов`язання щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 56% від суми суддівської винагороди на відповідача покладено не було, а щомісячне довічне грошове утримання позивача розраховано згідно з вимогами чинного законодавства.

Щодо вимоги про надання звіту про виконання судового рішення представник відповідача зазначає, що встановлення судового контролю є правом суду, підставою застосування статті 382 КАС України є наявність належних доказів невиконання судового рішення, а позивач не надала доказів на підтвердження наміру відповідача ухилитися від виконання судового рішення.

Стислий виклад пояснень третьої особи.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подав до суду пояснення щодо позовних вимог, в яких з вимогами позивача не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

У поясненнях з посиланням на статті 6, 19, 21, 46, 92 Конституції України зазначено, що неодмінною умовою для задоволення адміністративного позову є встановлення факту порушення прав особи протиправними рішеннями або діями (бездіяльністю) суб`єкта владних повноважень.

Представник третьої особи посилається на постанову Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №174/658/16-а, за якою оцінюватися судом мають підстави, тобто мотиви, з яких виходив відповідач, та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19, за якою обов`язок відповідача довести правомірність рішення не виключає обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Представник третьої особи посилається на пункти 1 та 6 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, та зазначає, що кінцевим результатом звернення особи до пенсійного органу із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є рішення про здійснення перерахунку або про відмову у перегляді щомісячного довічного грошового утримання.

За твердженням представника третьої особи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та з 17.06.2017 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Із заявою про перерахунок на підставі довідки від 14.05.2025 №02-507/25 позивач звернулась 24.09.2025, і ця заява за принципом екстериторіальності розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке рішенням від 02.10.2025 №1074 відмовило в проведенні перерахунку. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 у справі №420/36060/25, яке набрало законної сили 17.03.2026, відповідач здійснив позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2024 та встановив його в місячному розмірі 72672,00 грн (145344,00 грн згідно з довідкою від 14.05.2025 х 50% відповідно до частини третьої статті 142 Закону України №1402-VIII).

З посиланням на статтю 370 КАС України, представник третьої особи зазначає, що рішення суду виконано в межах покладених зобов`язань у повному обсязі, оскільки обов`язку здійснити перерахунок та виплату в розмірі 56% на відповідача покладено не було.

Представник третьої особи зазначає, що звернення позивача від 26.05.2026 та від 08.06.2026 щодо виплати пенсії на виконання рішення суду розглянуто відповідно до Закону України «Про звернення громадян», оскільки позивач не дотрималась порядку звернення згідно з вимогами Порядку №3-1, та листами від 15.06.2026 №12804-11365/В-02/8-2100/26 і від 07.06.2026 №13873-11915/В-02/8-2100/26 їй надано роз`яснення щодо пенсійного забезпечення.

У поясненнях вказано, що стаж роботи позивача на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання, складає 11 років 04 місяці 06 днів, а тому утримання розраховано в розмірі 50% від суддівської винагороди.

Навівши частини першу та другу статті 137 Закону України №1402-VIII, абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону та частину четверту статті 43 Закону України «Про статус суддів», представник третьої особи стверджує, що статтею 137 Закону України №1402-VIII визначено вичерпний перелік посад, стаж роботи на яких зараховується саме до стажу судді та може бути врахований при розрахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, а з огляду на статтю 116 цього Закону стаж роботи на посаді судді, що визначається статтею 137, лише дає право судді подати заяву про відставку. Представник третьої особи посилається також на рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013.

Крім того, представник третьої особи звертає увагу на те, що позивач у позовних вимогах лише просить збільшити відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання до 56%, при цьому не зазначає, за рахунок чого такий відсоток може бути збільшено: позовні вимоги не містять зобов`язання щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді певних періодів трудової діяльності позивача.

Стислий виклад відповіді на відзив.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а позбавлення судді набутого статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі, є неправомірним, оскільки не узгоджується з принципом правової визначеності.

Позивач вважає хибними доводи відповідача про те, що її стаж на посаді судді має рахуватися виключно відповідно до статті 137 Закону України №1402-VIII, оскільки на посаду судді її призначено 06.01.2006, а згідно з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону стаж роботи на посаді судді визначається відповідно до законодавства, що діяло на день її призначення, тобто відповідно до Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-XII.

Виходячи з абзацу другого частини четвертої статті 43 цього Закону, після набуття нею 10 років стажу роботи безпосередньо на посаді судді до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, підлягають зарахуванню періоди роботи на посадах слідчого та прокурора. На цій підставі їй зараховано стаж на посаді слідчого прокуратури та на посаді помічника прокурора, яка охоплюється поняттям «прокурор» у статті 56 Закону України «Про прокуратуру».

Позивач вказує, що посади стажиста помічника прокурора та стажиста слідчого прокуратури були посадами, особам на яких законом були передбачені такі ж пільги, що й слідчим та прокурорським працівникам (частина шоста статті 44 Закону України №2862-XII, пункти 11, 19 Положення, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 19.05.1992 №21, постанова Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. №38, частина п`ята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»), а час роботи на цих посадах після призначення її суддею було зараховано до вислуги років. Позивач вказує, що існує єдиний обрахунок стажу судді за вислугою років (постанови Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №607/8146/17 та від 20.04.2021 у справі №344/5707/19), та що робота на цих посадах була безпосередньо пов`язана із самостійним правозастосуванням, тобто була повноцінною роботою в галузі права. На підтвердження цього позивач посилається на постанову Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №800/562/17 та на роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 13 жовтня 2025 року №198р/з.

За твердженням позивача, питання зарахування до стажу судді половини строку навчання вирішено рішенням Скадовського районного суду Херсонської області у справі №663/2128/17, а рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі №540/1811/21 визначено її право на отримання грошового утримання в розмірі 56 відсотків з урахуванням 23 років стажу.

На думку позивача, відповідач не спростував її доводів щодо неправомірності його дій та рішень, які по суті спрямовані на незаконне позбавлення її стажу судді, обрахованого відповідно до законодавства у 2017 році.

Посилання відповідача на те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 у справі №420/36060/25 його не було зобов`язано нарахувати саме 56% від суми, зазначеної в довідці від 14.05.2025, а тому він може на свій розсуд відкинути частину стажу, позивач вважає порушенням прав людини.

Щодо судового контролю позивач зазначає, що у справах щодо соціальних спорів його встановлення є обов`язком суду у разі наявності ризиків ухилення відповідача від виконання рішення суду, а фактичне ухилення відповідача від належного виконання попереднього рішення суду свідчить про наявність таких ризиків.

Стислий виклад відповіді позивача на пояснення третьої особи.

У відповіді на пояснення третьої особи позивач зазначає, що з 2017 року підстави наявності в неї права на нарахування саме 56% грошового утримання органам Пенсійного фонду України були цілком зрозумілими, та наводить доводи, аналогічні за змістом викладеним у відповіді на відзив. Додатково позивач вказує, що розрахунок суми грошового забезпечення здійснюється виходячи зі стажу судді, підтвердженого документально, у цьому випадку трудовою книжкою.

Процесуальні дії у справі.

Суд ухвалою від 23.07.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 КАС України, залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та встановив учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Суд встановив та визнається учасниками справи у заявах по суті, що позивач, ОСОБА_1 , на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 06.06.2017 №1401/0/15-17 звільнена з посади судді Скадовського районного суду Херсонської області у відставку та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області як суддя у відставці, де з 17.06.2017 отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 01.08.1993 прийнята стажистом помічника прокурора м.Ровеньки, 13.10.1993 переведена стажистом слідчого прокуратури Перевальського району, 01.08.1994 призначена слідчим прокуратури Перевальського району, 03.01.1995 переведена старшим слідчим прокуратури м.Алчевська, 21.11.1995 переведена помічником прокурора м. Алчевська, 04.01.2006 звільнена з роботи за переведенням до Скадовського районного суду Херсонської області, 10.01.2006 призначена строком на п`ять років на посаду судді Скадовського районного суду Херсонської області, 02.12.2010 обрана суддею цього суду безстроково, 16.06.2017 звільнена з посади судді у відставку та відрахована зі штату суду на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 06.06.2017 №1401/0/15-17.

Скадовський районний суд Херсонської області в постанові від 12.10.2017 у справі №663/2128/17 за позовом ОСОБА_1 до Скадовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області встановив, що позивач з 01.09.1988 до 30.06.1993 навчалась на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф.Дзержинського, який під час навчання перетворено в Українську юридичну академію ім. Я.Мудрого.

В означеному рішенні також встановлено, що з 01.08.1993 до 04.01.2006 позивач працювала в органах прокуратури на посадах стажиста помічника прокурора м. Ровеньки Луганської області, стажиста слідчого прокуратури Перевальського району Луганської області, слідчого цієї ж прокуратури, старшого слідчого прокуратури м. Алчевська Луганської області та помічника прокурора м. Алчевська.

Період роботи в органах прокуратури з 01.08.1993 до 08.12.2001 становить 08 років 4 місяці 08 днів, а період з 09.12.2004 до 04.01.2006 - 01 рік 26 днів.

Період з 09.12.2001 до 09.12.2004, коли позивач перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною від 03 до 06 років, до стажу не зараховується.

На посаді судді Скадовського районного суду Херсонської області позивач перебувала з 10.01.2006 до 16.06.2017, тобто 11 років 05 місяців 07 днів.

Цією постановою Скадовський районний суд Херсонської області зобов`язав Скадовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 , половину строку навчання за денною формою за період з 01 вересня 1988 року до 30 червня 1993 року, що становить 2 роки 5 місяців, а також здійснити перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86% від суддівської винагороди, починаючи з 17 червня 2017 року.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 30.05.2018 у справі №663/2128/17 залишив без змін постанову Скадовського районного суду Херсонської області від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року.

Херсонський окружний адміністративний суд у рішенні від 27.09.2021 у справі №540/1811/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, яке набрало законної сили 16.02.2022, встановив, що позивач з 17 червня 2017 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII. На виконання постанови Скадовського районного суду Херсонської області від 12.10.2017 у справі №663/2128/17 позивачу проведено перерахунок щомісячного грошового утримання, виходячи зі стажу судді 23 роки 03 місяці 11 днів, у розмірі 86% суддівської винагороди.

Рішенням від 08.12.2020 №212750000233 щомісячне довічне грошове утримання позивача перераховано в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди, і його розмір склав 50448,00 грн.

У цьому ж рішенні Херсонський окружний адміністративний суд встановив, що стаж роботи позивача на посаді судді для обрахунку її щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 23 роки 03 місяці 11 днів, визнав протиправним та скасував рішення від 08.12.2020 №212750000233 щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного грошового утримання з 86% до 50% та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 56% на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області від 27.02.2020 №343/02.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.02.2022 у справі №540/1811/21 залишив рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року без змін.

За довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області від 14.05.2025 №02-507/25 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 01 січня 2024 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 145344,00 грн, у тому числі посадовий оклад - 90840,00 грн, доплата за вислугу років 50% - 45420,00 грн, доплата за перебування на адміністративній посаді в суді 10% - 9084,00 грн.

Рішенням від 22.12.2025 у справі №420/36060/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області Одеський окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області №1074 від 02 жовтня 2025 року, яким позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №02-507 від 14.05.2025, та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі цієї довідки. У задоволенні решти вимог суд відмовив.

Як вбачається з цього рішення, відмовляючи в задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача продовжити щомісячні виплати в розмірі 56% від суми суддівської винагороди, а саме 81392,64 грн, суд виходив з того, що рішенням №1074 позивачу взагалі було відмовлено в перерахунку, на час звернення до суду спору щодо відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання не було, права позивача в цій частині не порушені, а вимоги є передчасними.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.03.2026 у справі №420/36060/25 залишив апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року - без змін.

Згідно з рішенням від 20.04.2026 №212750000233 про перерахунок пенсії (дата-час розрахунку: 20.04.2026 10:41; дата перерахунку: 20.04.2026; вид перерахунку: згідно рішень суду; підстава: згідно рішення суду справи №420/36060/25 від 22.12.2025), ОСОБА_1 здійснено з 01.01.2024 перерахунок довічного грошового утримання із середньомісячного заробітку 145344,00 грн.

У рішенні зазначено тривалість стажу: страховий стаж (повний) - 30 років 2 місяці 7 днів, в тому числі судді - 11 років 4 місяці 6 днів.

Загальний процент розрахунку пенсії від заробітку визначено в розмірі 50,00, а розмір пенсії з надбавками з 01.01.2024 - 72672,00 грн.

Листом від 15.05.2026 №0800-0207-9/42816 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило позивача, що на виконання рішення суду у справі №420/36060/25 з 01.01.2024 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №02-507 від 14.05.2025, а електронну пенсійну справу передано для контролю та подальшого опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

У листі від 04.06.2026 №26344-25202/В-02/8-0800/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило позивача, що розрахунок її стажу на посаді судді здійснено з урахуванням 11 років 4 місяців 6 днів роботи на посаді судді (стаття 137 Закону №1402), а тому відсоток розрахунку пенсії від суддівської винагороди судді становить 50%.

У цьому ж листі зазначено, що розрахунок у розмірі 56% суддівської винагороди було проведено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі №540/1811/21 на підставі довідки №343/02 від 27.02.2020, а оскільки на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 у справі №420/36060/25 перерахунок здійснено на підставі довідки №02-507 від 14.05.2025, підстави для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 56% відсутні.

Вважаючи протиправним рішення №212750000233 від 20.04.2026, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

За приписами частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

За частиною четвертою статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною п`ятою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує, що, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 08.11.2021 у справі №580/492/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виснував, що, відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

У цій же постанові Верховний Суд вказав: «Так, судами попередніх інстанцій із рішення суду у справі № 692/290/17, яке набрало законної сили, було встановлено, що стаж роботи на посаді судді позивача для обрахунку його щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, складає 36 років 4 місяці 05 днів.», та в подальшому дійшов висновку: «Враховуючи те, що у справі № 692/290/17 та у справі №580/492/21, яка розглядається, беруть одні й ті самі особи, то суди попередній інстанцій обґрунтовано послалися на встановлені у справі № 692/290/17 обставини стосовно стажу позивача, з якого обраховується щомісячне грошове утримання судді у відставці - ОСОБА_1.».

Крім того, Верховний Суд зазначив, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Наведені висновки є застосовними до спірних правовідносин у цій справі, оскільки обставини справи №580/492/21 подібні до обставин цієї справи за предметом спору та змістом правовідносин: суддя у відставці, призначений на посаду до набрання чинності Законом №1402-VIII, оскаржував визначення органом Пенсійного фонду України щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди, тоді як стаж для обрахунку цього утримання вже був встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 20.04.2026 №212750000233 та про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, суд зазначає таке.

Суд встановив, що Херсонський окружний адміністративний суд у рішенні від 27.09.2021 у справі №540/1811/21, яке набрало законної сили 16.02.2022, встановив, що стаж роботи позивача на посаді судді для обрахунку її щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці складає 23 роки 03 місяці 11 днів.

Ця обставина встановлена стосовно позивача, яка бере участь і в цій справі, а тому відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України вона не доказується при розгляді цієї справи.

Суд зауважує, що правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання. Це правило відоме як принцип res judicata, що у повній формі розкривається у «res judicata pro veritate habetur» - «судове рішення визнається за істину». Суть цього принципу полягає в тому, що вирішене судом є вирішеним і не може переглядатися до безмежності.

Інший підхід, за якого орган Пенсійного фонду України під час перерахунку заново визначає стаж, уже встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, знівелює одну з основних конституційних засад судочинства - обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України), яка є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Фактично це дасть змогу при кожному наступному перерахунку не враховувати обставини, встановлені судовим рішенням.

З огляду на це, суд не здійснює власного обрахунку стажу позивача та не оцінює заново періоди, з яких він складається.

Відповідачем у справі №540/1811/21 було Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, яке в цій справі бере участь як третя особа та для якого рішення в зазначеній справі є обов`язковим відповідно до частини першої статті 370 КАС України. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області участі у справі №540/1811/21 не брало, однак доказів, які б у загальному порядку спростовували встановлену тривалість стажу позивача, матеріали справи не містять.

За частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII, 23 повні роки стажу дають позивачу право на щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 56 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді: 50 відсотків та по два відсотки за кожний з трьох повних років понад 20 років.

Із суддівської винагороди 145344,00 грн, зазначеної в довідці Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області від 14.05.2025 №02-507/25, це становить 81392,64 грн.

Натомість, у рішенні №212750000233 відповідач зазначив стаж судді 11 років 4 місяці 6 днів, визначив загальний процент розрахунку в розмірі 50,00 та встановив розмір утримання з 01.01.2024 в сумі 72672,00 грн.

Перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання за частиною четвертою статті 142 Закону №1402-VIII проводиться у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди.

Суд зауважує, що нова довідка про суддівську винагороду змінює суму, з якої обчислюється утримання, але не стаж судді у відставці та не відсоток, який від цього стажу залежить.

Отже, суд дійшов висновку, що під час такого перерахунку орган Пенсійного фонду України не може на власний розсуд переглянути стаж, встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили.

З цих самих мотивів помилковим є наведене в листі відповідача від 04.06.2026 твердження про те, що розрахунок у розмірі 56 відсотків стосувався лише довідки №343/02 від 27.02.2020. Відсоток у рішенні у справі №540/1811/21 випливав зі встановленого судом стажу позивача, а не зі змісту довідки про суддівську винагороду.

Заперечення представників відповідача та третьої особи про те, що статтею 137 Закону №1402-VIII визначено вичерпний перелік посад, стаж роботи на яких зараховується до стажу судді, та що у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані різні закони, є необґрунтованими. Правило про збереження суддями, призначеними чи обраними на посаду до набрання чинності Законом №1402-VIII, визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання), встановлене цим Законом в абзаці четвертому пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення», і обмежень щодо дії цього пункту в часі, як зазначив Верховний Суд у постанові у справі №580/492/21, Законом не встановлено. На посаду судді позивач призначена 10.01.2006, тобто до набрання чинності Законом №1402-VIII.

Суд вважає помилковим посилання представника відповідача на Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020. Наведене у відзиві речення міститься в абзаці шостому пункту 16 мотивувальної частини цього Рішення, а в пункті 17 Конституційний Суд України зазначив: «Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.». Тобто в цьому Рішенні йдеться про різний розмір утримання суддів залежно від проходження кваліфікаційного оцінювання, а не про те, з яких періодів складається стаж судді.

Заперечення представника відповідача про те, що зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду навчання законодавством не передбачено, що посилання позивача на роботу в органах прокуратури є безпідставним та що зарахуванню підлягає лише період, який вимагається законом як мінімальний для призначення на посаду судді, спрямовані на перегляд тривалості стажу, встановленої рішенням суду, яке набрало законної сили, що, в силу приписів частини четвертої статті 78 КАС України, не підлягає доказуванню.

Необґрунтованим є й твердження представників відповідача та третьої особи про те, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 у справі №420/36060/25 виконано в межах покладених зобов`язань, оскільки обов`язку здійснити перерахунок у розмірі 56 відсотків цим рішенням не покладено.

У справі №420/36060/25 суд відмовив у задоволенні вимоги щодо 56 відсотків як передчасної, бо на час звернення до суду спору про відсотковий розмір утримання не було. Така відмова не надала відповідачу права визначати відсоток на власний розсуд. Здійснюючи перерахунок, він, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, мав діяти на підставі частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII та з урахуванням судового рішення, у якому суд встановив стаж позивача.

Аргумент представника третьої особи про те, що стаж роботи на посаді судді лише дає право судді подати заяву про відставку, спростовується наведеним вище висновком Верховного Суду у справі №580/492/21, за яким цей стаж є єдиним та застосовується і для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013, на який посилається представник третьої особи, цьому не суперечить. У ньому названо наслідки відставки, серед яких набуття права на отримання щомісячного довічного грошового утримання.

Представник третьої особи звертає увагу на те, що позовні вимоги не містять вимоги про зарахування до стажу певних періодів трудової діяльності. Цей аргумент висновків суду не спростовує, оскільки стаж позивача для обрахунку утримання вже встановлений судовим рішенням, а спір у цій справі стосується відсотка, який відповідач застосував під час перерахунку.

Посилання представника третьої особи на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.05.2018 у справі №174/658/16-а висновків суду не спростовує. У тій справі спір стосувався зарахування періоду роботи до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах, а Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, вказав, що оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення. У цій справі суд оцінив саме ті мотиви, з яких виходив відповідач. Вони наведені в рішенні №212750000233 та в листі від 04.06.2026 і зводяться до врахування лише 11 років 4 місяців 6 днів роботи на посаді судді, без урахування рішень судів, що набрали законної сили та якими стаж позивача визначений у кількості 23 років 03 місяців та 11 днів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19 за позовом до держави України в особі Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації, на яку також посилається представник третьої особи, зазначила, що визначений частиною другою статті 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Позивач цей обов`язок виконала. На підтвердження обставин, на яких ґрунтуються її вимоги, вона подала копії рішення №212750000233, листів відповідача, судових рішень у справах №663/2128/17, №540/1811/21, №420/36060/25, довідки від 14.05.2025 №02-507/25 та трудової книжки.

Представник третьої особи обґрунтовує свою позицію також посиланням на пункти 1 та 6 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1. Ці норми суд не застосовує, оскільки вони визначають, хто та на підставі яких документів проводить перерахунок, тоді як спір у цій справі стосується відсотка суддівської винагороди, який визначається частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII.

Твердження представника третьої особи про розгляд звернень позивача від 26.05.2026 та від 08.06.2026 відповідно до Закону України «Про звернення громадян» стосується обставин, що не входять до предмета доказування у цій справі, а тому на вирішення спору не впливає.

Обґрунтованим є аргумент позивача про те, що відповідач без передбачених законом підстав не врахував стаж, встановлений судовими рішеннями, та що цей стаж є єдиним як для відставки, так і для визначення розміру утримання. Оцінюючи цей аргумент, суд враховує наведений вище висновок Верховного Суду у справі №580/492/21. З цих самих підстав обґрунтованим є й аргумент позивача про те, що позбавлення її стажу в конкретному кількісному вимірі не узгоджується з принципом правової визначеності.

Аргументи позивача щодо зарахування до стажу половини строку навчання та періодів роботи на посадах стажиста помічника прокурора, стажиста слідчого прокуратури, слідчого, старшого слідчого та помічника прокурора, як і її посилання на норми Закону №2862-XII, Закону України «Про прокуратуру», Указ №584/95, Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 та від 21.01.1993 №38, Положення про організацію в органах прокуратури України роботи з молодими спеціалістами, статтю 181 КЗпП України та частину другу статті 137 Закону №1402-VIII, стосуються того, з яких періодів складається стаж позивача. Оскільки тривалість цього стажу встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили 16.02.2022, та повторно не доказується, названі норми суд не застосовує. З цих самих мотивів суд не оцінює окремо наведені позивачем з цього питання постанови Великої Палати Верховного Суду, постанову Верховного Суду України від 02.09.2008 та лист Національного агентства України з питань державної служби від 13.10.2025 №198-р/з.

Посилання позивача на статті 8, 21, 22, 64 Конституції України, рішення Конституційного Суду України щодо гарантій незалежності суддів, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» суд враховує, проте зазначає, що порушене право позивача підлягає захисту на підставі застосованих вище норм Закону №1402-VIII та КАС України, тож окремого застосування названих положень вирішення цього спору не потребує.

Твердження позивача про системний характер порушень прав суддів у відставці з боку органів Пенсійного фонду України та про те, що у справі №420/36060/25 вона не отримала повного та ефективного судового захисту, стосуються обставин, що не входять до предмета доказування у цій справі. Рішення у справі №420/36060/25 предметом перегляду в цій справі не є.

Щодо способу захисту суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Аргумент позивача про те, що вимога зобов`язати відповідача здійснити перерахунок у розмірі 56 відсотків не порушує його дискреційних повноважень, є обґрунтованим. Відсоток прямо визначений частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII та залежить лише від кількості повних років стажу, тому вибору між кількома правомірними варіантами рішення у відповідача немає.

За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - прийняв рішення від 20.04.2026 №212750000233, яким під час перерахунку визначив щомісячне довічне грошове утримання позивача в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди без урахування стажу 23 роки 03 місяці 11 днів, чим порушив право позивача, передбачене частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII, на отримання щомісячного довічного грошового утримання, збільшеного на два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв рішення №212750000233 всупереч частині третій статті 142, абзацу четвертому пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII та без урахування обставини, встановленої судовим рішенням, яке набрало законної сили 16.02.2022, а правомірності свого рішення не довів. Позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення від 20.04.2026 №212750000233 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Розмір довічного грошового утримання судді у відставці, визначений рішенням №212750000233 від 20.04.2026, є результатом застосування неправильного відсотка до суддівської винагороди, тому це рішення підлягає скасуванню в цілому, а порушене право позивача - відновленню шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок.

За таких підстав, позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити з 01 січня 2024 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки від 14.05.2025 №02-507/25, виходячи із суддівської винагороди 145344,00 грн та стажу роботи на посаді судді 23 роки 03 місяці 11 днів, у розмірі 56 відсотків суддівської винагороди, що становить 81392,64 грн, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Частиною п`ятою статті 382 КАС України передбачено, що за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.

Позивач заявила про зобов`язання відповідача подати звіт у позовній заяві, а спір у цій справі виник з приводу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке виплачують органи Пенсійного фонду України.

Крім того, рішення №212750000233, яке суд визнав протиправним, відповідач прийняв на виконання рішення суду у справі №420/36060/25, і таке виконання призвело до нового спору.

Заперечення представника відповідача про те, що встановлення судового контролю є правом суду, а підставою застосування статті 382 КАС України є наявність доказів невиконання судового рішення, суд відхиляє.

Стаття 382 КАС України в редакції Закону України від 21.11.2024 №4094-IX не ставить зобов`язання подати звіт у залежність від доказів ухилення відповідача від виконання рішення, а в справах з приводу перерахунку пенсійних та інших соціальних виплат передбачає, що за письмовою заявою суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень подати такий звіт.

З огляду на наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позивач просить встановити строк подання звіту в десять днів з моменту отримання копії рішення.

Строк подання звіту встановлює суд, а його перебіг відповідно до частини п`ятої статті 382 КАС України починається з дня набрання рішенням законної сили.

Достатнім строком на подання відповідачем до суду звіту про виконання рішення є тридцятиденний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили та отримання копії цього рішення.

Встановлення судом іншого строку, ніж просить позивач, не є відмовою в задоволенні цієї вимоги.

Відповідно до частин третьої, десятої статті 382-3 КАС України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо необхідності зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надати до суду відомості про керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.

Суд надав оцінку всім аргументам учасників справи та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає частина третя статті 242 КАС України.

За таких обставин, позовна заява підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви сплатила судовий збір у розмірі 1331,50 грн.

Ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1331,20 грн.

Судовий збір у цьому розмірі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що стосується надміру сплаченого судового збору, він підлягає поверненню позивачу у порядку пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.2, 5, 6, 72, 77, 78, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295, 370, 382 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.04.2026 №212750000233 щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яким на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 у справі №420/36060/25 ОСОБА_1 з 01.01.2024 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01 січня 2024 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області від 14.05.2025 №02-507/25 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із суддівської винагороди 145344,00 грн та стажу роботи на посаді судді 23 роки 03 місяці 11 днів, у розмірі 56% суддівської винагороди, що становить 81392,64 грн.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2026 року у справі №420/22204/26.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2026 року у справі №420/22204/26 протягом 30 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили та отримання копії цього рішення.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення повинен відповідати вимогам частини 2 та 3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що наслідком недодержання вимог частини 2 та 3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України при подачі звіту про виконання судового рішення є постановлення судом ухвали про відмову в його прийнятті.

Попередити Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що відповідно до ч.3, 10 ст.382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до ч.3 ст.382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до ч.3 ст.382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надати до суду відомості про керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: просп.Соборний, буд.158-Б, м.Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, місцезнаходження: вул.Валентини Крицак, буд.6, м.Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057.

Суддя Дмитро БАБЕНКО