Рішення № 140317068, 05.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 жовтня 2026 рокуСправа № 280/8199/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 2), в якій позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28.07.2026 року № 083950006507 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723?ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити призначення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723?ХІІ, з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 15.07.2026 року № 2, довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію держаних посад від 15.07.2026 року № 3 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) від 15.07.2026 року № 1, виданих Управлінням з питань транспортного забезпечення та зв`язку Запорізької міської ради, починаючи з 21.07.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірним рішенням відповідача 1 про відмову в перерахунку пенсії вирішено відмовити позивачу в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу. Вказує, що позивач на час звернення (21.07.2026 року) до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії досягла віку 65 років, та станом на 01.08.2026 року, а саме на дату звернення за призначенням пенсії, мала не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а тому Позивачем дотримано вимоги пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 (щодо наявності 20 років стажу). Вказує, що законодавством, яке діяло як в період роботи (служби) позивача, так і станом на теперішній час, визначено, що час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування, зараховується до стажу державної служби. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач 1 відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву де вказує, що заяву позивача щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу в порядку екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Звертає увагу суду, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не вчиняло жодних протиправних дій чи бездіяльності стосовно не переведення пенсії позивачки та ніяким чином не порушувало її права на пенсійне забезпечення. Вказує, що посадові особи органів місцевого самоврядування не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ після 04.07.2001. Стверджує, що право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу у позивача відсутнє. Покликається на те, що відповідно до частини 7 статті 21 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 № 2148 пенсійне забезпечення посадових осіб органів місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Просить відмовити у позові.

Ухвалою суду від 11.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення (перехід) пенсії відповідно до Закону України Про державну службу.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 083950006507 від 28.07.2026 за принципом екстериторіальності розглянуто заяву та відмовлено у переведенні на пенсію за віком, відповідно до Закону України Про державну службу у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Позивач, не погодившись з рішенням відповідача 1, з вимогою вчинити певні дії, звернувся до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889).

Відповідно до п. 2 розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723/ХІІ (далі Закон № 3723), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розд. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723 встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку 60 років.

Спірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу відмовлено в переході на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у зв`язку із відсутністю необхідного стажу державної служби.

Водночас, суд установив, що позивач працювала на посадах:

- з 16.02.2001 року по 01.03.2002 року на посаді спеціаліста 1 категорії відділу транспорту та зв`язку Запорізької міської ради (наказ № 4 від 16.02.2001);

- 16.03.2001 року прийняла присягу державного службовця;

- 17.07.2001 року прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування;

- з 01.03.2002 року по 07.04.2002 року на посаді спеціаліста 1 категорії відділу і організації та контролю роботи зв`язку, річкового, авіаційного та залізничного транспорту управління транспорту Запорізької міської ради (розпорядження міського голови № 343р від 01.03.2002);

- з 08.04.2002 року по 10.03.2011 року на посаді начальника відділу організації та контролю роботи зв`язку, річкового, авіаційного та залізничного транспорту управління транспорту Запорізької міської ради (розпорядження міського голови № 592р від 08.04.2002);

- з 11.03.2011 року по 30.09.2019 року на посаді головного спеціаліста відділу організації та роботи з установами транспорту та зв`язку управління з питань транспортного забезпечення та зв`язку Запорізької міської ради (розпорядження міського голови №1965к/тр від 08.04.2002);

- з 14.12.2021 року по 31.01.2022 року на посаді провідного інспектора відділу моніторингу пасажирських перевезень Управління транспорту та зв`язку Запорізької обласної державної адміністрації як самостійного структурного підрозділу (наказ № 419-к від 08.12.2021);

- з 01.02.2022 року по 30.09.2022 року на посаді провідного інспектора відділу транспорту та зв`язку Управління транспорту та зв`язку Запорізької обласної державної адміністрації як юридична особа публічного права (наказ № 9-к від 01.02.2022);

- з 01.10.2022 року по 30.10.2023 року на посаді провідного інспектора відділу транспорту та зв`язку Управління транспорту та зв`язку Запорізької обласної державної адміністрації (наказ № 72-к від 26.09.2022);

- з 01.11.2023 року по сьогоднішній день на посаді провідного інспектора відділу транспорту та зв`язку Управління транспорту та зв`язку Департаменту інфраструктури та промисловості Запорізької обласної державної адміністрації (наказ № 41-к від 18.10.2023).

Зазначені обставини підтверджуються записами в трудовій книжці Позивача серії НОМЕР_1 від 06.08.1979 року.

Таким чином, станом на дату звернення до Відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», Позивач досягла віку, який дає право на призначення даного виду пенсії, оскільки їй виповнилося 62 роки.

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року № 2493-ІІІ (далі Закон № 2493), служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно статті 2 Закону № 2493, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування.

Статтею 3 Закону № 2493 встановлено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Статтею 10 Закону № 2493 закріплено порядок прийняття на службу в органи місцевого самоврядування.

Статтею 14 Закону № 2493 визначено категорії посад, які встановлюються в органах місцевого самоврядування, та закріплено, що віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування.

Зі змісту статті 14 Закону № 2493 видно, що посади сільських голів, керуючих справами виконавчих комітетів сільських рад, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських рад є посадами в органах місцевого самоврядування, а тому зараховуються до стажу державної служби.

Відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону № 2493, дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Частиною другою статті 46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889) та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі Порядок № 229), які діють з 01 травня 2016 року, закріплено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» , а також час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Згідно з пунктом 11 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 6 Порядку № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889.

Пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Дія Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (далі Закон № 3723), який був чинним на момент прийняття Заявника на посаду місцевого самоврядування, поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування» та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування згідно із Законом № 2493.

Так, статтею 25 Закону № 3723 була визначена класифікація посад державної служби, а також, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. В даному випадку, слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі Порядок № 283), який був чинним до 01 травня 2016 року.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 283 регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 1 Порядку № 283 закріплено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком […]; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад.

Пунктом 4 Порядку № 283 визначено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов`язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.

Таким чином, законодавством, яке діяло як в період роботи (служби) Позивача, так і станом на теперішній час, визначено, що час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», зараховується до стажу державної служби.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.05.2018 року у справі № 351/1792/17.

Отже, Позивач на час звернення (21.07.2026 року) до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії досягла віку 65 років, та станом на 01.08.2026 року, а саме на дату звернення за призначенням пенсії, мала не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а тому Позивачем дотримано вимоги пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 (щодо наявності 20 років стажу).

Відтак, оскаржуване рішення Відповідача 1 про відмову у призначенні Позивачу пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Так, позивачем також заявлено позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію саме з врахуванням певних довідок про складові заробітної плати.

Проте, суд наголошує, що у справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачем.

Разом із тим, вимоги позивача зобов`язати територіального органу Пенсійного фонду України обрахувати їй пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ та п. 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII, з урахуванням визначених довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, що наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у ст. 2 КАС України.

Отже, у цій частині позовних вимог суд вважає, що така вимога спрямована на майбутнє, відтак у її задоволенні необхідно відмовити, з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

До аналогічного висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 12.09.2023 у справі № 560/8328/22, який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховує суд під час вирішення цього спору.

Як наслідок, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області як належного відповідача щодо цієї частини позовних вимог зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 16.02.2001 до 30.09.2019 та перевести позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, п. п. 10, 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII, починаючи з 21.07.2026.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання саме відповідача 2 здійснити призначення пенсії позивачу, оскільки належним відповідачем щодо цієї частини позовних вимог є відповідач 1, який був визначений згідно чинного законодавства як такий що має розглянути відповідну заяву позивачки та прийняти відповідне рішення.

Також суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача 2 здійснити призначення та виплату пенсії з урахуванням певних довідок про складові заробітної плати оскільки наразі відсутній спір з цього приводу, отже позовні вимоги в цій частині є передчасними.

Також при прийнятті рішення суд враховує, що позивачем в прохальній частині позову була допущена описка у назві відповідача 1 замість правильної назви «Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області» помилково зазначено «Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області».

За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області, яким прийняте протиправне рішення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61000, м. Харків, майдан Держпром, 3 під`їзд 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344), до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним рішення, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 083950006507 від 28.07.2026 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 16.02.2001 до 30.09.2019, у зв`язку із чим перевести ОСОБА_3 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 № 3723-ХІІ та Закону України «Про державну службу»" від 10.12.2015 № 889-VIII, починаючи з 21.07.2026.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Стрельнікова