Рішення № 140317339, 05.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року справа №320/29290/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (адреса 08300, Київська область, м. Бориспіль, вулиця Київський шлях, 63; ЄДРПОУ 34977156), треті особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (код за ЄДРПОУ 20025456); Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 43212924); Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ - ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ 43092786); ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання зняти арешт,

встановив:

Представник ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом, у якому просить суд :

- Визнати протиправними дії Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відмови у знятті арешту з майна, а саме: з квартири АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на яку накладено арешт у виконавчому провадженні № 45026687 Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданий 28.05.2015, видавник: ОСОБА_3 , Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, Київська обл., номер запису про обтяження 9860624 (спеціальний розділ), Дата, час державної реєстрації: 29.05.2015 17:05:30.

- Зобов`язати Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна, а саме: з квартири АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на яку накладено арешт у виконавчому провадженні № 45026687 Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданий 28.05.2015, видавник: ОСОБА_3 , Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, Київська обл., та припинити номер запису про обтяження 9860624 (спеціальний розділ), Дата, час державної реєстрації: 29.05.2015 17:05:30 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 постановлено відкрити провадження у адміністративній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2026 року постановлено залучити у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (код за ЄДРПОУ 20025456); Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 43212924); Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ - ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ 43092786); ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до участі у справі.

Правова позиція сторін.

Позивач зазначає, що 26 серпня 2008 року між ним та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» укладено кредитний договір № 206/П/04/2008-840, відповідно до умов якого позивач отримав кредитні кошти у розмірі 88 924 доларів США строком користування до 10 серпня 2033 року під 14,99 відсотка річних. Виконання зобов`язань за кредитним договором було забезпечено іпотекою квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується пунктом 2.1 кредитного договору та договором іпотеки від 26 серпня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко Л. А., реєстровий номер 4861. У травні 2026 року позивач звернувся до нотаріуса з приводу укладення договору дарування належної йому квартири АДРЕСА_2 . Нотаріус повідомила позивачу про неможливість посвідчення договору відчуження квартири у зв`язку з наявністю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження у вигляді арешту. 10 червня 2026 року позивач отримав інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких встановив, що за номером обтяження 9860624, час державної реєстрації якого зазначено 29 травня 2015 року, внесено запис про арешт квартири АДРЕСА_2 . Підставою для накладення арешту зазначено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28 травня 2015 року, видану державним виконавцем Прус Ольгою Миколаївною, відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, у межах виконавчого провадження на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра». Позивачем встановлено, що 10 жовтня 2014 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Прус Ольги Миколаївни відкрито виконавче провадження № 45026687 на виконання виконавчого напису № 1206 від 13 вересня 2014 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», шляхом звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , для погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» у сумі 2 106 957,97 гривні. 28 травня 2015 року постановою державного виконавця у межах зазначеного виконавчого провадження на квартиру було накладено арешт. У цей же день, 28 травня 2015 року, зазначений виконавчий документ постановою державного виконавця було повернуто стягувачу Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції Закону України № 606-XIV у зв`язку із встановленою забороною щодо примусового звернення стягнення на іпотечне майно боржників за кредитами, виданими в іноземній валюті. Повторно виконавчий напис був пред`явлений банком до виконання у 2016 році. Зокрема, постановою від 27 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження № 52336900, а постановою від 27 червня 2017 року виконавчий документ повернуто стягувачу Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із встановленою забороною щодо примусового звернення стягнення на іпотечне майно боржників за кредитами, виданими в іноземній валюті. Позивач зазначає, що на цей час заборгованість за кредитним договором добровільно врегульована між позивачем та кредитором, у рахунок погашення якої ще у 2014 році було вчинено зазначений виконавчий напис. Водночас наявність арешту квартири, яка була предметом іпотеки, порушує право позивача як власника на вільне розпорядження належним йому нерухомим майном та перешкоджає укладенню договору дарування квартири. У зв`язку з цим 17 червня 2026 року представник позивача, адвокат Думітращук В. А., із застосуванням електронного цифрового підпису направив на електронну адресу відповідача Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області заяву, в якій повідомив про відсутність заборгованості за виконавчим написом № 1206 від 13 вересня 2014 року, вчиненим на договорі іпотеки квартири на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», та просив відповідача зняти арешт. До заяви від 17 червня 2026 року позивач долучив документи, які, на його думку, підтверджують припинення зобов`язань за кредитним договором № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року та відсутність претензій з боку кредитора. 09 липня 2026 року позивач отримав від відповідача рекомендованим відправленням № R067219172807 відповідь від 06 липня 2026 року за вихідним номером 148204, у якій відповідач повідомив, що виконавче провадження знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання, а підстав для зняття арешту немає. Позивач зазначає, що датою отримання відповіді про відмову у знятті арешту є 09 липня 2026 року, що підтверджується конвертом рекомендованого відправлення та інформацією про відстеження поштового відправлення Акціонерного товариства «Укрпошта». При цьому у відповіді відповідач підтвердив, що арешт, щодо зняття якого звертався позивач, був накладений у виконавчому провадженні № 45026687, відкритому на виконання виконавчого напису № 1206 від 13 вересня 2014 року, вчиненого нотаріусом Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 за рахунок коштів, отриманих від її реалізації, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» у сумі 2 106 957,97 гривні. Позивач також звертає увагу суду на те, що між ним та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» було укладено лише один кредитний договір та один договір іпотеки. Це підтверджується відповіддю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на адвокатський запит від 18 червня 2026 року, наданою 22 червня 2026 року. Отже, на думку позивача, виконавчий напис, у межах якого було накладено спірний арешт, вчинено саме для погашення заборгованості за кредитним договором № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року. Позивач не погоджується з діями відповідача в частині відмови у знятті арешту з квартири з таких підстав. Перш за все, позивач зазначає, що виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого напису на цей час відсутнє. Виконавчий напис у межах виконавчого провадження № 45026687 було повернуто стягувачу Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» у зв`язку із встановленою забороною щодо примусового звернення стягнення на іпотечне майно боржників за кредитами, виданими в іноземній валюті. Арешт, накладений постановою державного виконавця від 28 травня 2015 року, забезпечував виконання саме виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 1206 від 13 вересня 2014 року про звернення стягнення на квартиру на користь іпотекодержателя Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра». При цьому на цей час актуальне виконавче провадження за зазначеним виконавчим написом відсутнє. По-друге, позивач зазначає, що заборгованість за кредитним договором № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року, виконання зобов`язань за яким забезпечувалося договором іпотеки № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року, відсутня, а у нового кредитора ОСОБА_2 відсутні будь-які майнові та фінансові претензії до позивача. На виконання постанови Правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 12 та статтею 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 лютого 2015 року № 26 у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» з 06 лютого 2015 року було запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 червня 2015 року № 113 на підставі постанови Правління Національного банку України від 04 червня 2015 року № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» було розпочато ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та призначено ОСОБА_4 . У зв`язку з процедурою ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» право вимоги за кредитним договором № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року та договором іпотеки як договором забезпечення набуло Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» на підставі договору № GL3N216868 про відступлення права вимоги (купівлі-продажу) від 23 квітня 2020 року. Відповідно до договору № GL3N216868 про відступлення права вимоги (купівлі-продажу) від 23 квітня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-03-05-000052-b від 27 березня 2020 року, набуло від банку права вимоги до позичальників, заставодавців, іпотекодавців та поручителів, визначених у додатку № 1 до договору, в обсязі та на умовах, визначених договором. Згідно з пунктом 4.1 зазначеного договору сторони домовилися, що за відступлення права вимоги за основними договорами відповідно до договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 10 423 955,95 гривні. Оплата була здійснена на підставі платіжного доручення № 148 від 10 квітня 2020 року. Пунктом 2.2 зазначеного договору передбачено, що за цим договором новий кредитор у день укладення договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів відповідно до пункту 4.1 договору, набуває права кредитора за основними договорами. Відповідно до витягу з додатку № 1 до зазначеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» набуло право вимоги за кредитним договором № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року, позичальником за яким є ОСОБА_1 , договором поруки від 26 серпня 2008 року, поручителем за яким є ОСОБА_5 , а також договором іпотеки до кредитного договору № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року, іпотекодавцем за яким є ОСОБА_1 . Отже, позивач зазначає, що з 10 квітня 2020 року, тобто з дати оплати за договором, право вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» за кредитним договором та договором іпотеки перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС». У подальшому позивач врегулював заборгованість із Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» відповідно до умов договору № 2378051-01 про врегулювання кредитного договору № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року від 29 травня 2026 року. Згідно з умовами зазначеного договору позивач частково сплатив заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», яке, у свою чергу, припинило зобов`язання за зазначеним договором іпотеки на підставі досягнутої між сторонами домовленості відповідно до пункту 4.1 договору. 29 травня 2026 року обтяження іпотекою зазначеної квартири було припинено, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 29 травня 2026 року. Таким чином, позивач зазначає, що починаючи з 29 травня 2026 року квартира не є предметом іпотеки та на неї не може бути звернено стягнення за виконавчим написом № 1206 від 13 вересня 2014 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» для погашення заборгованості у сумі 2 106 957,97 гривні. У подальшому, на виконання пунктів 1.4 та 1.5 договору № 2378051-01 про врегулювання, 29 травня 2026 року за договором факторингу від 29 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» відступило право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс» за кредитним договором № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року, яке, у свою чергу, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 29 травня 2026 року відступило право вимоги за кредитним договором на користь нового кредитора ОСОБА_2 . 11 червня 2026 року між позивачем та новим кредитором ОСОБА_2 укладено договір про припинення зобов`язань за кредитним договором № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року, за умовами якого позивач врегулював заборгованість за кредитним договором із новим кредитором ОСОБА_2 . На виконання досягнутої домовленості за договором від 11 червня 2026 року про припинення зобов`язань за кредитним договором № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року позивач у день укладення договору 11 червня 2026 року здійснив погашення на користь кредитора основної позичкової заборгованості за кредитом у сумі 2 000 доларів США за курсом Національного банку України станом на день повернення заборгованості у гривневому еквіваленті, що підтверджується письмовою розпискою, виданою ОСОБА_2 . Відповідно до пункту 3 договору від 11 червня 2026 року в день виконання боржником умов договору заборгованість боржника перед кредитором за кредитним договором у сумі залишку основної позичкової заборгованості у розмірі 67 828,68 доларів США та за процентами за користування кредитом у розмірі 71 954,51 доларів США була прощена за рішенням кредитора. Розпискою від 11 червня 2026 року новий кредитор ОСОБА_2 підтвердила відсутність заборгованості у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за кредитним договором № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року, договором поруки від 26 серпня 2008 року, а також за виконавчим документом виконавчим написом № 1206 у виконавчих провадженнях № 52336900 та № 45026687, які перебували на виконанні у державній виконавчій службі Бориспільського міськрайонного управління юстиції. На підставі наведеного позивач вважає, що за відсутності заборгованості та будь-яких претензій з боку кредитора, а також з огляду на припинення права іпотеки на квартиру, подальше існування обтяження у вигляді арешту, запис про який міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з 29 травня 2015 року, порушує право позивача як власника на вільне розпорядження належним йому нерухомим майном. У зв`язку з цим позивач не погоджується з відмовою відповідача у знятті арешту та вважає, що за відсутності чинного виконавчого провадження, припинення іпотеки та припинення зобов`язань за кредитним договором спірний арешт не повинен перешкоджати позивачу реалізовувати своє право власності на квартиру, зокрема укладати щодо неї договір дарування.

06.08.2026 Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав до суду письмовий відзив.

Відповідач не погоджується з доводами позивача щодо неправомірності відмови у знятті арешту з майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , та просить відмовити у задоволенні позову. Відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень спеціального розділу на виконання до відповідача надійшов виконавчий напис нотаріуса Київського міського нотаріального округу № 1206 від 13 вересня 2014 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, передбачалося задовольнити вимоги стягувача Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» щодо заборгованості у розмірі 2 106 957,97 гривні. Боржником за виконавчим написом визначено ОСОБА_1 . Згідно з інформацією Автоматизованої системи виконавчих проваджень спеціального розділу 10 квітня 2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 45026687. 18 жовтня 2014 року винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 210 695,80 гривні. 28 травня 2015 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відповідно до пункту 9 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на дату винесення відповідної постанови, 28 травня 2015 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно до наслідків, визначених статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на дату винесення постанови, арешт з майна не знімається. У зв`язку з цим відповідач вважає, що дії державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження № 45026687 були правомірними та сторонами не оскаржувалися. Відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 18229/5 від 07 червня 2017 року, виконавче провадження № 45026687 було знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень, який становить три роки. Відповідач зазначає, що підстави для зняття арешту з майна визначені пунктами 1 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до пункту 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. З аналізу наведених норм відповідач зазначає, що арешт може бути знятий відповідачем відповідно до частини другої пункту 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби коштів, стягнутих з боржника, необхідних для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Крім того, відповідно до пункту 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень постанова про зняття арешту з майна боржника, постанова про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України, постанова про зняття майна з розшуку або скасування інших заходів примусового виконання рішення виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження, за заявою боржника у разі, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено. Відповідач вказує, що наведені норми законодавства регулюють питання зняття арешту шляхом виконання боржником постанов, винесених у виконавчому провадженні відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Відповідач зазначає, що позивачем подано позов з метою несплати коштів відповідно до постанови від 18 жовтня 2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору, винесеної під час здійснення виконавчого провадження, у сумі 210 695,80 гривні. Відповідач вважає, що положення пункту 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, надає підстави для зняття арешту у разі неправомірних дій державного виконавця. Водночас відповідач зазначає, що дії державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження № 45026687 були правомірними. Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у справі № 320/29290/26 від 24 липня 2026 року про визнання дій протиправними, зобов`язання зняти арешт з майна та зобов`язання припинити номер запису про обтяження.

11.08.2026 представник ОСОБА_1 подала письмовий відзив, у якому не погоджується з доводами відповідача про наявність у нього обов`язку зі сплати виконавчого збору та зазначає, що відповідачем не надано доказів наявності відкритого виконавчого провадження щодо виконання постанови від 18 жовтня 2014 року про стягнення з позивача виконавчого збору.

На думку позивача, відсутність такого виконавчого провадження свідчить про відсутність у нього обов`язку зі сплати виконавчого збору. Відомості про відсутність виконавчого провадження також містяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, витяг з якої долучено до позовної заяви. Зазначені відомості можуть бути самостійно перевірені судом та відповідачем на веб-сайті Автоматизованої системи виконавчих проваджень. У зв`язку з цим позивач не погоджується із твердженням відповідача про те, що метою подання позову є несплата коштів відповідно до постанови від 18 жовтня 2014 року про стягнення виконавчого збору у сумі 210 695,80 гривні. Позивач зазначає, що сама по собі постанова про стягнення виконавчого збору від 18 жовтня 2014 року, винесена у виконавчому провадженні з виконання виконавчого напису, який у подальшому було повернуто у зв`язку із встановленою законодавством забороною щодо звернення стягнення на відповідне майно, автоматично не створює для боржника обов`язку зі сплати виконавчого збору. Станом на дату відкриття виконавчого провадження 10 жовтня 2014 року частина перша статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV передбачала, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягувався у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника фізичної особи та у розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір також стягувався з боржника у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору могла бути оскаржена у десятиденний строк у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, позивач звертає увагу, що за відповідною редакцією закону виконавчий збір стягувався у відкритому виконавчому провадженні, а також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача. Водночас у редакції частини першої статті 28 Закону України № 606-XIV, чинній на дату повернення виконавчого напису 28 травня 2015 року, було передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягувався у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника фізичної особи та у розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника юридичної особи. В зазначених розмірах виконавчий збір також стягувався з боржника у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача, у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та у разі виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору могла бути оскаржена у десятиденний строк у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Позивач звертає увагу, що зазначену статтю було доповнено правилом, відповідно до якого виконавчий збір стягувався у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача. Крім того, станом на дату повернення виконавчого напису стягувачу 28 травня 2015 року частина шоста статті 28 Закону України № 606-XIV передбачала, що у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. Позивач зазначає, що постанова від 18 жовтня 2014 року про стягнення виконавчого збору у сумі 210 695,80 гривні була винесена в межах виконавчого провадження № 45026687 з виконання виконавчого напису № 1206 від 13 вересня 2014 року про звернення стягнення на заставне майно квартиру та ніколи не виконувалася в межах окремого виконавчого провадження. 28 травня 2015 року виконавчий напис про звернення стягнення на заставне майно постановою державного виконавця було повернуто стягувачу Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України № 606-XIV у зв`язку із встановленою забороною щодо примусового звернення стягнення на іпотечне майно боржників за кредитами, виданими в іноземній валюті. Отже, виконання виконавчого напису в межах виконавчого провадження не відбулося через встановлену законодавством заборону, а виконавчий напис було повернуто стягувачу Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» за ініціативою державного виконавця, а не на підставі заяви банку. Позивач зазначає, що у цій справі підставою для повернення виконавчого напису без виконання попередньому стягувачу слугував пункт 9 частини першої статті 47 Закону України № 606-XIV. У зв`язку з цим, на думку позивача, були відсутні підстави для відкриття окремого виконавчого провадження зі стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 210 695,80 гривні. Таким чином, позивач вважає, що виконавчий збір у виконавчому провадженні № 45026687 мав би бути стягнутий лише у разі реального та фактичного виконання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки, чого у цьому випадку не відбулося. Крім того, при поверненні виконавчого напису Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» без виконання на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України № 606-XIV у державного виконавця, на думку позивача, не було підстав для відкриття окремого виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору від 18 жовтня 2014 року в порядку частини шостої статті 28 Закону України № 606-XIV або іншої норми зазначеного Закону. Позивач наголошує, що арешт, щодо якого він звернувся до суду з цим позовом, був накладений на належне йому нерухоме майно виключно в межах виконавчого провадження № 45026687 з виконання виконавчого напису. При цьому виконавче провадження з виконання постанови від 18 жовтня 2014 року про стягнення виконавчого збору ніколи не відкривалося. Таким чином, позивач вважає, що повернення за ініціативою державного виконавця на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України № 606-XIV виконавчого напису без виконання іпотекодержателю саме по собі припинило обов`язок позивача щодо сплати виконавчого збору. Зокрема, постановою від 27 вересня 2016 року було відкрито виконавче провадження № 52336900, а постановою від 27 червня 2017 року виконавчий документ повернуто стягувачу Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із встановленою забороною щодо примусового звернення стягнення на іпотечне майно боржників за кредитами, виданими в іноземній валюті. При повторному пред`явленні виконавчого напису до виконання постанова про стягнення виконавчого збору не виносилася. Позивач наголошує, що наявність протягом тривалого часу одинадцяти років нескасованого арешту на його майно за умови відсутності виконавчого провадження на користь стягувача та відсутності виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору як виконавчого документа є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Позивач вважає, що арешт належного йому нерухомого майна не може забезпечувати виконання постанови від 18 жовтня 2014 року про стягнення виконавчого збору, виконання якої завершилося поверненням виконавчого напису без виконання з підстав наявної заборони на звернення стягнення, а підстав для відкриття окремого виконавчого провадження щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору ніколи не існувало. Отже, позивач вважає безпідставними посилання відповідача на існування у позивача обов`язку зі сплати виконавчого збору, оскільки така позиція не підтверджена належними доказами. Відсутність виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 18 жовтня 2014 року, на думку позивача, свідчить про те, що дії державного виконавця 28 травня 2015 року при поверненні виконавчого напису на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України № 606-XIV без виділення в окреме провадження постанови про стягнення виконавчого збору були правомірними, а обов`язок позивача зі сплати виконавчого збору припинився у зв`язку з поверненням виконавчого напису стягувачу без виконання з наведених підстав. За таких обставин позивач вважає, що подальше збереження арешту, накладеного саме в межах виконавчого провадження № 45026687, за відсутності чинного виконавчого провадження та за відсутності окремого виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, не має належної підстави та порушує його право на мирне володіння і вільне розпорядження належним йому майном.

18.08.2026 до суду подано заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач зазначає, що у висновку в останньому абзаці позивач фактично стверджує щодо правомірності дій державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження № 45026687. На думку відповідача, зазначений позивачем факт підтверджує правомірність дій державного виконавця щодо відмови у знятті арешту з квартири АДРЕСА_2 . Отже, відповідач вважає, що позов позивача є безпідставним. Відповідач зазначає, що позивач посилається на ненадання відповідачем доказів відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору, а також на те, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору та подальше повернення виконавчого документа без виконання автоматично не створює для позивача обов`язку зі сплати виконавчого збору. Водночас відповідач зазначає, що виконавчий збір стягується також у завершених виконавчих провадженнях. Зокрема, щодо підстав для зняття арешту частиною другою пункту 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби коштів, стягнених з боржника, необхідних для задоволення всіх стягувачів, стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, існують підстави для зняття арешту. Крім того, відповідно до пункту 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень постанова про зняття арешту з майна боржника, постанова про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України, постанова про зняття майна з розшуку або скасування інших заходів примусового виконання рішення виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження, за заявою боржника у разі, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів, необхідна для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено. Отже, на думку відповідача, сплата виконавчого збору є складовою обов`язку, виконання якого необхідне для зняття арешту з майна у разі завершених виконавчих проваджень. Відповідач вважає, що наведені положення законодавства підтверджують правомірність відмови у знятті арешту з квартири АДРЕСА_2 , а відтак позовні вимоги позивача є безпідставними.

17.09.2026 представник ОСОБА_1 подала до суду клопотання про долучення до справи копії Договору про відступлення права вимоги від 29.05.2026 року із додатками, що укладений між ТОВ «Інком-Фінанс» та ОСОБА_2 .

У вказаний строк треті особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (код за ЄДРПОУ 20025456); Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 43212924); Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ - ФІНАНС» (код за ЄДРПОУ 43092786); ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) не надали суду пояснення на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.

У матеріалах справи містяться довідки про доставку електронного листа, що свідчить про отримання третіми особами 15.09.2026 року копії ухвали суду про відкриття провадження, у її електронний кабінет.

Строк, встановлений для надання пояснень на позовну заяву станом на день ухвалення рішення минув.

Будь-яких заяв від третіх осіб не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити їх правову позицію щодо предмета спору.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

26 серпня 2008 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» укладено кредитний договір № 206/П/04/2008-840, відповідно до якого позивачу надано кредитні кошти у сумі 88 924 доларів США строком користування до 10 серпня 2033 року зі сплатою 14,99 відсотка річних.

Виконання зобов`язань за кредитним договором було забезпечено іпотекою квартири АДРЕСА_2 . Зазначене підтверджується пунктом 2.1 кредитного договору та договором іпотеки від 26 серпня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко Л. А., реєстровий номер 4861.

У травні 2026 року позивач звернувся до нотаріуса з питання укладення договору дарування зазначеної квартири. Нотаріус повідомила про неможливість посвідчення договору відчуження квартири у зв`язку з наявністю обтяження у вигляді арешту, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

10 червня 2026 року позивач отримав інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких встановлено наявність за номером обтяження 9860624 запису про арешт квартири АДРЕСА_2 . Час державної реєстрації зазначеного обтяження 29 травня 2015 року.

Підставою для державної реєстрації обтяження є постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28 травня 2015 року, винесена державним виконавцем Прус Ольгою Миколаївною, відділом державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області в межах виконавчого провадження на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра».

Судом встановлено, що 10 жовтня 2014 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області Прус О. відкрито виконавче провадження № 45026687 на виконання виконавчого напису № 1206 від 13 вересня 2014 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра». Виконавчим написом передбачено звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , для погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» у сумі 2 106 957,97 гривні.

Відповідно до постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 18 жовтня 2014 року (ЗВП № 45026687), державним виконавцем Бориспільського міськрайонного управління юстиції Прус О.М. встановлено, що боржником (позивачем у справі) у наданий строк (до 17.10.2014) виконавчий напис № 1206, виданий 13.09.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на квартиру ( АДРЕСА_3 ) в інтересах ПАТ "КБ "Надра", не виконано. Керуючись статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження», постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 210 695,80 грн.

28 травня 2015 року постановою державного виконавця в межах виконавчого провадження № 45026687 на квартиру було накладено арешт.

28 травня 2015 року, виконавчий документ постановою державного виконавця повернуто стягувачу Акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції Закону України № 606-XIV у зв`язку із встановленою забороною щодо примусового звернення стягнення на іпотечне майно боржників за кредитами, виданими в іноземній валюті.

У 2016 році виконавчий напис повторно пред`явлено банком до виконання. Постановою від 27 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження № 52336900, а постановою від 27 червня 2017 року виконавчий документ повернуто стягувачу Акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із встановленою забороною щодо примусового звернення стягнення на іпотечне майно боржників за кредитами, виданими в іноземній валюті.

Судом також встановлено, що заборгованість за кредитним договором була врегульована між позивачем та кредиторами.

На виконання постанови Правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних» та відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 лютого 2015 року № 26 у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» з 06 лютого 2015 року було запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 червня 2015 року № 113 на підставі постанови Правління Національного банку України від 04 червня 2015 року № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» розпочато ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та призначено ОСОБА_4 .

У зв`язку з процедурою ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» право вимоги за кредитним договором № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року та договором іпотеки як договором забезпечення набуло Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» за договором № GL3N216868 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 23 квітня 2020 року.

Відповідно до договору № GL3N216868 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 23 квітня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» за результатами відкритих торгів, оформлених протоколом електронного аукціону № UA-ЕА-2020-03-05-000052-b від 27 березня 2020 року, набуло від банку права вимоги до позичальників, заставодавців, іпотекодавців та поручителів, визначених у додатку № 1 до цього договору.

За пунктом 4.1 зазначеного договору сторони погодили, що за відступлення права вимоги за основними договорами новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 10 423 955,95 гривні. Оплата була здійснена на підставі платіжного доручення № 148 від 10 квітня 2020 року.

Відповідно до пункту 2.2 договору новий кредитор у день укладення договору, але в будь-якому разі не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів відповідно до пункту 4.1 договору, набуває права кредитора за основними договорами.

З витягу з додатка № 1 до договору № GL3N216868 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» набуло право вимоги за кредитним договором № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року, позичальником за яким є ОСОБА_1 , договором поруки від 26 серпня 2008 року, поручителем за яким є ОСОБА_5 , а також договором іпотеки до кредитного договору № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року, іпотекодавцем за яким є ОСОБА_1 .

Таким чином, з 10 квітня 2020 року, після здійснення оплати за договором про відступлення права вимоги, право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки перейшло від Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС».

29 травня 2026 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» укладено договір № 2378051-01 про врегулювання кредитного договору № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року. За умовами цього договору позивач частково сплатив заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», яке, у свою чергу, припинило зобов`язання за договором іпотеки на підставі досягнутої між сторонами домовленості відповідно до пункту 4.1 договору.

29 травня 2026 року обтяження іпотекою зазначеної квартири припинено, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 29 травня 2026 року.

У подальшому, на виконання пунктів 1.4 та 1.5 договору № 2378051-01 про врегулювання, 29 травня 2026 року за договором факторингу від 29 травня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» відступило право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс» за кредитним договором № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс», у свою чергу, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 29 травня 2026 року відступило право вимоги за кредитним договором на користь нового кредитора ОСОБА_2 .

11 червня 2026 року між позивачем та новим кредитором ОСОБА_2 укладено договір про припинення зобов`язань за кредитним договором № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року.

На виконання умов цього договору 11 червня 2026 року позивач здійснив погашення на користь кредитора основної заборгованості за кредитом у сумі 2 000 доларів США за курсом Національного банку України станом на день повернення заборгованості у гривневому еквіваленті, що підтверджується письмовою розпискою ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 3 договору від 11 червня 2026 року після виконання боржником умов договору заборгованість боржника перед кредитором за кредитним договором у частині залишку основної заборгованості у сумі 67 828,68 доларів США та за процентами за користування кредитом у сумі 71 954,51 доларів США є прощеною за рішенням кредитора.

Розпискою від 11 червня 2026 року новий кредитор ОСОБА_2 підтвердила відсутність заборгованості у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за кредитним договором № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року, договором поруки від 26 серпня 2008 року, а також за виконавчим документом виконавчим написом № 1206 у виконавчих провадженнях № 52336900 та № 45026687, які перебували на виконанні у державній виконавчій службі Бориспільського міськрайонного управління юстиції.

17 червня 2026 року представником позивача на електронну адресу відповідача направлено заяву, у якій повідомлено про відсутність заборгованості за виконавчим написом № 1206 від 13 вересня 2014 року та заявлено про необхідність зняття арешту з квартири. До заяви від 17 червня 2026 року долучено документи, які, за змістом поданої заяви, підтверджують припинення зобов`язань за кредитним договором № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року та відсутність претензій з боку кредитора.

09 липня 2026 року позивач отримав від відповідача рекомендованим відправленням № R067219172807 відповідь від 06 липня 2026 року за вихідним номером 148204, якою повідомлено про знищення виконавчого провадження у зв`язку із закінченням строку зберігання та про відсутність підстав для зняття арешту.

У зазначеній відповіді також підтверджено, що арешт, щодо зняття якого звертався позивач, був накладений у межах виконавчого провадження № 45026687, відкритого на виконання виконавчого напису № 1206 від 13 вересня 2014 року, вчиненого нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 за рахунок коштів, отриманих від її реалізації, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» у сумі 2 106 957,97 гривні.

Таким чином, станом на час звернення позивача із заявою про зняття арешту виконавче провадження № 45026687 з виконання зазначеного виконавчого напису було завершене шляхом повернення виконавчого документа стягувачу, а виконавче провадження № 52336900, відкрите у 2016 році за тим самим виконавчим написом, також завершене шляхом повернення виконавчого документа стягувачу.

Судом також встановлено, що на момент звернення позивача із заявою про зняття арешту 29 травня 2026 року припинено обтяження квартири іпотекою, а 11 червня 2026 року новим кредитором ОСОБА_2 підтверджено відсутність заборгованості позивача за кредитним договором, договором поруки та виконавчим написом № 1206 у виконавчих провадженнях № 52336900 та № 45026687.

Наявність арешту на усе нерухоме майно за таких обставин позбавляє позивача набувати та вільно розпоряджатися своїм нерухомим майном, тому останній звернувся до суду із даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Частиною 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Спірні правовідносини, пов`язані із примусовим виконанням рішення суду, які регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016.

За приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, як постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 11 Закону №606-XIV визначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (частина перша, пункт 5 частини третьої).

Згідно з частиною другою статті 25 Закону №606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Процедура накладення арешту на майно боржника врегульована статтею 52 Закону №606-XIV, частиною 1 якої визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Частинами 2, 4 та 5 вказаної статті було передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Згідно з п. 2 частини першої статті 47 Закону №606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно предявити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина пята статті 47 Закону №606-XIV).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позовних вимог, суд виходить з такого.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11, відповідно до якої законодавством не передбачено обов`язку державного виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, автоматично у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження, а стягувач зберігає право повторно звернутися із заявою про примусове виконання протягом установлених законом строків.

Разом з тим суд зазначає, що саме по собі повернення виконавчого документа не є підставою для задоволення позовних вимог, однак не виключає можливості зняття арешту судом, якщо встановлено обставини, які свідчать про відсутність підстав для його подальшого існування.

Пунктом 5 частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачено, що в усіх інших випадках, не охоплених пунктами 14 цієї статті, арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, суд має оцінити всі обставини справи та визначити, чи є підстави для подальшого арешту, незалежно від того, чи було формально закінчено виконавче провадження.

Судом встановлено, що виконавче провадження № 45026687, в межах якого 28 травня 2015 року накладено спірний арешт, було відкрито на виконання виконавчого напису нотаріуса № 1206 від 13 вересня 2014 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_2 . Того ж дня, 28 травня 2015 року, виконавчий документ повернуто стягувачу ПАТ «КБ «Надра» на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України № 606-XIV у зв`язку із встановленою законом забороною звернення стягнення на іпотечне майно боржників за валютними кредитами.

Судом також встановлено, що зазначене виконавче провадження в подальшому знищено відповідачем у зв`язку із закінченням встановленого нормативного строку зберігання завершених виконавчих проваджень, що підтверджується самим відповідачем у відзиві на позов.

Відповідач не надав суду жодних доказів повторного пред`явлення виконавчого напису № 1206 до виконання відповідачу після 2017 року, не надав відомостей про існування станом на час розгляду справи будь-якого чинного виконавчого провадження, в межах якого могли б вчинятися виконавчі дії щодо предмета арешту.

За таких обставин суд дійшов висновку, що обтяження у вигляді арешту зберігається у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно понад одинадцять років (з 29 травня 2015 року) за відсутності будь-якого чинного виконавчого провадження та за відсутності можливості, з огляду на знищення матеріалів справи, поновити примусове виконання виконавчого напису в межах того ж провадження.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача в особі начальника відділу вжити заходів щодо відновлення матеріалів знищеного виконавчого провадження № 45026687 та витребування копій таких матеріалів суд зазначає таке.

Порядок відновлення виконавчих проваджень врегульований розділом «Відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, з доповненнями, внесеними наказом від 24 листопада 2014 року № 1970/5.

Зі змісту зазначеного регулювання вбачається, що відновленню підлягають втрачене виконавче провадження або його матеріали, а знищене виконавче провадження лише у разі постановлення Європейським судом з прав людини рішення, відповідно до якого держава зобов`язана виконати рішення національного суду.

У матеріалах справи відсутні докази постановлення Європейським судом з прав людини будь-якого рішення щодо цієї справи чи виконавчого документа. Натомість судом встановлено, що виконавче провадження № 45026687 було знищено у зв`язку із закінченням установленого строку зберігання завершених виконавчих проваджень, а не внаслідок його втрати чи порушення порядку зберігання. Вказані обставини підтверджуються відповідачем та не заперечуються позивачем. Отже, передбачені Інструкцією підстави для відновлення цього виконавчого провадження відсутні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог у цій частині та для задоволення клопотання про витребування.

Окрім цього, судом встановлено, що заборгованість за кредитним договором № 206/П/04/2008-840 від 26 серпня 2008 року, виконання зобов`язань за яким забезпечувалося договором іпотеки спірної квартири, врегульована позивачем у повному обсязі.

Розпискою від 11 червня 2026 року новий кредитор ОСОБА_2 підтвердила відсутність у позивача заборгованості за кредитним договором, договором поруки, а також безпосередньо за виконавчим документом виконавчим написом № 1206 у виконавчих провадженнях № 52336900 та № 45026687.

Суд враховує цей доказ, оскільки у розписці прямо зазначено про відсутність заборгованості саме за виконавчим документом № 1206 у виконавчих провадженнях № 52336900 та № 45026687, у межах яких було накладено спірний арешт.

Крім того, судом встановлено, що обтяження іпотекою спірної квартири припинено записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 29 травня 2026 року.

Оскільки арешт накладався саме з метою забезпечення можливості звернення стягнення на предмет іпотеки в межах виконавчого напису, припинення самого іпотечного обтяження за відсутності заборгованості за забезпеченим зобов`язанням позбавляє подальше збереження арешту будь-якого правового змісту.

Щодо доводів відповідача про наявність непогашеного виконавчого збору.

Судом проаналізовано постанову державного виконавця від 18 жовтня 2014 року про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 210 695,80 грн, винесену в межах виконавчого провадження № 45026687 на підставі частини першої статті 28 Закону України № 606-XIV у зв`язку з невиконанням боржником вимоги у строк, наданий для самостійного (добровільного) виконання.

Суд зазначає, що зазначена підстава стягнення збору є самостійною і пов`язана з фактом непроведення добровільного виконання у встановлений строк, а не з фактом подальшого повернення виконавчого документа стягувачу. Відтак обов`язок зі сплати виконавчого збору міг виникнути незалежно від подальшого виконання або повернення виконавчого напису.

Разом з тим суд зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору сама по собі є виконавчим документом, який підлягає пред`явленню до примусового виконання в межах встановленого законом строку, а в разі закінчення виконавчого провадження, у межах якого з боржника стягнуто збір, підлягає примусовому виконанню шляхом виокремлення в самостійне виконавче провадження.

Відповідач не надав суду доказів того, що зазначену постанову було пред`явлено до примусового виконання як самостійний виконавчий документ, що в межах виконавчого провадження № 45026687 чи іншого виконавчого провадження вчинялися дії щодо примусового стягнення визначеної нею суми, а також що строк пред`явлення цієї постанови до примусового виконання переривався у встановленому законом порядку.

За таких обставин, з огляду на те, що з моменту винесення постанови про стягнення збору минуло понад одинадцять років, а саме провадження № 45026687 знищено відповідачем як завершене, суд дійшов висновку, що на цей час можливість примусового стягнення цієї суми відсутня, а тому наявність не скасованої постанови про стягнення збору не може розглядатися як самостійна та достатня підстава для подальшого збереження арешту на нерухоме майно позивача.

Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, обмежившись загальним посиланням на норми Закону України «Про виконавче провадження» щодо порядку зняття арешту, не надав суду жодного розрахунку розміру непогашеної заборгованості зі збору станом на час розгляду справи, доказів вчинення протягом останніх років будь-яких дій, спрямованих на її стягнення, чи доказів переривання строку давності. Отже, відповідач не довів правомірності своєї відмови у визначеній законом спосіб.

Висновок суду.

Окрім вищезазначеного суд враховує, що право власності гарантується статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке втручання у мирне володіння майном повинне бути законним, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що будь-яке втручання держави у право особи на мирне володіння майном має бути законним. Така вимога передбачає не лише наявність відповідної підстави у національному законодавстві, а й те, що закон має бути доступним, чітким та передбачуваним у застосуванні.

Отже, втручання у право особи на мирне володіння майном може вважатися законним лише за умови його здійснення на підставі та відповідно до вимог національного законодавства.

Суд вказує, що збереження арешту нерухомого майна протягом одинадцяти років за відсутності чинного виконавчого провадження, за відсутності заборгованості за основним зобов`язанням, забезпеченим арештованим майном, та за відсутності доведених відповідачем підстав для стягнення виконавчого збору становить непропорційне втручання у право позивача на вільне розпорядження належним йому майном і перешкоджає реалізації ним правомочностей власника, зокрема укладенню договору дарування квартири.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що дії Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відмови у знятті арешту з квартири АДРЕСА_2 є протиправними, оскільки не ґрунтуються на об`єктивно існуючих та доведених правових підставах для подальшого збереження цього обтяження, а тому позовні вимоги в частині визнання зазначених дій протиправними та в частині зобов`язання зняти арешт і припинити відповідний запис про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (номер запису 9860624) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги у повному обсязі.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок, що підтверджується квитанцією №6307-2196-2245-6846 від 17.07.2026, копія якої долучена до матеріалів справи.

З огляду на зазначене, а також те, що позовна заява була подана до суду у електронному вигляді з використанням системи «Електронний суд», з урахування ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 229, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (адреса 08300, Київська область, м. Бориспіль, вулиця Київський шлях, 63; ЄДРПОУ 34977156), треті особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (код за ЄДРПОУ 20025456); Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» (код за ЄДРПОУ 43212924); Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНКОМ - ФИНАНС» (код за ЄДРПОУ 43092786); ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання зняти арешт задовольнити.

2.Визнати протиправними дії Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відмови у знятті арешту з майна, а саме: з квартири АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на яку накладено арешт у виконавчому провадженні № 45026687 Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданий 28.05.2015, видавник: ОСОБА_3 , Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, Київська обл., номер запису про обтяження 9860624 (спеціальний розділ), Дата, час державної реєстрації: 29.05.2015 17:05:30.

3.Зобов`язати Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна, а саме: з квартири АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на яку накладено арешт у виконавчому провадженні № 45026687 Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н, виданий 28.05.2015, видавник: ОСОБА_3 , Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, Київська обл., та припинити номер запису про обтяження 9860624 (спеціальний розділ), Дата, час державної реєстрації: 29.05.2015 17:05:30 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

5. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.