Рішення № 140317700, 05.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Київ № 640/21447/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-РЕСУРС»

до Державної податкової служби України

про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-РЕСУРС» (далі позивач) з позовом до Державної податкової служби України (далі відповідач), у якому просили суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення ДПС України про результати розгляду скарг від 23.04.2020 № 14152/6/99-00-08-05-06-06 та від 24.04.2020 № 14316/6/99-00-08-05-06-06 в частині прийняття ДПС України рішень про часткове задоволення скарг ТОВ «ГАЗ-РЕСУРС» від 26.06.2020 вих. №№ 629, 630, 631;

- зобов`язати ГУ ДПС у Волинській області винести нові податкові повідомлення-рішення на підставі актів перевірок з урахуванням вимог Податкового кодексу України та рішень ДПС України від 23.04.2020 та від 24.04.2020. В іншій частині, рішення ДПС України про результати розгляду скарг від 23.04.2020 № 14152/6/99-00-08-05-06-06 та від 24.04.2020 № 14316/6/99-00-08-05-06-06 - залишити без змін.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прийняті рішення, якими позивачу частково задоволено скарги в порядку адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, а саме у частині прийняття ДПС України рішень про часткове задоволення скарг ТОВ «ГАЗ-РЕСУРС» від 26.06.2020 вих. №№ 629, 630, 631.

Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просили суд відмовити у задоволенні позову. Зазначили, що рішення ДПС не мають юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосуються прав і обов`язків ТОВ «ГАЗ-РЕСУРС», не містять обов`язкового для нього припису.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просили суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Повідомили, що не витримує жодної критики зазначення відповідачем у відзиві, що рішення ДПС не мають юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосуються прав і обов`язків ТОВ «ГАЗ-РЕСУРС», не містять обов`язкового для нього припису.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 справу прийнято до провадження судді Леонтовича А.М. за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно із частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗ-РЕСУРС» перебуває на обліку в органах податкової служби, є платником податків і зареєстроване в якості юридичної особи з 02.12.2002, що підтверджено даними ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ: 32297445.

Видами діяльності є: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний) 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 71.11 Діяльність у сфері архітектури 41.10 Організація будівництва будівель 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами 47.30 Роздрібна торгівля пальним 73.11 Рекламні агентства 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у. 43.11 Знесення 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику 43.21 Електромонтажні роботи 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв`язку 61.20 Діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку.

Судом установлено, що позивач, не погоджуючись із рішеннями Головного управління ДПС у Волинській області від 06.02.2020 № 000188-32, № 000189-32, № 000190-32 щодо застосування штрафних санкцій, оскаржував їх в адміністративному порядку до ДПС України.

Відповідачем за результатами розгляду скарг прийняті рішення про продовження строку розгляду скарг від 17.03.2020 № 9610/6/99-00-08-05-06-06 та від 18.03.2020 № 9968/99-00-08-05-06-06, які направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів встановлено, що рішенням ДПС України від 23.04.2020 № 14152/6/99-00-08-05-06-06 про результати розгляду скарги ТОВ «ГАЗ-РЕСУРС» від 26.02.2020 № 626 (вх. ДПС № 8929/6 від 02.03.2020) на рішення про застосування фінансових санкцій від 06.02.2020 № 000188-32, керуючись главою 4 Податкового кодексу України, було скасовано рішення ГУ ДПС у Волинській області від 06.02.2020 № 000188-32, а скаргу ТОВ «ГАЗ-РЕСУРС» задоволено частково.

Водночас у названому рішенні зазначено, що «... З урахуванням наявних обставин справи, ГУ ДПС у Волинській області належить винести нове податкове повідомлення-рішення на підставі акта перевірки з урахуванням вимог ПК України та цього рішення...».

Також, рішенням ДПС України від 24.04.2020 № 14316/6/99-00-08-05-06-06 про результати розгляду скарг ТОВ «ГАЗ-РЕСУРС» від 26.02.2020 №№ 630, 631 (вх. ДПС №№ 8928/6, 9830/6 від 02.03.2020) на рішення про застосування фінансових санкцій від 06.02.2020 №№ 000189-32, 000190-32, керуючись главою 4 Податкового кодексу України, також були скасовані рішення ГУ ДПС у Волинській області від 06.02.2020 №№ 000189-32, 000190-32, а скарги ТОВ «ГАЗ-РЕСУРС» задоволені частково.

Водночас у названому рішенні зазначено, що «... З урахуванням наявних обставин справи, ГУ ДПС у Волинській області належить винести нові податкові повідомлення-рішення на підставі актів перевірок з урахуванням вимог ПК України та цього рішення...».

Уважаючи рішення відповідача за результатами розгляду скарг протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовані Податковим кодексом України (далі ПК України).

За приписами пункту 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

За нормами пункту 36.5 статті 36 ПК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом.

Процедуру оскарження платниками податків рішень контролюючих органів під час адміністративного оскарження визначено ПК України та Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2015 за № 1617/28062, зі змінами (далі Порядок № 916).

Відповідно до пунктів 56.8, 56.9 статті 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв`язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього кодексу) або надати йому під розписку.

Згідно з пунктом 56.9 статті 56 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього кодексу) повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

VI. Оцінка суду

Як уже зазначалось, відповідачем за результатами розгляду скарг прийняті рішення про продовження строку розгляду скарг від 17.03.2020 № 9610/6/99-00-08-05-06-06 та від 18.03.2020 № 9968/99-00-08-05-06-06, які направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що учасниками справи не заперечується.

ДПС за результатами скарг ТОВ «ГАЗ-РЕСУРС» прийняті рішення від 23.04.2020 № 14152/6/99-00-08-05-06-06 та від 24.04.2020 № 14316/6/99-00-08-05-06-06, якими залишено без змін рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 06.02.2020 № 000188-32, № 000189-32, № 000190-32 щодо застосування штрафних санкцій, а скарги без задоволення.

Рішення направлені засобами поштового зв`язку рекомендованими листами з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що обов`язковою ознакою рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки (права чи обов`язки) для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий (обтяжуючий) характер.

За правилами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

На переконання суду, рішення ДПС України про результати розгляду скарг від 23.04.2020 № 14152/6/99-00-08-05-06-06 та від 24.04.2020 № 14316/6/99-00-08-05-06-06 не є тими рішеннями, які несуть будь-які правові наслідки для позивача, а є рішеннями, прийнятими за результатами адміністративного оскарження рішення Головного управління ДПС у Волинській області.

Так, завданням адміністративного судочинства, згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За змістом пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, із названих процесуальних норм слідує, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. У контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Однак, у цьому випадку оскаржувані рішення відповідача за результатами розгляду скарг не містять приписів вчинити обов`язкові дії позивачу та не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав і обов`язків позивача, а тому не є рішеннями суб`єкта владних повноважень (актами індивідуальної дії) у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, не порушують права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

За висновками Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №826/7961/16 встановлено, що запроваджені ПК України способи оскарження рішень податкових органів «адміністративний та судовий» повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушені права. При цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними. Доводи платника податків, викладені у скарзі оцінюються, судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення, прийнятого за результатами адміністративного оскарження. Саме по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 06.02.2020 у справі №810/101/16, від 06.02.2020 у справі №620/228/19, від 26.03.2019 у справі № 810/1710/16, від 11.06.2019 у справі №826/24656/15.

Так, за висновками Верховного Суду у справі № 810/101/16 встановлено, що прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією органу, внаслідок чого суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі на рішення про відмову у прийнятті податкової звітності. Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за цих обставин. Суд не може оцінювати повноту розгляду податковим органом скарги позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішення про результати її розгляду, з огляду на положення конституційного принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискреційні повноваження (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Також, Верховним Судом у постанові від 07.02.2020 у справі № 826/11086/18 встановлено, що правових підстав для задоволення позовних вимог позивача до податкового органу про визнання протиправним та скасування рішення на скаргу немає, оскільки це рішення не є таким, що прийняте у зв`язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому порядку, не створює юридичного наслідку для позивача, а визнання цього рішення протиправним та його скасування не призведе до відновлення порушеного права.

Суд визнає, що запроваджені ПК України способи оскарження рішень податкових органів адміністративний та судовий повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними, доводи позивача, викладені у скарзі оцінені судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими податковими органами за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь-яких прав та обов`язків.

Тобто, обов`язковою ознакою правового акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних (негативних) наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Разом із тим, суд зазначає, що рішення про результати розгляду скарг, самі по собі не мають юридичного значення для цілей створення правових наслідків для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак рішення ДПС не порушують права та інтереси позивача, на відміну від податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.

Названий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеного у постановах від 11.06.2019 у справі № 826/7257/16, від 25.06.2019 у справі № 826/11001/15 та від 08.04.2021 у справі № 640/16779/19.

Із урахуванням викладеного, судом не встановлено, що відповідач діяв не у відповідності до вимог Конституції України та ПК України, а також не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваних рішень.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ДПС у Волинській області винести нові податкові повідомлення-рішення на підставі актів перевірок з урахуванням вимог Податкового кодексу України та рішень ДПС України від 23.04.2020 та від 24.04.2020, а в іншій частині рішення ДПС України про результати розгляду скарг від 23.04.2020 № 14152/6/99-00-08-05-06-06 та від 24.04.2020 № 14316/6/99-00-08-05-06-06 - залишити без змін, суд уважає за необхідне відмовити в їх задоволенні, з огляду на таке.

Предметом цього спору є рішення ДПС України про результати розгляду скарг від 23.04.2020 № 14152/6/99-00-08-05-06-06 та від 24.04.2020 № 14316/6/99-00-08-05-06-06 в частині прийняття ДПС України рішень про часткове задоволення скарг ТОВ «ГАЗ-РЕСУРС» від 26.06.2020 вих. №№ 629, 630, 631.

За нормами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Натомість, судом установлено, що відповідачем за цим позовом визначено саме Державну податкову службу України, а вимоги зобов`язального характеру звернуті до Головного управління ДПС у Волинській області, яке не визначене у якості другого відповідача або співвідповідача.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

За весь час перебування справи у провадженні суду, позивач не звертався із заявами (клопотаннями) про зміну предмета позову та/або залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головного управління ДПС у Волинській області, що виключає можливість застосування положень частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом із тим, норми частини четвертої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України покладають на суд саме право, а не обов`язок щодо залучення до участі у справі другого відповідача.

Із урахуванням викладеного, у задоволенні позову в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Волинській області вчинити певні дії, слід відмовити.

VII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Оскільки у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73- 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.