Рішення № 140316419, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/22397/26Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРемез К.І.за участі секретаря судового засіданняза участі:представника позивача Каретної Є.В. (в режимі відеоконференції)представника відповідача Губського В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Акціонерного Товариства «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

УСТАНОВИВ:

28 липня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі позивач, АТ «Кривбасзалізрудком») до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУ ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.07.2026 № 0394000709, яким нараховано Позивачу пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 15 132 081,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зобов`язання компанії «OPEN MINERAL AG» (Швейцарія) з оплати товару за зовнішньоекономічним контрактом від 28.03.2025 у розмірі 376 485,75 дол. США припинене до спливу граничного строку розрахунків зарахуванням зустрічних однорідних вимог, яке сторони оформили додатковою угодою № 3 від 11.12.2025: з вартості відвантаженого товару вирахувано вартість понаднормативного простою судна і додаткові витрати покупця на повторний захід судна під завантаження та повторну сплату портових зборів, що виникли з вини позивача, а також знижку за якісними характеристиками товару, а залишок у сумі 150 474,79 дол. США покупець сплатив 24.12.2025. Тому, на думку позивача, підстав для нарахування пені за цим контрактом немає. Документи щодо цих обставин позивач надавав відповідачу, однак в акті перевірки їх не враховано. Чинне законодавство не забороняє розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, які не передбачають надходження іноземної валюти на рахунок резидента, а запроваджені Національним банком України обмеження щодо зняття таких операцій з валютного контролю самі по собі не тягнуть застосування пені, на що вказав Верховний Суд у постановах від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18, від 29.07.2021 у справі № 817/1200/15 і від 22.01.2025 у справі № 420/12562/23.

Щодо контракту з компанією «LAMET, s.r.o.» (Словацька Республіка) позивач, посилаючись на частину 7 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», зазначив, що вживав усіх можливих заходів для стягнення заборгованості: направляв претензії, звертався до державних органів Словацької Республіки, зокрема до поліції м. Кошице із заявою про шахрайство директора нерезидента, а після відмови у відкритті кримінального провадження одразу звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. На думку позивача, це підтверджує відсутність його вини в несвоєчасному зверненні до арбітражу, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з огляду на відкриття щодо позивача справи про банкрутство, створює для нього безпідставне фінансове навантаження.

Ухвалою суду від 29.07.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору. Позивач усунув недоліки позовної заяви, надавши платіжну інструкцію від 30.07.2026 № 12031 про сплату судового збору в розмірі 26 624,00 грн.

Ухвалою суду від 03.08.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

19.08.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову повністю. Відповідач зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем граничних строків розрахунків за обома контрактами. Щодо контракту з компанією «LAMET, s.r.o.» претензійну роботу позивач провів з порушенням встановлених строків, висновків центрального органу виконавчої влади про продовження граничних строків і доказів форс-мажорних обставин не надав, звернення до поліції Словацької Республіки не є підставою для зупинення строку за частиною 7 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», тим більше що у відкритті кримінального провадження відмовлено, а контрактом передбачено розгляд спорів Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України. Щодо контракту з компанією «OPEN MINERAL AG» відповідач, посилаючись на пункт 14-6 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18, вважає доводи позивача про припинення зобов`язання нерезидента на підставі додаткової угоди № 3 хибними.

25.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позовні вимоги і зазначив, що не оскаржує податкове повідомлення-рішення з процедурних підстав. На думку позивача, пункт 14-6 постанови № 18 адресований виключно банкам, фактично тимчасово зупиняє дію підпункту 5 пункту 10 розділу III Інструкції, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7, і не забороняє суб`єктам господарювання припиняти зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а право на таке зарахування не може бути обмежене підзаконним актом, що підтверджує постанова Верховного Суду від 16.07.2025 у справі № 320/29423/23. Відповідач, на якого підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України покладено обов`язок встановити під час перевірки всі обставини, що мають значення, додаткову угоду № 3 в акті перевірки не оцінив, а доводи щодо пункту 14-6 постанови № 18 уперше навів лише у відзиві. Щодо контракту з компанією «LAMET, s.r.o.» позивач зазначив, що умова контракту про розгляд спорів Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України не позбавляла його права обрати інший спосіб захисту, а на момент порушення строків розрахунків питання про відкриття кримінального провадження не було вирішене, тому позивач мав легітимні сподівання на результат розгляду своєї заяви. Посилаючись на постанови Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 902/1169/21 і від 20.05.2026 у справі № 902/158/24, позивач вважає, що пеня за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є неустойкою в розумінні частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, тому до неї застосовуються загальні засади цивільно-правової відповідальності, зокрема стаття 614 цього Кодексу, за якою особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини.

01.09.2026 до суду надійшли заперечення відповідача, в яких він зазначив, що обмеження щодо завершення валютного контролю на підставі документів про зарахування зустрічних вимог Національний банк України запроваджував для забезпечення надходження валютної виручки та стабільності курсу гривні (постанови Правління від 20.08.2014 № 515, від 14.09.2016 № 386, від 13.12.2016 № 410); що пункт 14-6 постанови № 18 має вищу юридичну силу порівняно з підпунктом 5 пункту 10 розділу III Інструкції, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7; що перелік способів уникнути нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків визначено законом вичерпно; що до правовідносин у сфері валютного регулювання цивільне законодавство не застосовується (частина 2 статті 1 Цивільного кодексу України), і послався на постанову Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 240/25642/22.

У підготовчому засіданні 07.09.2026 суд запропонував позивачу надати документи щодо підстав виникнення і розміру сум, вирахуваних з оплати товару, зокрема лист компанії «OPEN MINERAL AG» від 25.06.2025, розрахунок простою судна, листування щодо укладення додаткової угоди № 3, документи бухгалтерського обліку, а відповідачу засвідчені копії документів, отриманих під час перевірки, встановив строк для їх подання до 21.09.2026 і оголосив перерву.

Ухвалою суду від 08.09.2026 задоволено заяву представника позивача про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

22.09.2026 до суду надійшли додаткові пояснення позивача з доказами і клопотання відповідача про долучення доказів.

28.09.2026 протокольною ухвалою суду підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті; цього ж дня розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 05.10.2026.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити. Пояснила, що інших документів про зарахування, крім додаткової угоди № 3, сторони контракту не складали, а до міжнародного комерційного арбітражу позивач одразу не звертався з огляду на значний розмір арбітражного збору і фінансовий стан підприємства, щодо якого відкрито справу про банкрутство. На запитання суду представник позивача пояснила, що нарахування пені за контрактом з компанією «LAMET, s.r.o.» позивач оскаржує з тих підстав, що вжив усіх можливих заходів для стягнення заборгованості, а нарахування пені за контрактом з компанією «OPEN MINERAL AG» за період з 22.12.2025 по 24.12.2025 з тих підстав, що з укладенням додаткової угоди № 3 у покупця вже не було зобов`язання сплатити валютну виручку. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та запереченнях, просив відмовити в задоволенні позову.

Доповівши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено наступне.

ГУ ДПС на підставі наказів від 13.05.2026 № 2911-п і від 21.05.2026 № 3209-п та направлень від 25.05.2026 № 4922, № 4923 провело документальну позапланову виїзну перевірку АТ «Кривбасзалізрудком» з питань дотримання валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічних контрактів від 26.01.2021 № 2021/06-LMT/AMP та від 28.03.2025 № 2025/02-OM-OPEN MINERAL CONTRACT NO:800.25.10373.P за період з 26.01.2021 по 26.05.2026, результати якої оформлено актом від 11.06.2026 № 2612/04-36-07-09/00191307 (далі акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем частини 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі Закон № 2473-VIII) при виконанні зазначених контрактів, за що на підставі частини 5 статті 13 цього Закону нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Заперечення позивача на акт перевірки від 24.06.2026 № 3977 відповідач розглянув і висновком комісії від 07.07.2026 № 386/04-36-07-09 визнав висновки акта перевірки правомірними.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення форми «С» від 13.07.2026 № 0394000709 (далі ППР), яким відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і частини 5 статті 13 Закону № 2473-VIII застосував до позивача пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 15 132 081,96 грн.

Згідно з розрахунком пені, що є додатком до ППР, пеню нараховано:

за контрактом від 26.01.2021 № 2021/06-LMT/AMP з компанією «LAMET, s.r.o.» за періоди з 27.01.2023, з 07.02.2023 і з 14.02.2023 по 04.04.2023 на суми простроченої заборгованості 259 657,97 дол. США, 713 109,88 дол. США і 228 047,17 дол. США, разом у сумі 7 647 192,39 грн;

за контрактом від 28.03.2025 № 2025/02-OM-OPEN MINERAL CONTRACT NO:800.25.10373.P з компанією «OPEN MINERAL AG» за період з 22.12.2025 по 24.12.2025 (3 дні) на суму простроченої заборгованості 526 960,54 дол. США за курсом 42,24810 грн за 1 долар США в сумі 200 367,73 грн і за період з 25.12.2025 по 26.05.2026 (153 дні) на суму простроченої заборгованості 376 485,75 дол. США за курсом 42,15410 грн за 1 долар США в сумі 7 284 521,84 грн, разом у сумі 7 484 889,58 грн.

Щодо контракту з компанією «LAMET, s.r.o.» судом встановлено таке.

За контрактом від 26.01.2021 № 2021/06-LMT/AMP позивач поставляв компанії «LAMET, s.r.o.» (Словацька Республіка) руду залізну агломераційну. Товар, відвантажений у січні лютому 2022 року, нерезидент оплатив не повністю; за даними акта перевірки прострочена заборгованість нерезидента становить 1 209 711,62 дол. США. Граничний строк розрахунків за цими операціями становив 365 календарних днів.

Позивач направляв нерезиденту претензії від 07.02.2022 № 224/53-22, від 11.03.2022 № 417/53-22 та повідомлення від 04.01.2023 № 8/53-02, а 28.06.2022 звернувся до поліції Словацької Республіки із заявою про шахрайство директора компанії «LAMET, s.r.o.». Постановою Крайового управління поліцейського корпусу в Кошицях від 14.03.2023 (слідча справа № KRP-98/2-VYS-KE-2022) справу відхилено з огляду на відсутність підстав для відкриття кримінального провадження; у мотивах постанови зазначено, що спір має господарсько-правовий характер і має вирішуватися в судовому порядку.

03.04.2023 позивач звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі МКАС) з позовом до компанії «LAMET, s.r.o.» про стягнення заборгованості за поставлений товар, пені та трьох відсотків річних. Позовна заява надійшла до МКАС 05.04.2023, і постановою Голови МКАС від 05.04.2023 справу прийнято до провадження за № 203/2023. Рішенням МКАС від 12.09.2023 у справі № 203/2023 позов задоволено, з компанії «LAMET, s.r.o.» на користь позивача стягнуто 1 209 711,77 дол. США заборгованості за поставлений товар, 353 354,48 дол. США пені, 43 044,99 дол. США трьох відсотків річних і 23 230,56 дол. США витрат на сплату арбітражного збору.

Пеню за контрактом з компанією «LAMET, s.r.o.» відповідач нарахував по 04.04.2023, тобто по день, що передує дню прийняття позовної заяви до розгляду МКАС.

Щодо контракту з компанією «OPEN MINERAL AG» судом встановлено таке.

За контрактом від 28.03.2025 № 2025/02-OM-OPEN MINERAL CONTRACT NO.: 800.25.10373.P (далі контракт) позивач як продавець зобов`язався поставити компанії «OPEN MINERAL AG» (Швейцарія) як покупцю руду залізну агломераційну на умовах FOB порт Південний / термінал «ТІС» (Інкотермс 2020). Відповідно до пункту 14.3 контракту в разі розбіжностей між текстами контракту українською та англійською мовами перевагу має текст англійською мовою.

Пунктом 4.12 контракту передбачено, що в разі затримки завантаження судна продавець компенсує покупцеві витрати на простій (демередж). За пунктом 4.13 контракту в порту завантаження всі витрати зі зберігання товару, збори, податки та інші витрати, пов`язані із завантаженням товару на умовах FOB, несе продавець. Відповідно до пункту 4.14 контракту в разі зберігання товару на різних причалах порту всі витрати на перестановку судна на другий причал лягають на продавця («all shifting costs to shift the vessel to a second berth are for the Sellers account»).

Згідно з пунктами 6.66.8 контракту аналіз товару в порту вивантаження здійснює CIQ/CCIC або незалежний інспектор покупця; якщо різниця між аналізом у порту вивантаження та аналізом продавця в порту завантаження за відсотком вологи або Fe перевищує 0,50 відсотка, сторони проводять консультації, а в разі недосягнення згоди відповідний показник визначається шляхом усереднення. За пунктом 10 Специфікації № 1 до контракту остаточна вартість товару визначається за сертифікатами якості та ваги SGS у порту завантаження і може бути скоригована на підставі сертифікатів CIQ/CCIC у порту розвантаження відповідно до пунктів 6.7 і 6.8 контракту.

Фінальною специфікацією № 2 від 20.06.2025 (додаток № 4 до контракту) сторони погодили кількість відвантаженого товару 170 357,8 т і його вартість 6 104 866,96 дол. США. Товар відвантажено на судно «ENJOY GLORY» двома партіями за коносаментами № 1SY від 31.05.2025 і № 2SY від 19.06.2025 та оформлено митними деклараціями від 23.06.2025 на суму 4 071 866,81 дол. США і від 25.06.2025 на суму 2 033 000,19 дол. США, разом на суму 6 104 867,00 дол. США. Граничні строки розрахунків за цими деклараціями спливали 19.12.2025 і 21.12.2025 відповідно.

Листом від 25.06.2025 покупець повідомив позивача, що демередж судна «ENJOY GLORY», який виник, зокрема, через те, що вантаж не був повністю доступний для завантаження в погоджене вікно, відноситься на рахунок постачальника, становить 360 794,83 дол. США і буде вирахуваний з оплати ціни. Іншим листом від 25.06.2025 покупець повідомив, що на рахунок постачальника відносяться також додаткові витрати судна, пов`язані з переміщенням до другого причалу та відповідними переміщеннями судна з порту завантаження і до нього; оскільки сума, заявлена судновласниками, є спірною та може бути скоригована, покупець тимчасово призупиняє виплату 461 600 дол. США до встановлення остаточної суми додаткових витрат, які мають бути відшкодовані продавцем і вирахувані з договірної ціни.

У рахунку від 25.06.2025 № 267 позивач зменшив суму до сплати на суму демереджу 360 794,83 дол. США з посиланням на пункт 4.12 контракту та лист покупця від 25.06.2025. 09.07.2025 покупець перерахував позивачу 1 577 228,81 дол. США в оплату рахунків № 267 і № 268, що на 461 600,01 дол. США менше від сукупної суми до сплати за цими рахунками (2 038 828,82 дол. США).

Листом від 22.08.2025 покупець повідомив позивача про арбітражне провадження, ініційоване судновласниками у зв`язку із затримкою накопичення вантажу, і просив надати пояснення причин затримки. Листом від 01.09.2025 № 2859 позивач пояснив, що затримку спричинило несвоєчасне забезпечення порожніми вагонами з боку транспортно-експедиційної компанії, а листом від 01.09.2025 № 2860 підтвердив готовність узяти пайову участь у можливих витратах на арбітраж щодо вимоги судновласника про сплату додаткових коштів (портових зборів).

Згідно з дисбурсментським рахунком-проформою філії ТОВ «Метінвест-Шиппінг» у м. Одесі від 20.06.2025 портові витрати судна «ENJOY GLORY» в порту Південний становлять 452 360,51 дол. США.

28.10.2025 на рахунок позивача надійшло 239 882,82 дол. США з призначенням платежу «PAYMENT UNDER FINAL INVOICE 341 DD22.09.2025».

Додатковою угодою № 3 від 11.12.2025 (додаток № 5 до контракту, далі ДУ № 3) сторони визнали, що продавець допустив затримку в доставці товару в порт завантаження, що призвело до простою судна в період з 29.05.2025 по 19.06.2025, а також до додаткових витрат покупця на повторний захід судна під завантаження до порту 17.06.2025 і повторну сплату портових зборів (пункт 1.1). Вартість понаднормативного простою судна відповідно до пункту 4.12 контракту склала 360 794,83 дол. США (пункт 1.2). Розмір додаткових витрат покупця на повторний захід судна під завантаження до порту 17.06.2025 та повторну сплату портових зборів складає 371 125,21 дол. США; компенсація покупцю цих витрат здійснюється продавцем шляхом вирахування з оплати покупцем вартості відвантаженого товару («Compensation to the Buyer for the specified costs is carried out by the Seller by deducting it from the Buyers payment for the cost of the shipped Goods») (пункт 1.3). Відповідно до пунктів 6.7 і 6.8 контракту та встановлених показників якості між сертифікатом якості в порту завантаження та сертифікатом якості порту розвантаження надано знижку в розмірі 5 360,54 дол. США, вирахувану покупцем з оплати продавцю (пункт 2). Залишок у сумі 150 474,79 дол. США покупець зобов`язався сплатити до 15.12.2025 (пункт 3); після отримання цього платежу сторони взаємно звільняють одна одну від будь-яких претензій, пов`язаних, зокрема, із затримкою (пункт 4); платіж може бути здійснено через платіжного агента Oltin General Trading Ltd або Beringfield AG (пункт 5). Згідно з пунктом 6 ДУ № 3 у разі розбіжностей між текстами українською та англійською мовами пріоритет має версія англійською мовою.

У рахунку від 12.12.2025 № 382 позивач визначив загальну вартість товару в сумі 6 099 506,46 дол. США (з урахуванням вологості партії за коносаментом № 2SY 3,55 %), а залишок до сплати у сумі 150 474,79 дол. США після вирахування передоплат 5 217 111,63 дол. США, демереджу 360 794,83 дол. США і суми 371 125,21 дол. США.

24.12.2025 на рахунок позивача від платіжного агента покупця Beringfield AG надійшло 150 474,79 дол. США з призначенням платежу «INVOICE 382 DD 12.12.2025».

В акті перевірки зазначено, що станом на 26.05.2026 за контрактом рахується прострочена дебіторська заборгованість компанії «OPEN MINERAL AG» у сумі 376 485,75 дол. США, «що не відповідає даним бухгалтерського обліку рахунку 362 «Розрахунки з покупцями в іноземній валюті»». ДУ № 3 і розрахунки сторін за нею в акті перевірки не оцінено, хоча ДУ № 3, рахунок № 382 і лист покупця щодо демереджу позивач надав відповідачу ще до перевірки у відповідь на його запит від 13.02.2026 (лист від 02.03.2026 № 973), а документи на підтвердження суми, визначеної ДУ № 3, і під час перевірки, що підтвердив сам відповідач у клопотанні про долучення доказів, яке надійшло до суду 22.09.2026.

В акті перевірки зазначено, що станом на 26.05.2026 за контрактом рахується прострочена дебіторська заборгованість компанії «OPEN MINERAL AG» у сумі 376 485,75 дол. США, «що не відповідає даним бухгалтерського обліку рахунку 362 «Розрахунки з покупцями в іноземній валюті»». ДУ № 3 і розрахунки сторін за нею в акті перевірки не оцінено, хоча документи щодо них позивач надавав відповідачу під час перевірки (лист від 02.03.2026 № 973), що підтвердив і сам відповідач у клопотанні про долучення доказів від 22.09.2026.

Надаючи оцінку обставинам у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду визначає Закон № 2473-VIII. Норми статті 13 цього Закону, наведені нижче, у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин у 2023 і 2025 роках, не змінювалися.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

За частиною 2 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується.

Частиною 5 статті 13 Закону № 2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до абзацу першого частини 7 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується. Згідно з абзацом другим цієї частини у разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено. За абзацом третім цієї частини у разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, установлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Пунктом 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі постанова № 18) установлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Згідно з пунктом 14-6 постанови № 18 банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Водночас підпунктом 5 пункту 10 розділу III Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 7 (далі Інструкція № 7), передбачено право банку завершити здійснення валютного нагляду на підставі документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог за дотримання визначених у ньому умов.

За частиною 5 статті 3 Закону № 2473-VIII у разі якщо норма цього Закону чи нормативно-правового акта Національного банку України, виданого на підставі цього Закону, або норми інших нормативно-правових актів Національного банку України допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків резидентів та нерезидентів у сфері здійснення валютних операцій або повноважень органів валютного нагляду, така норма трактується в інтересах резидентів та нерезидентів.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній станом на 11.12.2025) зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно зі статтею 601 цього Кодексу зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Щодо нарахування пені за контрактом з компанією «LAMET, s.r.o.» суд зазначає таке.

Позивач не заперечує, що валютна виручка за товар, відвантажений нерезиденту в січні лютому 2022 року, не надійшла в повному обсязі в межах граничного строку розрахунків 365 календарних днів.

Частина 7 статті 13 Закону № 2473-VIII пов`язує зупинення строку розрахунків з прийняттям до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості або з прийняттям до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості в позасудовому (досудовому) примусовому порядку. Претензії, направлені нерезиденту, а також звернення до правоохоронних та інших державних органів країни нерезидента, зокрема із заявою про притягнення посадових осіб нерезидента до кримінальної відповідальності, до таких підстав не належать. Верховний Суд у постанові від 15.09.2026 у справі № 160/32175/25 пов`язав застосування частини 7 статті 13 Закону № 2473-VIII саме з тим, що резидент стягує заборгованість з нерезидента в судовому порядку (у тій справі шляхом заявлення кредиторської вимоги, яку прийняв іноземний суд у справі про неплатоспроможність нерезидента); заява про злочин, подана до поліції, такою процедурою стягнення не є. До того ж постановою поліції від 14.03.2023 у відкритті кримінального провадження відмовлено з посиланням на господарсько-правовий характер спору, тому навіть якби звернення до поліції вважати прийняттям до провадження документа про стягнення заборгованості, після закриття такого провадження без зарахування коштів на рахунок резидента строк відповідно до абзацу другого частини 7 статті 13 Закону № 2473-VIII поновився б, а пеня нараховувалася б і за період його зупинення. Звернення позивача до поліції не позбавляло його можливості своєчасно звернутися з позовом до суду чи МКАС, а очікування результату розгляду такої заяви не є передбаченою законом підставою для зупинення строку розрахунків. Сподівання позивача на результат розгляду заяви поліцією не є легітимним очікуванням, яке підлягає захисту, оскільки закон не пов`язує з таким зверненням жодних наслідків для перебігу граничного строку розрахунків. Не змінює цього висновку і те, що умова контракту про розгляд спорів МКАС не забороняла позивачу інших способів захисту: частина 7 статті 13 Закону № 2473-VIII надає значення лише тим зверненням, які в ній прямо визначені.

Позовну заяву позивача МКАС прийняв до розгляду 05.04.2023, і з цього дня строк розрахунків зупинився. Оскільки рішенням МКАС від 12.09.2023 позов задоволено, відповідно до абзацу третього частини 7 статті 13 Закону № 2473-VIII сплаті підлягає пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду. Саме за такий період по 04.04.2023 відповідач нарахував пеню.

Доводи позивача про відсутність вини та необхідність застосування загальних засад цивільно-правової відповідальності суд відхиляє. Відповідно до частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Пеня, передбачена частиною 5 статті 13 Закону № 2473-VIII, є заходом відповідальності, встановленим спеціальним законом у публічно-правовій сфері валютного регулювання, а підстави продовження граничного строку розрахунків, зупинення його перебігу і нарахування пені визначені самою статтею 13 цього Закону (висновок центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, частина 4; форс-мажорні обставини частина 6; звернення до суду, міжнародного комерційного арбітражу або уповноваженого органу країни нерезидента частина 7). Верховний Суд у постанові від 23.07.2024 у справі № 240/25642/22 зазначив, що Закон № 2473-VIII є спеціальним законом, який, зокрема, встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства.

Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 902/1169/21 і від 20.05.2026 у справі № 902/158/24 суд відхиляє. У цих постановах Касаційний господарський суд вирішував питання розгляду кредиторських вимог контролюючого органу у справах про банкрутство (закриття провадження у справі в разі задоволення вимог кредиторів, крім неустойки (штрафу, пені), за частиною 7 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства; визнання кредиторських вимог щодо такої пені поточними з урахуванням дії мораторію) і віднесення пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності до неустойки (штрафу, пені) здійснив саме для цілей застосування цього Кодексу. Висновків про те, що підстави нарахування такої пені чи звільнення від неї визначаються статтею 614 Цивільного кодексу України, а не статтею 13 Закону № 2473-VIII, ці постанови не містять, отже, правовідносини в цих справах і в цій справі не є подібними. Відкриття стосовно позивача справи про банкрутство та фінансові труднощі, зокрема значний розмір арбітражного збору, на який посилалася представник позивача в судовому засіданні, також не є передбаченими статтею 13 Закону № 2473-VIII підставами для звільнення від пені.

Отже, у частині нарахування пені за контрактом з компанією «LAMET, s.r.o.» в сумі 7 647 192,39 грн ППР є правомірним.

Щодо нарахування пені за контрактом з компанією «OPEN MINERAL AG» суд зазначає таке.

Спірним у цій частині є те, чи припинилося зобов`язання нерезидента з оплати товару в сумі 376 485,75 дол. США до спливу граничних строків розрахунків, а відтак чи були в позивача неодержані грошові кошти за договором у розумінні частини 5 статті 13 Закону № 2473-VIII.

Закон № 2473-VIII не забороняє резидентам припиняти зобов`язання за зовнішньоекономічними договорами зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Пункт 14-6 постанови № 18, на який посилається відповідач, адресований банкам і обмежує право банку завершити здійснення валютного нагляду на підставі документів про зарахування, однак не встановлює заборони сторонам зовнішньоекономічного договору припиняти зобов`язання таким способом. До того ж ця норма суперечить підпункту 5 пункту 10 розділу III Інструкції № 7, і така суперечність відповідно до частини 5 статті 3 Закону № 2473-VIII тлумачиться в інтересах резидента.

Такого висновку дотримується Верховний Суд, зокрема в постановах від 16.07.2025 у справі № 320/29423/23, від 04.03.2026 у справі № 320/57458/24 та від 03.06.2026 у справі № 300/3643/25. У постанові від 04.03.2026 у справі № 320/57458/24 Верховний Суд зазначив, що Закон № 2473-VIII «не заперечив можливості припинення валютних зобов`язань способами, передбаченими цивільним законодавством», а в постанові від 03.06.2026 у справі № 300/3643/25 що суперечності щодо можливості завершення здійснення банками валютного нагляду на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, наявні в пункті 14-6 постанови № 18 та підпункті 5 пункту 10 розділу III Інструкції № 7, «повинні трактуватися на користь позивача».

Доводи відповідача про те, що пункт 14-6 постанови № 18 має вищу юридичну силу порівняно з Інструкцією № 7, суд відхиляє, оскільки частина 5 статті 3 Закону № 2473-VIII як норма закону прямо визначає, що неоднозначне трактування прав і обов`язків резидентів у нормативно-правових актах Національного банку України тлумачиться в інтересах резидентів. Посилання відповідача на мету запровадженого обмеження та на інші постанови Правління Національного банку України не змінюють адресата пункту 14-6 постанови № 18 і не створюють для резидента заборони, якої немає в законі. Твердження відповідача про вичерпний перелік способів уникнути нарахування пені стосується підстав продовження та зупинення перебігу граничного строку розрахунків у разі прострочення нерезидента (частини 4, 6, 7 статті 13 Закону № 2473-VIII) і не охоплює випадку, коли зобов`язання нерезидента з оплати припинилося до спливу граничного строку, тобто прострочення взагалі не виникло. Посилання відповідача на частину 2 статті 1 Цивільного кодексу України суд також відхиляє: питання, чи припинилося зобов`язання нерезидента з оплати товару, стосується договірних відносин резидента з нерезидентом, а не відносин, заснованих на владному підпорядкуванні, до яких цивільне законодавство не застосовується; Закон № 2473-VIII, як зазначено вище, можливості припинення валютних зобов`язань способами, передбаченими цивільним законодавством, не заперечує.

Водночас для висновку про відсутність порушення граничного строку недостатньо назви операції в документах сторін: суд має встановити, що зустрічна вимога нерезидента до резидента існувала, а також правову і фактичну підстави її виникнення. Верховний Суд у постанові від 21.05.2026 у справі № 240/30923/23 зазначив, що у випадку зарахування однорідних зустрічних вимог за зовнішньоекономічним контрактом з`ясуванню підлягають усі обставини виникнення такої заборгованості, а встановлення факту заборгованості, крім правової підстави виникнення зобов`язання, якою є правочин, вимагає також встановлення обставин щодо здійснення господарської операції як фактичної підстави виникнення заборгованості, відображення цих операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Обов`язок продавця відшкодувати покупцю витрати, пов`язані з переміщенням судна і його завантаженням, передбачений контрактом: за пунктом 4.14 контракту всі витрати на перестановку судна на другий причал лягають на продавця, а за пунктом 4.13 витрати, пов`язані із завантаженням товару в порту завантаження на умовах FOB, несе продавець.

Фактичну підставу виникнення цього обов`язку затримку доставки товару в порт завантаження, допущену продавцем (пункт 1.1 ДУ № 3), внаслідок якої судно «ENJOY GLORY» завантажувалося двома партіями (коносаменти № 1SY від 31.05.2025 і № 2SY від 19.06.2025) і повторно заходило під завантаження 17.06.2025 (згідно із сертифікатом ваги SGS № 25062001D1 інспекцію другої партії розпочато 17.06.2025), підтверджують листи покупця від 25.06.2025 і від 22.08.2025, листи позивача від 01.09.2025 № 2859 і № 2860, в яких позивач пояснював причини затримки і підтвердив готовність узяти пайову участь у витратах, а також пояснення самого позивача, який визнає свою вину в затримці завантаження судна.

Вимогу про відшкодування додаткових витрат покупець пред`явив позивачу 25.06.2025, задовго до спливу граничних строків розрахунків, і тоді ж призупинив оплату 461 600 дол. США до встановлення остаточної суми таких витрат, що підтверджується і тим, що 09.07.2025 покупець сплатив за рахунками № 267 і № 268 на 461 600,01 дол. США менше від суми до сплати. Остаточний розмір цих витрат сторони погодили в ДУ № 3 371 125,21 дол. США, що не перевищує ні суми, заявленої покупцем, ні портових витрат судна в порту Південний згідно з дисбурсментським рахунком-проформою (452 360,51 дол. США).

Отже, станом на 11.12.2025 між сторонами контракту існували два зустрічні грошові зобов`язання в одній валюті доларах США: зобов`язання покупця оплатити вартість відвантаженого товару і зобов`язання продавця відшкодувати покупцю додаткові витрати в сумі 371 125,21 дол. США. Строк виконання зобов`язання з відшкодування визначений моментом пред`явлення вимоги, а строк остаточного розрахунку за товар на той час настав: за пунктом 9.1 контракту остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 60 календарних днів після прибуття товару в порт розвантаження, тоді як дані аналізу товару в порту розвантаження покупець повідомив позивачу 15.09.2025, а 28.10.2025 здійснив платіж за остаточним рахунком № 341 від 22.09.2025. ДУ № 3 ці вимоги припинено шляхом вирахування суми відшкодування з оплати вартості товару, тобто зарахуванням зустрічних однорідних вимог у розумінні статті 601 Цивільного кодексу України, яке за частиною 2 цієї статті може здійснюватися навіть за заявою однієї зі сторін, а в цьому випадку здійснене за взаємною згодою сторін.

Про те, що йдеться саме про зарахування, а не про зміну ціни товару, свідчить зміст ДУ № 3 у пріоритетній редакції англійською мовою: компенсацію покупцю здійснює продавець («is carried out by the Seller»), а вирахування з оплати є способом виконання цього обов`язку. Ціни товару за тонну та вартості відвантаженого товару ДУ № 3 не змінює; у рахунку № 382 вартість товару визначено за ціною контракту (з урахуванням коригування за вологістю), а суму 371 125,21 дол. США зазначено окремо. Те, що в листі до банку від 08.01.2026 № 60 позивач описав наслідки ДУ № 3 як зміну розміру оплати і послався на статтю 604 Цивільного кодексу України, правової природи правочину не змінює, оскільки вона визначається його змістом, а не кваліфікацією, яку сторона надала в листуванні.

Відповідач обставин виникнення зустрічної вимоги, її розміру та реальності витрат покупця ні в акті перевірки, ні у відзиві, ні в запереченнях не спростував; його заперечення зводяться до неможливості зарахування з огляду на пункт 14-6 постанови № 18. Крім того, вирахування демереджу в сумі 360 794,83 дол. США, здійснене за ДУ № 3 і рахунком № 267 тим самим способом, відповідач при перевірці врахував як погашення заборгованості нерезидента, відобразивши цю суму в Додатку № 1 до акта перевірки як надходження 25.06.2025, і не пояснив, чим вирахування за пунктом 1.3 ДУ № 3 відрізняється від тотожного за змістом вирахування за пунктом 1.2 ДУ № 3. В акті перевірки відповідач також зазначив, що визначена ним заборгованість нерезидента в сумі 376 485,75 дол. США не відповідає даним бухгалтерського обліку позивача за рахунком 362 «Розрахунки з покупцями в іноземній валюті», і цієї розбіжності не пояснив.

На відміну від обставин справи № 240/30923/23, де наявність заборгованості суди визнали доведеною лише на підставі листа нерезидента про зарахування, у цій справі правова підстава зустрічної вимоги, фактичні обставини її виникнення, пред`явлення її покупцем до спливу граничних строків і погодження її розміру обома сторонами підтверджені сукупністю письмових доказів, які відповідач не спростував. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Зарахування відбулося 11.12.2025, тобто до спливу граничних строків розрахунків 19.12.2025 і 21.12.2025.

Отже, зобов`язання нерезидента з оплати товару в сумі 371 125,21 дол. США припинилося 11.12.2025 зарахуванням зустрічних однорідних вимог, тому неодержаних грошових коштів за договором у цій сумі в позивача не було, і підстав для нарахування на неї пені за частиною 5 статті 13 Закону № 2473-VIII відповідач не мав.

Інший характер має знижка в сумі 5 360,54 дол. США (пункт 2 ДУ № 3). Зустрічної вимоги нерезидента до позивача в цьому разі немає: йдеться про коригування вартості товару за якісними показниками (вологістю партії за коносаментом № 2SY), тобто про зменшення суми, яка мала надійти позивачу за експортною операцією. Тому доводи позивача про зарахування до цієї суми не застосовні.

Підстави зменшення суми грошових коштів, які мають надійти резиденту від нерезидента як оплата за експорт товару, визначено пунктом 12 розділу III Інструкції № 7. Підпунктом 1 цього пункту таке зменшення допускається, якщо відбувається перегляд ціни товарів у зв`язку з невідповідністю їх кількісних та/або якісних характеристик умовам договору, на суму недопоставлених (недоотриманих) та/або неякісних товарів; рішення про таку невідповідність приймається Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті або іншим органом, уповноваженим розглядати спори або засвідчувати таку невідповідність згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору.

Сертифіката CCIC порту розвантаження, на який посилається пункт 2 ДУ № 3 і який відповідно до пунктів 6.66.8 контракту та пункту 10 Специфікації № 1 є підставою для коригування вартості товару, позивач до суду не подав, хоча суд 07.09.2026 пропонував йому надати документи, що підтверджують підстави виникнення і розмір вирахуваних сум, а в підготовчому засіданні 28.09.2026 представник позивача повідомила, що всі докази позивачем подано. Довідка компанії «OPEN MINERAL AG» від 15.09.2025 з даними про остаточний вміст вологи за результатами CCIC є документом самого покупця і рішення уповноваженого органу не замінює. Відповідно до частини 6 статті 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Верховний Суд у постанові від 04.03.2026 у справі № 320/57458/24 зазначив, що законодавство, яке регулює спірні правовідносини, «прямо пов`язує строк надходження валютної заборгованості з фактом митного оформлення товару, а не з умовами цивільно-правового договору між сторонами», і залишив без змін судові рішення, якими визнано правомірним нарахування пені на суму, на яку сторони зменшили вартість товару додатковою угодою та кредитною нотою без офіційного підтвердження міжнародного арбітражу або торгово-промислової палати.

Отже, зменшення суми валютної виручки на 5 360,54 дол. США не підтверджено в порядку, визначеному пунктом 12 розділу III Інструкції № 7, тому пеню на цю суму відповідач нарахував правомірно.

Визначаючи, в якій частині ППР є протиправним, суд виходить з даних розрахунку пені, що є додатком до ППР, і вилучає з нього лише пеню, нараховану на суму 371 125,21 дол. США, зобов`язання щодо якої припинилося зарахуванням.

За період з 25.12.2025 по 26.05.2026 відповідач нарахував пеню на суму 376 485,75 дол. США, яка складається із суми зарахування 371 125,21 дол. США і суми знижки 5 360,54 дол. США. Пеня, нарахована на 371 125,21 дол. США, становить 7 180 802,19 грн (371 125,21 дол. США х 42,15410 х 0,3 % х 153 дні), а на 5 360,54 дол. США 103 719,65 грн.

За період з 22.12.2025 по 24.12.2025 відповідач нарахував пеню на суму 526 960,54 дол. США, до якої включено і суму зарахування 371 125,21 дол. США. Пеня, нарахована на цю суму, становить 141 114,01 грн (371 125,21 дол. США х 42,24810 х 0,3 % х 3 дні). Решта пені за цей період 59 253,72 грн нарахована на суму 155 835,33 дол. США, яка складається із залишку 150 474,79 дол. США та суми знижки 5 360,54 дол. США, і є правомірною: за пунктом 3 ДУ № 3 залишок покупець мав сплатити до 15.12.2025, а надійшов він 24.12.2025, тобто після спливу граничного строку розрахунків. Тому доводи позивача про те, що з укладенням ДУ № 3 у покупця не залишилося зобов`язання сплатити валютну виручку, не відповідають змісту цієї угоди.

Разом відповідач безпідставно нарахував пеню в сумі 7 321 916,20 грн (7 180 802,19 грн + 141 114,01 грн), і в цій частині ППР підлягає скасуванню. Скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків у частині суми, щодо якої зобов`язання нерезидента припинене, із залишенням в силі пені на суму, зменшення якої не підтверджене, узгоджується з постановою Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 320/57458/24, в якій залишено без змін судові рішення про часткове скасування такого податкового повідомлення-рішення в межах одного контракту.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Перевіривши ППР на відповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що в частині нарахування пені в сумі 7 321 916,20 грн відповідач прийняв ППР необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а в решті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом № 2473-VIII.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає наступне.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 26 624,00 грн (платіжна інструкція від 30.07.2026 № 12031). Позов має майновий характер, ціна позову становить 15 132 081,96 грн. Ставка судового збору за подання юридичною особою до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»), тобто в цьому разі 33 280,00 грн, а оскільки позовну заяву подано в електронній формі, до неї застосовується коефіцієнт 0,8 (частина 3 статті 4 цього Закону), тобто 26 624,00 грн. Отже, судовий збір сплачено в розмірі ставки.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено на суму 7 321 916,20 грн з 15 132 081,96 грн, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 12 882,48 грн (26 624,00 грн х 7 321 916,20 / 15 132 081,96).

Докази понесення витрат на професійну правничу допомогу суду не надано, зазначене питання судом не вирішується.

Керуючись ст. 139, 241246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.07.2026 № 0394000709 в частині нарахування пені за порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 28.03.2025 № 2025/02-OM-OPEN MINERAL CONTRACT NO:800.25.10373.P, обчисленої на суму 371 125,21 дол. США, у розмірі 7 321 916,20 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (50029, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 1А, код ЄДРПОУ 00191307) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 882,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 05 жовтня 2026 року.

Суддя К.І. Ремез