Єдиний державний реєстр судових рішень
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
05 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/30347/26
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ЛавренчукО.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, у якому просить:
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області заробітну плату (грошове забезпечення), а саме: середній заробіток за час затримки виконання постанови Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №240/14986/20 щодо поновлення на посаді заступника начальника Головного управління - начальника кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області за період з 24.06.2021 по день ухвалення судом рішення у цій справі, що станом на 11.09.2026 становить 2082629,02 грн;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області моральну шкоду у сумі 100000 грн.
Суддя своєю ухвалою від 21.09.2026 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 25.09.2026 (вх. від 29.09.2026 №71731/26) надійшло клопотання представника позивача - адвоката Левченко С.М. про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
На обґрунтування клопотання вказує, що загальна сума позову становить 2182629,02 грн, налічує додатків до позову (доказів) більше ніж 200 аркушів справи, а тому жодним чином ця справа не може бути віднесена до малозначної (нескладної) справи та розглядатись в спрощеному провадженні.
На переконання представника позивача, дана справа є складною, стосується розгляду повторного незаконного звільнення ОСОБА_1 зі служби поліції, що має вже систематичний характер та стосується неправомірних дій зі сторони відповідача, як органу поліції, що вже також становить певний суспільний інтерес. При цьому, по цій справі необхідно буде детально вивчати пояснення учасників справи, можливо також надання пояснень керівництвом ГУ НП в Житомирській області, виклику відповідних свідків по справі, також є необхідність у витребуванні додаткових доказів. Представник позивача у клопотанні зазначає також про наявність кримінального провадження ДБР щодо невиконання рішення суду-постанови ВС від 23.06.2021 р. у справі №240/14986/20.
Суд, розглянувши клопотання представника позивача, зазначає наступне.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною другою статті 12 АС України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно частини першої статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 260 КАС України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обгрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:
1) залишення заяви відповідача без задоволення;
2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany (Аксен проти Німеччини), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі Varela Assalino v. Portugal (Варела Ассаліно проти Португалії), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Так, в ухвалі суду про відкриття провадження у справі суд, дослідивши матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, дійшов висновку, що дана адміністративна справа відноситься до справ незначної складності та не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Щодо підстав, якими представник позивача обґрунтовує клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, суд зазначає наступне.
На переконання суду є безпідставним посилання представника позивача на п. 4 ч. 4 ст. 12 КАС України, оскільки вказана норма стосується справ щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, тоді як спірним у даній адміністративній справі є стягнення середнього заробітку за затримку виконання судового рішення, тобто спір у даній справі є відмінним від спору, що визначений у п. 4 ч. 4 ст. 12 КАС України.
Окрім того, суд звертає увагу, що до позову представником позивача додано квитанцію про сплату судовий збір у розмірі 1331,20 грн, тобто за одну позовну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до сталої правової позиції Верховного Суду, спори про стягнення середнього заробітку є немайновими, і при зверненні до суду з такими спорами, позивачі повинні сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Суд вважає безпідставними твердження представника позивача, що дана справа стосується розгляду повторного незаконного звільнення ОСОБА_1 зі служби поліції, оскільки вказані у прохальній частині позовні вимоги та їх обґрунтування стосуються середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення позивача на службі та на посаді, а не його повторного звільнення.
Щодо твердження представника позивача, що справа має значний суспільний інтерес, суд зазначає, що вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Суд зазначає, що позовна заява та клопотання представника позивача не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Суд також вважає, що велика кількість додатків до позову та наявність кримінального провадження ДБР щодо невиконання рішення суд, - не є підставами для розгляду справи у порядку загального позовного провадження.
Крім цього, відповідно до вимог п. 1 ч. 6. ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
Відомостей про те, що позивач станом на дату звернення до суду є посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв`язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції», суду не надано.
Інші обґрунтування, про які вказує у клопотання представник позивача, також не є підставами для його задоволення.
Окрім того, суд наголошує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні) не позбавляє та не обмежує учасників справи у наданні письмових заяв по суті та додаткових письмових пояснень у порядку, визначеному вимогами Кодексу адміністративного судочинства України та жодним чином не обмежує прав сторони, які визначені статтею 44 КАС України.
З огляду на зазначене суд висовує, що підстав для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження заявником в обґрунтування заявленого клопотання не наведено та судом не встановлено, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання представника позивача.
Окрім того, суд також не вбачає підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Керуючись статтями 241-243, 256, 260 Кодексу адміністративного судочинства України
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Левченко Світлани Миколаївни про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Лавренчук
Судове рішення № 140316601, Житомирський окружний адміністративний суд було прийнято 05.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 240/30347/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: