Рішення № 140317577, 05.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Київ №320/7785/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" до Київської митниці Держмитслужби України про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" з позовом до Київської митниці Держмитслужби України, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100240/2024/510172/1 від 07.08.2024.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на виконання зовнішньоекономічного контракту від 01.09.2018 № Interfoam_PU_2018-2020, укладеного з компанією DOW EUROPE GmbH, на митну територію України ввезено товар - сировину для виробництва пінополіуретану VORANOL 3322 POLYOL у кількості 24 050 кг, вартістю 36 188,82 євро, на умовах поставки FCA NL Hoek. Для митного оформлення товару подано митну декларацію від 05.08.2024 № 24UA100240555214U0, у якій митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору. До митної декларації додано контракт, інвойс, транспортні документи, документи щодо вартості перевезення, висновок спеціалізованої експертної організації, доповнення до контракту та інші документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару. На вимогу митного органу позивачем також подано додаткові документи, зокрема заявку на перевезення, акт виконаних робіт, платіжні інструкції, виписку з бухгалтерської документації, листи виробника і постачальника та інші матеріали. Незважаючи на це, Київська митниця прийняла рішення від 07.08.2024 №UA100240/2024/510172/1, яким скоригувала митну вартість товару із застосуванням резервного методу, визначивши її на рівні 1,7134 євро за кілограм, та видала картку відмови у митному оформленні. Унаслідок коригування позивачем додатково сплачено митні платежі в сумі 44 541,95 грн. Позивач вважає спірне рішення протиправним, оскільки подані ним документи містили всі необхідні відомості для підтвердження числових значень складових митної вартості та не містили розбіжностей, які перешкоджали б застосуванню першого методу. На його переконання, митний орган не зазначив конкретних суперечностей між документами, не встановив ознак підробки чи недостовірності відомостей, не обґрунтував неможливості визначення митної вартості за ціною договору та безпідставно витребував документи, які не є обов`язковими за характером спірної зовнішньоекономічної операції. Позивач окремо заперечує доводи митниці щодо непідтвердження транспортних витрат, наголошуючи, що їх розмір підтверджувався договором перевезення, рахунком, заявкою, актом виконаних робіт, платіжними документами та довідкою про транспортні витрати. Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза», на думку позивача, є належним документом щодо вартісних характеристик товару, а зауваження митниці до методики його складення не спростовують заявленої контрактної ціни. Комерційна пропозиція виробника не є прайс-листом, адресованим необмеженому колу осіб, тому її індивідуальний характер не свідчить про недостовірність ціни. Так само обставина використання товару для власних виробничих потреб не належить до складових митної вартості та не створює обов`язку подавати бухгалтерські документи щодо попередніх партій товару. Позивач також стверджує, що митниця формально послалася на іншу митну декларацію, не навівши характеристик порівнюваного товару, умов його поставки, обсягу партії, комерційних умов та розрахунків коригування. Відтак застосування резервного методу не ґрунтується на об`єктивних і документально підтверджених даних. З цих підстав позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази по справі від позивача та відповідача.

Відповідач позов не визнав та зазначив про те, що Зазначає, що 05.08.2024 позивачем подано до митного оформлення митну декларацію №24UA100240555214U0 на товар «Сировина для виробництва пінополіуретану VORANOL 3322 POLYOL», ввезений для власних виробничих потреб. За результатами контролю митної вартості відповідач встановив, що подані декларантом документи містили розбіжності та не підтверджували всі числові значення складових митної вартості. Зокрема, не було належним чином підтверджено витрати на транспортування, а наданий висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» №1466 від 30.07.2024, на думку митниці, не містив належного документального підтвердження використаних вихідних даних. Крім того, декларантом не було надано бухгалтерських документів щодо перебування попередніх партій товару на балансі підприємства. У зв`язку з виявленими розбіжностями Київська митниця, посилаючись на частину третю статті 53 та частину п`яту статті 54 Митного кодексу України, направила декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи, зокрема транспортні документи, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прайс-листи виробника, висновки спеціалізованих експертних організацій та копію митної декларації країни відправлення. Відповідач зазначає, що декларантом не було надано всіх витребуваних документів, зокрема прайс-листа виробника та копії митної декларації країни відправлення. На думку митниці, це унеможливило підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору. Крім того, митниця встановила наявність інформації щодо рівнів митної вартості подібних товарів, оформлених за вищими рівнями митної вартості, у зв`язку з чим у неї виникли сумніви у правильності визначення позивачем митної вартості. Заявлений рівень митної вартості товару, на думку відповідача, був нижчим за рівень митної вартості подібних товарів. За результатами проведених консультацій відповідач дійшов висновку про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору, а також інших послідовних методів її визначення, у зв`язку з відсутністю необхідних документально підтверджених даних. У зв`язку з цим митну вартість товару було визначено із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Джерелом інформації стала митна декларація від 11.07.2024 №24UA403060002624U6 щодо ідентичного товару, оформленого на аналогічних умовах поставки. Відтак, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості від 07.08.2024 №UA100240/2024/510172/1 прийнято правомірно та з дотриманням вимог Митного кодексу України, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи не звертались до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» є юридичною особою, зареєстрованою 16.01.1997, номер запису №13421200000000007, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

01.09.2018 між ТОВ «Інтерфом» (м. Обухів, Україна, покупець) та «DOW EUROPE GmbH» (Horgen, Switzerland, продавець) укладено контракт (зовнішньо-економічний договір) № Interfoam_PU_2018-2020 купівлі-продажу.

Згідно преамбули контракту покупець погоджується купити у продавця товар, описаний у контракті, у відповідності до строків і умов, вказаних у контракті.

Як вказано у п. 1 контракту, назва товару: VORANOL TM Polyols; VORALUX TM Polyols; VORANATE TM T-80 TDI.

За змістом п. 3 контракту кількість - 25 000 МТ.

Згідно п. 6 контракту ціна товару вказується у митних інвойсах, наданих продавцем, а також у специфікаціях, вказаних в додатках до договору. Загальна вартість товару складається з вартості товару по кожному додатку. Ціни на одиницю товару вказуються у додатках до контракту.

Поставка товару здійснюється у відповідності зі специфікаціями, які вказані у додатках до контракту. Загальна вартість контракту: 35 000 000 євро. Платіж покупця здійснюється шляхом банківського переказу на рахунок продавця.

Відповідно до п. 7 контракту Умови поставки (відповідно Інкотермс-2010) FCA завод продавця, Західна Європа.

Згідно п. 8 контракту умови платежу: 60 календарних днів з дати інвойса (датою інвойсу вважається дата відвантаження).

Згідно специфікації №51 від 25.06.2024 за контрактом продавець зобов`язаний поставити, а покупець прийняти та сплатити товар VORANOL 3322 Polyol BULK/налив по ціні 1 370 євро/тонна.

На виконання зазначеного контракту у липні 2024 року на адресу позивача продавцем «DOW EUROPE GmbH» (Швейцарія) поставлено партію товару (сировина для виробництва пінополіуретану).

05.08.2024 з метою здійснення митного оформлення вказаного товару позивачем подано до Київської митниці (Відділ митного оформлення № 2 митного посту «Південний» UA 100240) вантажну митну декларацію ІМ40ДЕ, в якій митну вартість поставленого товару визначена за ціною договору. Митницею було присвоєно декларації № 24UA100240555214U0.

У графі 31 декларації позивачем зазначений товар, придбаний за інвойсом № 985081066 від 18.07.2024.

Відповідно до граф 20, 22, та 42 митної декларації ІМ40ДЕ № 24UA100240555214U0 від 05.08.2024 загальна вартість товару складає 32 948,50 Євро, а його поставка відбувається на умовах FCA NL Hoek.

Разом з ВМД було подано до митниці товаросупровідні документи, що підтверджують митну вартість товару, включаючи транспортні витрати до митного кордону України, у тому числі: Сертифікат якості (Certificate of quality) від 18.07.2024, Рахунок-фактура (Commercial invoice) №985081066 від 18.07.2024, Автотранспортна накладна (Road consignment note) №067743 від 18.07.2024, Рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №74 від 18.07.2024, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №18/07/24 від 18.07.2024, Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціальною експертною установою №1466 від 30.07.2024, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №12 від 01.05.2022, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №13 від 15.07.2023, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №15 від 30.12.2022, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 14.05.2019, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №51 від 25.06.2024, Зовнішньоекономічний договір (контракт) №Nolnterfoam_PU_2018_2020 від 01.09.2018, Договір (контракт) перевезення №11/04/2019 від 11.04.2019, Декларація-інвойс складена уповноваженим експертом №0827893917 від 18.07.2024, Інші некласифіковані документи від 01.07.2024, Єдиний уніфікований документ на розміщення на тимчасове зберігання товарів №S/0080/Z/00/425 від 23.07.2024, Копія митної декларації країни відправлення №24UA100240555214U0 від 05.08.2024.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації ІМ40ДЕ №24UA100240555214U6 від 05.08.2024 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому, посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статті 54 МК України, витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: заявку на перевезення товару, згідно умов договору поставки; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги/ специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

07.08.2024 позивачем на вказаний запит надано наступні документи:

- заявка на перевезення товару;

- акт виконаних робіт по доставці товару;

- платіжна інструкція;

- виписка з бухгалтерської документації;

- лист-запит на DOW EUROPE GmbH;

- лист-відповідь DOW EUROPE GmbH;

Також повідомлено, що до митного оформлення надано всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 МКУ, необхідні для здійснення митного оформлення товару для обраного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, 07.08.2024 Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 100240/2024/510172/1, згідно з яким відповідач, застосувавши метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів, заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №24UA100240555259U6 від 05.08.2024 скоригував із з 32 948,50 євро до 41 207,27 євро, що, відповідно, призвело до доплати сум митних платежів з податку на додану вартість на суму 44 541,95 грн.

В якості обґрунтування підстав прийняття рішення вказано, що декларантом для митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, документи не містять об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості та містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а саме:

1) декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості та містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а саме: для підтвердження достовірності декларування витрат на транспортування надано довідку №18/07/24 від 18.07.2024, рахунку на оплату №74 від 18.07.2024 та договір на перевезення №020519/2 лід 02.05.2019. Надані документи не підтверджують достовірність декларування витрат на транспортування;

2) висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 1466 від 30.07.2024 містить посилання на Сайт Алібаба. У висновку експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару, та не здійснено аналіз цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари. Експертом у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мережі Інтернет, а саме; сайт wvwy.alibaba.com. sdqh-cherTL.com, проте експертом вищевказану інформацію, а саме: інтернет-пропозиції не відображено у звіті та у додатках до нього. Згідно п.54 Національного стандарту №1 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 зібрані вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. Проте у висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вхідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту №1 і не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у ввязку з відсутністю документальної підтверджених даних;

3) наданий лист виробника DOW EUROPE GMBH б/н від 01,07.2024, зазначений у МД під кодом документа 9000, адресований конкретним покупцям на визначених умовах поставки лише для 1 країни (Україна). Зазначений лист наданий виключно на ту продукцію, оформлення якої здійснюється, тобто лист оформлений без зазначення переліку всієї продукції виробника, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця, Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців;

4) згідно гр.31 МД декларантом зазначено, що товар буде використано для власних виробничих потреб, проте, не надано відповідних бухгалтерських документів щодо перебування попередніх партій товарів на балансі підприємства.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивачем з урахуванням коригувань подано нову митну декларацію ІМ40ДЕ №24UA100240555263U0 від 07.08.2024 та митним органом прийнято рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 44 541,95 грн.

У зв`язку з ненаданням усіх витребуваних документів митний орган дійшов висновку про неможливість підтвердження заявленої митної вартості та методу її визначення. Посадовою особою митного органу проведено з декларантом консультацію відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України. За результатами консультації митний орган дійшов висновку про неможливість застосування послідовно методів визначення митної вартості, передбачених статтями 58 63 Митного кодексу України. Зокрема, застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, митний орган вважав неможливим через непідтвердження документально відомостей, використаних декларантом. Застосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів визнано неможливим через відсутність необхідних даних щодо вартості відповідних операцій з урахуванням комерційних умов поставки та кількості товару. Також митний орган зазначив про неможливість застосування методів визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення відповідних розрахунків. У зв`язку з цим митну вартість товару визначено із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Джерелом інформації для визначення митної вартості митний орган зазначив митну декларацію № 24UA403060002624U6 від 11 липня 2024 року, за якою імпортувався товар «Сировина для виробництва пінополіуретану VORANOL 3322 POLYOL» на умовах поставки FCA HOEK у кількості 23650 кг. Рівень митної вартості за вказаною митною декларацією становив 1,7134 євро за кілограм. За результатами проведеного контролю митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого заявлену декларантом митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу. Декларанту також роз`яснено право на випуск товару у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України, а також право на оскарження рішення про коригування митної вартості відповідно до глави 4 Митного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом встановлено, що ТОВ «Інтерфом» на підтвердження транспортної складової митної вартості надало митному органу документи щодо здійснення перевезення товару та вартості транспортних послуг за взаємовідносинами з перевізником ТОВ «ПІНЧУК». Зокрема, декларантом подано довідку про транспортні витрати від 18.07.2024 та рахунок на оплату №74 від 18.07.2024, відповідно до яких вартість послуг з перевезення товару до митного кордону України становила 147 226,15 грн. Крім того, матеріали містять заявку на перевезення та акт здачі-приймання робіт (надання послуг), якими підтверджуються факт здійснення перевезення та вартість наданих транспортних послуг.

Натомість суд відхиляє посилання відповідача на непідтвердження позивачем транспортної складової митної вартості з мотивів ненадання окремих документів, які, на думку митного органу, підтверджують такі витрати, оскільки сама по собі відсутність окремих документів не свідчить про недостовірність чи непідтвердженість заявленої митної вартості та не звільняє митний орган від обов`язку обґрунтувати наявність об`єктивних причин для сумнівів у правильності її визначення.

Так, згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Суд також наголосив, що такі документи мають оцінюватися не ізольовано, а в сукупності з іншими матеріалами митного оформлення. Відхилення довідки лише через те, що вона не є первинним бухгалтерським документом, є помилковим.

У постанові від 06.09.2019 у справі №815/2501/18 Верховний Суд повторив висновок, що витрати на перевезення можуть підтверджуватися будь-якими належними доказами, а довідка про транспортні витрати є допустимим доказом, оскільки МК України не вимагає підтверджувати такі витрати виключно фінансовими чи бухгалтерськими документами.

Суд дійшов висновку, що зауваження митниці до транспортних документів не створювали розбіжностей, які унеможливлювали визначення митної вартості за основним методом. Митниця повинна не просто перелічити відсутні документи, а пояснити, чому наявні документи не дозволяють встановити конкретну складову митної вартості.

У постанові від 15.02.2022 у справі №815/6768/17 Верховний Суд погодився з висновком, що законодавством не встановлено обов`язкової форми або вичерпного переліку реквізитів довідки про транспортні витрати. Тому відсутність у ній певних даних сама собою не є підставою для невизнання транспортної складової, якщо маршрут, умови поставки і вартість перевезення встановлюються з інших поданих документів. Суд наголосив, що ненадання всього переліку витребуваних документів може бути підставою для незастосування першого методу лише тоді, коли подані документи в сукупності є недостатніми або не усувають конкретний обґрунтований сумнів митного органу.

У постанові від 05.12.2024 у справі №380/19286/23 Верховний Суд прямо зазначив, що перелік документів, наведених у Правилах заповнення декларації митної вартості, не є вичерпним. На це вказує використаний у нормативному акті мовний зворот «можуть належати». Отже, рахунок-фактура, акт виконаних робіт, банківські документи та калькуляція є можливими, але не єдино допустимими засобами підтвердження транспортних витрат. Суд відхилив підхід, за яким відсутність одного з документів, перелічених у Правилах №599, автоматично означає непідтвердженість транспортної складової, оскільки оцінювати необхідно весь пакет документів та їх зміст.

Отже, довідка про транспортні витрати є допустимим доказом, а відсутність акта виконаних робіт або платіжних документів не може сама собою свідчити про непідтвердженість транспортної складової, якщо її розмір та належність до оцінюваного товару встановлюються із сукупності поданих декларантом документів.

Також суд критично оцінює викладені відповідачем у спірному рішенні зауваження до висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 1466 від 30.07.2024 та твердження про його виготовлення з порушенням положень Національного стандарту № 1, оскільки недоліки експертного висновку можуть бути підставою не враховувати його як переконливий додатковий доказ або витребувати належні пояснення, однак вони не спростовують автоматично ціну договору, підтверджену контрактом, інвойсом, платіжними, транспортними та іншими первинними документами.

Суд не заперечує, що відсутність у висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 30.07.2024 №1466 використаних експертом вихідних даних та матеріалів інтернет-пропозицій може впливати на повноту й переконливість цього висновку як додаткового доказу. Водночас експертний висновок не належить до основних документів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, якими підтверджується ціна товару, та має консультаційний характер. Тому недоліки його змісту або методики не можуть свідчити про недостовірність фактурної вартості товару чи унеможливлювати застосування основного методу визначення митної вартості, якщо ціна договору та її складові підтверджуються сукупністю інших належних документів. Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.11.2018 у справі №810/1721/16, від 24.04.2019 у справі №820/638/17 та від 03.02.2021 у справі №810/4441/16.

Також суд відхиляє посилання відповідача на те, що наданий позивачем лист виробника DOW EUROPE GmbH адресований конкретному покупцю, складений щодо окремого товару та не містить повного переліку продукції виробника.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 у справі №810/1721/16 зазначив, що законодавство не встановлює вимог до змісту, форми та порядку складання прайс-листа, а тому зазначення в ньому конкретного покупця не є достатньою підставою для неврахування наведеної ціни, особливо якщо вона підтверджується іншими первинними документами.

У постанові від 23.10.2020 у справі №810/690/17 Верховний Суд також дійшов висновку, що прайс-лист не належить до основних документів, визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, має довільну форму, а митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Відсутність у документі всього асортименту виробника також не впливає безпосередньо на числове значення митної вартості конкретної партії товару.

Предметом митного контролю є не повний каталог продукції DOW EUROPE GmbH, а ціна конкретного товару - VORANOL 3322 POLYOL, ввезеного за конкретним контрактом та інвойсом.

Митниця повинна була пояснити: чому відсутність цін на інші товари виробника перешкоджає перевірці ціни VORANOL 3322 POLYOL; яку саме складову митної вартості неможливо встановити; яка конкретна інформація у листі суперечить контракту або інвойсу; яким чином адресування листа позивачу свідчить про недостовірність фактурної ціни.

Без такого причинно-наслідкового зв`язку зауваження має суто формальний характер.

Відповідач не встановив невідповідності ціни, зазначеної у листі виробника, ціні за контрактом чи інвойсом, не виявив ознак підробки цього документа та не обґрунтував, яким чином відсутність у ньому повного асортименту продукції виробника перешкоджала перевірці митної вартості конкретного товару. За таких обставин наведене зауваження має формальний характер і не підтверджує наявності передбачених статтями 54, 55 та 58 Митного кодексу України підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості.

Крім того, суд визнає непереконливими викладені відповідачем у спірному рішенні в якості обґрунтування необхідності коригування митної вартості посилання на те, що згідно гр. 31 МД декларантом зазначено, що товар буде використано для власних виробничих потреб, проте не надано відповідних бухгалтерських документів щодо перебування попередніх партій товарів на балансі підприємства.

У постанові від 17.07.2019 у справі №809/872/17 Верховний Суд зазначив, що ненадання декларантом запитуваних митним органом платіжних або інших бухгалтерських документів, за відсутності належного об`єктивного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом без цих документів, не є достатньою підставою для застосування іншого, зокрема резервного, методу визначення митної вартості.

Отже, митниця повинна не просто вимагати бухгалтерські документи, а пояснити: яку саме складову митної вартості вони підтверджують; чому відповідна складова не може бути встановлена з контракту, інвойсу, транспортних та інших документів; який зв`язок існує між обліком попередніх партій товару і ціною поточної партії; чому відсутність даних про залишки товару на балансі свідчить про недостовірність ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті.

Без такого обґрунтування ненадання бухгалтерських документів не створює підстав для відмови у застосуванні першого методу.

У постанові від 02.03.2021 у справі №380/842/20 Верховний Суд наголосив, що додаткові документи, зокрема виписка з бухгалтерської документації, можуть бути витребувані лише за наявності передбачених частиною третьою статті 53 МК України обставин: розбіжностей у поданих документах, які впливають на правильність визначення митної вартості; ознак підробки; відсутності відомостей про числові значення складових митної вартості; відсутності відомостей про ціну, фактично сплачену або таку, що підлягає сплаті.

Саме по собі бажання митного органу перевірити бухгалтерський облік підприємства не є достатньою підставою для витребування відповідних документів.

Це означає, що митниця спочатку повинна встановити конкретний дефект основних документів, а вже потім витребувати лише ті додаткові документи, які здатні усунути цей дефект.

Підсумовуючи, суд зауважує, що саме по собі зазначення у графі 31 митної декларації про ввезення товару для власних виробничих потреб характеризує передбачуваний напрям його використання, але не визначає ціну товару та не належить до числових складових митної вартості, передбачених статтею 58 Митного кодексу України.

Відповідач не зазначив, які саме попередні партії товару та за який період мали бути відображені в бухгалтерському обліку, не визначив конкретного бухгалтерського документа, який необхідно було надати, та не пояснив, яким чином відсутність відомостей про облік попередніх партій перешкоджала перевірці ціни товару за контрактом та інвойсом щодо спірної поставки.

За таких обставин ненадання документів щодо бухгалтерського обліку попередніх партій товару не свідчить про непідтвердженість заявленої митної вартості поточної партії та не утворює передбачених законом підстав для її коригування.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100240/2024/510172/1 від 07.08.2024 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 3028,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби України від 07.08.2024 № UA100240/2024/510172/1 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом» (ідентифікаційний код 24593200, місцезнаходження: 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, буд. 125) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби України (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судові витрати в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.