Рішення № 140317753, 05.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Київ №320/14915/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Адвокат Грубник Д.Л. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за віком згідно частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 14.04.2022 згідно частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 позовну заяву повернуто.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2024 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 скасовано. адміністративну справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Донець В.А.) від 19.08.2024 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Згідно із частиною першою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута цим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

У силу вимог частини дев`ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.

Внаслідок автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Лисенко В.І.

У разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом (частина друга статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України).

Ухвалою суду від 19.03.2025 справу прийнято до провадження судді Лисенко В.І. та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає про те, що 01.11.2017 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугу років. 24.11.2017 їй було призначено пенсію за вислугу років, хоча на той момент вона вже працювала вчителем Крюківщинської ЗОШ І-ІІІ ступенів та не була звільнена з роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років. 14.04.2022 позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком. На думку позивачки, саме з цієї дати пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначалася їй вперше, а тому вона має право на обчислення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, та на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій. Позивачка вважає протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у проведенні відповідного перерахунку пенсії та виплаті грошової допомоги, оскільки пенсія за вислугу років була призначена за іншим законом і не є пенсією, передбаченою Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У зв`язку з цим позивачка просить визнати протиправними дії відповідача та зобов`язати його здійснити нарахування і виплату пенсії за віком з 14.04.2022 із застосуванням відповідного показника середньої заробітної плати, а також виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що підстави для перерахунку пенсії відсутні, оскільки позивачку переведено з одного виду пенсії на інший вид з 14.04.2022, що не є первинним призначенням пенсії, а є переведенням на інший вид пенсії.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив таке.

01.11.2017 ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Наказом №86-К від 02.11.2017 по Крюківщинській ЗОШ І-ІІІ ступенів та наказом №724-К від 02.11.2017 по відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_1 призначено на посаду вчителя української мови та літератури з 06.11.2017.

24.11.2017 відповідачем прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, що підтверджується протоколом про призначення пенсії №8401 від 24.11.2017.

При цьому на момент прийняття зазначеного рішення ОСОБА_1 з 06.11.2017 вже працювала на посаді вчителя української мови та літератури.

21.11.2017 відповідач повернув ОСОБА_1 трудову книжку, що підтверджується відповідною відміткою з її підписом у розписці-повідомленні від 01.11.2017 з описом документів, поданих для призначення пенсії.

14.04.2022 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Станом на 14.04.2022 пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачці не призначалася та не виплачувалася.

Позивачка також зверталася до відповідача з питань призначення їй пенсії, отримання копій документів та розрахунків щодо нарахування пенсії. Усно їй повідомлялося, що вона отримувала пенсію за вислугу років.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003" (далі за текстом - Закон № 1058-ІV), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

У ст. 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

При розгляді даної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 24.11.2017 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується протоколом про призначення пенсії №8401 від 24.11.2017.

При цьому на момент призначення пенсії за вислугу років позивачка вже працювала на посаді вчителя української мови та літератури Крюківщинської ЗОШ І-ІІІ ступенів з 06.11.2017.

14.04.2022 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За заявою від 14.04.2022 позивачку було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.09.2023 №1000-0202-8/139713 та не заперечується відповідачем.

Водночас при обчисленні пенсії за віком відповідач не застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019, 2020 та 2021 роки.

Частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави вважати, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Зокрема, у постанові від 16.06.2020 (справа № 127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Зазначені висновки Верховного Суду збігаються з правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 24.11.2017 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується протоколом про призначення пенсії №8401 від 24.11.2017. У подальшому, 14.04.2022, позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим її було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, що підтверджується відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 15.09.2023 №1000-0202-8/139713 та не заперечується відповідачем.

Отже, суд зазначає, що у даному випадку мало місце призначення пенсії за віком відповідно до іншого закону, а саме Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», після отримання позивачкою пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії в межах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

При цьому положення частини третьої статті 45 Закону №1058-IV регулюють порядок переведення саме з одного виду пенсії на інший, призначених відповідно до цього Закону, тоді як пенсія за вислугу років позивачці була призначена на підставі іншого нормативно-правового акта.

Аналогічний висновок в подібних правовідносинах викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17, від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23, від 31 січня 2025 року у справі № 200/1478/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 380/4842/24, від 27 лютого 2025 року у справі № 380/21644/23 та від 11 березня 2025 року у справі № 560/15252/23, від 25.03.2025 у справі № 380/3740/24.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що, оскільки в даному випадку має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV, позивач має право на нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії (2022 рік), а саме: за 2019-2021 роки.

Отже, є обґрунтованими доводи позивача щодо необхідності застосування під час обчислення її пенсії за віком з 14.04.2022 показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2022 роки.

З огляду на зазначене позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019 2021 роки, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області провести з 14.04.2022 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням зазначеного показника за 2019 2021 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає таке.

Пунктом 7-1 частини 1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України ««Про пенсійне забезпечення»», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011 року (далі - Порядок №1191).

Відповідно до пунктів 2 та 4 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е і ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років"; переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення".

Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пунктами 5-7 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог: станом на день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили); станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 року у справі №200/854/19-а.

Так, у спірному випадку позивачці у 2017 році було прийнято рішення про призначення пенсії за вислугу років. Разом з тим матеріалами справи підтверджується, що зазначена пенсія позивачці фактично не виплачувалась. Зокрема, відповідач у відповіді від 15.09.2023 зазначив, що станом на 14.04.2022 пенсія позивачці не виплачувалась.

Отже, прийняття органом Пенсійного фонду рішення про призначення пенсії за вислугу років за обставин її фактичного неотримання не може ототожнюватися з отриманням особою пенсії.

При цьому пункт 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пов`язує право на отримання грошової допомоги з тим, що особа до цього не отримувала будь-яку пенсію. Аналогічна умова міститься і в пункті 5 Порядку №1191.

Таким чином, визначальним у цьому випадку є не сам факт прийняття у 2017 році рішення про призначення пенсії за вислугу років, а встановлення факту її отримання позивачкою до призначення пенсії за віком.

Оскільки матеріалами справи підтверджується відсутність фактичних пенсійних виплат позивачці до її звернення 14.04.2022 за призначенням пенсії за віком, суд дійшов висновку, що обставина попереднього призначення пенсії за вислугу років не свідчить про недотримання позивачкою умови, визначеної пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV.

Суд зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Така конструкція зазначеної норми права свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги виникає за умови неотримання такою особою будь-якого іншого виду пенсії до моменту виникнення у неї права на призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому, законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком. Тому в разі якщо до призначення особі пенсії за віком їй призначалась пенсія по інвалідності, така особа позбавляється його права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV.

У постанові від 28.11.2019 року у справі №522/5056/16-а Верховний Суд зазначив, що для отримання грошової допомоги, при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, мають бути дотримані такі вимоги: особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, зокрема частиною 1 ст. 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років; на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону №1788-ХІІ і мати страховий стаж, зокрема для чоловіків - 35 років, на таких посадах; особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.

У постанові від 18.06.2021 у справі №328/1620/17(2-а/328/81/17) Верховний Суд дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №328/1620/17, від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16).

Суд зазначає, що отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Водночас, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення (нарахування) та виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Закону України №1058-IV.

Також судом встановлено, що відповідачем питання щодо наявності у позивача права на зазначену грошову допомогу не розглядалося та відповідного рішення з цього приводу не приймалося.

За таких обставин відсутні підстави для висновку про протиправність рішення, дій чи бездіяльності відповідача щодо виплати позивачу зазначеної допомоги, оскільки до звернення позивача до суду відповідне питання пенсійним органом не вирішувалося.

Суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень при первинному вирішенні питання про наявність у особи права на відповідну виплату, у тому числі встановлювати всі необхідні для цього обставини за відсутності їх оцінки пенсійним органом.

Відтак належним способом реалізації права позивача є звернення до Головного управління Пенсійного фонду України із відповідною заявою та документами, необхідними для вирішення питання щодо призначення та виплати грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Закону України №1058-IV.

За результатами розгляду такої заяви відповідач має прийняти відповідне рішення. У разі незгоди з таким рішенням або невирішення питання у встановлений законом строк позивач не позбавлений права на судовий захист.

За таких обставин заявлені позовні вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивачкою сплачено судовий збір за зверненням до суду 2147,20 грн, та за оскарження до апеляційної інстанції ухвали суду про повернення позовної заяви у розмірі 3028,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивачки підлягає судовий збір у розмірі 2587,60 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за віком згідно з частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 14.04.2022 згідно з частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, з урахуванням фактично виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м.Фастів, вул.Саєнка Андрія, буд.10, код ЄДРПОУ 22933548) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 2587 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят сім) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.