Рішення № 140317351, 05.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року справа №320/4021/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» (адреса Україна, 04116, місто Київ, вул. Гаврилишина Богдана, будинок 24, офіс 8; ЄДРПОУ 45184344) до Головного управління ДПС у м. Києві (адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Суть спору та процесуальні дії у справі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №711/26-15-04-16-12 від 20.11.2024 року про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ»;

- зобов`язати відповідача поновити реєстрацію ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» в реєстрі платників єдиного податку як платника єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 5 відсотків з 01 жовтня 2024 року шляхом включення до реєстру платників єдиного податку;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформленого у формі листа від 16.12.2024 року №36753/АП/26-15-04-14-08 про відмову в анулюванні реєстрації платником єдиного податку з 01.01.2025;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2025.

Одночасно із позовом ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення відповідача №711/26-15-04-16-12 від 20.11.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 заяву ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» про забезпечення позову задоволено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем не було наведено належних мотивів, які б давали підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення, а також не наведено очевидних ознак протиправності спірного рішення, а застосовані судом заходи є передчасними.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві постановлено залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року про вжиття заходів забезпечення позову залишено без змін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 відмовлено у задоволені клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заяви ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» про забезпечення позову.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.07.2025 постановлено апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року про відмову у задоволені клопотання про скасування заходів забезпечення позову залишити без змін.

Супровідним листом Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2026 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРНЕТ КУЗЯ скеровано до Київського окружного адміністративного суду. Отримано судом 11.09.2026.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2026 у задоволенні письмової заяви представника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про роз`яснення ухвали суду у адміністративній справі № 320/4021/25 постановлено відмовити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач провів перевірку щодо дотримання умов перебування на спрощеній системі оподаткування, результати якої оформлено актом від 07.10.2024 № 26/АРПЄП/26-15-04-16. В акті зазначено про порушення абзацу п`ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України у зв`язку зі здійсненням видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Позивач отримав акт 24.10.2024, подав на нього заперечення, документи та пояснення, однак відповідач листом від 19.11.2024 № 44499/Ж12/26-15-04-16-08 залишив висновки акта без змін. На підставі цього акта відповідач прийняв рішення від 20.11.2024 № 711/26-15-04-16-12 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, а листом від 16.12.2024 № 36753/АП/26-15-04-14-08 відмовив в анулюванні реєстрації платником єдиного податку з 01.01.2025. Позивач вважає зазначені рішення необґрунтованими та протиправними. Позивач стверджує, що акт перевірки та рішення про виключення з реєстру не визначають виду проведеної перевірки, передбаченого пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України. На його думку, це суперечить частині другій статті 19 Конституції України, оскільки контролюючий орган повинен діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом. Позивач також вважає, що встановлення порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування не належить до предмета камеральної перевірки, яка проводиться виключно на підставі даних податкової звітності. Тому для встановлення фактичного здійснення заборонених видів діяльності, на думку позивача, мала бути проведена документальна або фактична перевірка із дотриманням передбаченої законом процедури. При цьому позивач зазначає, що не отримував наказу, направлення, попереднього письмового запиту чи інших документів, необхідних для проведення документальної або фактичної перевірки, а в акті та рішенні відсутні посилання на такі документи. Позивач посилається на відповідні положення статей 78, 80, 81 Податкового кодексу України та практику Верховного Суду, відповідно до якої анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру має здійснюватися на підставі належно проведеної перевірки та встановленого під час неї порушення. Крім того, позивач зазначає, що акт перевірки підписаний лише однією посадовою особою Ігорем Журавлем, хоча пункт 86.2 статті 86 Податкового кодексу України передбачає підписання акта посадовими особами, які проводили перевірку. На думку позивача, це свідчить про неналежне оформлення результатів перевірки. Аналогічно, у разі припущення про проведення документальної або фактичної перевірки позивач вважає, що її результати також оформлено з порушенням вимог пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» наголошує, що відповідач не врахував його лист від 25.09.2024 № 20240925-01, наданий у відповідь на запит контролюючого органу щодо заборонених видів діяльності. В акті перевірки відсутні оцінка цього листа та посилання на наведені в ньому обставини. На думку позивача, фактично перевірка його господарської діяльності не проводилася, оскільки відповідач обмежився аналізом інформації з інформаційно-комунікаційних систем та зазначених у реєстрах кодів видів економічної діяльності. Позивач вважає, що для анулювання його реєстрації недостатньо встановити відповідність зареєстрованого виду економічної діяльності певному коду Класифікації видів економічної діяльності. Податковий орган мав встановити фактичне здійснення саме забороненого виду діяльності, передбаченого підпунктом 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, чого, на думку позивача, зроблено не було. Позивач також звертає увагу, що в акті перевірки зазначено лише код 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку», тоді як у рішенні від 20.11.2024 додатково зазначено код 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку». Тому позивач вважає, що відповідач вийшов за межі обставин, встановлених актом перевірки. Позивач зазначає, що не має власної електронної комунікаційної мережі, не надає послуг фіксованого чи мобільного телефонного зв`язку та не здійснює технічне обслуговування і експлуатацію електронних комунікаційних мереж. Його діяльність полягає у перепродажі електронних комунікаційних послуг та наданні таких послуг кінцевим користувачам за допомогою існуючих телекомунікаційних з`єднань. На підтвердження цього позивач посилається на його включення до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг за № 3951, де зазначені послуги доступу до мережі Інтернет та доступу до мережі Інтернет іншим постачальникам мереж та послуг. Позивач вказує, що рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, від 03.04.2024 № 170 до видів електронних комунікаційних послуг, які відповідають забороненій діяльності, віднесено, зокрема, послугу технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж та послугу міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» стверджує, що таких послуг він не надає та у відповідному реєстрі їх не зазначав. Позивач вважає, що відповідач не навів доказів фактичного здійснення ним забороненої діяльності, а лише послався на зареєстровані коди видів економічної діяльності, що, на його думку, не є достатнім для анулювання реєстрації платником єдиного податку. Окремо позивач посилається на суперечливість дій відповідача. Він зазначає, що був зареєстрований платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків з 01.04.2024, подавав відповідну звітність та сплачував єдиний податок, а відповідач приймав декларації без зауважень і навіть 28.10.2024 видав витяг, який підтверджував статус позивача як платника єдиного податку. Крім того, листом від 06.11.2024 відповідач повідомив, що за результатами камеральних перевірок декларацій за півріччя та три квартали 2024 року порушень не встановлено. На думку позивача, за однакових фактичних обставин та незмінності відповідного законодавства відповідач спочатку зареєстрував його платником єдиного податку, приймав звітність та платежі, а згодом анулював цю реєстрацію. Позивач також вважає свої доводи узгодженими з позицією Державної податкової служби України, яка рішенням від 26.02.2024 № 4897/6/99-00-06-03-03-06 частково задовольнила його скаргу щодо можливості застосування спрощеної системи оподаткування за відповідним видом діяльності. Позивач вказує, що навіть за наявності неоднозначності у правовому регулюванні відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 та пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України відповідні сумніви мають тлумачитися на користь платника податків. Щодо рішення від 20.11.2024 № 711/26-15-04-16-12 позивач зазначає, що в ньому, як і в акті перевірки, не визначено, коли саме було допущено інкриміноване порушення. Водночас реєстрацію позивача анульовано з 01.10.2024, тобто рішення, прийняте 20.11.2024, має зворотну дію. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» вважає це таким, що суперечить пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, за яким анулювання має здійснюватися з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому допущено порушення. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» також звертає увагу на те, що рішення від 20.11.2024 було прийняте після розгляду його заперечень до акта, а датою анулювання визначено 01.10.2024. На його думку, таке анулювання «заднім числом» створило правову невизначеність, зокрема щодо виконання інших податкових обов`язків. Крім того, на першій сторінці рішення зазначено штамп з номером та датою 22.11.2024, що, на думку позивача, також свідчить про невідповідність документа вимогам щодо його належного оформлення. Позивач вважає рішення недостатньо мотивованим, оскільки воно не містить належного встановлення фактичних обставин, доказів здійснення забороненої діяльності та причин прийняття або відхилення його пояснень і заперечень. Щодо рішення від 16.12.2024 № 36753/АП/26-15-04-14-08 про відмову в анулюванні реєстрації платником єдиного податку з 01.01.2025 позивач зазначає, що Податковий кодекс України, на його думку, не передбачає повноваження контролюючого органу відмовляти платнику в анулюванні реєстрації за його заявою, оскільки застосування спрощеної системи оподаткування є правом, а не обов`язком платника. Позивач також зазначає, що у жовтні 2024 року ним було перевищено встановлений для платників єдиного податку третьої групи обсяг доходу: за період з 01.01.2024 по 24.10.2024 дохід становив 9 203 218,47 грн при граничному обсязі 8 285 700 грн. У зв`язку з цим 25.10.2024 позивач подав заяву про відмову від спрощеної системи оподаткування з 01.01.2025. На його думку, ця заява відповідала вимогам Податкового кодексу України та мала бути врахована відповідачем. Водночас рішенням від 16.12.2024 відповідач відмовив в анулюванні реєстрації, пославшись на положення пункту 298.2 статті 298 та пункту 293.8 статті 293 Податкового кодексу України. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою, оскільки перевищення доходу відбулося у жовтні 2024 року, тобто у четвертому кварталі, а наведені відповідачем правові підстави не обґрунтовують відмову в анулюванні реєстрації з 01.01.2025. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» також зазначає, що рішення від 16.12.2024 прийнято після вже прийнятого 20.11.2024 рішення про анулювання його реєстрації з 01.10.2024, а тому повторне анулювання реєстрації, на його думку, є неможливим. Крім того, відповідач знав про заяву від 25.10.2024, однак, за твердженням позивача, не врахував її під час прийняття рішення від 20.11.2024. На думку позивача, рішення від 16.12.2024 також прийнято із невиправданою затримкою через 52 дні після подання заяви від 25.10.2024, тоді як законодавство, як він вважає, не передбачає можливості розглядати таку заяву протягом майже двох місяців. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

26.02.2025 року від уповноваженого представника Головного управління ДПС у м. Києві надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у якого задоволенні відмовити.

Так, сторона відповідача вказує, що ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» з 01.04.2024 по 01.10.2024 перебувало на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків. а підставі пункту 76.1 статті 76 та пунктів 299.10, 299.11 статті 299 Податкового кодексу України відповідачем проведено перевірку дотримання позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт від 07.10.2024 № 26/АРПЄП/26-15-04-16. Відповідач вказує, що позивач у реєстраційних даних та податкових деклараціях зазначав основний вид діяльності за КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку». На думку відповідача, здійснення діяльності у сфері електронних комунікацій не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 та абзацу п`ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України. Відповідач посилається на Закон України «Про електронні комунікації» та Класифікацію видів економічної діяльності, зазначаючи, що надання послуг доступу до мережі Інтернет охоплюється, зокрема, класами 61.10, 61.20, 61.30 та 61.90, а суб`єкти господарювання, які надають відповідні електронні комунікаційні послуги, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування. На підставі акта відповідач прийняв рішення від 20.11.2024 № 711/26-15-04-16-12 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку. При цьому відповідач зазначає, що заява позивача від 25.10.2024 № 9317785725 про відмову від спрощеної системи оподаткування була подана після отримання акта перевірки, у зв`язку з чим у її розгляді було відмовлено. Також відповідач посилається на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі № 160/21398/24, вважаючи, що викладений у ній висновок щодо неможливості перебування суб`єкта господарювання на третій групі платників єдиного податку за видом діяльності 61.10 відповідає його позиції.

24.02.2025 представником ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» подано письмову відповідь на відзив.

Позивач не погоджується з доводами відзиву на позовну заяву та зазначає, що відповідач не виконав вимоги пункту 5 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не навів заперечень щодо низки обставин і правових підстав позову та не надав їх спростування. Зокрема, відповідач не висловив позиції щодо невизначеності виду проведеної перевірки, порушення порядку проведення та оформлення результатів камеральної перевірки, непроведення належної документальної або фактичної перевірки, неврахування листа позивача від 25.09.2024 №20240925-01, а також доводів про фактичне непроведення перевірки. Позивач також зазначає, що рішення №711/26-15-04-16-12 від 20.11.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку не містить відомостей про період вчинення інкримінованого порушення, а датою виключення визначено 01.10.2024, тобто заднім числом. При цьому на першій сторінці рішення міститься штамп Головного управління ДПС у місті Києві №89731/6/26-15-04-16-08 від 22.11.2024. На думку позивача, відповідач також вийшов за межі проведеної перевірки, зазначивши у рішенні висновки за результатами аналізу основних видів діяльності товариства, хоча вид перевірки в акті не визначено. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» вважає необґрунтованим висновок відповідача про здійснення ним видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Зазначає, що ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» включене до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг як постачальник послуг доступу до мережі Інтернет, а Податковий кодекс України прямо дозволяє фізичним особам-підприємцям третьої групи надавати такі послуги. Крім того, Податковий кодекс України розмежовує послуги з надання доступу до мережі Інтернет та послуги з технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційних мереж, а відповідність основного виду діяльності класу 61.90 сама по собі не визначена підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку. Позивач посилається також на суперечність позиції Головного управління ДПС у місті Києві власним попереднім діям та позиції Державної податкової служби України. За твердженням позивача, Державна податкова служба України рішенням від 26.02.2024 №4897/6/99-00-06-03-03-06 визнала право ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» перебувати на спрощеній системі оподаткування із зареєстрованим видом діяльності 61.90, а податковий орган з 01.04.2024 реєстрував товариство платником єдиного податку, приймав відповідні декларації та здійснював адміністрування задекларованих сум. Позивач вказує, що навіть за наявності сумнівів щодо застосування відповідних норм законодавства рішення має прийматися на користь платника податків. Щодо посилання відповідача на те, що заява позивача від 25.10.2024 про відмову від спрощеної системи оподаткування була подана після отримання акта перевірки, позивач зазначає, що акт перевірки лише фіксує результати перевірки та є доказом у справі, а його висновки не породжують самостійних правових наслідків. Позивач подав заперечення до акта перевірки, а також документи та пояснення щодо необґрунтованості його висновків, які, на його думку, відповідач не врахував. Позивач зазначає, що матеріалами справи підтверджується отримання ним у період з 01.01.2024 по 24.10.2024 доходу у розмірі 9 203 218,47 грн при встановленому для платників єдиного податку третьої групи граничному обсязі 8 285 700 грн. У зв`язку з перевищенням встановленого обсягу доходу позивач 25.10.2024 подав через електронний кабінет заяву про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2025. Таким чином, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» вважає, що своєчасно та в повному обсязі виконав вимоги пункту 299.10 статті 299, підпункту 298.2.1 пункту 298.2 та підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, а наведені у відзиві доводи відповідача не спростовують обставин та правових підстав, викладених у позовній заяві.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

24.02.2025 позивачем скеровано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в режимі відеоконференції поза межами приміщень суду, у якому просить здійснювати розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. На його думку, саме розгляд справи у судовому засіданні сприятиме всебічному дослідженню обставин, усуненню суперечностей, а також надасть сторонам можливість надати додаткові усні пояснення, поставити одна одній запитання та акцентувати увагу суду на своїх доводах.

Водночас, суд враховуючи зазначені обставини, обсяг та характер доказів у справі, для об`єктивного та повного з`ясування обставин справи, дійшов висновку, що розгляд даної справи слід проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Справа, що є предметом розгляду, до категорій спорів, для яких законом передбачено розгляду в порядку загального позовного провадження, не відноситься, кількість учасників у цій справі не є значною.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Так, спрощене провадження (як з викликом, так і без виклику сторін) спрямоване на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження без виклику сторін не є провадженням в якому розглядаються безспірні вимоги.

Таким чином, суд вважає, що зважаючи на відсутність необхідності виклику сторін для надання пояснень, з огляду на предмет спору та характер спірних правовідносин, підстави для задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відсутні.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд встановив наступні обставини.

ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» перебуває на обліку в Правобережній державній податковій інспекції Головного управління Державної податкової служби у місті Києві з 19.09.2023.

23.11.2023 ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» подало заяву про застосування спрощеної системи оподаткування.

Листом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 04.12.2023 № 109854/6/26-15-04-16-08 товариству було відмовлено у внесенні до реєстру платників єдиного податку у зв`язку із зазначенням у заяві видів діяльності згідно з Класифікацією видів економічної діяльності, які, на думку контролюючого органу, належали до заборонених для платників єдиного податку першої третьої груп.

23.12.2023 ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» подало до Державної податкової служби України скаргу № 20231229-02 на зазначене рішення.

Рішенням Державної податкової служби України від 26.02.2024 № 4897/6/99-00-06-03-03-06 скаргу задоволено частково, рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 04.12.2023 № 109854/6/26-15-04-16-08 скасовано та зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у місті Києві повторно розглянути заяву товариства від 23.11.2023.

З 01.04.2024 по 01.10.2024 ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» перебувало на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків до доходу. За вказаний період товариством подавалися податкові декларації платника єдиного податку та здійснювалася сплата єдиного податку.

Відповідно до витягу з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг від 14.10.2023 № 3951, до реєстру внесено інформацію щодо ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» як постачальника послуг доступу до мережі Інтернет та послуг доступу до мережі Інтернет іншим постачальникам мереж та/або послуг із використанням мережі фіксованого зв`язку на території міста Києва.

Витягом від 05.12.2024 № 3951 підтверджено актуалізовані відомості щодо зазначених послуг.

30.07.2024 Головне управління Державної податкової служби у місті Києві направило ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» лист № 67938/6/26-15-04-16-08. 25.09.2024 товариство надало відповідь № 20240925-01.

07.10.2024 Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві складено акт № 26/АРПЄП/26-15-04-16 про результати перевірки ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» з питання дотримання умов перебування на спрощеній системі оподаткування. В акті зазначено про здійснення товариством діяльності за класами 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» та 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку» та зафіксовано порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Акт отримано товариством 24.10.2024.

25.10.2024 ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» подало заяву № 9317785725 про відмову від спрощеної системи оподаткування з 01.01.2025.

04.11.2024 ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» подало заперечення № 20241104-01 на акт перевірки.

За результатами їх розгляду Головне управління Державної податкової служби у місті Києві листом від 19.11.2024 № 44499/Ж12/26-15-04-16-08 повідомило товариство про результати розгляду заперечень. У цьому листі також зазначено про подання товариством декларацій платника єдиного податку третьої групи за перше півріччя та три квартали 2024 року і відсутність порушень за результатами камеральних перевірок цих декларацій.

20.11.2024 Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві прийнято рішення № 711/26-15-04-16-12 про виключення ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» з реєстру платників єдиного податку з 01.10.2024. Рішення отримано товариством 03.12.2024.

У матеріалах справи також містяться банківські виписки та бухгалтерські документи, якими відображено рух коштів та облік доходу ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» за 2024 рік, зокрема за періоди з 01.01.2024 по 24.10.2024 та по 26.12.2024, а також бухгалтерська довідка від 26.12.2024 № 20241226-01.

Крім того, матеріали справи містять податкові декларації ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» за перше півріччя та три квартали 2024 року з квитанціями, податкову декларацію з податку на прибуток за перший квартал 2024 року з квитанцією, документи щодо сплати єдиного податку, скріншоти електронного кабінету щодо розрахунків з бюджетом за єдиним податком, витяг з Єдиного державного реєстру щодо товариства, статут товариства та наказ про вступ директора на посаду.

Також у матеріалах справи міститься рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та поштового зв`язку від 03.04.2024 № 170.

16.12.2024 Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві складено лист № 36753/АП/26-15-04-14-08 щодо заяви ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» про відмову від спрощеної системи оподаткування з 01.01.2025. 20.12.2024 товариство отримало лист Головного управління Державної податкової служби у місті Києві № 800/ЗП/26-15-04-14-08.

У матеріалах справи також містяться запити ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» на отримання публічної інформації від 04.11.2024 та 12.12.2024, супровідні листи до них, а також лист Державної податкової служби України від 18.12.2024 № 2622/ЗП11/99-00-04-03-03-10.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Предметом спору у цій справі є правомірність рішення №711/26-15-04-16-12 від 20.11.2024 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку та рішення, оформленого листом №36753/АП/26-15-04-14-08 від 16.12.2024, яким відмовлено в анулюванні реєстрації платником єдиного податку з 01.01.2025 за власною заявою позивача.

Суд, керуючись усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 22.09.2020 у справі №520/8836/18), надає оцінку підставам позову щодо дотримання порядку та підстав проведення перевірки в першу чергу.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За нормами п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Предметом камеральної перевірки також можуть бути: 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; 4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні"; 5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу; 6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки; 7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу; 8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу; 9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу; 10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу; 11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Згідно п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 Податкового кодексу України ).

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п.86.2 ст.86 Податкового кодексу України ).

Судом встановлено, що акт від 07.10.2024 №26/АРПЄП/26-15-04-16, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, не містить жодного зазначення виду проведеної перевірки. Рішення про виключення з реєстру також не містить посилання на вид та підстави перевірки.

Таким чином зі змісту акта перевірки та оскаржуваного рішення неможливо встановити, який саме вид перевірки був проведений відповідачем, що само по собі є порушенням вимог частини другої статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим суд надає оцінку правомірності оскаржуваного рішення з урахуванням кожного з можливих видів перевірок, передбачених статтею 75 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Питання дотримання платником єдиного податку третьої групи умов перебування на спрощеній системі оподаткування до предмета камеральної перевірки не належить. Суд зазначає, що навіть у разі проведення відповідачем камеральної перевірки, її результати не могли бути покладені в основу висновку про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки таке питання виходить за межі предмета цього виду контролю.

Суд також зазначає, що право контролюючого органу на проведення документальної або фактичної перевірки відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України виникає лише за умови пред`явлення платнику податків направлення на перевірку, копії наказу про її призначення та службових посвідчень перевіряючих. Матеріалами справи не підтверджено вручення позивачу зазначених документів. Не підтверджено також надіслання позивачу попереднього письмового запиту, обов`язковість якого для призначення документальної позапланової перевірки з підстави, визначеної підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, прямо передбачена законом.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що документальна або фактична перевірка позивача відповідачем не проводилася, а отже висновки, викладені в акті від 07.10.2024, не ґрунтуються на жодному з передбачених законом видів податкового контролю, предмет якого охоплював би питання дотримання позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування.

Крім того, суд зазначає, що згідно з пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України акт за результатами камеральної перевірки підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку. Судом встановлено, що акт від 07.10.2024 підписаний однією посадовою особою, що є порушення порядку оформлення результатів перевірки.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2025 у справі №160/21398/24, відповідно до якої акт перевірки, на підставі якого прийнято рішення про виключення платника з реєстру платників єдиного податку, повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених порушень, а описова частина акта має бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти, в чому саме, на думку контролюючого органу, полягає склад вчиненого порушення. Верховний Суд у зазначеній справі визнав, що акт, який містить лише цитування норм законодавства без наведення жодного доводу на підтвердження фактичного здійснення платником забороненого виду діяльності, не може вважатися належним доказом вчиненого порушення, а рішення, прийняте на підставі такого акта, підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що акт від 07.10.2024 у цій справі за своїм змістом є зі схожими недоліками. Документ містить посилання на клас 61.90 Класифікації видів економічної діяльності, цитування норм Податкового кодексу України та Закону України «Про електронні комунікації», проте не містить жодного доводу, який би підтверджував факт надання позивачем послуг, віднесених до переліку, визначеного пунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що перевірка, за результатами якої складено акт від 07.10.2024, проведена з порушенням встановленого законом порядку, а сам акт не може вважатися допустимим доказом вчиненого позивачем порушення. Таким чином, суд вважає, що вказаний висновок є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування рішення відповідача №711/26-15-04-16-12 від 20.11.2024.

Окрім цього суд вважає за необхідне надати оцінку й обґрунтованості висновку відповідача по суті, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої третьої груп суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з аналогічним правом, а також діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Тобто законодавець визначив перелік видів діяльності, здійснення яких позбавляє права перебувати на спрощеній системі оподаткування. При цьому значення має фактичне здійснення такого виду діяльності, а не лише зазначення відповідного КВЕД у реєстраційних даних платника.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19.02.2019 у справі №826/7216/17, відповідно до якої зазначення в Єдиному державному реєстрі певних видів діяльності юридичної особи не означає, що така особа фактично їх здійснює; сам факт наявності зареєстрованих кодів видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, за відсутності доказів фактичного здійснення таких видів діяльності не є підставою для виключення платника з реєстру платників єдиного податку.

Аналогічний правовий підхід послідовно застосований Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 у справі №813/4266/17, відповідно до яких прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки та встановлених у ході такої перевірки обставин, які підтверджують, що платник податків фактично не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Судом встановлено, що позивач включений до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг за №3951 як постачальник послуги доступу до мережі Інтернет (код IA.S1) та послуги доступу до мережі Інтернет іншим постачальникам мереж та/або послуг (код NA.N2). Позивач не зазначав під час реєстрації в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, таких видів діяльності, як послуга технічного обслуговування і експлуатації електронних комунікаційних мереж (код OS.S1) або послуга міжособистісної електронної комунікації з використанням нумерації (код IC.S1).

Відповідно до Офіційного узагальненого роз`яснення щодо деяких питань визначення видів електронних комунікаційних послуг, затвердженого рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, від 03.04.2024 №170, саме коди послуг OS.S1 та IC.S1 максимально відповідають видам діяльності, зазначеним у пункті 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. Надання послуг за кодами, якими фактично зареєстрований позивач, до цього переліку не належить.

Суд також враховує, що відповідно до положень розділу 1 вступної частини Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 №396, код виду діяльності не створює прав чи обов`язків для підприємств і організацій та не спричинює жодних правових наслідків. Отже, сама по собі відповідність основного виду діяльності позивача класу 61.90 або 61.10 названої Класифікації не є доказом здійснення позивачем видів діяльності, заборонених пунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень. Судом встановлено, що відповідач не надав жодних доказів фактичного надання позивачем послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж або послуг з використанням нумерації, а обмежився посиланням на зареєстровані коди видів економічної діяльності.

Суд враховує та вважає застосовними до спірних правовідносин правові висновки, викладені в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 у справі №320/40139/23 та постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 у справі №500/4791/24, ухвалених за подібних фактичних обставин щодо платників єдиного податку, зареєстрованих постачальниками електронних комунікаційних послуг за кодами IA.S1 та NA.N2, відповідно до яких обмеження, встановлене пунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, стосується виключно суб`єктів, які безпосередньо здійснюють надання послуг поштового зв`язку, телефонного зв`язку або технічного обслуговування і експлуатації телекомунікаційних мереж, а не суб`єктів, які здійснюють перепродаж електронних комунікаційних послуг або надання доступу до мережі Інтернет з використанням наявних телекомунікаційних з`єднань.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факту здійснення позивачем видів діяльності, які виключають право перебування на спрощеній системі оподаткування, а самого лише факту зазначення в реєстраційних даних та податкових деклараціях коду виду діяльності 61.90 (та додатково зазначеного лише в оскаржуваному рішенні коду 61.10) недостатньо для висновку про порушення позивачем умов, визначених абзацом п`ятим підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.

Щодо визначення дати виключення з реєстру.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України анулювання реєстрації платника єдиного податку першої третьої груп проводиться з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому допущено порушення.

Судом встановлено, що ні акт перевірки, ні оскаржуване рішення не містять відомостей про конкретний період, у якому позивачем допущено порушення. За таких обставин неможливо встановити підстави для визначення дати виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з 01.10.2024.

Щодо рішення про відмову в анулюванні реєстрації з 01.01.2025.

Суд встановив, що позивачем у зв`язку з перевищенням у жовтні 2024 року встановленого підпунктом 3 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України обсягу доходу платника єдиного податку третьої групи подано заяву від 25.10.2024 про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2025.

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та підлягає анулюванню за наявності визначених законом підстав, включаючи випадки, визначені підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу. Суд вказує, що норма Податкового кодексу України не наділяє контролюючий орган повноваженням відмовляти платнику податків в анулюванні реєстрації платника єдиного податку за наявності законодавчо визначених підстав для такого анулювання. Перебування на спрощеній системі оподаткування є правом платника податків, реалізація якого не залежить від дискреційного розсуду контролюючого органу.

Суд також зазначає, що оскаржуване рішення містить суперечливе обґрунтування. Відповідач послався на пункт 298.2 статті 298 та пункт 293.8 статті 293 Податкового кодексу України, відповідно до яких перехід на сплату інших податків здійснюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, у якому допущено перевищення доходу. Водночас у рішенні зазначено дату переходу 01.01.2025, однак перевищення доходу, за даними відповідача, відбулося у жовтні 2024 року, тобто у четвертому кварталі. Отже, зазначена в рішенні дата переходу не відповідає наведеним у ньому підставам.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що рішення відповідача, оформлене листом №36753/АП/26-15-04-14-08 від 16.12.2024, є протиправним та підлягає скасуванню.

Висновки суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному їх дослідженні, а також надавши оцінку доводам, наведеним сторонами, з урахуванням встановлених вище обставин суд доходить висновку, що оскаржувані рішення відповідача прийняті протиправно, без дотримання встановленого законом порядку проведення перевірки та без доведення факту здійснення позивачем видів діяльності, що виключають право перебування на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, а також про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Оскільки судом встановлено відсутність правових підстав для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з 01.10.2024, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача поновити реєстрацію позивача в реєстрі платників єдиного податку як платника третьої групи зі ставкою 5 відсотків саме з 01 жовтня 2024 року, тобто з дати, з якої позивач був протиправно виключений.

Оскільки судом встановлено відсутність у відповідача повноважень відмовляти позивачу в анулюванні реєстрації платником єдиного податку за поданою останнім заявою, належним способом захисту є зобов`язання відповідача прийняти рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2025, тобто з дати, зазначеної позивачем у заяві від 25.10.2024.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні письмові докази у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 6 056, 00 грн. підтверджується квитанцією № 577 від 23.12.2024 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» (адреса Україна, 04116, місто Київ, вул. Гаврилишина Богдана, будинок 24, офіс 8; ЄДРПОУ 45184344) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (адреса 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №711/26-15-04-16-12 від 20.11.2024 року про виключення з реєстру платників єдиного податку ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ».

3. Зобов`язати відповідача поновити реєстрацію ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» в реєстрі платників єдиного податку як платника єдиного податку третьої групи зі ставкою податку 5 відсотків з 01 жовтня 2024 року шляхом включення до реєстру платників єдиного податку

4. Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформленого у формі листа від 16.12.2024 року №36753/АП/26-15-04-14-08 про відмову в анулюванні реєстрації платником єдиного податку з 01.01.2025.

5. Зобов`язати відповідача прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку ТОВ «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2025.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ КУЗЯ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 056,00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

7. Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.