Ухвала суду № 140318851, 05.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27245/26

УХВАЛА

05 жовтня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Скупінська О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 03.09.2026 позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, які викладені у листі-відповіді від 24.08.2026 року (вх. № 17753-17625/Ц-02/8-2300/26), щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати за 2022 2024 роки та відмови у повному перерахунку заробітку;

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 233050005160 від 28.02.2026 року про перерахунок пенсії в частині визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсії;м

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату моєї пенсії по інвалідності з 01.03.2026 року із застосуванням до базового показника середньої заробітної плати (9 118,81 грн) коефіцієнтів збільшення (індексації): 1,14 з 01.03. 2022 р.; 1,197 з 01.03.2023 р.; 1,0796 з 01.03.2024 р.; 1,115 з 01.03.2025 р. та 1,121 з 01.03.2026 р.;

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок моєї пенсії з 01.03.2026 року з урахуванням заробітної плати, отриманої після призначення пенсії, включивши в розрахунок індивідуального коефіцієнта заробітку мої офіційні доходи за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки відповідно до даних системи персоніфікованого обліку згідно з наданим фінансово-юридичним розрахунком;

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити мені утворену суму заборгованості (різницю між належною за рішенням суду та фактично виплаченою пенсією), починаючи з 1 березня 2026 року по день проведення фактичного перерахунку.

Відповідно до п.п.3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ухвалою судді від 07.09.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду

- позовної заяви в новій редакції, з уточненням позовних вимог, із належним нормативно-правовим обґрунтуванням позовних вимог та посилання на норми права, що можуть бути застосовані до спірних відносин;

- заяви/клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з заявленими вимогами та доказами, з зазначенням обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду;

- докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

14.09.2026 від позивача надійшла заява (вх. №ЕС/104941/26) про долучення в якості додатку позовної заяви в новій редакції, в якій позовні вимоги викладені наступним чином:

1.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, викладені у листі-відповіді від 24.08.2026 року (вх. № 17753-17625/Ц-02/8-2300/26), щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати та відмови у повному перерахунку заробітку;

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 233050005160 від 28.02.2026 року про перерахунок пенсії в частині визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсії;

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01.03.2026 року перерахунок моєї пенсії по інвалідності із застосуванням до базового показника середньої заробітної плати (9 118,81 грн) коефіцієнтів збільшення (індексації): 1,14 з 01.03.2022 р.; 1,197 з 01.03.2023 р.; 1,0796 з 01.03.2024 р.; 1,115 з 01.03.2025 р. та 1,121 з 01.03.2026 року, та здійснювати її подальшу щомісячну виплату в перерахованому розмірі.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01.03.2026 року перерахунок моєї пенсії з урахуванням заробітної плати, отриманої після призначення пенсії, включивши в розрахунок індивідуального коефіцієнта заробітку мої офіційні доходи за 2021, 2022, 2023, 2024 роки, а також суми за 2025 рік (694 885,24 грн) та 2026 рік (325 000,00 грн) відповідно до даних системи персоніфікованого обліку та наданого розрахунку суми позову (Додаток №6) та здійснювати її подальшу щомісячну виплату в перерахованому розмірі;

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити мені утворену суму заборгованості (різницю між належною за рішенням суду та фактично виплаченою пенсією), починаючи з 1 березня 2026 року по день проведення фактичного перерахунку.

Проте, суд зауважує, що позивачем не вчинено належних дій спрямованих на усунення недоліків визначених ухвалою судді від 07.09.2026, а саме в частині щодо уточнення позовних вимог, із належним нормативно-правовим обґрунтуванням позовних вимог та посилання на норми права, що можуть бути застосовані до спірних відносин.

Ухвалою судді від 18.09.2026 постановлено продовжити процесуальний строк для усунення недоліків на 5 днів.

23.09.2026 від позивача надійшла заява (вх. №ЕС/108681/26) про долучення позовної заяви в новій редакції, в якій позовні вимоги викладені наступним чином:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, викладені у листі-відповіді від 24.08.2026 року (вх. № 17753-17625/Ц-02/8-2300/26), щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати та відмови у повному перерахунку заробітку;

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 233050005160 від 28.02.2026 року про перерахунок пенсії в частині визначення заниженого середньомісячного заробітку для обчислення пенсії;

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01.03.2026 року перерахунок моєї пенсії по інвалідності із застосуванням до базового показника середньої заробітної плати (9 118,81 грн) коефіцієнтів збільшення (індексації): 1,14 з 01.03.2022 р.; 1,197 з 01.03.2023 р.; 1,0796 з 01.03.2024 р.; 1,115 з 01.03.2025 р. та 1,121 з 01.03.2026 року, та здійснювати її подальшу щомісячну виплату в перерахованому розмірі;

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01.03.2026 року перерахунок моєї пенсії з урахуванням заробітної плати, отриманої після призначення пенсії, включивши в розрахунок індивідуального коефіцієнта заробітку мої офіційні доходи за 2021, 2022, 2023, 2024 роки, а також суми за 2025 рік (694 885,24 грн) та 2026 рік (325 000,00 грн) відповідно до даних системи персоніфікованого обліку та наданого розрахунку суми позову та здійснювати її подальшу щомісячну виплату в перерахованому розмірі;

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити мені утворену суму заборгованості (різницю між належною за рішенням суду та фактично виплаченою пенсією), починаючи з 1 березня 2026 року по день проведення фактичного перерахунку.

Раніше 14.09.2026 було долучено заяву, в якій просить визнати причини пропуску строку звернення до суду та поновити його вказавши, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи (встановлено довічно), що суттєво об`єктивно ускладнює можливість швидкого збору документів, отримання правової допомоги та реалізації процесуальних дій, а також добросовісно вживав заходів досудового врегулювання спору, надіславши письмову заяву до Відповідача. Офіційний лист-відповідь про відмову у перерахунку (вх. № 17753-17625/Ц-02/8-2300/26) було підписано відповідачем лише 24.08.2026.

Дослідивши заяву позивача, наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче обмеження строку оскарження рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Верховний Суд в постанові від 11.11.2021 у справі № 260/611/21 зазначив, що «строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Верховний Суд в постанові від 20.12.2023 по справі № 420/4212/23 вказав, що особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024 по справі № 990/12/24.

Предметом оскарження зокрема є рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 233050005160 від 28.02.2026 про перерахунок пенсії в частині визначення заниженого середньомісячного заробітку для обчислення пенсії.

Суд відхиляє доводи про поважність причин пропуску строку звернення до суду у зв`язку з наявністю у позивача інвалідності ІІ групи.

Сам по собі факт наявності у позивача інвалідності ІІ групи не свідчить про існування об`єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали їй своєчасно звернутися до суду за захистом свого порушеного права. При цьому позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що стан здоров`я позивача або пов`язані з інвалідністю обставини об`єктивно унеможливлювали чи істотно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

Суд відхиляє доводи позивача, як поважної причини пропуску строку звернення до відповідача із заявами про здійснення перерахунку пенсії, оскільки до суду не було надано доказів вказаного, крім того звернення із заявами до ГУ ПФУ в Черкаській області не змінює дату з якої позивач мав дізнатися про порушення свої прав.

Відтак вказана обставина не є об`єктивно непереборною обставиною та не залежали від його волі, що унеможливили своєчасне звернення, а лише свідчить про пасивну поведінку позивача та байдужість до порушених прав з боку відповідача.

Відтак звертаючись до суду 02.09.2026 з вказаним позовом позивач пропустив встановлений законодавством строк для оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 233050005160 від 28.02.2026 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

З огляду на матеріали справи, суд доходить висновку, що за умови виявлення належної активності та небайдужості, у позивача існувала об`єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк.

Щодо решти вимог суддя констатує, що позивачем не було вчинено належних дій щодо приведення вимог у відповідність.

Зокрема заявляючи вимогу щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати та відмови у повному перерахунку заробітку, позивачем не визначено дати з якої його права були порушені та підлягають відновленню та не вказано за які роки має відбутися такий перерахунок.

Суддя звертала увагу позивача, що під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко, лаконічно і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильно сформованого змісту позовних вимог залежить і ефективність судового захисту, позаяк суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог.

Суд не вправі самостійно визначати замість позивача склад відповідачів, змінювати суб`єктний склад спору або формулювати вимоги до певного органу чи посадової особи.

Отже визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 по справі №826/16958/17.

Як вже зазначалось суддею, пенсію по інвалідності ІІ групи позивачу було призначено у травні 2021 року внаслідок загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Однак позивачем не надано належного обгрунтування та доказів на підтвердження вимоги про включення в розрахунок індивідуального коефіцієнта заробітку мої офіційні доходи за 2021, 2022, 2023, 2024 роки, а також суми за 2025 рік (694 885,24 грн) та 2026 рік (325 000,00 грн).

Суддя зауважує, що безперечно завданням стадії прийняття позову до розгляду та відкриття провадження у справі не є збирання усіх доказів, які б були достатніми для ухвалення рішення.

Варто зауважити, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед, повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права з метою, з якою такі права надані. Реалізація цих прав нерозривно пов`язана із виконанням обов`язків щодо сприяння встановленню обставин у справі.

Враховуючи вищезазначене, перевіривши матеріали справи суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 5 ст. 169 КАС України).

Враховуючи вищезазначене, у зв`язку із не усуненням позивачем недоліків позовної заяви у визначений судом порядок та строк, та оскільки позивач мав достатньо часу для усунення вказаних судом недоліків, але не усунув, даний адміністративний позов підлягає поверненню позивачу.

Суд зазначає для позивача, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 169, 171, 256, 295, 297 КАС України, суддя

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачеві.

Направити позивачеві копію цієї ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Копію позовної заяви залишити в суді.

Роз`яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Олена СКУПІНСЬКА