Рішення № 140317311, 05.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року № 320/29428/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «АРЛАМ»

до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство «АРЛАМ» з позовом до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Братусь Людмили щодо неповідомлення ПП «АРЛАМ» про відкриття виконавчого провадження;

- визнати протиправними та скасувати постанову державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Братусь Людмили від 26.08.2022 року про відкриття виконавчого провадження №69730511.

IІ. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у жовтні 2025 року керівнику ПП «АРЛАМ» стало відомо про списання з банківського рахунку підприємства грошових коштів у розмірі 27 169,00 грн.

Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №69730511 позивач, за його твердженням, встановив, що виконавче провадження було відкрито 26.08.2022 на підставі виконавчого листа №320/5051/21 від 25.05.2022.

Позивач зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні належні докази направлення йому саме постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.08.2022.

Посилаючись на положення статей 19, 55 Конституції України, статей 2, 28 Закону України «Про виконавче провадження», позивач вважає, що неналежне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю державного виконавця та порушує права позивача.

На підтвердження своєї правової позиції позивач посилається, зокрема, на висновки Верховного Суду щодо обов`язку державного виконавця належним чином направляти боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, у відзиві зазначає, що 26.08.2022 державним виконавцем Братусь Л.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69730511, копію якої за вихідним №58994 направлено ПП «АРЛАМ» рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною у виконавчому документі. На підтвердження направлення постанови відповідач посилається на поштовий ідентифікатор №0830106352073.

Відповідач зазначає, що закон не покладає на державного виконавця обов`язку забезпечити фактичне отримання постанови боржником, оскільки відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень у разі направлення йому постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Позивач не погоджуючись та заперечуючи проти доводів відповідача подав відповідь на відзив, в якому просить визнати поважними причини пропуску для подачі відповіді на відзив та поновити такий строк, а також не приймати відзив відповідача як такий, що не спростовує доводів позовної заяви.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 30.07.2026 року позовну заяву залишено без руху.

Позивач, у строк та спосіб викладений в ухвалі, усунув недоліки позовної заяви.

01.09.2026 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 15.09.2026 року о 15:30 год.

Витребувано у відповідача належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження №69730511; докази направлення та вручення ПП «АРЛАМ» постанови від 26.08.2022 про відкриття виконавчого провадження №69730511; докази направлення та вручення ПП «АРЛАМ» інших постанов та документів у межах виконавчого провадження №69730511; документи щодо стягнення з банківського рахунку ПП «АРЛАМ» коштів у розмірі 27 169,00 грн; документи щодо ознайомлення ПП «АРЛАМ» з матеріалами виконавчого провадження №69730511 31.10.2025; у разі відсутності доказів направлення постанови від 26.08.2022 письмові пояснення щодо причин їх відсутності.

07.09.2026 року відповідачем надано через підсистему "Електронний суд" та засобами поштового зв`язку відзив та матеріали ВП №69730511.

15.09.2026 року Київським окружним адміністративним судом було знято судове засідання у зв`язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги в м.Києві та призначено судове засідання на 01.10.2026 року о 14:45.

30.09.2026 року позивачем через підсистему "Електронний суд" подано відповідь на відзив.

01.10.2026 відповідачем подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.

У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.

Враховуючи строки розгляду справи, передбачені ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неявка всіх учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами у справі.

01.10.2026 у зв`язку з неявкою учасників та достатністю доказів у матеріалах справи, суд на місці ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 320/5051/21 від 25.05.2022 щодо застосування до ПП «АРЛАМ» заходів реагування у вигляді часткового зупинення роботи, а саме експлуатації будівлі готелю за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 1а, шляхом зобов`язання повністю зупинити експлуатацію зазначеного об`єкта до повного усунення порушень.

На підставі заяви стягувача про примусове виконання рішення державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби Братусь Л.М. 26.08.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69730511.

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження за вихідним № 58994 направлено ПП «АРЛАМ» рекомендованим поштовим відправленням за адресою боржника, зазначеною у виконавчому документі. Відомості про відправлення підтверджуються матеріалами виконавчого провадження та поштовим ідентифікатором № 0830106352073.

У подальшому державним виконавцем вчинялися виконавчі дії в межах виконавчого провадження № 69730511.

20.01.2023 державним виконавцем винесено постанови про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, копії яких направлено сторонам виконавчого провадження.

Також 20.01.2023 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

27.02.2023 кошти, що надійшли на рахунок відділу державної виконавчої служби, перераховано відповідно до вимог статей 45, 46 Закону України «Про виконавче провадження».

14.04.2023 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 69730511 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з виконанням рішення.

Судом також встановлено, що директор ПП «АРЛАМ» неодноразово ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження № 69730511, зокрема 14.04.2023 та 31.10.2025.

Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

V. Норми права, які застосував суд

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону №1404-VIII.

Згідно частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Пунктом 2 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частинами 1-2 статті 12 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, діяти неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Таким чином, державний виконавець не наділений правом на власний розсуд визначати, чи здійснювати примусове виконання належного до виконання судового рішення, а зобов`язаний забезпечити його виконання у порядку та спосіб, встановлені законом.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Частиною 4 ст. 4 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Пунктом 10-2 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404-VIII визначено, що визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

VІ. Оцінка суду

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, а також перевіривши доводи позову, суд дійшов таких висновків.

Оцінюючи доводи сторін, суд виходить із того, що предметом перевірки у цій справі є правомірність постанови державного виконавця від 26.08.2022 про відкриття виконавчого провадження №69730511 та наявність або відсутність протиправної бездіяльності щодо повідомлення боржника.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України державний виконавець як посадова особа органу державної влади зобов`язаний діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, діяти неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Отже, після надходження належного виконавчого документа та заяви стягувача державний виконавець був зобов`язаний, з одного боку, вирішити питання про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог закону, а з іншого після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження належним чином повідомити боржника про початок примусового виконання рішення.

При цьому частина перша статті 28 Закону № 1404-VIII встановлює конкретний порядок такого повідомлення.

Так, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження. Постанова про відкриття виконавчого провадження надсилається боржнику рекомендованим поштовим відправленням.

Закон також визначає, що боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення у разі направлення йому постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, обов`язок державного виконавця у цій частині не обмежувався лише прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження. Для виконання вимог статті 28 Закону № 1404-VIII державний виконавець мав: винести постанову про відкриття виконавчого провадження; визначити адресу боржника відповідно до даних виконавчого документа; направити боржнику копію саме цієї постанови рекомендованим поштовим відправленням; забезпечити наявність у матеріалах виконавчого провадження документального підтвердження такого направлення; мати можливість ідентифікувати відправлення та встановити його зв`язок саме з постановою про відкриття відповідного виконавчого провадження.

Водночас відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Отже, у цій справі саме відповідач повинен був довести не лише факт існування постанови від 26.08.2022, а й дотримання встановленого статтею 28 Закону № 1404-VIII порядку її направлення боржнику.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем 26.08.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69730511.

Зазначеній постанові присвоєно вихідний номер №58994.

Відповідач зазначає, що копію постанови за вихідним №58994 було направлено ПП «АРЛАМ» рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною у виконавчому документі, та посилається на поштовий ідентифікатор №0830106352073.

На підтвердження зазначеної обставини відповідач надав матеріали виконавчого провадження, квитанцію про відправлення рекомендованого поштового відправлення з поштовим ідентифікатором №0830106352073, а також реєстр поштових відправлень, з якого вбачається відповідність зазначеного поштового ідентифікатора вихідному документу №58994.

Суд зазначає, що сама по собі квитанція про відправлення поштового відправлення підтверджує факт здійснення відповідної поштової операції, однак безпосередньо не містить відомостей про зміст вкладення. Водночас суд оцінює зазначену квитанцію не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами, наданими відповідачем.

Зокрема, реєстр поштових відправлень містить відомості, які дозволяють ідентифікувати поштове відправлення №0830106352073 та пов`язати його з вихідним документом №58994. Вихідний документ №58994, у свою чергу, відповідає постанові державного виконавця від 26.08.2022 про відкриття виконавчого провадження №69730511.

Отже, надані відповідачем докази у їх сукупності дають можливість встановити зв`язок між поштовим відправленням №0830106352073 та постановою про відкриття виконавчого провадження №69730511 від 26.08.2022 за вихідним №58994, яка підлягала направленню ПП «АРЛАМ».

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази в їх сукупності та взаємному зв`язку.

У матеріалах справи наявна постанова про відкриття виконавчого провадження №69730511 від 26.08.2022 за вихідним номером №58994, документи щодо її оформлення та документи щодо поштового відправлення з ідентифікатором №0830106352073.

Відповідач у відзиві послідовно зазначав, що саме цим поштовим відправленням ПП «АРЛАМ» була направлена постанова про відкриття виконавчого провадження №69730511 за вихідним №58994.

Матеріали справи не містять доказів того, що поштове відправлення №0830106352073 використовувалося для направлення ПП «АРЛАМ» іншого документа. Позивач також не надав доказів того, що зазначене поштове відправлення стосувалося іншого документа або що постанова від 26.08.2022 за вихідним №58994 не була направлена відповідачем.

Оцінюючи зазначені докази в їх сукупності та взаємному зв`язку відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що відповідач довів факт направлення ПП «АРЛАМ» постанови про відкриття виконавчого провадження №69730511 від 26.08.2022 за вихідним №58994 рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, судом встановлено факт здійснення державним виконавцем передбаченої законом дії щодо направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1404-VIII боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення, якщо постанову про відкриття виконавчого провадження надіслано йому за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Закон не ставить юридичний факт такого повідомлення в залежність від фактичного отримання боржником поштового відправлення.

Судом не встановлено, що на момент направлення постанови ПП «АРЛАМ» мало іншу адресу, про яку державному виконавцю було повідомлено або яку він повинен був використовувати відповідно до вимог закону.

За таких обставин суд доходить висновку, що державний виконавець виконав обов`язок щодо первісного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження у спосіб, передбачений статтею 28 Закону №1404-VIII.

Суд також враховує правову позицію, викладену Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 31.03.2026 у справі №320/60278/24, на яку посилається позивач.

Разом з тим наведена судова практика не є підставою для задоволення позову у цій справі, оскільки правова оцінка у кожній конкретній справі залежить від встановлених судом фактичних обставин та сукупності доказів.

У справі №320/60278/24, як вбачається з наведеної позивачем судової практики, висновок про неналежне повідомлення боржника був пов`язаний із відсутністю належних та допустимих доказів самого факту направлення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Натомість у цій справі відповідачем надано документи, які у своїй сукупності дозволяють встановити факт направлення постанови від 26.08.2022 за вихідним №58994 саме ПП «АРЛАМ» за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, фактичні обставини цієї справи не є тотожними обставинам справи №320/60278/24, а тому посилання позивача на зазначену постанову не спростовує висновків суду.

Посилання позивача на судову практику Верховного Суду також не спростовують зазначеного висновку.

Зокрема, у справі №826/4030/16 Верховний Суд виходив із необхідності направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження. Водночас фактичні обставини зазначеної справи відрізняються від обставин цієї справи, оскільки у справі №826/4030/16 судами було встановлено відсутність направлення постанови боржнику.

Натомість у цій справі судом на підставі наданих відповідачем доказів встановлено факт направлення такої постанови боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Отже, наведена позивачем судова практика Верховного Суду не спростовує висновків суду щодо дотримання відповідачем вимог статті 28 Закону №1404-VIII.

Таким чином, фактично державним виконавцем було вчинено такі дії: винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, оформлено вихідний документ та здійснено поштове відправлення на адресу боржника.

Разом із тим суд має перевірити, чи є зазначені дії достатніми для висновку про виконання державним виконавцем обов`язку, передбаченого статтею 28 Закону №1404-VIII.

Сам по собі факт винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не свідчить про виконання обов`язку щодо повідомлення боржника.

Так само сам по собі поштовий ідентифікатор №0830106352073 підтверджує існування відповідного поштового відправлення, однак не може автоматично підтверджувати його зміст.

Водночас у цій справі суд оцінює поштовий ідентифікатор у взаємному зв`язку з іншими доказами, зокрема з реєстром поштових відправлень, у якому зазначений цей ідентифікатор пов`язаний із вихідним документом №58994. Зазначений вихідний документ відповідає постанові державного виконавця від 26.08.2022 про відкриття виконавчого провадження №69730511.

Таким чином, надані відповідачем докази у своїй сукупності дають можливість ідентифікувати відповідне поштове відправлення та встановити його зв`язок із постановою про відкриття виконавчого провадження №69730511.

При цьому суд враховує, що відповідач, виконуючи ухвалу суду від 01.09.2026, надав матеріали виконавчого провадження, квитанцію про відправлення рекомендованого поштового відправлення, реєстр поштових відправлень та інші документи, які у своїй сукупності підтверджують здійснення направлення постанови боржнику.

Отже, суд не виходить виключно з наявності квитанції або поштового ідентифікатора, а оцінює зазначені докази в їх сукупності відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суд враховує, що значна частина наданих копій матеріалів виконавчого провадження має неналежну якість, що ускладнює їх прочитання та перевірку змісту окремих документів.

Разом із тим неналежна якість копій сама по собі не є достатньою підставою для висновку про неправомірність дій державного виконавця. Вирішальним є питання про те, чи дозволяють надані відповідачем докази достовірно встановити виконання ним конкретного обов`язку, покладеного законом.

Суд також оцінює подальші дії державного виконавця в межах виконавчого провадження.

Як встановлено матеріалами справи, після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем вчинялися подальші виконавчі дії, зокрема 20.01.2023 винесено постанови про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника.

27.02.2023 кошти, що надійшли на рахунок органу державної виконавчої служби, були перераховані відповідно до вимог Закону №1404-VIII.

14.04.2023 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №69730511 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII у зв`язку з виконанням рішення.

Зазначені обставини свідчать про вчинення державним виконавцем подальших виконавчих дій у межах відкритого виконавчого провадження.

Водночас сам факт вчинення подальших виконавчих дій не усуває необхідності дотримання державним виконавцем встановленого законом порядку повідомлення боржника на початковій стадії виконавчого провадження.

У цій справі судом встановлено, що такий порядок дотримано.

Суд також враховує, що директор ПП «АРЛАМ» ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження, зокрема 14.04.2023 та 31.10.2025.

Зазначена обставина не замінює первісного повідомлення боржника у порядку статті 28 Закону №1404-VIII, однак свідчить про те, що позивач у подальшому мав доступ до матеріалів виконавчого провадження та можливість ознайомитися з вчиненими державним виконавцем діями.

При цьому твердження позивача про те, що у жовтні 2025 року йому стало відомо про списання коштів з банківського рахунку, не спростовує встановленого судом факту ознайомлення директора ПП «АРЛАМ» з матеріалами виконавчого провадження 14.04.2023 та 31.10.2025.

Водночас факт ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 14.04.2023 не є тотожним факту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження поштовим відправленням, однак підтверджує подальшу обізнаність позивача про існування виконавчого провадження.

Суд також оцінює доводи позивача щодо необхідності отримання інформації від Державної інспекції архітектури та містобудування України.

Позивач зазначає, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 1-А, відомості про зареєстрований об`єкт нерухомого майна відсутні.

08.09.2026 позивач звернувся до ДІАМ із запитом на публічну інформацію щодо наявності документів, пов`язаних із прийняттям відповідного об`єкта в експлуатацію та іншими містобудівними документами.

Станом на 13.09.2026 відповідь на зазначений запит позивачем не була отримана.

Суд враховує зазначені обставини, однак вони не спростовують встановленого факту направлення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим інформація щодо існування відповідного об`єкта та його експлуатації може мати значення для оцінки фактичного виконання немайнового рішення, оскільки виконавчий документ передбачав припинення експлуатації конкретного об`єкта нерухомості.

У зв`язку з цим державний виконавець при виконанні такого рішення мав вчиняти конкретні виконавчі дії, спрямовані на забезпечення фактичного виконання рішення, а матеріали виконавчого провадження повинні містити документи, які дають можливість встановити зміст та результати таких дій.

Водночас предметом цього спору є правомірність постанови від 26.08.2022 про відкриття виконавчого провадження та наявність або відсутність бездіяльності щодо повідомлення боржника про його відкриття.

Тому відсутність або наявність окремих документів щодо подальшого фактичного виконання рішення може бути предметом самостійної оцінки у разі відповідного оскарження, але сама по собі не свідчить про незаконність постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, зіставивши встановлені законом обов`язки державного виконавця з фактично вчиненими ним діями, суд встановив, що державний виконавець: прийняв виконавчий документ до виконання на підставі заяви стягувача; 26.08.2022 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №69730511; направив постанову боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі; здійснив таке направлення рекомендованим поштовим відправленням; вчинив подальші виконавчі дії у межах відкритого виконавчого провадження; 14.04.2023 закінчив виконавче провадження у зв`язку з виконанням рішення.

Відповідач довів факт направлення ПП «АРЛАМ» постанови про відкриття виконавчого провадження №69730511 від 26.08.2022 за вихідним №58994 за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем доведено правомірність дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №69730511 та направлення ПП «АРЛАМ» постанови від 26.08.2022.

Таким чином, підстави для визнання протиправною бездіяльності державного виконавця щодо неповідомлення ПП «АРЛАМ» про відкриття виконавчого провадження та для скасування постанови від 26.08.2022 відсутні.

VII. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою та другою статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи, що в задоволенні позову належить відмовити підстави розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Леонтович А.М.