Рішення № 140316460, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/25500/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військового інституту Київського національного університету імені Т. Шевченка, Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 1), Військового інституту Київського національного університету імені Т. Шевченка (далі відповідач 2), Військової частини НОМЕР_2 (далі відповідач 3), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 без врахування базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.02.2025 без врахування базового місяця для обчислення індексу споживчих цін березень 2018 року із застосуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність Військового інституту Київського національного університету імені Т. Шевченка щодо виплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 22.02.2025 по 14.04.2025 без врахування базового місяця для обчислення індексу споживчих цін березень 2018 року із застосуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 15.04.2025 по 16.07.2025 без врахування базового місяця для обчислення індексу споживчих цін березень 2018 року із застосуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.04.2025 по 16.07.2025 із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін березень 2018 року у відповідності до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078), та щомісячну суму-різницю індексації грошового забезпечення в розмірі 3984 гривні 91 копійка із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пунктів 2, 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі Порядок № 44);

- зобов`язати Військовий інститут Київського національного університету імені Т. Шевченка здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22.02.2025 по 14.04.2025 із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін березень 2018 року у відповідності до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та щомісячну суму-різницю індексації грошового забезпечення в розмірі 3984 гривні 91 копійка із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін січень 2008 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 21.02.2025 із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін березень 2018 року у відповідності до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та щомісячну суму-різницю індексації грошового забезпечення в розмірі 3984 гривні 91 копійка із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 01.12.2015 по 21.02.2025 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з 22.02.2025 по 14.04.2025 у Військовому інституті Київського національного університету імені Т. Шевченка, з 15.04.2025 по 16.07.2025 у військовій частині НОМЕР_2 . За час проходження служби позивач отримувала грошове забезпечення, яке відповідно до закону підлягало індексації.

На переконання позивача, оскільки посадові оклади військовослужбовців до 01.03.2018 востаннє підвищувалися у січні 2008 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, то місяцем, з якого обчислюється індекс споживчих цін для проведення індексації її грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, є січень 2008 року. Водночас відповідач 1 у вказаному періоді індексацію грошового забезпечення не нараховував та не виплачував.

Також позивач зазначила, що у березні 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 відбулося підвищення її посадового окладу. Розмір підвищення грошового доходу у березні 2018 року склав 478,24 грн (8339,58 грн 7861,34 грн), тоді як сума індексації, що склалася у березні 2018 року, становила 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30 % / 100). Оскільки розмір підвищення доходу не перевищив суму індексації, з березня 2018 року позивачу належало виплачувати суму індексації-різниці у розмірі 3984,91 грн щомісячно, до якої додається поточна індексація, однак відповідачі такої виплати не здійснювали.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернулася до відповідачів, які листами від 13.07.2026 № 2571/12823 (відповідач 3), від 06.08.2026 № 424 (відповідач 1) та від 26.06.2026 № 508/3426 (відповідач 2) надали довідки про грошове забезпечення та повідомили, що грошове забезпечення позивача індексувалося у повному обсязі згідно з чинним законодавством, а підстави для перерахунку індексації відсутні.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 25.08.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду залишено відкритим, витребувано у відповідачів докази.

07.09.2026 відповідач 2 надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, а у разі розгляду справи по суті відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до Військового інституту Київського національного університету імені Т. Шевченка.

В обґрунтування відзиву відповідач 2 зазначив, що наказом начальника Військового інституту від 24.02.2025 № 56 сержант ОСОБА_1 , яка прибула з військової частини НОМЕР_1 , з 22.02.2025 зарахована до списків особового складу інституту та на всі види забезпечення з виплатою грошового забезпечення, яке вона отримувала за останньою штатною посадою перед зарахуванням на навчання. Наказом начальника Військового інституту від 14.04.2025 № 109 позивача виключено зі списків особового складу інституту як таку, що завершила навчання та вибула для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 .

На думку відповідача 2, індексація грошового забезпечення позивачу за період з 22.02.2025 по 14.04.2025 нарахована відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 з урахуванням статті 34 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік», згідно з якою обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, а збереження раніше визначеної суми індексації не передбачено. Поріг індексації за наростаючим підсумком з лютого 2025 року був перевищений лише у червні 2025 року.

Крім того, відповідач 2 послався на те, що сума індексації-різниці є фіксованою величиною, яку зобов`язаний встановити той роботодавець, у якого особа проходила службу у місяці підвищення посадового окладу, а первинним документом для нарахування грошового забезпечення за новим місцем служби є грошовий атестат. Оскільки у грошовому атестаті, виданому військовою частиною НОМЕР_1 , відомості про встановлену суму індексації-різниці відсутні, у Військового інституту не було підстав для її нарахування та виплати. При цьому відповідач 2 послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.02.2025 у справі № 420/2653/24.

09.09.2026 відповідач 1 надав суду відзив на позовну заяву разом з витребуваними доказами, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву відповідач 1 зазначив, що питання фінансування потреб грошового забезпечення військової частини вирішуються вищестоящими органами військового управління, а проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів відповідного рівня; Порядок № 1078 не передбачає механізму виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. Відповідач 1 вважає, що визначення базового місяця та виплата індексації є його дискреційними повноваженнями, а суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень.

Також відповідач 1 зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 внесено зміни до Порядку № 1078, а згідно з абзацом другим пункту 3 цієї постанови для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року, тому застосування базового місяця січень 2008 року суперечить принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі. Крім того, на виконання роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 індексація грошового забезпечення військовослужбовців не нараховувалася до окремого роз`яснення. Листи Міністерства соціальної політики України, на які посилається позивач, мають рекомендаційний характер. Окремо відповідач 1 навів доводи щодо відсутності підстав для виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

10.09.2026 відповідач 3 надав суду відзив на позовну заяву разом з витребуваними доказами, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до військової частини НОМЕР_2 .

В обґрунтування відзиву відповідач 3 зазначив, що здійснював фінансове забезпечення позивача виключно у період з 15.04.2025 по 16.07.2025, грошове забезпечення нараховано та виплачено у повному обсязі. Вимога про застосування березня 2018 року як базового місяця при індексації грошового забезпечення за квітень липень 2025 року не відповідає спеціальному правовому регулюванню, встановленому статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», згідно з якою з 01.01.2025 для проведення індексації застосовується новий розрахунковий період. Вимога щодо компенсації податку з доходів фізичних осіб є похідною від основної вимоги.

Ухвалою суду від 14.09.2026 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі та запропоновано позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин його пропуску.

25.09.2026 від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 30.09.2026 у задоволенні клопотання відповідача 2 про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено, визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними, поновлено позивачу строк звернення до суду та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.08.2015 № 240 зарахована до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 17.08.2015 та проходила військову службу у вказаній частині до 21.02.2025, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 щодо проходження військової служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.02.2025 № 52 сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та направлено для подальшого проходження військової служби до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Наказом начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (по стройовій частині) від 24.02.2025 № 56 позивача з 22.02.2025 зараховано до списків особового складу інституту та на всі види забезпечення, а наказом від 14.04.2025 № 109 з 14.04.2025 виключено зі списків особового складу інституту та всіх видів забезпечення як таку, що вибула для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.04.2025 № 106 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини, а наказом від 16.07.2025 № 205 з 16.07.2025 виключено зі списків особового складу частини у зв`язку зі звільненням з військової служби у запас наказом командира НОМЕР_4 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 07.07.2025 № 72.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від вересня 2026 року № 474/2 про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2022 у період з грудня 2015 року по листопад 2018 року включно індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. При цьому у графі «Коефіцієнт, %» вказаної довідки за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року відповідачем 1 визначено величину приросту індексу споживчих цін, обчислену з урахуванням січня 2008 року, а саме: грудень 2015 року 167,1 %; січень травень 2016 року 171,2 %; червень листопад 2016 року 186,9 %; грудень 2016 року лютий 2017 року 198,6 %; березень травень 2017 року 210,0 %; червень серпень 2017 року 221,5 %; вересень листопад 2017 року 231,4 %; грудень 2017 року лютий 2018 року 241,7 %.

Березень 2018 року визначено відповідачем 1 як місяць підвищення доходу (базовий місяць), починаючи з грудня 2018 року позивачу нараховувалась та виплачувалась поточна індексація грошового забезпечення, обчислена з урахуванням березня 2018 року: з грудня 2018 року по лютий 2019 року по 71,08 грн щомісяця, з березня по червень 2019 року по 134,47 грн, з липня по листопад 2019 року по 206,72 грн, з грудня 2019 року по червень 2020 року по 216,51 грн, з липня по листопад 2020 року по 226,29 грн, у грудні 2020 року 233,81 грн, з січня по березень 2021 року по 331,42 грн, з квітня по червень 2021 року по 415,41 грн, з липня по листопад 2021 року по 540,03 грн, у грудні 2021 року та січні 2022 року по 563,19 грн, з лютого по квітень 2022 року по 672,35 грн, у травні 2022 року 913,01 грн, у червні 2022 року 1017,21 грн, у липні 2022 року 1066,00 грн, з серпня по жовтень 2022 року по 1281,80 грн, у листопаді 2022 року 1424,80 грн, у грудні 2022 року 1470,83 грн.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 № 474/3 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 базовим місяцем визначено грудень 2023 року; з січня по липень 2024 року індексація не нараховувалась, з серпня по листопад 2024 року нараховано та виплачено індексацію по 130,20 грн щомісяця, у грудні 2024 року 254,35 грн. Згідно з довідкою № 474/4 за період з 01.01.2025 по 21.02.2025 базовим місяцем визначено січень 2025 року, індексація не нараховувалась.

Відповідно до довідок Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за період з лютого по квітень 2025 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась з посиланням на статтю 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Згідно з інформаційною довідкою військової частини НОМЕР_2 від 09.09.2026 № 1198 за період служби з 15.04.2025 по 16.07.2025 позивачу у липні 2025 року нараховано індексацію грошового забезпечення в сумі 68,76 грн.

Відомостей про нарахування та виплату позивачу у будь-якому періоді суми індексації-різниці, визначеної відповідно до абзаців третього шостого пункту 5 Порядку № 1078, матеріали справи не містять, а відповідачі не заперечують, що така сума позивачу не встановлювалась.

Також з картки особового рахунку військовослужбовця за 2018 рік та довідки військової частини НОМЕР_1 про розмір нарахованого грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 21.02.2025 судом встановлено, що позивачем отримано таке грошове забезпечення (без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення):

за лютий 2018 року в загальній сумі 7861,34 грн, у тому числі: посадовий оклад 666,42 грн, оклад за військовим званням 45,00 грн, надбавка за вислугу років 71,14 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 391,28 грн, премія 3739,50 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода 2948,00 грн;

за березень 2018 року в загальній сумі 8339,58 грн, у тому числі: посадовий оклад 2973,87 грн, оклад за військовим званням 740,00 грн, надбавка за вислугу років 928,47 грн, надбавка за особливості проходження служби 464,23 грн, премія 3233,01 грн.

Суд звертає увагу, що до складу щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належить враховувати щомісячну додаткову грошову винагороду, яка має постійний характер. Правова позиція з цього питання висловлена у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 400/4650/19, від 26.01.2022 у справі № 520/8887/2020.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною другою статті 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

За визначенням статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Частинами першою, другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно із пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац перший).

Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (абзац другий).

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац четвертий).

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший).

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий).

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій).

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий).

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру (абзац п`ятий).

До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий).

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Згідно із пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

З вище викладеного слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.

Враховуючи те, що індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 № 9-рп/2013), передбаченою статтею 33 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», вона входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення). Як складова належної працівникові заробітної плати, індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

З огляду на наведене суд відхиляє доводи відповідача 1 про те, що проведення індексації залежить від обсягу бюджетного фінансування військової частини, а також посилання на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, оскільки такий лист не є нормативно-правовим актом, не може змінювати чи обмежувати гарантоване законом право військовослужбовця на індексацію грошового забезпечення та не звільняє відповідача від обов`язку діяти на підставі та у спосіб, що передбачені законом.

Щодо позовних вимог, які стосуються невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, суд зазначає таке.

Пункт 5 Порядку № 1078, який застосовується з 01 грудня 2015 року в редакції, яка діяла до 15 березня 2018 року, передбачав:

у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший);

обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац третій);

якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий);

у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п`ятий).

У справах №№ 400/1118/21, 420/3593/20 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку № 1078, зазначив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, в якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

З грудня 2015 року (з дня початку застосування пункту 10-2 Порядку № 1078) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, підставою для встановлення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

На час виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців (далі Постанова № 1294).

Пунктом 13 Постанови № 1294 визначено, що остання набирає чинності з 01 січня 2008 року.

Постанова № 1294 діяла до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме до 01 березня 2018 року.

Проаналізувавши Постанову № 1294 в період її дії з 01 січня 2008 року до 28 лютого 2018 року (період оскаржуваних правовідносин), суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.

Відтак, оскільки останнє підвищення окладу за посадами позивача відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 17 січня 2022 року у справі № 420/15397/21, з 01 грудня 2015 року діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу. Так, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

У наведених постановах Верховний Суд зазначив, що за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) є січень 2008 року.

При цьому Верховний Суд акцентував увагу на тому, що повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був січень 2008 року.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, в якій суд зазначив, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу військовослужбовця, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року.

З огляду на наведене суд відхиляє доводи відповідача 1 про дискреційний характер його повноважень щодо визначення базового місяця, а також про необхідність обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року на підставі абзацу другого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013. Вказана норма стосується працівників, посадові оклади (тарифні ставки) яких були підвищені цією постановою з 01.12.2015, тоді як посадові оклади військовослужбовців постановою № 1013 не підвищувались. Застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу не є наданням зворотної дії в часі нормативно-правовому акту, а є застосуванням чинної у спірному періоді редакції пункту 5 Порядку № 1078 до фактичних обставин дати останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Враховуючи вищенаведений правовий висновок Верховного Суду, суд дійшов висновку, що при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) є січень 2008 року, в якому Постановою № 1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.

Сума індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для відповідного місяця, на величину приросту індексу споживчих цін у відповідному місяці, поділений на 100 відсотків.

Застосовуючи для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 місяць підвищення доходу січень 2008 року, та величину приросту індексу споживчих цін, визначену самим відповідачем 1 у довідці № 474/2, суд встановив, що за цей період позивачу мала бути нарахована індексація грошового забезпечення в загальній сумі 85927,87 грн (вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім грн 87 коп.).

Так, у грудні 2015 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 1378,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2015 року при застосуванні базового місяця січень 2008 року складає 2302,64 грн (1378,00 грн (прожитковий мінімум) х 167,10 % (величина приросту індексу споживчих цін) / 100).

У січні квітні 2016 року прожитковий мінімум складав 1378,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у січні квітні 2016 року при застосуванні базового місяця січень 2008 року складає 2359,14 грн щомісячно (1378,00 грн х 171,20 % / 100), а всього за 4 місяці 9436,56 грн.

У травні 2016 року прожитковий мінімум складав 1450,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у травні 2016 року при застосуванні базового місяця січень 2008 року складає 2482,40 грн (1450,00 грн х 171,20 % / 100).

У червні листопаді 2016 року прожитковий мінімум складав 1450,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у червні листопаді 2016 року при застосуванні базового місяця січень 2008 року складає 2710,05 грн щомісячно (1450,00 грн х 186,90 % / 100), а всього за 6 місяців 16260,30 грн.

У грудні 2016 року лютому 2017 року прожитковий мінімум складав 1600,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2016 року лютому 2017 року при застосуванні базового місяця січень 2008 року складає 3177,60 грн щомісячно (1600,00 грн х 198,60 % / 100), а всього за 3 місяці 9532,80 грн.

У березні квітні 2017 року прожитковий мінімум складав 1600,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у березні квітні 2017 року при застосуванні базового місяця січень 2008 року складає 3360,00 грн щомісячно (1600,00 грн х 210,00 % / 100), а всього за 2 місяці 6720,00 грн.

У травні 2017 року прожитковий мінімум складав 1684,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у травні 2017 року при застосуванні базового місяця січень 2008 року складає 3536,40 грн (1684,00 грн х 210,00 % / 100).

У червні серпні 2017 року прожитковий мінімум складав 1684,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у червні серпні 2017 року при застосуванні базового місяця січень 2008 року складає 3730,06 грн щомісячно (1684,00 грн х 221,50 % / 100), а всього за 3 місяці 11190,18 грн.

У вересні листопаді 2017 року прожитковий мінімум складав 1684,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у вересні листопаді 2017 року при застосуванні базового місяця січень 2008 року складає 3896,78 грн щомісячно (1684,00 грн х 231,40 % / 100), а всього за 3 місяці 11690,34 грн.

У грудні 2017 року лютому 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн. Сума індексації грошового забезпечення позивача у грудні 2017 року лютому 2018 року при застосуванні базового місяця січень 2008 року складає 4258,75 грн щомісячно (1762,00 грн х 241,70 % / 100), а всього за 3 місяці 12776,25 грн.

Як вже вище вказано, з довідки відповідача 1 № 474/2 встановлено, що в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно індексація грошового забезпечення позивача відповідачем 1 не здійснювалась.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що Військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року.

Відповідно суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо періоду проходження позивачем військової служби з 01.03.2018 по 21.02.2025 у військовій частині НОМЕР_1 , суд зазначає таке.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

З огляду на зазначене суд вважає, що березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є місяцем підвищення доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Тобто обчислення індексу споживчих цін здійснюється з квітня 2018 року.

Як слідує з довідки відповідача 1 № 474/2, починаючи з 01 грудня 2018 року відповідачем 1 здійснювалось нарахування та виплата позивачу поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу березень 2018 року.

Суд зауважує, що спір між сторонами щодо нарахування та виплати поточної індексації з березня 2018 року відсутній.

Однак слід звернути увагу на положення абзаців четвертого п`ятого пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/9920/21 та від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п`ятий пункту 4 Порядку № 1078).

З 1 грудня 2015 року в абзацах третьому шостому пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци третій, четвертий пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац четвертий).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1-1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Для правильного застосування абзаців третього шостого пункту 5 Порядку № 1078, ураховуючи спосіб, застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, судам потрібно встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078).

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку № 1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Керуючись вищевказаним способом, застосованим Верховним Судом у справі № 400/3826/21, суд зазначає таке.

У березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Як вже встановлено судом, позивачем отримано грошове забезпечення (без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення): за лютий 2018 року в загальній сумі 7861,34 грн, у тому числі: посадовий оклад 666,42 грн, оклад за військовим званням 45,00 грн, надбавка за вислугу років 71,14 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 391,28 грн, премія 3739,50 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода 2948,00 грн; за березень 2018 року в загальній сумі 8339,58 грн, у тому числі: посадовий оклад 2973,87 грн, оклад за військовим званням 740,00 грн, надбавка за вислугу років 928,47 грн, надбавка за особливості проходження служби 464,23 грн, премія 3233,01 грн.

Таким чином, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року склав 478,24 грн (8339,58 грн (грошове забезпечення за березень 2018 року) 7861,34 грн (грошове забезпечення за лютий 2018 року)).

При цьому сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складає 4463,15 грн (1762,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб, актуальний для березня 2018 року) х 253,30 % (величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, обчислена наростаючим підсумком з лютого 2008 року) / 100).

Сума індексації-різниці в березні 2018 року складає 3984,91 грн (4463,15 грн (сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року) 478,24 грн (розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року)).

Розрахунок позивача в цій частині збігається з розрахунком суду, а відповідачами не спростований.

Відповідно до абзацу шостого пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Тобто відповідач 1 був зобов`язаний з березня 2018 року виплачувати позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення (різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу), а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг у розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить фіксовану суму індексації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 816/1728/16, від 10 квітня 2024 року у справі № 200/564/23.

Зважаючи, що відповідачем 1 в спірний період виплата суми індексації-різниці позивачу не здійснювалась, суд вважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача здійснена відповідачем 1 без врахування абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, тобто є протиправною.

Водночас, визначаючи період, за який позивачу належить виплата індексації-різниці, суд враховує спеціальне правове регулювання, встановлене законами про Державний бюджет України на 2023, 2024 та 2025 роки.

Так, пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено: «Зупинити на 2023 рік дію: … Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111 із наступними змінами)».

Оскільки у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 дія Закону № 1282-XII, який є правовою підставою для проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі нарахування суми індексації-різниці, була зупинена, у відповідача 1 був відсутній обов`язок нараховувати та виплачувати позивачу індексацію грошового забезпечення (у тому числі індексацію-різницю) за цей період. Позивач у позовній заяві також визнає, що у 2023 році дію вказаного Закону було зупинено.

Статтею 39 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено: «Установити, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року».

Вказана норма визначає лише порядок обчислення індексу споживчих цін для проведення поточної індексації у 2024 році і не містить положень, які б припиняли право особи на отримання суми індексації-різниці, що склалася у місяці підвищення посадового окладу. Наступного підвищення посадових окладів військовослужбовців після березня 2018 року не відбувалось. Відтак з 01.01.2024, після відновлення дії Закону № 1282-XII, у позивача відновилось право на отримання щомісячної суми індексації-різниці у розмірі 3984,91 грн, до якої додається поточна індексація, обчислена відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Водночас статтею 34 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено: «Установити, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується».

Таким чином, на відміну від Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», законодавець прямо передбачив, що сума індексації, яка склалася станом на грудень 2024 року (до складу якої входить і сума індексації-різниці), з січня 2025 року не нараховується, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розпочинається заново. Отже, з 01.01.2025 правові підстави для нарахування позивачу суми індексації-різниці, визначеної у березні 2018 року, відсутні.

Таким чином, сума індексації-різниці, яку відповідач 1 мав нарахувати та виплатити позивачу, становить 278943,70 грн, у тому числі: за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 231124,78 грн (3984,91 грн х 58 місяців) та за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 47818,92 грн (3984,91 грн х 12 місяців).

У задоволенні позовних вимог до відповідача 1 в частині періоду з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2025 по 21.02.2025 належить відмовити.

Щодо позовних вимог до Військового інституту Київського національного університету імені Т. Шевченка за період з 22.02.2025 по 14.04.2025 та до Військової частини НОМЕР_2 за період з 15.04.2025 по 16.07.2025, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, у вказані періоди позивач проходила службу у відповідача 2 та відповідача 3 відповідно.

Як зазначено вище, статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків, а сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Відтак у 2025 році обов`язку нараховувати та виплачувати позивачу індексацію грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення доходу та суму індексації-різниці у розмірі 3984,91 грн у відповідача 2 та відповідача 3 не виникло.

З матеріалів справи вбачається, що індексація грошового забезпечення позивачу у 2025 році обчислювалась відповідачами з урахуванням січня 2025 року як базового місяця. Відповідачем 3 у липні 2025 року нараховано позивачу поточну індексацію грошового забезпечення в сумі 68,76 грн. Доводів щодо неправильності обчислення поточної індексації у 2025 році з урахуванням положень статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» позивачем не наведено.

Крім того, суд враховує, що сума індексації-різниці позивачу військовою частиною НОМЕР_1 не встановлювалась і у грошовому атестаті, виданому позивачу при вибутті з військової частини НОМЕР_1 , не зазначалась, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.02.2025 у справі № 420/2653/24.

За таких обставин суд не вбачає протиправної бездіяльності Військового інституту Київського національного університету імені Т. Шевченка та Військової частини НОМЕР_2 , а тому позовні вимоги до цих відповідачів задоволенню не підлягають.

Щодо доводів відповідача 2 про те, що позивач проходила службу цивільного захисту, суд зазначає, що відповідне посилання у позовній заяві є очевидною опискою, оскільки з наявних у матеріалах справи доказів (наказів по стройовій частині, довідок про проходження служби, грошових атестатів) безспірно встановлено проходження позивачем саме військової служби у Збройних Силах України.

Посилання позивача у позовній заяві на завдання їй майнової шкоди у розмірі 475465,46 грн судом не оцінюється, оскільки вимоги про відшкодування шкоди позивачем не заявлялись. Так само не підлягають оцінці доводи відповідача 1 щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки така вимога не є предметом цього спору.

Щодо позовних вимог в частині одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі Порядок № 44), суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі грошова компенсація).

Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби (абзац перший пункту 2 Порядку № 44).

За приписами пунктів 3, 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (пункт 5 Порядку № 44).

Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22 зазначав, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ.

Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання Верховний Суд констатував, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27 вересня 2023 року у справі № 420/23176/21, від 31 січня 2024 року у справі № 320/6441/22, від 18 квітня 2024 року у справі № 160/10789/22, від 30 квітня 2024 року у справі № 360/700/23, від 27 червня 2024 року у справі № 580/602/22 та від 10 жовтня 2024 року у справі № 500/8015/23.

Таким чином, виплата індексації грошового забезпечення за спірні періоди має бути проведена позивачу з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року у справі № 3-рп/2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року; за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 31.12.2024 включно з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 у розмірі 85927,87 грн (вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім грн 87 коп.), індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.12.2024 у розмірі 278943,70 грн (двісті сімдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок три грн 70 коп.), а всього 364871,57 грн (триста шістдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят одна грн 57 коп.), з утриманням з нарахованих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та належать до часткового задоволення з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач як учасник бойових дій згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), Військового інституту Київського національного університету імені Т. Шевченка (ідентифікаційний код 22994521, місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, 60), Військової частини НОМЕР_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року; за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно та з 01.01.2024 по 31.12.2024 включно з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 у розмірі 85927,87 грн (вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім грн 87 коп.), за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.12.2024 у розмірі 278943,70 грн (двісті сімдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок три грн 70 коп.), а всього 364871,57 грн (триста шістдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят одна грн 57 коп.), з утриманням з нарахованих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О. Свергун