Ухвала суду № 140317336, 22.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про передачу справи за підсудністю

22 вересня 2026 року м. Київ 520/21714/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними рішення від 02.02.2026р. №052630005332 Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, щодо відмови у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, повторно розглянути заяву та призначити пенсії за віком.

Відповідно до пунктів 3 та 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши позовні матеріали на предмет їх відповідності приписам Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи - позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Отже, позивач вправі обрати територіальну підсудність справи за своїм зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) або за місцезнаходженням відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи та як зазначає сама позивачка, ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідна обставина підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 04 квітня 1996 року.

В той же час, ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи і має фактичне місце проживання у с. Петропавлівська Борщагівка, Київської області.

Згідно з вимогами пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню). Для підтвердження інформації про місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності цим Законом, особа може подавати відомості про місце проживання, що були внесені до: 1) паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки; 2) паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон; 3) витягу з реєстру територіальної громади.

Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні на період тимчасової окупації територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя положення частини першої статті 4 цього Закону не поширюється на осіб, місце проживання яких зареєстроване у житлі, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Така особа може задекларувати або зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання. До реєстру територіальної громади вносяться відомості про зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.

Зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області є Україна, 25009, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а.

Як зазначалося вище, згідно з положеннями частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено цим Кодексом, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).

Тобто, якщо предметом адміністративної справи є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.

Як встановлено судом, предметом позову є ймовірні протиправні дії пенсійного органу щодо призначення пенсії та зарахування стажу.

Відтак, у даному випадку, застосуванню підлягають положення частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України (територіальна підсудність справи за вибором позивача).

Суд зазначає, що для цілей визначення територіальної підсудності даної справи до уваги необхідно брати відомості щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) особи-позивача, як того вимагає частина 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з матеріалами позовної заяви зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 .

При цьому, зареєстроване у встановленому законом порядку місця фактичного перебування особи-позивача, як внутрішньо переміщеної особи є: АДРЕСА_2 .

Місцезнаходженням відповідача, згідно з даними Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України є: Україна, 25009, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а.

Отже, жодна із сторін не має зареєстрованого місця проживання чи перебування у м. Києві чи у Київській області.

Відповідно, дана справа не підсудна Київському окружному адміністративному суду.

Підстави, передбачені ст. 27 Кодексу адміністративного судочинства України, для застосування виключної підсудності відсутні.

Отже, в даному випадку підлягає застосуванню альтернативна територіальна підсудність за вибором позивача, позивач має зареєстроване у встановленому законом порядку місця проживання у Донецькій області та бажає щоб справа розглядалася за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання особи-позивача.

В той же час, рішенням Вищої ради правосуддя від 21 травня 2026 року №960/0/15-26 змінено із 01 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Харківського окружного адміністративного суду.

Таким чином, з урахуванням предмета спору та суб`єктного складу учасників справи, позивач правомірно реалізував своє процесуальне право на вибір суду.

Суд наголошує, що визначення територіальної підсудності здійснюється на момент звернення до суду, виходячи з характеру спірних правовідносин та складу сторін, і не залежить від подальшої оцінки судом доказів чи обґрунтованості позовних вимог.

Таким чином, позивачем реалізовано своє процесуальне право на вибір суду в межах, передбачених нормами КАС України про альтернативну підсудність, що відповідає принципу забезпечення доступу до правосуддя та самостійного визначення стороною компетентного суду.

Водночас передача справи за територіальною підсудністю всупереч обраному позивачем суду призводить до обмеження його права на реалізацію альтернативної підсудності, гарантованої законом.

Такий підхід не відповідає змісту статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки право вибору між судами належить виключно позивачу і не може бути змінене судом за власною ініціативою за відсутності очевидних підстав для висновку про непідсудність справи.

Суд окремо зазначає, що суд не наділений дискреційними повноваженнями самостійно змінювати обраний позивачем суд у випадках, коли законом передбачено альтернативну підсудність.

Крім того, така підсудність не може визначатися або змінюватися залежно від часу прийняття оскаржуваних рішень чи подальшої оцінки доказів у справі.

Отже, суд вважає, що втручання суду у реалізацію позивачем права на вибір підсудності поза межами, визначеними процесуальним законом, є неправомірним та суперечить гарантіям доступу до правосуддя.

Водночас розгляд судом справи всупереч волі позивача та з обмеженням його права на реалізацію альтернативної підсудності може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на розгляд справи «судом, встановленим законом».

Отож, з наведеного можна підсумувати, що якщо суд помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої статтею 30 КАС.

Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності адміністративних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року у справі N 855/364/19.

Таким чином за наведених умов йдеться не про оцінку чи оспорення підсудності як такої, а про необхідність дотримання меж судової дискреції та забезпечення реалізації процесуального вибору позивача, гарантованого статтею 25 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак направлення справи до іншого адміністративного суду не ґрунтується на вимогах Кодексу адміністративного судочинства України та не може вважатися належною реалізацією механізму, передбаченого статтею 29 цього Кодексу.

Суд, якому передано справу, виходить з того, що передача здійснена помилково, оскільки порушує гарантоване законом право позивача на вибір підсудності та фактично виходить за межі процесуальної дискреції суду щодо визначення компетентного суду.

Водночас спір щодо підсудності між судами у розумінні процесуального закону відсутній, оскільки йдеться не про конкуренцію юрисдикцій, а про дотримання встановлених законом меж реалізації права позивача на вибір суду.

Тому, за таких обставин направлення матеріалів адміністративної справи №520/21714/26 до Київського окружного адміністративного суду на підставі лише фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи є передчасним.

Більше того, як зазначалося вище, підстави для прийняття справи до провадження Київським окружним адміністративним судом відсутні, оскільки передача справи здійснена без урахування положень статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України щодо альтернативної підсудності та права позивача на вибір суду, є неприйнятною.

Враховуючи зареєстроване місцезнаходження та місце проживання сторін по справі, беручи до уваги положення статей 20, 22, 25-28, 318 Кодексу адміністративного судочинства України, позицію позивача щодо суб`єктного складу даної справи, що викладена у позовній заяві, з метою дотримання засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом шляхом забезпечення гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, тобто розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону у становище суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону, забезпечення фактичної змагальності, процесуальної рівності суд дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі даної справи за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з частиною 6 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини 1 цієї статті, суд вирішує ухвалою, яка може бути оскаржена.

Керуючись статтями 29, 48, 52, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Адміністративну справу № 520/21714/26 передати за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.

2. Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

3. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Панченко Н.Д.