Ухвала суду № 140318001, 05.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 380/25105/25

У Х В А Л А

про встановлення судового контролю

05 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В с т а н о в и в :

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі № 380/25105/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю:

визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 26.03.2022 по 17.10.2022 із застосуванням для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням заниженої розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн);

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх похідних щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) за період з 26.03.2022 по 17.10.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року (2481 грн), з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44;

визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період служби з 18.10.2022 по 15.05.2024 із застосуванням для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням заниженої розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року (1762 грн);

зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх похідних додаткових видів грошового забезпечення) за період з 18.10.2022 по 15.05.2024, застосувавши прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року (на 2022 рік - 2481 грн, на 2023 рік - 2684 грн, на 2024 рік - 3028 грн), з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44;

визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з перерахованого розміру місячного грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2024 року (3028 грн), з урахуванням раніше виплачених сум;

визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік (виходячи з перерахованого розміру грошового забезпечення);

визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 при нарахуванні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки (57 діб) щодо невключення до розрахунку середнього заробітку сум виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за 57 діб невикористаних днів щорічної основної відпустки, включивши до розрахунку середнього грошового забезпечення суми виплаченої додаткової винагороди (передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168) та виходячи з перерахованих розмірів посадових окладів, з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III на суми заборгованості за весь час затримки виплати належних сум по день їх фактичного розрахунку.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі № 380/25105/25 без змін.

Відповідно до частини першої статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення набрало законної сили 26 серпня 2026 року, набуло статусу остаточного та є обов`язковим до виконання на всій території України.

01 жовтня 2026 року засобами підсистеми «Електронний суд» від позивача (стягувача) ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України.

В обґрунтування поданої заяви стягувач зазначає, що з метою добровільного виконання судового акта 28 серпня 2026 року він скерував на адреси обох відповідачів письмові заяви-вимоги, долучивши повні банківські реквізити карткового рахунку для проведення належних розрахунків. Вказані звернення зареєстровані стройовими частинами боржників: Військовою частиною НОМЕР_1 - 31.08.2026 за вх. № Д-345, а Військовою частиною НОМЕР_2 - 01.09.2026 за вх. № Д-281.

Проте станом на момент подання цієї заяви остаточне судове рішення боржниками реально не виконано, фактичного перерахування коштів стягувачу не здійснено:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України листом від 04 вересня 2026 року № 50/115/13-Д-339 повідомила про здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 26.03.2022 по 17.10.2022 (сума доплати склала 42 516,83 грн, компенсація втрати доходів за Законом України № 2050-III - 10 740,47 грн). Водночас фактичну виплату коштів військова частина не провела, пославшись на необхідність замовлення фінансування та надходження цільових бюджетних асигнувань;

Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України листом від 04 вересня 2026 року № 50/14/12-Д-223 за підписом т.в.о. командира підполковника ОСОБА_2 підтвердила реєстрацію заяви стягувача, однак обов`язкових до виконання пунктів рішення суду не виконала, належних перерахунків (щодо грошового забезпечення за період з 18.10.2022 по 15.05.2024, одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби за 2023 рік, компенсації за 57 діб відпустки із врахуванням Постанови КМУ № 168 та компенсації за Законом України № 2050-III) не провела, обмежившись посиланням на підготовку потреби та очікування виділення коштів від Головного управління НГУ.

Стягувач наголошує, що наведена пасивна позиція військових частин становить протиправну бездіяльність, спрямовану на затягування виконання судового акта, порушує гарантії статті 129-1 Конституції України та зумовлює необхідність застосування дієвих заходів судового контролю шляхом зобов`язання боржників подати звіт про його фактичне виконання.

Всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи заявника та перевіривши зміст наданих суб`єктами владних повноважень відповідей, суд виходить із таких мотивів та норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина перша статті 19 Основного Закону України).

Статтею 129-1 Конституції України закріплено засадничий імператив судочинства: суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Обов`язковість судового рішення є однією з фундаментальних конституційних засад правосуддя (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України), яка гарантує дієвість усієї судової системи та забезпечує невідворотність реалізації права на ефективний судовий захист.

Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Приписами статті 370 КАС України імперативно встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Конституційний Суд України у пункті 2 мотивувальної частини рішення від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 наголосив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює комплекс юридичних і фактичних дій, безпосередньо спрямованих на повне відновлення порушених прав особи. Невиконання судовими або публічними органами судового рішення нівелює саме правосуддя та підриває суть правової держави.

У рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України додатково підкреслив, що обов`язковість судового рішення як складова права на справедливий судовий розгляд не може бути зведена нанівець необґрунтованим затягуванням процесу його виконання або відсутністю реальних дій суб`єктів публічної влади щодо його реалізації.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece, заява № 18357/91, пункт 40) сформував ключову правову позицію, згідно з якою пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Проте це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони допускала, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невіддільна частина «судового процесу» в розумінні статті 6 Конвенції.

Поряд із цим у пілотному рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04, пункт 46) та у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункт 23) Європейський суд з прав людини констатував: орган державної влади не може посилатися на відсутність коштів чи бюджетних асигнувань як на причину невиконання своїх зобов`язань, покладених остаточним судовим рішенням. Якщо держава встановлює певні виплати законом і підтверджує право на них судовим актом, вона зобов`язана забезпечити їх негайне та фактичне фінансування.

Спеціальним інститутом гарантування невідворотності виконання судових рішень в адміністративному процесі є інститут судового контролю, унормований нормами розділу IV КАС України.

Згідно з частинами першою, другою статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд здійснює судовий контроль, зокрема, у порядку, визначеному статтями 382, 382-1 - 382-3 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положеннями частин першої та другої статті 382-1 КАС України регламентовано, що суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За змістом частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Правова природа судового контролю полягає в перевірці реального стану відновлення порушених прав особи та запобіганні ухиленню або безпідставному зволіканню боржників із виконанням судових приписів. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 800/592/17 та від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20 неодноразово наголошувала, що зобов`язання подати звіт є ефективним превентивним та дисциплінуючим засобом судового контролю, спрямованим на забезпечення фактичного здійснення суб`єктом владних повноважень усіх покладених на нього судом юридичних обов`язків.

Застосовуючи наведені норми права до обставин справи, суд зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі № 380/25105/25, залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2026 року, набрало законної сили 26 серпня 2026 року.

Стягувач ОСОБА_1 своєчасно та добросовісно реалізував процедуру добровільного врегулювання, звернувшись 28 серпня 2026 року до обох військових частин із письмовими заявами та надавши повні банківські реквізити карткового рахунку для перерахування коштів. Заяви були отримані відповідачами 31.08.2026 (в/ч НОМЕР_1 ) та 01.09.2026 (в/ч НОМЕР_2 ).

Разом з тим із наявних у матеріалах справи відповідей вбачається:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України обмежилася складанням перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 26.03.2022 по 17.10.2022 на суму 42 516,83 грн та компенсації втрати частини доходів у сумі 10 740,47 грн, проте виплату коштів не провела, поставивши її виконання у пряму залежність від майбутнього бюджетного фінансування (лист від 04.09.2026 № 50/115/13-Д-339);

Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України листом від 04.09.2026 № 50/14/12-Д-223 лише повідомила про формування потреби у виділенні коштів, не здійснивши ані фінансових перерахунків за пунктами 4 11 резолютивної частини рішення суду (щодо оновленого грошового забезпечення за період 2022 2024 років, одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги за 2023 рік, компенсації за 57 діб невикористаної відпустки із включенням Постанови КМУ № 168 та компенсації за Законом № 2050-III), ані фактичної виплати належних коштів.

Така спільна бездіяльність боржників є несумісною з імперативними вимогами статті 129-1 Конституції України та статті 370 КАС України, грубо спотворює обов`язковий характер судових актів та свідчить про наявність реальної загрози тривалого невиконання остаточного рішення суду без застосування заходів процесуального примусу.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 , наявність достатніх правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 380/25105/25 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України і Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України подати до суду у 30-денний строк з дня вручення ухвали звіт про його повне та фактичне виконання з наданням доказів реальної виплати коштів.

Керуючись статтями 14, 241-243, 248, 256, 370, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 380/25105/25 - задовольнити.

2. Встановити судовий контроль за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі № 380/25105/25.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) подати до Львівського окружного адміністративного суду протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня вручення копії цієї ухвали звіт про повне виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі № 380/25105/25 разом із документальними доказами фактичного перерахування коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) подати до Львівського окружного адміністративного суду протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня вручення копії цієї ухвали звіт про повне рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі № 380/25105/25 разом із належними первинними довідками-розрахунками та платіжними документами, що підтверджують фактичну виплату коштів на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ).

5. Роз`яснити відповідачам, що відповідно до статті 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк для подання звіту або накласти на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

6. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

7. Ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.

Суддя О. І. Коморний