Рішення № 140317095, 05.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа № 280/8134/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, 29013; код ЄДРПОУ 21318350);

Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач-1, ГУ ПФУ в Хмельницькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач-2, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 02.07.2026 № 923020844598 про відмову в перерахунку пенсії позивача;

- зобов`язати відповідача-1 здійснити призначення пенсії за віком позивача відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, із зарахуванням до стажу державної служби періодів з 20.10.1976 по 24.10.1978, з 26.12.1978 по 28.09.1979, з 04.09.2012 по 01.07.2026, з урахуванням довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), виданої Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району від 01.06.2026 № 229, та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд), виданої Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району від 01.06.2026 № 230, починаючи з 25.06.2026;

- зобов`язати відповідача-2 здійснити нарахування та виплату пенсії за віком позивачу відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, із зарахуванням до стажу державної служби періодів з 20.10.1976 по 24.10.1978, з 26.12.1978 по 28.09.1979, з 04.09.2012 по 01.07.2026, з урахуванням довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), виданої Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району від 01.06.2026 № 229, та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд), виданої Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району від 01.06.2026 № 230, починаючи з 25.06.2026;

- розглянути справу в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін.

Ухвалою суду від 06.08.2026 відкрито провадження у справі №280/8134/26, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№44579 від 05.08.2026). Зокрема зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. 25.06.2026 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон України №3723-XII), яка за принципом екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Хмельницькій області. За результатами розгляду вказаної заяви та доданих до неї документів, відповідачем було прийнято рішення від 02.07.2026 №923020844598 про відмову в проведенні перерахунку пенсії позивачу з посиланням на відсутність стажу на посадах державної служби. Зауважено, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон України №889-VIII) та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», зараховується до стажу державної служби. Водночас вказано, що станом на 01.05.2016 позивач обіймав посаду в органах місцевого самоврядування, а станом на 01.05.2026 стаж державної служби позивача більше ніж 10 років, а тому вказані відповідачем підстави для прийняття оскаржуваного рішення є необґрунтованими та суперечать приписам чинного законодавства України. Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення відповідача-2 проти задоволення позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№48162 від 21.08.2026) де, окрім іншого, зазначено, що до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України №889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали, зокрема, жінки, які: досягли віку 60 років та мають передбачений законодавством страховий стаж; мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. У зв`язку з набуттям з 01.05.2016 чинності Законом України №889-VIII, положення Закону України № 3723-ХІІ, яким до 01.05.2016 визначалися умови призначення пенсії державним службовцям, втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 розділу XI Закону України №889-VIII). Водночас вказано, що посади в органах місцевого самоврядування були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців до набрання чинності Законом України №2493-ІІІ, тобто до 04.07.2021. За результатами розгляду заяви позивача з урахуванням наданих ним документів ГУ ПФУ в Хмельницькій області встановлено, що у період з 04.09.2012 по 01.06.2026 позивач працює в Районній державній адміністрації Запорізької міської ради. 04.09.2012 позивач прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування з присвоєнням 9 рангу посадової особи місцевого самоврядування. Тому правові підстави для зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача в органах місцевого самоврядування відсутні. Отже станом на 01.05.2016 позивач не обіймав посади державної служби та не має необхідного стажу роботи на посадах державної служби, як наслідок відсутні підстави для переведення позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію за віком у відповідності до норм Закону України №889-VIII. Додатково відзначено, що з огляду на відсутність підстав для переведення позивача на пенсію державного службовця, надання довідок позивачем для призначення такого виду пенсії, є передчасним. На підставі вищевикладеного представник відповідача-2 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач-1 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, матеріали справи містять докази того, що 06.08.2026 документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження» за допомогою підсистеми «Електронний суд» доставлений до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (а.с.52).

На підставі частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 06.11.1997 Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с.10-12).

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком, яка призначена йому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, що підтверджується наданими до матеріалів справи розрахунками пенсії позивача (а.с.31-35).

25.06.2026 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII (а.с.19).

У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі Порядок № 22-1) передбачено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1 засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, а саме ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Враховуючи наведене, заява позивача від 25.06.2026 в порядку екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви та долучених до неї документів відповідачем-1 прийнято рішення від 02.07.2026 №923020844598, яким позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця. В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що у період з 04.09.2012 по 01.06.2026 позивач працює в Районній державній адміністрації Запорізької міської ради. 04.09.2012 позивач прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування з присвоєнням 9 рангу посадової особи місцевого самоврядування. Стаж на посадах державної служби відсутній. Надані позивачем довідки №229 та №230 не можуть бути враховані при призначенні пенсії відповідно до Закону України №889-VIII, так як не відповідають законодавству (а.с.36).

Вважаючи рішення відповідача-1 від 02.07.2026 №923020844598 протиправним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон України № 1058-ІV), який набрав чинності 01.01.2004.

Згідно зі статтею 1 Закону України № 1058-ІV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначаються Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10.12.2015, який набрав чинності 01.05.2016.

Приписами статті 90 Закону України №889-VІІІ передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктами 10, 12 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України № 3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.

З оскаржуваного рішення судом встановлено, що підставою для відмови позивачу в переведенні з пенсії за віком на пенсію державного службовця згідно Закону України № 3723-ХІІ стала відсутність у позивача стажу на посадах державної служби.

Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідачем-2, зокрема, зазначено, що посади в органах місцевого самоврядування були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців до набрання чинності Законом України №2493-ІІІ, тобто до 04.07.2021. За результатами розгляду заяви позивача з урахуванням наданих ним документів ГУ ПФУ в Хмельницькій області встановлено, що у період з 04.09.2012 по 01.06.2026 позивач працює в Районній державній адміністрації Запорізької міської ради. 04.09.2012 позивач прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування з присвоєнням 9 рангу посадової особи місцевого самоврядування. Тому правові підстави для зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивача в органах місцевого самоврядування відсутні. Отже станом на 01.05.2016 позивач не обіймав посади державної служби та не має необхідного стажу роботи на посадах державної служби, як наслідок відсутні підстави для переведення позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію за віком у відповідності до норм Закону України №889-VIII.

При цьому, досягнення позивачем необхідного віку та наявність у нього необхідного страхового стажу, передбачених частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ, відповідачами не заперечується.

Таким чином, в обґрунтування недотримання позивачем вимог статті 37 Закону України №3723-XII в частині зайняття позивачем станом на 01.05.2016 посади державної служби та наявності у нього стажу на посадах державної служби, відповідачі посилаються на неможливість врахування посад на яких працював позивач в органах місцевого самоврядування, оскільки такі не відносяться до посад державної служби.

Оцінюючи такі аргументи, суд виходить з того, що частина 1 статті 25 Закону №3723-XII визначала, що основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Відповідно до статті 1 Закону № 3723-XII, який був чинним протягом тривалих періодів роботи позивача на відповідних посадах в органах місцевого самоврядування, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Пунктом 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі Порядок №283), який був чинним на час проходження позивачем служби в органах місцевого самоврядування та до 01.05.2016, регламентовано, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається, також, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Відповідно до пункту 4 Порядку №283 зазначено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 (чинний з 01.05.2016), до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Згідно з приписами статті 14 Закону № 2493-III (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:

перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови;

друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради;

третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад;

керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад;

четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;

п`ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;

шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад;

сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 за результатом розгляду справи №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом №889-ХІІ положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону №889-ХІІ та пункту 4 Порядку №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-III зараховується до стажу державної служби.

Аналогічний висновок щодо застосування вищенаведених норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі №500/6640/16, від 10 лютого 2021 року у справі №825/1453/18.

Таким чином, періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування підлягають зарахуванню до стажу державної служби, а доводи відповідача про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними.

Судом встановлено, що згідно з відомостями трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 станом на 01.05.2016 позивач працював на посадах в органах місцевого самоврядування, що передбачені у статті 14 Закону №2493-III.

Разом з тим, як уже зазначено вище, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України №3723-XII і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" №889-ХІІ, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Так, згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_3 позивач у період з 26.12.1978 по 28.09.1979 проходив службу в органах внутрішніх справ УВД Запорізького облвиконкому.

Водночас 04.09.2012 позивач склав присягу посадової особи місцевого самоврядування та розпочав працювати в органах місцевого самоврядування де працює і по теперішній час, що підтверджується записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 .

Крім того, згідно з записами військового квитка серії НОМЕР_4 позивач у період з 20.10.1976 по 24.10.1978 проходив військову службу в Збройних силах СРСР.

Таким чином, станом на 01.05.2016 спеціальний стаж позивача на посадах державної служби (з урахуванням стажу на посадах місцевого самоврядування та періоду проходження військової служби, які враховуються до стажу державної служби) становив менше 10 років.

Отже, на момент набрання чинності Законом України №889-VIII, тобто станом на 01.05.2016, позивач, хоча і перебував на посаді в органі місцевого самоврядування, яка відповідно до законодавства зараховується до відповідного стажу державної служби, проте не мав необхідних 10 років стажу, передбачених пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №889-VIII.

При цьому сам факт продовження позивачем роботи в органах місцевого самоврядування після 01 травня 2016 року не може бути підставою для набуття ним права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII, оскільки визначальною для застосування положень пункту 10 розділу XI Закону України №889-VIII є наявність необхідного стажу саме на день набрання чинності цим Законом.

Отже, оскільки станом на 01.05.2016 спеціальний стаж позивача, який відповідно до законодавства може бути врахований для визначення права на пенсію державного службовця, становив менше 10 років, позивач не відповідає установленій пунктом 10 розділу XI Закону України №889-VIII умові щодо необхідної тривалості стажу.

Посилання позивача на періоди роботи після 01 травня 2016 року як на підставу набуття права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII суд відхиляє, оскільки такі періоди не можуть змінювати юридично значущі обставини, визначені законодавцем для збереження права на пенсійне забезпечення за раніше чинним законодавством.

При цьому суд звертає увагу, що положення пункту 10 розділу XI Закону України №889-VIII є спеціальними та визначають коло осіб, за якими після набрання чинності новим Законом зберігається право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII. Відсутність у особи встановленого законом стажу станом на 01 травня 2016 року означає відсутність однієї з необхідних юридичних передумов для застосування зазначених перехідних положень.

Таким чином, враховуючи, що станом на 01 травня 2016 року позивач не мав необхідних 10 років стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII на підставі пункту 10 розділу XI Закону України №889-VIII, суд доходить висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії державного службовця за вказаними нормами законодавства.

За таких обставин оскаржуване рішення відповідача-1 від 02.07.2026 №923020844598 про відмову у призначенні позивачу пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII є правомірним, а тому підстави для його скасування відсутні.

Як наслідок відсутні підстави і для задоволення позовних вимог зобов`язального характеру, оскільки такі є похідними від вимоги про призначення пенсії за нормами Закону України №3723-XII та не можуть бути задоволені самостійно за відсутності у позивача права на таке пенсійне забезпечення. Питання щодо складових заробітної плати, з якої обчислюється пенсія державного службовця, може вирішуватися лише після встановлення самого права особи на призначення відповідної пенсії.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України та доказів наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України судом не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, 29013; код ЄДРПОУ 21318350); Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 05.10.2026.

Суддя І.В.Садовий