Рішення № 140317398, 05.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Київ №320/471/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " ТОВ "Завалівський графіт" до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Завалівський графіт" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2024 №00141022406, №00141062406, №00141032406.

На обґрунтування позовних вимог вказує, що підставою для прийняття ППР №00141022406 та № 00141062406 стали висновки контролюючого органу про несвоєчасне перерахування до бюджету ПДФО та військового збору із заробітної плати і лікарняних. Позивач зазначає, що затримка виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності була зумовлена несвоєчасним фінансуванням Пенсійним фондом України, при цьому після отримання відповідних коштів виплати працівникам здійснювалися своєчасно. ППР №00141032406 прийнято у зв`язку з поданням податкових розрахунків із недостовірними відомостями щодо податкових номерів окремих осіб. Позивач вважає висновки контролюючого органу необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Також позивач посилається на положення підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України щодо незастосування штрафних санкцій за податкові порушення у визначений законодавством період та на принцип презумпції правомірності рішень платника податків у разі неоднозначного трактування норм податкового законодавства. На думку позивача, висновки акта перевірки від 30.08.2024 № 12038/11-28-07-01/33156282 не відповідають дійсним обставинам, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Відповідач у відзиві зазначив про те, що відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами документальної планової виїзної перевірки Заваллівської філії ТОВ «Завалівський графіт» та на підставі встановлених актом перевірки порушень вимог Податкового кодексу України. Зазначає, що перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету ПДФО та військового збору із заробітної плати і лікарняних, а також подання податкової звітності з недостовірними відомостями. Щодо ППР №00141032406 відповідач вказує, що позивачем подано податкові розрахунки з неправильними податковими номерами та не подано уточнюючих розрахунків для виправлення виявлених помилок. Щодо ППР №00141022406 та №00141062406 відповідач зазначає, що встановлені перевіркою суми податку та військового збору були перераховані до бюджету з порушенням установлених строків, у зв`язку з чим правомірно застосовано штрафні санкції та нараховано пеню. Відповідач також посилається на те, що під час перевірки платнику було вручено запит про надання пояснень щодо встановлених порушень, однак пояснення позивачем надані не були. Крім того, відповідач вважає, що при застосуванні штрафних санкцій враховано положення Закону України № 2260-IX, яким скасовано мораторій на застосування штрафних санкцій за податкові порушення в період воєнного стану. При цьому зазначає, що штрафні санкції за порушення, вчинені до 27.05.2022, позивачу не застосовувалися. На підставі наведеного відповідач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними та правомірними, а позовні вимоги безпідставними, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ «Завалівський графіт» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 32921289, місцезнаходження: м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 6.

У складі товариства створено Заваллівську філію, розташовану за адресою: Кіровоградська область, Гайворонський район, смт Завалля, вул. Лермонтова, будинок 2. Філія не має статусу юридичної особи та діє від імені товариства.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 16.07.2024 № 498-П та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2024 рік контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Заваллівської філії ТОВ «Завалівський графіт».

За результатами перевірки ГУ ДПС у Кіровоградській області складено акт від 30.08.2024 № 12038/11-28-07-01/33156282. В акті перевірки контролюючим органом, зокрема, встановлено порушення порядку та строків перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору, а також подання податкової звітності з недостовірними відомостями.

Зокрема, контролюючим органом встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету ПДФО із заробітної плати у загальній сумі 858 688,23 грн, а також ПДФО із лікарняних у загальній сумі 43 567,36 грн.

Також перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування військового збору із заробітної плати у загальній сумі 55 799,62 грн та військового збору із лікарняних у сумі 3 631,90 грн.

Крім того, контролюючий орган встановив подання за І та ІІ квартали 2019 року податкових розрахунків за формою № 1-ДФ з недостовірними відомостями щодо податкових номерів фізичних осіб, а також неподання уточнюючих податкових розрахунків для виправлення зазначених відомостей.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Кіровоградській області прийнято три податкові повідомлення-рішення від 19.09.2024, а саме:

№ 00141022406 щодо визначення штрафних санкцій з ПДФО у розмірі 225 563,51 грн та пені у розмірі 14 219,95 грн;

№ 00141062406 щодо визначення штрафних санкцій з військового збору у розмірі 14 857,88 грн та пені у розмірі 727,00 грн;

№ 00141032406 щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 1 020,00 грн за подання податкової звітності з недостовірними відомостями.

Таким чином, загальний розмір грошових зобов`язань, визначених зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, становить 256 388,34 грн.

Щодо ПДФО із заробітної плати контролюючим органом встановлено несвоєчасне перерахування коштів, зокрема: за травень 2022 року 2 100,00 грн, строк сплати 30.06.2022, фактична дата сплати 06.07.2022; 38 600,00 грн строк сплати 30.06.2022, дата сплати 08.07.2022; за липень 2022 року 39 000,00 грн, строк сплати 31.08.2022, дата сплати 02.09.2022; 10 000,00 грн строк сплати 31.08.2022, дата сплати 07.09.2022; 24 081,00 грн строк сплати 31.08.2022, дата сплати 08.09.2022.

За серпень 2022 року контролюючим органом зазначено несвоєчасну сплату ПДФО у сумах 85 120,25 грн із граничним строком 30.09.2022 та датою сплати 20.10.2022; 2 607,46 грн дата сплати 31.10.2022; 240 553,17 грн дата сплати 03.11.2022. За вересень 2022 року 104 067,00 грн, строк сплати 31.10.2022, дата сплати 07.11.2022; 70 240,00 грн дата сплати 16.11.2022; 33 527,31 грн дата сплати 07.12.2022. За жовтень 2022 року 208 792,04 грн, строк сплати 30.11.2022, дата сплати 07.12.2022.

Окремо контролюючим органом встановлено несвоєчасне перерахування ПДФО із сум допомоги по тимчасовій непрацездатності. Зокрема, за періоди 2019 року зазначено несвоєчасне перерахування ПДФО: за квітень 440,60 грн, строк сплати 31.05.2019, дата сплати 01.07.2019; за травень 1 741,00 грн, строк сплати 30.06.2019, дата сплати 01.08.2019; за червень 3 367,60 грн, строк сплати 31.07.2019, дата сплати 14.08.2019; за липень 2 416,65 грн, строк сплати 30.08.2019, дата сплати 05.09.2019; за серпень 2 250,88 грн, строк сплати 30.09.2019, дата сплати 07.10.2019; за вересень 1 739,65 грн, строк сплати 30.10.2019, дата сплати 19.11.2019; за жовтень 284,49 грн, строк сплати 30.11.2019, дата сплати 06.12.2019.

Також актом перевірки зафіксовано несвоєчасне перерахування ПДФО із лікарняних за 2022 рік, зокрема: за березень 3 464,02 грн, за квітень 4 733,95 грн, за травень 2 645,76 грн, за червень 1 859,82 грн, за липень 4 198,53 грн, за серпень 5 514,82 грн, за вересень 5 261,77 грн, за жовтень 3 647,82 грн, із датами фактичного перерахування, зазначеними в акті перевірки.

Щодо військового збору встановлено аналогічні обставини. Зокрема, за травень 2022 року сума 250,00 грн мала бути сплачена 30.06.2022 та була сплачена 06.07.2022; 2 900,00 грн строк сплати 30.06.2022, дата сплати 08.07.2022. За липень 2022 року 3 000,00 грн, 500,00 грн та 2 006,00 грн, які сплачені відповідно 02.09.2022, 07.09.2022 та 08.09.2022. За серпень 2022 року зазначено суми 6 617,42 грн, 45,00 грн та 4 517,58 грн, сплачені відповідно 20.10.2022, 31.10.2022 та 03.11.2022. За вересень та жовтень 2022 року також встановлено відповідні випадки перерахування коштів після граничних строків.

За лікарняними контролюючим органом встановлено несвоєчасне перерахування військового збору за 2019 та 2022 роки на загальну суму 3 631,90 грн, у тому числі за 2019 рік та за березеньжовтень 2022 року.

У зв`язку із встановленими випадками несвоєчасного перерахування ПДФО контролюючим органом нараховано пеню у розмірі 14 219,95 грн, а у зв`язку з несвоєчасним перерахуванням військового збору пеню у розмірі 727,00 грн.

Крім того, під час перевірки контролюючим органом встановлено, що за І та ІІ квартали 2019 року до податкових розрахунків за формою № 1-ДФ внесено неправильні податкові номери 286971500, 326601391 та 001934449, а уточнюючі податкові розрахунки щодо зазначених помилок подані не були. За це застосовано штраф у розмірі 1 020,00 грн.

16.08.2024 керівнику Заваллівської філії ТОВ «Завалівський графіт» Семко І.В. вручено запит контролюючого органу про надання пояснень щодо виявлених під час перевірки порушень. За твердженням відповідача, пояснення з цих питань платником податків не надано.

27.09.2024 Заваллівська філія ТОВ «Завалівський графіт» отримала зазначені податкові повідомлення-рішення від 19.09.2024 № 00141022406, № 00141062406 та № 00141032406.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, Заваллівська філія ТОВ «Завалівський графіт» подала до ДПС України скаргу в порядку статті 56 Податкового кодексу України.

За результатами адміністративного оскарження ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 12.12.2024 №37199/6/99-00-06-01-03-06, яке отримано Заваллівською філією 24.12.2024.

Не погоджуючись із результатами розгляду скарги та вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, ТОВ «Завалівський графіт» звернулося суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (п.п. 20.1.4 ст. 20 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Приписами пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п.п.78.1.5 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки в порядку, визначеному пунктом 86.7 статті 86 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі якщо платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Суд зазначає про те, що зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вбачається, що вони ґрунтуються на висновках акта документальної планової виїзної перевірки Заваллівської філії ТОВ «Завалівський графіт» від 30.08.2024 №12038/11-28-07-01/33156282, яким встановлено відповідні порушення вимог податкового законодавства.

Зокрема, перевіркою встановлено про те, що Заваллівською філією ТОВ «Завалівський графіт» не дотримано вимог підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб, нарахований та утриманий із заробітної плати працівників, за період з квітня 2019 року по жовтень 2019 року та з березня 2022 року по жовтень 2022 року, на загальну суму 90 225,59 грн. За вказаним порушенням контролюючим органом нараховано штрафні санкції у розмірі 22 556,53 грн та пеню у розмірі 1 200,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення вимог підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно перераховано до бюджету військовий збір, нарахований та утриманий із заробітної плати працівників, за відповідні періоди 2019 та 2022 років, на загальну суму 59 431,52 грн. За вказаним порушенням нараховано штрафні санкції у розмірі 14 857,88 грн та пеню у розмірі 727,00 грн.

Вказані порушення, за висновками контролюючого органу, підтверджуються даними бухгалтерського та податкового обліку підприємства, зокрема відомостями щодо нарахування та виплати заробітної плати, сум нарахованого і перерахованого до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також даними інформаційних баз контролюючого органу. В акті перевірки наведено конкретні періоди, суми нарахованого податку, дати фактичного перерахування коштів до бюджету та відповідні суми штрафних санкцій і пені.

Суд зазначає, що порядок адміністрування податку на доходи фізичних осіб врегульований розділом IV ПК України.

Пунктом 168.1 статті 168 ПК України установлено порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Відповідно до п.п.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.186 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з п.п.168.1.4 п.168.1 ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 186 ПК України передбачено, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п.п.168.1.6 п.168.1 ст.186 ПК України для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом.

Згідно з п.168.3 ст.168 ПК України розрахунок податкових зобов`язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України).

Пунктом 168.4 ПК України встановлений такий порядок сплати (перерахування) податку до бюджету: податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України; такий порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі - відокремлений підрозділ); юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів; відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.171.1 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно з п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 пункту 57.1 статті 57 ПК України податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Пунктом 54.2 статті 54 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Згідно з п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Спірним податковим повідомленням-рішенням від 19.09.2024 № 00141022406 визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 240 983,46 грн, з яких: 225 563,51 грн штрафні (фінансові) санкції, 1 200,00 грн штрафні санкції, визначені за відповідним порушенням, та 14 219,95 грн пеня. Відповідно до розрахунку контролюючого органу сума несвоєчасно сплаченого ПДФО становить 902 255,59 грн.

Спірним податковим повідомленням-рішенням від 19.09.2024 № 00141062406 визначено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 15 584,88 грн, з яких: 14 857,88 грн штрафні (фінансові) санкції та 727,00 грн пеня. Сума несвоєчасно сплаченого військового збору, згідно з розрахунком контролюючого органу, становить 59 431,52 грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки акта документальної планової виїзної перевірки від 30.08.2024 № 12038/11-28-07-01/33156282, яким встановлено порушення вимог підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що полягали у несвоєчасному перерахуванні до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, нарахованих та утриманих із доходів працівників. В акті перевірки наведено відповідні суми податків, періоди їх нарахування та сплати, а також дати фактичного перерахування коштів до бюджету.

Зокрема, контролюючим органом встановлено несвоєчасне перерахування ПДФО із заробітної плати та доходів у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності за відповідні періоди 2019 та 2022 років, а також несвоєчасне перерахування військового збору за відповідні періоди. Зазначені обставини відображені в акті перевірки та деталізовані у розрахунку штрафних санкцій і пені.

На підтвердження встановлених порушень відповідач посилається на дані бухгалтерського та податкового обліку позивача, відомості щодо нарахування та перерахування відповідних сум податків і зборів, а також інформацію щодо дат їх фактичної сплати до бюджету.

Водночас позивачем на спростування висновків контролюючого органу щодо несвоєчасного перерахування ПДФО та військового збору не надано належних і достатніх доказів, які б спростовували наведені в акті перевірки розрахунки та встановлені відповідачем факти несвоєчасного перерахування відповідних сум до бюджету.

Щодо посилань позивача на положення податкового законодавства, якими у період дії карантину, встановленого у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19, передбачалося незастосування штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Суд не приймає такі доводи позивача в частині порушень, які стосуються несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору за 2019 рік, оскільки положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, на які посилається позивач, встановлювали спеціальний порядок відповідальності за порушення, вчинені починаючи з 1 березня 2020 року. Відтак зазначені положення не можуть поширюватися на правовідносини, пов`язані з несвоєчасною сплатою податків та зборів за 2019 рік, оскільки відповідні порушення виникли до початку дії встановленого законодавством COVID-мораторію. Законом №591-IX дію пункту 52-1 було продовжено до останнього календарного дня місяця, в якому завершувалася дія карантину, однак початком періоду, на який поширювалася відповідна пільга, залишалося 1 березня 2020 року.

Як убачається з матеріалів справи, контролюючим органом встановлено несвоєчасне перерахування ПДФО та військового збору із сум лікарняних, зокрема за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2019 року. Отже, посилання позивача на передбачений пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України мораторій у цій частині є безпідставним, оскільки відповідні порушення мали місце до запровадження зазначеного спеціального правового регулювання.

Таким чином, посилання позивача на COVID-мораторій не є достатньою правовою підставою для звільнення його від відповідальності за всі встановлені перевіркою порушення. Питання правомірності застосування штрафних санкцій має вирішуватися з урахуванням конкретного періоду виникнення податкового обов`язку, дати фактичної сплати та правового регулювання, чинного на відповідний момент.

Верховний Суд також звертав увагу на розмежування дії пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, який регулював відповідальність у період COVID-карантину, та підпункту 69.1 цього пункту, який встановлював спеціальні правила на період воєнного стану. Застосування відповідної норми залежить від наявності передбачених нею умов.

Отже, доводи позивача про звільнення від відповідальності у зв`язку з COVID-мораторієм у частині порушень за 2019 рік суд відхиляє, оскільки на момент виникнення відповідних порушень зазначений мораторій ще не діяв.

При цьому, суд звертає увагу на те, що частина встановлених контролюючим органом порушень припадає на 2022 рік.

Щодо таких порушень підлягають застосуванню спеціальні положення підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України у редакції Закону України від 12.05.2022 №2260-IX, який набрав чинності 27.05.2022. Цими положеннями було врегульовано питання відповідальності платників податків у період дії воєнного стану, зокрема залежно від наявності у платника можливості своєчасно виконувати податковий обов`язок.

Підпункт 69.1 у редакції Закону №2260-IX прямо передбачав звільнення від відповідальності за податкові обов`язки, граничний строк виконання яких припав на період з 24.02.2022 до 27.05.2022, за умови сплати податків і зборів не пізніше 31.07.2022.

Як встановлено судом, перевіркою до складу несвоєчасно сплачених сум ПДФО включено податкове зобов`язання за березень 2022 року в сумі 3 464,02 грн, граничний строк сплати якого припадав на 30.04.2022, та за квітень 2022 року в сумі 4 733,95 грн, граничний строк сплати якого припадав на 31.05.2022. Вказані суми фактично сплачені позивачем відповідно 22.06.2022 та 29.07.2022, тобто до 31.07.2022.

Аналогічно, до складу несвоєчасно сплаченого військового збору контролюючим органом включено суму 288,67 грн за березень 2022 року, граничний строк сплати якої припадав на 30.04.2022, та суму 394,49 грн за квітень 2022 року, граничний строк сплати якої припадав на 31.05.2022. Зазначені суми сплачені відповідно 22.06.2022 та 29.07.2022.

Отже, граничні строки виконання зазначених податкових обов`язків припали на період, визначений абзацом відповідним підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а фактична сплата податків і зборів здійснена до 31 липня 2022 року.

За таких обставин до зазначених сум підлягають застосуванню передбачені підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України положення про звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання відповідних податкових обов`язків.

Відтак застосування до позивача штрафних санкцій у частині несвоєчасної сплати ПДФО за березень та квітень 2022 року є безпідставним.

Оскільки загальна сума таких платежів становить 8 197,97 грн, розмір застосованого штрафу в частині зазначених сум становить 2 049,49 грн (8 197,97 грн Ч 25 %).

Аналогічно, у частині військового збору загальна сума відповідних платежів становить 683,16 грн, а розмір штрафу 170,79 грн (683,16 грн Ч 25 %).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 19.09.2024 №00141022406 підлягає скасуванню в частині застосованого штрафу в сумі 2 049,49 грн, а податкове повідомлення-рішення від 19.09.2024 №00141062406 в частині застосованого штрафу в сумі 170,79 грн.

Щодо нарахування пені суд зазначає, що відповідно до підпункту 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки факту несвоєчасної сплати податковим агентом утриманих податків пеня нараховується з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати відповідного податкового зобов`язання. При цьому її нарахування закінчується у день сплати податкового зобов`язання.

Разом з тим, як встановлено судом, податкові зобов`язання з ПДФО за березень 2022 року у сумі 3464,02 грн та за квітень 2022 року у сумі 4733,95 грн були сплачені відповідно 22.06.2022 та 29.07.2022, тобто до 31.07.2022.

Аналогічно, військовий збір за березень 2022 року у сумі 288,67 грн та за квітень 2022 року у сумі 394,49 грн сплачено відповідно 22.06.2022 та 29.07.2022.

З огляду на встановлене судом застосування до зазначених податкових обов`язків положень підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, позивач підлягає звільненню не лише від відповідальності у вигляді штрафу, а й від нарахованої у зв`язку з відповідним простроченням пені.

Відтак ППР №00141022406 від 19.09.2024 підлягає скасуванню також у частині пені, нарахованої на суми ПДФО за березень та квітень 2022 року, а ППР №00141062406 від 19.09.2024 у частині пені, нарахованої на суми військового збору за березень та квітень 2022 року.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій та пені, складеного контролюючим органом за результатами перевірки, за березень 2022 року з ПДФО визначено штраф у сумі 866,01 грн та пеню у сумі 12,57 грн, а за квітень 2022 року штраф у сумі 1 183,49 грн та пеню у сумі 19,13 грн. Таким чином, загальний розмір штрафних санкцій та пені, визначених за зазначені періоди з ПДФО, становить 2 081,20 грн.

Аналогічно, за березень 2022 року з військового збору визначено штраф у сумі 72,17 грн та пеню у сумі 12,57 грн, а за квітень 2022 року штраф у сумі 98,62 грн та пеню у сумі 19,13 грн. Загальний розмір штрафних санкцій та пені за зазначені періоди становить 202,49 грн.

З огляду на встановлене судом застосування до відповідних податкових обов`язків положень підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, зазначені суми штрафних санкцій та пені не підлягали застосуванню до позивача.

Отже, ППР №00141022406 слід скасовувати у частині штрафних санкцій та пені у розмірі 2 081,20 грн, а ППР №00141062406 у частині 202,49 грн.

Щодо решти платежів, суд дійшов висновку, що в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки акту перевірки в частині порушення позивачем вимог п.54.2 ст. 54, пп. 168.1.2, пп.168.1.4, пп.168.1.5 ст.168., пп. "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями, з огляду на що, спірні податкові повідомлення-рішення в іншій частині є правомірними.

При вирішенні питання щодо застосування штрафних санкцій та нарахування пені суд має враховувати спеціальні норми податкового законодавства, чинні на час вчинення відповідного порушення. Верховний Суд у постанові від 10.12.2021 у справі №420/10367/20 зазначив, що пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України встановлював спеціальний часовий період, протягом якого штрафні санкції за визначені податкові правопорушення не застосовувалися, тоді як за періоди до початку дії відповідного мораторію такі санкції підлягали застосуванню.

Аналогічний підхід щодо застосування спеціального мораторію у часі висловлений Верховним Судом у постанові від 16.03.2023 у справі №480/5678/21, у якій Суд виходив із необхідності розмежування періоду, на який поширюється встановлене законом звільнення від фінансових санкцій, та періоду, що йому передує.

Водночас наведені правові висновки підлягають застосуванню судом з урахуванням характеру кожного встановленого контролюючим органом порушення та періоду його вчинення.

Суд враховує, що з 27 травня 2022 року набрав чинності Закон України від 12.05.2022 № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», яким підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України викладено у новій редакції.

Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання строків сплати податків та зборів та інших передбачених Кодексом обов`язків, такий платник звільняється від передбаченої Кодексом відповідальності за умови виконання відповідних обов`язків у встановлені цією нормою строки. При цьому зазначеною нормою передбачено порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків відповідних обов`язків та документів, що підтверджують такі обставини.

Отже, законодавець пов`язував звільнення від відповідальності не лише з самим фактом дії воєнного стану, а саме з відсутністю можливості своєчасного виконання податкового обов`язку та підтвердженням відповідних обставин у встановленому порядку.

Саме з огляду на наведене Верховний Суд у постанові від 26.02.2025 у справі №200/4768/23 зазначив, що положення підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачали звільнення від відповідальності у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, тобто за наявності об`єктивної неможливості його виконання.

Між тим, матеріалами справи не підтверджено, що позивач у встановленому законодавством порядку мав підтверджену неможливість виконання податкового обов`язку щодо своєчасного перерахування сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору із заробітної плати у спірний період.

Дослідивши акт перевірки, розрахунки штрафних санкцій та пені, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а також надані сторонами докази, суд встановив, що контролюючим органом визначено позивачу грошові зобов`язання та застосовано штрафні санкції саме за ті порушення, які були встановлені під час перевірки.

Позивачем, у свою чергу, не надано належних і достатніх доказів, які б спростовували встановлені контролюючим органом факти несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а також факти подання податкової звітності з недостовірними відомостями.

Судом встановлено, що контролюючим органом обґрунтовано зафіксовано факти несвоєчасного перерахування позивачем до бюджету військового збору, нарахованого та утриманого із доходів працівників, а також військового збору із доходів у вигляді допомоги по тимчасовій непрацездатності. Доказів, які б спростовували встановлені перевіркою обставини та правильність проведених відповідачем розрахунків, позивачем суду не надано.

При цьому, жодного належного доказу на підтвердження протилежного позивачем не надано.

Також, суд зазначає про те, що відповідно до абзацу «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені Кодексом, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

Як встановлено судом, за результатами перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем у податкових розрахунках за І та ІІ квартали 2019 року зазначено недостовірні відомості щодо податкових номерів фізичних осіб, а саме 286971500, 326601391 та 001934449.

При цьому доказів подання позивачем уточнюючих податкових розрахунків з метою виправлення зазначених відомостей матеріали справи не містять.

Таким чином, судом встановлено факт подання позивачем податкової звітності з недостовірними відомостями, що є порушенням встановленого Податковим кодексом України порядку подання податкового розрахунку та є підставою для застосування відповідальності, передбаченої пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд доходить висновку, що контролюючим органом правомірно встановлено факт подання позивачем недостовірних відомостей у податковій звітності та обґрунтовано застосовано штрафну санкцію у розмірі 1020,00 грн.

Доказів, які б спростовували встановлені контролюючим органом обставини або підтверджували достовірність відомостей, зазначених позивачем у податкових розрахунках за І та ІІ квартали 2019 року, суду не надано.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 19.09.2024 №00141032406 є правомірним, а підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, з урахуванням доводів позивача, покладених в основу позовної заяви, а також встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 845,83 грн. З огляду на те, що судом задоволено позовні вимоги на загальну суму 2 283,69 грн при ціні позову 256 388,34 грн, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 34,26 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 19.09.2024 №00141022406 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 049,50 грн та пені у розмірі 31,70 грн, а всього 2 081,20 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 19.09.2024 №00141062406 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,79 грн та пені у розмірі 31,70 грн, а всього 202,49 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завалівський графіт» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 34 (тридцять чотири) грн 26 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.