Рішення № 140317924, 05.10.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3454/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі-позивач) до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Кіровоградській області (надалі-відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Кіровоградській області щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні;

- стягнути з 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 27543,56 грн ( двадцять сім тисяч п`ятсот сорок три гривні 56 копійок).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу у 2 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління ДСНС України у Кіровоградській області з 31.05.2017 по 30.05.2023. На виконання рішення суду у справі №340/3978/25 відповідач 30.04.2026 виплатив йому індексацію грошового забезпечення у розмірі 27543,56 грн, яка мала бути виплачена у день звільнення 30.05.2023. У зв`язку з цим вважає, що відповідач порушив вимоги статті 116 КЗпП України щодо проведення з ним остаточного розрахунку при звільненні.

Вказує, що за затримку повного розрахунку при звільненні для роботодавця статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 (далі - КЗпП України) передбачена відповідальність у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку.

З урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності співмірним розміром відшкодування вважає суму 27543,56 грн.

З цих підстав просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування заперечень зазначив, що позивач проходив службу цивільного захисту у 2 Державному пожежно-рятувальному загоні ГУ ДСНС України у Кіровоградській області, а тому правовідносини між сторонами мали характер проходження державної служби особливого характеру, а не трудових відносин. У зв`язку з цим застосування до спірних правовідносин положень статей 116, 117 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати №100 є безпідставним.

Вказує, що умови та порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту врегульовані спеціальними нормативними актами, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та Інструкцією, затвердженою наказом МВС від 20.07.2018 №623. На переконання відповідача, позивач не мав статусу працівника та не отримував заробітну плату, а отримував грошове забезпечення у зв`язку з проходженням служби цивільного захисту.

Наголошує, що особи рядового та начальницького складу служби цивільного захисту є спеціальною категорією суб`єктів, правовідносини за участю яких регулюються спеціальним законодавством. Відтак передбачені законодавством про працю правила оплати праці та відповідальність за затримку розрахунку при звільненні на позивача не поширюються, а тому правові підстави для стягнення середнього заробітку відповідно до статті 117 КЗпП України відсутні.

Також зазначає, що на виконання судового рішення у справі №340/3978/25 ним здійснено нарахування та виплату належних позивачу сум у загальному розмірі 90980,12 грн.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

02.06.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду доказів сплати суми судового збору у розмірі 1064,96 грн (оригінал платіжного документа) або ж доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення чи відстрочення сплати судового збору (докази важкого фінансового становища).

05.06.2026 позивачем подано до суду квитанцію про сплату судового збору від 04.06.2026.

10.06.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано у відповідача докази по справі.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 31.05.2017 по 30.05.2023 проходив службу цивільного захисту у 2 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.11.2025 у справі №340/3978/25 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 31 травня 2017 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Зобов`язано 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (м. Олександрія, Кіровоградська область, вул. Жуковського, 13, код ЄДРПОУ 38127319) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 31 травня 2017 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. №44.

Не погодившись із вказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.11.2025 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 31.12.2019 у належному та повному обсязі. Зобов`язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 фіксовану індексацію (індексацію - різницю) грошового забезпечення в розмірі 4135,46 на місяць, за період з 01.03.2018 по 31.12.2019, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.11.2025 залишено без змін.

На виконання судових рішень у справі №340/3978/25 відповідачем здійснено нарахування індексації грошового забезпечення у загальному розмірі 90980,12 грн.

Зокрема, на виконання рішення суду від 29.11.2025 нараховано 35770,85 грн, з яких після утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору 30.04.2026 за платіжною інструкцією №755 позивачу перераховано 27543,56 грн (а.с. 11).

На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду 21.05.2026 за платіжною інструкцією №795 позивачу перераховано 58887,56 грн. При цьому платіжними інструкціями №796 та №797 сплачено відповідні суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору (а.с. 35зв., 36, 36зв.)

Листом №555701-797/555707 від 13.05.2026 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Кіровоградській області у відповідь на запит представника позивача повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зазначивши, що під час звільнення зі служби цивільного захисту остаточний розрахунок було проведено відповідно до вимог законодавства (а.с. 12-13).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 101 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 №5403-VI служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою та другою статті 125 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.

Розміри, порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови та порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту врегульовано, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 №623, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за №936/32388 (далі - Інструкція №623).

Пунктом 1 розділу I Інструкції №623 визначено, що ця Інструкція встановлює порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а також порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. Відповідно до пункту 3 цього розділу грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 10 розділу I Інструкції №623 передбачено, що виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця у період із 20 по 25 число. У той самий строк виплачується грошове забезпечення за перерахунками у зв`язку із присвоєнням чергового спеціального звання, призначенням на іншу посаду, зміною розміру відсотка надбавки за вислугу років тощо.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХII (далі Закон №1282-XII) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Частинами 1 та 2 статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Верховний Суд у постановах від 05.05.2022 у справі № 380/8976/21, від 29.11.2023 у справі №560/11895/23 та від 14.12.2023 у справі № 600/4606/23-а зауважував на належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.11.2025 у справі №340/3978/25 зобов`язано 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 31 травня 2017 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. №44.

Також, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 у цій же справі зобов`язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 фіксовану індексацію (індексацію - різницю) грошового забезпечення в розмірі 4135,46 на місяць, за період з 01.03.2018 по 31.12.2019, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, з урахуванням раніше виплачених сум.

Тобто, вказаними судовими рішеннями було встановлено непроведення повного розрахунку відповідача із позивачем в день його звільнення (встановлено невиплату індексації грошового забезпечення у повному розмірі).

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що позивач проходив службу цивільного захисту, яка є державною службою особливого характеру, а тому положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України до спірних правовідносин не застосовуються.

З цього приводу суд зазначає, що Кодекс цивільного захисту України, Положення №593, постанова Кабінету Міністрів України №704 та Інструкція №623 не містять спеціальної норми, яка встановлювала б відповідальність органу (підрозділу) цивільного захисту за несвоєчасну виплату всіх належних особі сум у зв`язку з припиненням служби та визначала б розмір такої компенсації. Регулювання Інструкцією №623 строків поточної виплати грошового забезпечення не є спеціальним регулюванням відповідальності за порушення обов`язку провести повний розрахунок при звільненні.

Однак, Верховний Суд у постанові від 16.12.2019 у справі №806/2954/17, предметом якої було стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з органу ДСНС, зазначив:

«За загальними правилами застосування нормативно-правових актів, норми спеціального законодавства є пріоритетними та підлягають першочерговому застосуванню. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Таким чином, оскільки нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини, то у даному випадку застосуванню підлягають положення трудового законодавства.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби цивільного захисту».

Подібний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22.08.2019 у справі №П/811/570/16.

Отже, особливий правовий статус позивача та отримання ним грошового забезпечення, а не заробітної плати, не виключають субсидіарного застосування статей 116, 117 КЗпП України в частині відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Посилання відповідача на лист Верховного Суду України від 23.03.1998 №1-5/83, постанову Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 та інформаційні листи інших державних органів не спростовують наведеного висновку, оскільки такі документи не є нормативно-правовими актами та не можуть змінювати правозастосовні висновки Верховного Суду, сформовані при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.

Однією з встановлених державою гарантій права на своєчасне одержання винагороди за працю є передбачений Кодексом законів про працю України обов`язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Стаття 116 КЗпП України визначає строки розрахунку при звільненні, згідно якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначає стаття 117 КЗпП України, відповідно до якої у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

У пункті 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 у справі №4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, мають бути виплачені у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №810/451/17 та від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 викладена правова позиція, відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 КЗпП України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Згідно з матеріалами справи позивача 30.05.2023 звільнено зі служби цивільного захисту. Водночас належна йому індексація грошового забезпечення при звільненні у повному обсязі виплачена не була. На виконання судових рішень у справі №340/3978/25 30.04.2026 позивачу перераховано 27543,56 грн, а 21.05.2026 58887,56 грн.

Таким чином, оскільки відповідачем не було проведено з позивачем під час звільнення зі служби остаточний розрахунок, зокрема, своєчасно не виплачено грошове забезпечення у належному розмірі, тому останній має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

При цьому стаття 117 КЗпП України діє з 19.07.2022 у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" за №2352-IX від 01.07.2022, відповідно до якої час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Разом з тим, питання застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (у новій редакції Закону № 2352-IX), було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №489/6074/23, за наслідками розгляду якої у постанові від 08.10.2025 викладені наступні правові висновки:

- Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

- Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц сформовані наступні змістові критерії, які суд має враховувати при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- імовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність імовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ці критерії спрямовані на досягнення справедливого балансу між інтересами працівника, який має право на компенсацію, та інтересами роботодавця, аби відповідальність не була надмірною.

Відтак, суд вважає, що в межах спірних правовідносин наявні правові підстави для застосування принципів пропорційності, співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 06.04.2026 у справі №560/17619/24, застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 та правову позицію, викладену у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, зазначив, що для визначення співмірного розміру відшкодування необхідно встановити загальний розмір усіх належних особі при звільненні виплат та визначити частку несвоєчасно виплаченої суми у такому загальному розмірі. Відсоток середнього заробітку, який підлягає стягненню, має відповідати відсотку несвоєчасно виплаченої суми відносно загального розміру належних при звільненні виплат.

Відповідно до пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку № 100).

Щодо поетапного проведення виплат суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.03.2026 у справі №420/9470/25. Верховний Суд зазначив, що коли належні при звільненні суми виплачуються частинами, кожна окрема виплата припиняє затримку лише у межах відповідної частини заборгованості та є завершенням окремого епізоду порушення. Строк звернення до суду з вимогою про застосування статті 117 КЗпП України обчислюється окремо з дати фактичного проведення кожної такої виплати.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач пов`язує заявлену у цій справі вимогу про стягнення середнього заробітку саме з виплатою 27543,56 грн, проведеною 30.04.2026. Саме щодо цього епізоду позивач навів розрахунок відшкодування та просить стягнути 27543,56 грн. Самостійної вимоги про стягнення середнього заробітку у зв`язку з виплатою 58887,56 грн, проведеною 21.05.2026, позивач не заявив.

Таким чином, виплата від 21.05.2026 не є самостійним предметом стягнення у цій справі. Водночас вона підлягає врахуванню при визначенні загального розміру виплат, які належали позивачу при звільненні, оскільки саме співвідношення несвоєчасно виплаченої суми із загальним обсягом належних при звільненні виплат є складовою оцінки пропорційності відповідальності за статтею 117 КЗпП України.

Як встановлено судом, спірний у межах заявлених позовних вимог позивач був звільнений зі служби 30.04.2026.

Відтак, щодо цієї частини заборгованості період затримки розрахунку становить проміжок часу з 31.05.2023 (день, наступний за днем звільнення) по 29.04.2026 (день, що передував фактичній виплаті). Отже, у позивача наявне право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за вказаний період.

Однак, з урахуванням статті 117 КЗпП України щодо обмеження виплати середнього заробітку шістьма місяцями розрахунковий період затримки становить 184 календарних дні з 31.05.2023 по 30.11.2023 включно.

Згідно з довідкою про розмір щомісячного грошового забезпечення за 2023 рік грошове забезпечення ОСОБА_1 , що враховується при обчисленні середнього заробітку відповідно до Порядку №100, становило: за березень 2023 року 18642,00 грн; за квітень 2023 року 18642,00 грн.

Кількість календарних днів за останні два місяці служби становить: березень 2023 року 31 день; квітень 2023 року 30 днів, усього 61 календарний день.

Отже, середньоденний заробіток позивача становить 611,21 грн ((18 642,00 грн + 18 642,00 грн) / 61 календарний день).

Відповідно, середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку, з урахуванням установленого статтею 117 КЗпП України шестимісячного обмеження, в арифметичному обчисленні становить 112462,64 грн (611,21 грн х 184 календарних дні).

Для визначення частки несвоєчасно виплаченої суми суд виходить із нарахованих сум до утримання податків і зборів. Загальний розмір виплат, належних позивачу при звільненні зі служби цивільного захисту, становить 146269,04 грн, у тому числі: 55288,92 грн грошове забезпечення, нараховане у зв`язку зі звільненням; 35770,85 грн нарахована сума індексації та фактично виплачена у сумі 27543,56 грн після утримання сум ПДФО та військового збору із затримкою 30.04.2026; 55209,27 грн решта нарахованої до виплати індексації, визначена після апеляційного перегляду.

Позивач у позовній заяві, визначаючи пропорційний розмір відповідальності, виходив із суми 55288,92 грн та фактично перерахованої 30.04.2026 суми 27543,56 грн, у зв`язку з чим визначив частку несвоєчасно виплаченої суми на рівні 33,25 %.

Водночас такий розрахунок не може бути застосований для визначення розміру відшкодування, оскільки не враховує решту нарахованої індексації у сумі 55209,27 грн та передбачає зіставлення сум фактично перерахованої позивачу після утримання податків і зборів, із нарахованою сумою грошового забезпечення.

Відтак, розмір несвоєчасно виплаченої суми, що відповідає заявленим позивачем вимогам без утримання податків та зборів становить 35770,85 грн. Її частка у загальному розмірі належних при звільненні виплат 146269,04 грн становить 24,4555 % ((35770,85 грн х 100%) / 146269,04 грн).

Виходячи з принципу пропорційності, сума середнього грошового забезпечення, що підлягає стягненню за охоплений позовом епізод затримки розрахунку, становить 27503,32 грн (112462,64 грн х 24,4555 %).

Наведену суму можна вважати обґрунтовано пропорційною, тому саме такий розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід стягнути з відповідача на користь позивача.

З огляду на наведене, належним способом захисту порушеного права позивача є стягнення з 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.05.2023 по 29.04.2026 у сумі 27503,32 грн.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність своєї бездіяльності у спірних правовідносинах не надав, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Оскільки позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1063,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.05.2023 по 29.04.2026.

Стягнути з 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.05.2023 по 29.04.2026 у сумі 27503 (двадцять сім тисяч п`ятсот три) грн 32 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1063 (одна тисяча шістдесят три) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 38127319, вулиця Героїв-рятувальників, 13, місто Олександрія, Кіровоградська область, 28006).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК