Рішення № 140316242, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №160/26638/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Борисенка Олександра, будинок 7 ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

28.08.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 046350022987 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 08.07.2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, без врахування рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 року № 1/-р/2020 у справі № 1 5/2018(746/15);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пільгового стажу роботи по списку № 2 за професією машиніст установок збагачення та брикетування період роботи з 01.01.2013 р. по 06.10.2021 р. та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, з дня наступного за днем досягнення пенсійного віку 50 років, а саме з 03 березня 2026 року, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020.

Позовна заява обґрунтована тим, що 01.07.2026 вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та всіма необхідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2. Станом на день звернення їй виповнилось 50 років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 08.07.2026 року №046350022987 відмовлено в призначенні пенсії зі віком на пільгових умовах. За розрахунком відповідача її страховий стаж роботи становить - 30 років 04 місяці 1 день, пільговий стаж 7 років 11 місяців 10 днів. Позивач не погоджується з таким висновком відповідача, вважає, що прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії за віком є протиправним, відповідачем безпідставно не взято до уваги рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1р/2020, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII. Конституційним Судом України зроблено висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах. Крім того, зауважує на безпідставності не зарахування до страхового стажу періодів її роботи з 25.02.2004 по 30.04.2004, з 01.06.2004 по 30.09.2004, з 01.11.2004 по 31.12.2004 в ТОВ "Вуглеекологія, з 04.12.2004 по 31.12.2005 в ВАТ "Павлоградвугілля" Філія "Центральна збагачувальна фабрика" "Павлоградська", оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески, за доданими документами до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди роботи з 04.12.2004 по 31.12.2005, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески. З огляду на викладене, а також досягнення необхідного 50-річного віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, наявності необхідного загального та пільгового стажу, позивач вважає, що набула право на пенсію за віком на пільгових умовах, відмова у призначенні пенсії протиправна, що зумовило звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою від 04.09.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою суду витребувано від відповідача належним чином завірену копію пенсійної справи.

15 вересня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області 01.07.2026 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, яку за принципом екстериторіальності відповідачем було розглянуто та прийнято рішення від 08.07.2026 №046350022987 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачка не досягла пенсійного віку 55 років, що суперечить пункту 1.8 частини першої Постанови від 25.11.2005 року №22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. До пільгового стажу за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 25.02.2004 по 30.04.2004, з 01.06.2004 по 30.09.2004, з 01.11.2004 по 31.12.2004 в ТОВ "Вуглеекологія, з 04.12.2004 по 31.12.2005 в ВАТ "Павлоградвугілля" Філія "Центральна збагачувальна фабрика" "Павлоградська", оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески, за доданими документами до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи з 04.12.2004 по 31.12.2005, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески. Головним управлінням не зараховано до пільгового стажу період роботи по списку № 2 за професією машиніст установок збагачення та брикетування період роботи з 01.01.2013 р. по 06.10.2021 р., оскільки позивачем до заяви не було додано уточнюючої довідки про період роботи та умови праці. У позовній заяві позивач посилається на довідку №167 від 20.04.2026 року, однак в матеріалах пенсійної справи вказана довідка відсутня.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області 01.07.2026 р. із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 08.07.2026 р. №046350022987 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачка не досягла пенсійного віку 55 років.

Означене рішення від 08.07.2026 р. №046350022987 обґрунтоване наступним.

Вік заявниці 50 років 3 місяці 29 днів. Страховий стаж особи становить 30 років 4 місяці 1 день. Пільговий стаж особи по Списку № 2 становить 7 років 11 місяців 10 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви:

- за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 25.02.2004 по 30.04.2004, з 01.06.2004 по 30.09.2004, 01.11.2004 по 31.12.2004 в ТОВ "Вуглеекологія та 04.12.2004 по 31.12.2005 в ВАТ "Павлоградвугілля" Філія "Центральна збагачувальна фабрика" "Павлоградська", оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески.

- за доданими документами до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди роботи з 04.12.2004 по 31.12.2005, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески.

Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС 046350022987 страховий стаж позивача станом на дату 01.07.2026 становить 30 років 03 місяці 13 днів, пільговий стаж 7 років 11 місяців 8 днів.

Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин та релевантні їм джерела права.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Частиною першою статті 24 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 (далі Закон №2148-VIII), яким Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».

Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Наведені норми Закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Разом з цим, суд зазначає, що пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

02.03.2015 був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII (далі - Закон №213-VIII, набрав чинності 01.04.2015), яким пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Правила вказаних законів є ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII».

Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.

За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: п. б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам».

Отже, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Такий спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону № 213-VIII визначив Конституційний Суд у Рішенні №1-р/2020.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020) в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункт 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

При цьому, положення зазначених законів містять різні правила призначення пенсії за Списком №2 щодо параметру вікового цензу, розбіжність у величині показника вікового цензу для призначення пенсії, який складає 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Враховуючи частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача у спірних правовідносинах є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.

За вказаних обставин, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII з урахуванням Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.

Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію у їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відмова у призначені пенсії обґрунтована відсутністю на час звернення за призначенням пенсії (01.07.2026) необхідного пенсійного віку, встановленого Законом №1058-ІV.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, на час звернення із заявою про призначенням пенсії 01.07.2026 позивач досягла 50-річного віку, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 є однією з обов`язкових необхідних умов для призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», тому суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачеві у призначенні пенсії за віком з підстав недосягнення 55-річного віку, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому рішення про відмову у призначенні пенсії від 08.07.2026 р. №046350022987 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо не зарахування до пільгового стажу період роботи по Списку №2 за професією машиніст установок збагачення та брикетування період роботи з 01.01.2013 р. по 06.10.2021 р., суд заначає наступне.

Відповідно до роздруківки розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів (форма РС-право) номер ПС 046350022987 страховий стаж позивача станом на дату 01.07.2026 становить 30 років 03 місяці 13 днів, пільговий стаж 7 років 11 місяців 8 днів.

Згідно із вказаним розрахунком до страхового стажу зараховано, зокрема, наступні періоди: з 01.01.2013 р. по 06.10.2021 р.

Позивач у позові наполягає, що у періоді з 01.01.2013 р. по 06.10.2021 р. вона працювала на посадах, що передбачені Списком №2.

За змістом статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно у випадку відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 , у спірні періоди позивач працювала на наступних посадах та на таких підприємствах:

- з 01.01.2013 р. прийнята машиністом установок збагачення та брикетування 3 розряду по переводу з ТОВ «ЦЗФ Павлоградська» у філії «Центральна збагачувальна фабрика Павлоградська» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»; спеціальність «машиніст установок збагачення та брикетування» атестована за Списком №2 (розпорядження №225 від 01.03.2010).

- з 06.10.2021 р. звільнена за власним бажанням ст.38 КЗпП України.

Трудова книжка позивача в частині спірного періоду оформлена у відповідності до вимог законодавства, в трудовій книжці містяться відомості про роботу позивача машиністом установок збагачення та брикетування, вказані записи містять номери та дати наказів про прийом на роботу, переведення, звільнення, записи завірені печатками підприємств, однак не містять відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 та лише один запис містить відомості про атестацію робочого місця машиністом установок збагачення та брикетування за Списком №2 (розпорядження №225 від 01.03.2010).

Разом з цим, судом дослідженні такі довідки та встановлено наступне.

Так, відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №14/6-1086 від 21.04.2026, що видана ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що зазначена особа працювала повний робочий день на основному виробництві по збагаченню вугілля в Виробничому об`єднанні «Павлоградвугілля» ЦЗФ «Павлоградська» у період з 11.03.2001 р. по 01.03.2002 р. на посаді машиніст конвеєра, що передбачена Списком №2 розділ ІІ підрозділ 2030000а код 13777 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994. Дані професії атестовані: наказ №109 від 13.03.2000. Суміщень професій не було.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №14/6-1087 від 21.04.2026, що видана ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що зазначена особа працювала повний робочий день на основному виробництві по збагаченню вугілля у Відкритому акціонерному товаристві «Павлоградвугілля» ЦЗФ «Павлоградська» у період з 04.12.2004 р. по 31.01.2006 р. на посаді машиніст конвеєра, що передбачена Списком №2 розділ ІІ підрозділ 2а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003. Дані професії атестовані: наказ №109 від 13.03.2000, розпорядження №205 від 01.03.2005 р. Суміщень професій не було.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №167 від 20.04.2026 р., що видана ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що зазначена особа працювала повний робочий день на основному виробництві по збагаченню вугілля у філії ЦЗФ «Павлоградська» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у період з 01.01.2013 р. по 02.08.2016 р. на посаді машиніст установок збагачення та брикетування 3 р., що передбачена Списком №2 розділ ІІ підрозділ 2а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003. У період з 03.08.2016 р. по 06.10.2021 р. на посаді машиніст установок збагачення та брикетування 3 р., що передбачена Списком №2 розділ ІІ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №164 від 24.06.2016 р. Дані професії атестовані: наказ №225 від 01.03.2010, наказ №207 від 27.02.2015 р. Суміщень професій не було.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №168 від 20.04.2026 р., що видана ТОВ «ДТЕК Павлоградвугілля ЦЗФ» гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що зазначена особа працювала повний робочий день на основному виробництві по збагаченню вугілля у ТОВ «ЦЗФ Павлоградська» у період з 01.02.2006 р. по 31.05.2011 р. на посаді машиніст конвеєра 2 р., що передбачена Списком №2 розділ ІІ підрозділ 2а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003. У період з 01.06.2011 р. по 31.12.2012 р. на посаді машиніст установок збагачення та брикетування 3 р., що передбачена Списком №2 розділ ІІ підрозділ 2а, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 р. Дані професії атестовані: наказ №225 від 01.03.2010, розпорядження №205 від 01.03.2005 р. Суміщень професій не було.

Отже, згідно із відомостями з трудової книжки та довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №14/6-1086 від 21.04.2026, №14/6-1087 від 21.04.2026, №167 від 20.04.2026 р., №168 від 20.04.2026 р. у їх сукупності позивач у період з 01.01.2013 р. по 06.10.2021 р. працювала машиністом установок збагачення та брикетування - повний робочий день, такі професія атестовані на підприємствах за Списком №2 та надають право на пенсію на пільгових умовах.

Суд звертає увагу, що з метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків (пункт 2 Порядку №383).

Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

У період з 22.08.1956 року по 25.01.1991 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173.

У період з 26.01.1991 року по 10.03.1994 року при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року.

З 11.03.1994 року по 16.01.2003 року вже діяли Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

У період з 17.01.2003 року по 24.06.2016 року діяли Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36.

Починаючи з 03.08.2016 року, діють Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів №162 від 11.03.1994, № 36 від 16.01.2003, №461 від 24.06.2016 посади (професії) «машиніст конвеєра», «машиніст установок збагачення» «машиніст установок збагачення та брикетування», «бункерувальник» передбачені Списками № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджених вказаними постановами.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених правових норм та встановлених обставин, суд вважає, що відмовляючи у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи позивача з 01.01.2013 р. по 06.10.2021 р. відповідач діяв протиправно, тому з метою відновлення порушеного права суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 вказані періоди її роботи.

При цьому суд враховує, що позивачка у позовній заяві порушує питання щодо зарахування до страхового стажу окремого періоду роботи, який, на її думку, безпідставно не був зарахований відповідачем. Водночас зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідач визначив, зокрема, незарахування й інших періодів її роботи у зв`язку з відсутністю в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески.

Суд зазначає, що позивачка безпосередньо не заявляє вимог щодо зарахування зазначених періодів роботи, обставини їх незарахування є складовою мотивів прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії. Відтак для вирішення питання щодо правомірності такого рішення суд має надати оцінку всім його мотивам та встановити, чи були у відповідача передбачені законом підстави для незарахування відповідних періодів роботи.

При цьому дослідження зазначених обставин не свідчить про вихід суду за межі позовних вимог, оскільки предметом судового контролю у цій справі є саме правомірність рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії. Встановлення обґрунтованості наведених у ньому підстав є необхідним для належного вирішення спору.

Щодо не зарахованння періодів роботи з 25.02.2004 по 30.04.2004, з 01.06.2004 по 30.09.2004, 01.11.2004 по 31.12.2004 в ТОВ "Вуглеекологія та 04.12.2004 по 31.12.2005 в ВАТ "Павлоградвугілля" Філія "Центральна збагачувальна фабрика" "Павлоградська", оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески, суд зазначає наступне.

Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 , у спірні періоди позивач працювала на наступних посадах та на таких підприємствах:

- з 25.02.2004 р. прийнята машиністом конвеєра 2 р. у ТОВ «Вуглеекологія»;

- з 03.12.2004 р. звільнена за ст.36 п.5 КЗпП України по переводу на філію ВАТ «Павлоградвугілля» ЦЗФ «Павлоградська»;

- з 04.12.2004 р. прийнята машиністом конвеєра 2 р. по переводу з ТОВ «Вуглеекологія».

Так, з 01.01.2004 набрали чинності положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відтак відсутність відомостей про сплату страхових внесків за застраховану особу після 01.01.2004 у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування впливає на підтвердження страхового стажу особи.

Судом досліджено довідку форми ОК-5 з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У ній відсутні будь-які відомості про сплачені страхові внески страхувальником протягом січень-квітень 2004 р., червент-вересень 2004 р., листопад-грудень 2004 р.

. Крім цього у довідці форми ОК-5 за цей період відсутнє нарахування заробітної плати позивачу.

Позивачем не надано ні відповідачу, ні суду ніяких доказів на підтвердження нарахування за спірний період заробітної плати ОСОБА_1 на посаді машиніста конвеєра. Оскільки у суду відсутні відомості про нарахування заробітної плати позивачу, нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду, то немає підстав стверджувати про зарахування цього періоду до страхового стажу позивача, який з 01.01.2004 зараховується лише за наявності сплати страхових внесків.

Щодо незарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи позивачки з 04.12.2004 по 31.12.2005 суд зазначає, що відповідно до довідки ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №14/6-1087 від 21.04.2026 позивачка у зазначений період працювала повний робочий день на основному виробництві по збагаченню вугілля у ВАТ «Павлоградвугілля» ЦЗФ «Павлоградська» на посаді машиніста конвеєра, яка передбачена Списком №2, розділом ІІ, підрозділом 2а, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

Вказаною довідкою також підтверджено проведення атестації зазначеної професії згідно з наказом №109 від 13.03.2000 та розпорядженням №205 від 01.03.2005, а також відсутність суміщення професій.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено не лише факт роботи позивачки у спірний період, а й характер та умови виконуваної нею роботи, повну зайнятість та її відповідність роботі, передбаченій Списком № 2.

При цьому підставою для незарахування відповідачем зазначеного періоду до пільгового стажу визначено виключно відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу відомостей про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески.

Суд вважає таке обґрунтування недостатнім, оскільки питання наявності права на зарахування спірного періоду саме до пільгового стажу за Списком №2 підлягає вирішенню з урахуванням характеру виконуваної роботи, умов праці, зайнятості працівника протягом повного робочого дня та результатів атестації робочого місця. Зазначені обставини у даному випадку підтверджені належними документами.

Відсутність у реєстрі застрахованих осіб відомостей про нараховану заробітну плату та сплату страхових внесків сама по собі не спростовує підтверджених документально обставин щодо характеру та умов роботи позивачки та не свідчить про відсутність у неї пільгового стажу за Списком №2.

Щодо позовних вимог про зобов`язання призначити пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Як убачається з матеріалів справи, спір стосується наслідків розгляду відповідачем заяви позивача від 01.07.2026 про призначення пенсії за віком у вигляді рішення від 08.07.2026 р. №046350022987, яке скасовано судом як протиправне.

Суд зробив висновок про неправомірність відмови відповідача у зарахуванні періодів роботи позивача з 01.01.2013 р. по 06.10.2021 р. до стажу, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, та зобов`язано відповідача зарахувати вказані періоди роботи позивача до пільгового стажу.

Суд зазначає, обрахунок стажу, що враховується у призначенні пенсії, є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через недосягнення пенсійного віку, що встановлено судом, поряд з цим встановлено, що позивач на час звернення із заявою від 01.07.2026 про призначення пенсії досягла необхідного пенсійного віку, мала необхідний страховий стаж, водночас на час судового розгляду матеріали справи не містять доказів обрахунку пільгового стажу з урахуванням зобов`язальних вимог суду, зважаючи на дискрецію пенсійного органу в питаннях обрахунку стажу (в тому числі пільгового), необхідного для призначення пенсії, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 01.07.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 1064,96 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача, оскільки рішенням саме цього суб`єкта владних повноважень порушені права та інтереси позивача.

Керуючись ст. 139, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Борисенка Олександра, будинок 7 ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Борисенка Олександра, будинок 7 ЄДРПОУ 21084076) від 08.07.2026 р. №046350022987 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Борисенка Олександра, будинок 7 ЄДРПОУ 21084076) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) періоди її роботи з 01.01.2013 р. по 06.10.2021 року до стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Борисенка Олександра, будинок 7 ЄДРПОУ 21084076) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 01.07.2026 р. про призначення пенсії за віком на підставі «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», та з урахуванням правової оцінки, наданої судом рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Борисенка Олександра, будинок 7 ЄДРПОУ 21084076) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук