Рішення № 140316456, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/25490/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 22.07.2026 № 19308/03-16 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.07.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом № 213-VIII від 02.03.2015, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 14 липня 2026 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, до якої додала трудову книжку, довідки ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» про підтвердження наявного трудового стажу, історичні та архівні довідки архівного управління Кам`янської міської ради, накази (постанови) про результати атестації робочих місць за умовами праці.

За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, яке рішенням від 22.07.2026 № 19308/03-16 відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

При цьому в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що на момент звернення вік заявника становить 50 років 1 місяць 24 дні, страховий стаж 30 років 7 місяців 0 днів, пільговий стаж за Списком № 2 17 років 8 місяців 27 днів, до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача необхідного страхового та пільгового стажу.

На думку позивача, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII, відповідно до якої жінки, які працювали на роботах за Списком № 2, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Оскільки на час звернення позивач досягла 50-річного віку та має необхідний стаж, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови в призначенні пенсії.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 25.08.2026 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача пенсійну справу позивача (електронну пенсійну справу), детальний розрахунок страхового та пільгового стажу позивача та документи, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті оскарженого рішення.

08.09.2026 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого останній послався на таке. 14.07.2026 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Рішенням відповідача від 22.07.2026 № 19308/03-16 у призначенні пенсії відмовлено у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким для жінок встановлено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За результатами розгляду поданих документів встановлено: страховий стаж позивача становить 30 років 07 місяців 00 днів; пільговий стаж за Списком № 2 17 років 08 місяців 27 днів; на дату звернення позивачу виповнилось 50 років 01 місяць 24 дні.

Відповідач визнає, що Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнано неконституційними статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, та що на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 для жінок після досягнення 50 років. Разом з тим відповідач вважає, що між нормами Закону № 1788-ХІІ та Закону № 1058-IV наявна колізія, Верховною Радою України на виконання вказаного рішення змін до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не внесено, а норми статті 114 Закону № 1058-IV є чинними та неконституційними не визнавались, тому відповідач, діючи в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, правомірно відмовив позивачу в призначенні пенсії через недосягнення пенсійного віку 55 років.

З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Також 08.09.2026 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, до якого додано копії рішень про відмову в призначенні пенсії, рішення комісії про результати розгляду заяви та розрахунки стажу (форма РС-право). Відповідач зазначив, що після прийняття рішення за принципом екстериторіальності електронна пенсійна справа передається до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання особи, у зв`язку з чим технічна можливість надати інші витребувані документи у відповідача відсутня.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

27.05.2026 позивач вперше звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.06.2026 № 047050037165 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку (55 років) та недостатністю необхідного пільгового стажу (10 років). Зазначеним рішенням страховий стаж позивача визначено 30 років 5 місяців 0 днів, стаж за Списком № 2 4 роки 2 місяці 15 днів; не зараховано до пільгового стажу період роботи згідно з архівною довідкою від 16.01.2026 № К-21/2-09/18, виданою архівним управлінням Кам`янської міської ради, з посиланням на необхідність підтвердження такого стажу за рішенням комісії.

Рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, від 03.07.2026 № 14 встановлено, що відповідно до трудової книжки та архівної довідки від 16.01.2026 № К-21/2-09/18 позивач з 01.02.2007 по 02.08.2021 працювала у ВАТ (ПАТ) «Дніпровський металургійний комбінат» апаратником очищення газу газового цеху; згідно з наказами від 29.12.2006 № 992, від 26.12.2012 № 667, від 26.12.2017 № 34 про атестацію робочих місць посада апаратника очищення газу газового цеху атестована за Списком № 2. Комісією прийнято рішення підтвердити періоди роботи позивача з 01.02.2007 по 28.12.2011 та з 26.12.2012 по 02.08.2021 для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2.

14.07.2026 позивач повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Вищевказану заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 22.07.2026 № 19308/03-16 (пенсійна справа № 047050037165) позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. В обґрунтування рішення зазначено, що вік заявника становить 50 років 1 місяць 24 дні, страховий стаж 30 років 7 місяців 0 днів, пільговий стаж за Списком № 2 17 років 8 місяців 27 днів, до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності.

Відповідно до розрахунку стажу (форма РС-право) за заявою від 14.07.2026 до пільгового стажу позивача за Списком № 2 зараховано, зокрема, періоди роботи у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 01.02.2007 по 28.12.2011 (4 роки 10 місяців 28 днів) та з 26.12.2012 по 02.08.2021 (8 років 7 місяців 7 днів), а також періоди роботи у ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» з 04.08.2021 по 06.05.2026; загальний пільговий стаж за Списком № 2 становить 17 років 8 місяців 27 днів.

Тобто, судом встановлено, що позивач до 01 квітня 2015 року працювала повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, які передбачені Списком № 2, а на дату звернення із заявою (14.07.2026) досягла віку 50 років, мала страховий стаж понад 20 років (30 років 7 місяців) та пільговий стаж за Списком № 2 понад 10 років (17 років 8 місяців 27 днів).

Наявність у позивача необхідного страхового та пільгового стажу відповідачем не заперечується; єдиною підставою для відмови в призначенні пенсії є недосягнення позивачем віку 55 років, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закону № 1058.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Водночас пунктом «б» статті 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII (далі Закон № 213-VIII) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VIII статтю 13 Закону № 1788 викладено в новій редакції, якою, зокрема, передбачено поетапне підвищення віку виходу на пенсію на пільгових умовах за списком № 2 для жінок до 55 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення Закону № 1788, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

У мотивувальній частині цього Рішення Конституційний Суд України зазначив, що у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у статті 13 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію; поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах порушує легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечить частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушує принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Згідно зі статтею 151-2 Конституції України рішення, ухвалені, висновки, надані Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними та не можуть бути оскаржені.

Отже, з 23 січня 2020 року для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на роботах, передбачених Списком № 2, підлягає застосуванню пункт «б» статті 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII, яким для жінок встановлено право на пенсію за віком на пільгових умовах після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Щодо доводів відповідача про наявність колізії між нормами Закону № 1788 з урахуванням Рішення № 1-р/2020 та нормами статті 114 Закону № 1058 суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 (провадження № 11-209заі21) зазначила, що на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених у рішенні КСУ). Отже, була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах: перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). З посиланням на правовий висновок, сформований у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

При цьому Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону, оскільки Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини; крім того, Закон № 1788-ХІІ був прийнятий раніше за Закон № 1058-IV.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Крім того, згідно з частиною третьою статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Посилання відповідача на те, що Верховною Радою України не внесено змін до статті 13 Закону № 1788 на виконання Рішення № 1-р/2020, а стаття 114 Закону № 1058 не визнавалася неконституційною, суд відхиляє. Так, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові визнала, що рішення КСУ про визнання неконституційними положень одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, проте за наявності колізії між ними застосуванню підлягають норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 як більш сприятливі для особи. Сама лише чинність статті 114 Закону № 1058 не може бути підставою для обмеження права особи на пенсійне забезпечення на умовах, визначених Рішенням № 1-р/2020.

Як встановлено судом, позивач до 1 квітня 2015 року (з 01.02.2007) працювала повний робочий день апаратником очищення газу газового цеху ВАТ (ПАТ) «Дніпровський металургійний комбінат», тобто на роботах, передбачених Списком № 2, що підтверджується рішенням комісії від 03.07.2026 № 14, результатами атестації робочих місць за умовами праці та розрахунком стажу відповідача (форма РС-право), а отже, належить до кола осіб, на яких поширюється дія пункту 3 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020.

На дату звернення із заявою про призначення пенсії (14.07.2026) позивач досягла віку 50 років (50 років 1 місяць 24 дні), її страховий стаж становив 30 років 7 місяців 0 днів, а пільговий стаж за Списком № 2 17 років 8 місяців 27 днів, тобто позивач відповідала всім умовам, визначеним пунктом «б» статті 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відмова відповідача в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з підстав недосягнення пенсійного віку 55 років є протиправною.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, тому суд дійшов висновку, що рішення відповідача, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, було прийнято з порушенням принципів, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки в силу частини п`ятої статті 45 Закону № 1058 передбачено обов`язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення від 22.07.2026 № 19308/03-16 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії, тому належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправним та скасування вказаного рішення та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.07.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Суд зазначає, що у прохальній частині позовної заяви позивачем помилково зазначено реквізити Рішення Конституційного Суду України як «№ 1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року № 2-р/2020», тоді як з мотивувальної частини позовної заяви вбачається, що позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (справа № 1-5/2018(746/15)), у зв`язку з чим суд зазначає у резолютивній частині рішення належні реквізити.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатила 1331,20 грн судового збору.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги належать до задоволення повністю, суд дійшов висновку, що судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в сумі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код за ЄДРПОУ 21084076, місцезнаходження: місто Рівне, вулиця Борисенка Олександра, будинок 7) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 22.07.2026 № 19308/03-16 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.07.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 та правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун